ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"11" березня 2026 р. Справа № 918/90/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Олексюк Г.Є.
судді Гудак А.В.
судді Петухов М.Г.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі та представника Фізичної особи - підприємця Костюк Анатолія Віталійовича про залишення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22 (суддя Церковна Н.Ф.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Костюк Анатолія Віталійовича
до Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про переведення прав та обов'язків покупця
за участю представників:
позивача - Салівакин І.О.;
відповідача - Незнамова Т.О., Сумко В.Р.;
третьої особи - Любаренко І.О.;
У лютому 2022 Фізична особа - підприємець Костюк Анатолій Віталійович звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М" про переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договорами купівлі - продажу павільйонів, які за договором оренди нежитлового приміщення №21/03 були переданні позивачу у тимчасове оплатне строкове користування.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 позов задоволено.
До Північно-західного апеляційного господарського суду 25.08.2025 надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22, в якій третя особа просила поновити їй пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції не отримувала, про його існування дізналася 06.08.2025. Апелянт вказує, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну виїхала зі своїми малолітніми дітьми за кордон, де перебуває і по сьогоднішній день. Також скаржник звертає увагу на те, що 06.08.2025 друзі родини ОСОБА_1 повідомили їй, що її торговими павільйонами користуються невстановлені особи, після чого остання звернулася до АБ "Любаренко та Партнери", представники якого зробили запит до державного реєстру, та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (Номер інформаційної довідки: 438393251; Дата, час формування: 06.08.2025 12:57:12) представники АБ "Любаренко та Партнери" дізналися про оскаржуване рішення та повідомили апелянта.
Апелянт зазначав, що в матеріалах справи міститься її заява (б/н від 25.05.2022), згідно якої заявник просив відкласти розгляд справи або зупинити провадження у даній справі до закінчення воєнного стану, оскільки остання перебуває за кордоном. Дана заява не свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про наявність рішення, яким її позбавлено майна навіть не зазначаючи відповідачем. До повномасштабного вторгнення в ОСОБА_1 був її представник, який займався судовими справами (№ 569/24096/21 про вчинення домашнього насильства; №569/819/21 розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів). Після повномасштабного вторгнення її колишні представники не мали змоги зв'язатися з ОСОБА_1 та повідомити її про наявність спору та формулювання правової позиції, а тому наявність клопотання, в якому колишній представник просить суд відкласти розгляд справи або зупинити провадження у даній справі до закінчення воєнного стану, оскільки ОСОБА_1 перебуває за кордоном під тимчасовим захистом, не свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про наявність судової справи, де її позбавляють майна, не ставлячи відповідачем по справі.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.
Листом від 25.08.2025 з Господарського суду Рівненської області витребувано матеріали справи.
28.08.2025 матеріали справи надійшли до суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 визнано неповажними підстави, наведені ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22 - залишено без руху. Роз'яснено скаржнику про право на звернення до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали із заявою, в якій зазначити підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22.
09.09.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, в яких заявник наводить свої мотиви щодо необхідності поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 визнано поважними підстави, наведені ОСОБА_1 в заяві щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі №918/90/22, відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою з наступним призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 розгляд справи було відкладено на 26.02.2026 о 14:00. Вказаною ухвалою явку третьої особи - ОСОБА_1 в судове засідання було визнано обов'язковою. При цьому судом було роз'яснено право ОСОБА_1 , у разі неможливості особистої явки до приміщення суду апеляційної інстанції, взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 відкладено розгляд справи на 11.03.2026 о 15:00. Зазначеною ухвалою суд апеляційної інстанції повторно визнав обов'язковою явку третьої особи - ОСОБА_1 у судове засідання. При цьому судом було роз'яснено право ОСОБА_1 , у разі неможливості особистої явки до приміщення суду апеляційної інстанції, взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 та від 11.03.2026 стягнуто в дохід Державного бюджету України з ОСОБА_1 штраф.
14.01.2026 від позивача надійшло клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду. В обґрунтування поданого клопотання заявник посилається, зокрема, на приписи частини 3 статті 43 ГПК України.
