про залишення апеляційної скарги без руху
23 березня 2026 року м. Харків Справа № 922/3713/25
Східний апеляційний господарський суд у складі: суддя Лакіза В.В.,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (вх. № 540 Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Чистяковою І.О. в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (повне рішення складено 17.12.2025) у справі № 922/3713/25
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків,
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ),
про стягнення 4380,78 грн,
Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості у розмірі 4380,78 грн, яка складається із: 2782,87 грн - 3% річних заборгованості за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії, заборгованості з індексу інфляції в сумі 1597,91 грн за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії.
Позивач також просив стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2422,40 грн та розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 позов задоволено повністю.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" заборгованість у розмірі 4380,78 грн, яка складається з: 2782,87 грн - 3% річних заборгованості за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії, 1597,91 грн - інфляційних втрат за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) з рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2025 року у справі №922/3713/25 повністю. Дослідити докази, наявні в матеріалах справи, які не досліджувались у суді першої інстанції, а також докази, які досліджувались судом першої інстанції з порушенням вимог ГПК України та залучити Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова до участі у справі як належного відповідача. Відстрочити сплату судового збору за подачу апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до моменту постановлення рішення у справі.
Одночасно апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 17.12.2026.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що юридичне забезпечення діяльності ВМКЦ Північного регіону здійснюється одним військовослужбовцем. 28.12.2025 офіцер юридичної служби майор юстиції Кирилюк В.В., який здійснює представництво інтересів апелянта у даній справі, отримав травму. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 30.12.2025 № 2025-1230-1039-0014-0 йому надано відпустку для лікування після поранення - з 31.12.2025 на 30 календарних діб (у зв'язку з травмою). Отже, період, у межах якого повинна була бути подана апеляційна скарга, повністю припадає на час перебування представника апелянта у відпустці за станом здоров'я. Водночас, фактично з 31.12.2025 до моменту виходу на службу ОСОБА_1 був позбавлений можливості щодо підготовки та подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу подано відразу після завершення періоду відпустки за станом здоров'я.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Згідно п.п.2 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ставка судового збору з апеляційних скарг на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 4 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Апеляційну скаргу подано в електронній формі через систему "Електронний суд".
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) оскаржує рішення місцевого господарського суду, яким задоволено позов про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4380,78 грн.
Отже, при зверненні з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі №922/3713/25 апелянт мав надати докази сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн (3028,00 грн (мінімальна ставка судового збору за подання до господарського суду позову майнового характеру) х 150% х 0,8).
Скаржником при поданні апеляційної скарги не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Натомість, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги скаржник посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18, а саме, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату, та на рішення Конституційного суду України від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 у пункті 2.3 якого Суд вказав, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Вказане, за твердженням Конституційного Суду України, відповідає підпункту 12 пункту D Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року № R (81) 7, в якому зазначено, що в тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати. Отже, Суд вказав, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Розглянувши заявлене клопотання скаржника, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його задоволенню з огляду на таке.
Стаття 8 Закону України "Про судовий збір" регулює відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Зазначеною нормою передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
Відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (висновок наведений у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку.
Суд зауважує, що при зверненні з вимогою про відстрочення сплати судового збору необхідним є надання актуальної інформації про фактичний майновий стан заявника.
Згідно з ч. 2 ст. 8 зазначеного вище Закону, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.
Отже, статтею 8 Закону України "Про судовий збір" чітко визначені умови та суб'єктний склад осіб, за наявності яких суд може своєю ухвалою за клопотанням сторони відстрочити сплату судового збору.
Разом з тим наведені умови, перелік яких є вичерпним при вирішенні питання про відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору, не поширюються на скаржника та виключають можливість відстрочення сплати судового збору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 року у справі №940/2276/18 зазначила, що із системного аналізу змісту норм ст. 8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що положення п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Проте, предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, та відповідно апелянт не відноситься до переліку осіб, зазначених у ст. 8 Закону України "Про судовий збір", які мають право на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Сплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Зокрема, обставини зазначені в клопотанні, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочення такої сплати.
Крім того, обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин (у тому числі органами державної влади) своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим відстрочення/звільнення від його сплати окремих державних органів може негативно позначитися на стані виконання належних їм за законом повноважень.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про відстрочення сплати судового збору до закінчення апеляційного перегляду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Статтею 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України,
1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (вх. № 540 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі №922/3713/25 залишити без руху.
2. Встановити ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику на виправлення недоліків апеляційної скарги для надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
3. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя В.В. Лакіза