20.02.2026 від представника ОСОБА_1 - адвоката Любаренка І.О. надійшло клопотання про скасування судового рішення та закриття провадження у справі №918/90/22. В обґрунтування поданого клопотання заявник посилається на приписи ч. 2 ст. 278, ч. 1 ст. 231 ГПК України та зазначає, що відповідачем у майнових спорах має бути особа, яка порушила, не визнала чи оспорила право власності позивача, або особа, речове право якої оспорюється (зареєстровано в Реєстрі). Тобто відповідачем у справі про позбавлення майна ОСОБА_1 має бути власниця майна ( ОСОБА_1 ) В той же час, ОСОБА_1 фізична особа, а отже оскарження її права власності (переведення її права покупця) відноситься до цивільного судочинства (цивільній юрисдикції) у Рівненському міському суді Рівненської області.
Заявник, як підставу для задоволення поданого ним клопотання, посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2022 по справі № 910/14795/21, від 14.08.2024 по справі № 925/1016/23, Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові 12.12.2023 по справі № 916/905/23, від 23.06.2020 по справі № 909/337/19.
В судовому засіданні 11.03.2026 адвокат Любаренко І.О. підтримав клопотання про скасування судового рішення та закриття провадження у справі № 918/90/22, просить задоволити його вимоги; заперечив щодо клопотання позивача про залишення апеляційної скарги без розгляду.
Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 11.03.2026 заперечили проти клопотання про скасування судового рішення та закриття провадження у справі №918/90/22; підтримали клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката Любаренка І.О. про скасування судового рішення та закриття провадження у справі № 918/90/22, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Наведена норма підлягає застосуванню, якщо предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 278 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц сформувала висновок, що критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.
У пункті 5.9. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2020 у справі №922/510/19 вказано, що під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі, суб'єктного складу правовідносин.
Предметом позову у даній справі є вимоги ФОП Костюка А.В. до ПП "Регіональна компанія "Лідер-М", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договорами купівлі - продажу торгових павільйонів, які укладені 22.09.2017 між ПП "Регіональна компанія "Лідер-М" та ОСОБА_1 .
Тобто спір у справі виник між двома суб'єктами господарювання та стосується правовідносин, що виникли внаслідок укладення договорів купівлі - продажу торгових павільйонів від 22.09.2017. Звертаючись до суду із позовом у цій справі позивач вказує про порушення його переважного права на придбання об'єктів, що є предметом договорів купівлі - продажу (торгових павільйонів).
Водночас судом апеляційної інстанції звертається увага на те, що майно (торгові павільйони) є спорудами роздрібної торгівлі, які призначені для продажу товарів або надання послуг кінцевим споживачам, що свідчить про господарський характер правовідносин.
Отже, виходячи зі змісту та підстав поданого позову, характеру спірних правовідносин і суб'єктного складу учасників справи, а також ураховуючи наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства на підставі ст. 20 ГПК України. Доводи скаржника про належність спору до юрисдикції цивільного судочинства свого підтвердження не знайшли.
При цьому посилання заявника, як підставу для задоволення поданого ним клопотання, на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2022 по справі №910/14795/21, від 14.08.2024 по справі № 925/1016/23, від 12.12.2023 по справі №916/905/23, Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.06.2020 по справі № 909/337/19, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки правовідносини у справі № 918/90/22 не є подібними до правовідносин, зазначених у постановах, на які посилається скаржник. Суд враховує відмінність у змісті правовідносин, обставинах справи та правовому регулюванні, а також суб'єктному складі учасників справи.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Водночас у клопотанні від 20.02.2026 представник скаржника - адвокат Любаренко І.О. просить скасувати судове рішення та закрити провадження у справі.
Таким чином, фактично апелянтом у клопотанні від 20.02.2026 заявлено вимоги, що відрізняються від першочергово викладених у скарзі, що фактично свідчить про зміну вимог та підстав апеляційної скарги.
У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Любаренка І.О. про скасування судового рішення та закриття провадження у справі № 918/90/22.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання позивача про залишення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (п. 1 ч. 2 ст. 42 ГПК України).
Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України).
Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Добросовісність необхідно розуміти як реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі №601/485/23 (пункт 75)).
У разі зловживання процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Тоді як наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові (постанова Верховного Суду від 03.06.2020 по справі № 318/89/18, від 17.11.2021 по справі №757/30424/18, від 09.08.2023 по справі № 932/4154/22, від 17.09.2025 по справі №758/10275/21).
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Наведений у ч. 2 ст. 43 ГПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. Суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц, від 15.07.2021 у справі № 420/698/21, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі № 601/485/23).
Апеляційний господарський суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування аналогічних процесуальних норм Цивільного процесуального кодексу України, викладені у постанові від 10.09.2025 у справі № 601/485/23 (провадження № 14-139цс24):
" 78. Подання апеляційної скарги з пропуском строку та із зазначенням у клопотанні про поновлення строку неправдивих відомостей про дату отримання судового рішення спрямоване на неправомірне отримання процесуального права на апеляційне оскарження поза межами встановлених законом строків і є обставинами, що аналогічні до обставин, які у ч. 2 ст. 44 ЦПК України можуть визначатися як дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.
79. Відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
80. У випадку, коли після відкриття апеляційного провадження, яке відбулось за відсутності матеріалів справи, установлено, що строк на апеляційне оскарження судового рішення поновленню не підлягав, зокрема, у зв'язку з тим, що причини, на які посилався заявник і які стали підставою для поновлення строку, є неповажними, а отримання заявником вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, не підтвердилося і спростовано матеріалами справи, які надійшли до суду після відкриття провадження і їх витребування із суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції може визнати це зловживанням процесуальними правами на підставі ч. 2 ст. 44 ЦПК України".
Аналіз наведених норм права та усталеної практики Верховного Суду свідчить про те, що реалізація права на апеляційне оскарження має здійснюватися виключно добросовісно, у межах та спосіб, визначений законом. Подання апеляційної скарги з пропуском установленого законом строку у поєднанні із зазначенням у клопотанні про його поновлення неправдивих або недоведених відомостей щодо дати отримання судового рішення спрямоване на неправомірне набуття процесуального права на апеляційний перегляд поза межами процесуальних строків. Такі дії за своїм характером та спрямованістю відповідають ознакам зловживання процесуальними правами у розумінні ч. 2 ст. 43 ГПК України. Подібна поведінка учасника справи суперечить завданню судочинства, принципу добросовісності та принципу юридичної визначеності.
Апеляційний господарський суд зауважує, що повний текст оскаржуваного рішення було складено та підписано судом першої інстанції 10.06.2022, тоді як із апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції лише 24.08.2025, тобто через понад три роки після його ухвалення. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку, скаржниця в апеляційній скарзі посилалася на те, що вона дізналася про існування рішення лише 06.08.2025. ОСОБА_1 також посилалася на те, що після початку повномасштабного вторгнення рф вона виїхала з малолітніми дітьми за кордон, де перебуває й донині. Крім того, скаржниця стверджувала, що її колишні представники нібито не мали змоги зв'язатися з нею для повідомлення про наявність спору та узгодження правової позиції у цій справі.
Водночас в ухвалі від 02.09.2025 суд апеляційної інстанції констатував, що скарга не містить належних пояснень та доказів об'єктивної неможливості дізнатися про судове рішення раніше, враховуючи процесуальний статус ОСОБА_1 . Також суд звернув увагу, що матеріали справи містять заяви скаржниці (т. 1, а. с. 64, 79, 95, 97, 99), згідно з якими вона просила суд першої інстанції відкласти розгляд справи або зупинити провадження до закінчення воєнного стану у зв'язку з перебуванням за кордоном. У зв'язку з цим суд визнав неповажними наведені скаржницею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі №918/90/22 та залишив апеляційну скаргу без руху.
В уточненій апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначала, що з 02.03.2022 не поверталася в Україну, у зв'язку з чим заперечувала факт особистого подання будь-яких заяв чи клопотань до суду першої інстанції. Скаржниця стверджувала, що перебуваючи за кордоном, не направляла жодних процесуальних документів у справі № 918/90/22, та просила розглядати це як окрему підставу для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Також ОСОБА_1 стверджувала, що наявність у матеріалах справи заяв про відкладення розгляду або зупинення провадження у справі не свідчить про її обізнаність із ухваленим рішенням. Звертала увагу, що після початку повномасштабного вторгнення її колишні представники не мали змоги зв'язатися з нею для повідомлення про наявність спору та узгодження правової позиції. Відтак, на переконання ОСОБА_1 , подані представниками клопотання про відкладення розгляду або зупинення провадження у справі не можуть свідчити про її фактичну обізнаність із даною судовою справою.
Так, ухвалою суду від 15.09.2025 визнано поважними підстави, наведені ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22, відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою з наступним призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.
Водночас уже після відкриття апеляційного провадження у цій справі колегія суддів на підставі пояснень сторін та наявних у матеріалах справи доказів встановила, що строк на апеляційне оскарження рішення суду не підлягав поновленню у зв'язку з тим, що причини, на які посилалася ОСОБА_1 і які стали підставою для поновлення їй строку, не в повній мірі відповідають дійсним обставинам, які встановлені апеляційним господарським судом.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд справи № 918/90/22, у якій вона брала участь як третя особа. Про обізнаність скаржниці з перебігом справи свідчать наявні в матеріалах провадження особисто підписані нею заяви та клопотання:
1) від 25.02.2022 - про зупинення або відкладення розгляду справи (т. 1, а. с. 64);
2) від 06.05.2022 - про розгляд справи за її обов'язкової участі. У змісті цієї заяви скаржниця підтверджувала, що 25.02.2022 вона особисто направила на електронну адресу Господарського суду Рівненської області звернення щодо перенесення засідань до закінчення воєнного стану у зв'язку з виїздом у безпечне місце. Крім того, у цій же заяві ОСОБА_1 особисто підтверджує факт свого повідомлення про розгляд справи (17.05.2022) в телефонному режимі; до заяви нею долучено копію її закордонного паспорта (т.1, а. с. 79,98);
3) від 25.05.2022 - про зупинення провадження або відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану. У змісті цієї заяви ОСОБА_1 підтримує своє попереднє клопотання від 06.05.2022 та просить суд не розглядати справу за її відсутності; до заяви нею долучено копію її закордонного паспорта (т. 1, а. с. 95, 97).
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази свідчать про особисте вчинення ОСОБА_1 процесуальних дій у цій справі (подання заяв та клопотань). Зазначеним повністю спростовуються доводи скаржниці про відсутність зв'язку із судом та нібито неподання нею будь-яких процесуальних документів до суду першої інстанції. Сам факт перебування за межами України, в даному випадку, не позбавив скаржницю можливості комунікувати із судом, що вона фактично і здійснювала під час розгляду справи.
Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та уточненій скарзі зазначає, що до повномасштабного вторгнення її інтереси у судових справах (зокрема, № 569/24096/21 та №569/819/21) представляв представник. Скаржниця стверджує, що після початку повномасштабної агресії її колишні представники нібито не мали змоги зв'язатися з нею для повідомлення про наявність даного спору та узгодження правової позиції. Відтак, на переконання ОСОБА_1 , подані представниками клопотання про відкладення розгляду або зупинення провадження у справі № 918/90/22 не можуть свідчити про її фактичну обізнаність із наявним судовим процесом.
Водночас суд зауважує, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про особисте вчинення ОСОБА_1 процесуальних дій у цій справі (подання заяв та клопотань). Натомість матеріали справи № 918/90/22 не містять жодних процесуальних документів, які були б підписані представником скаржниці, як і доказів того, що ОСОБА_1 взагалі уповноважувала будь-яку особу на представництво її інтересів саме у цій справі. Таким чином, твердження скаржниці про неможливість комунікації з представниками як причину необізнаності про хід справи № 918/90/22 повністю спростовується фактом її особистої участі у процесі.
При цьому суд звертає увагу на те, що сама ОСОБА_1 не зазначає, хто саме представляв її інтереси у справі № 918/90/22. Водночас матеріали справи містять телефонограму суду від 04.05.2022, згідно з якою представником ОСОБА_1 є адвокат Козак А.В., яка була належним чином повідомлена про розгляд справи, призначений на 17.05.2022 (т. 1, а. с. 71, 72). Доказів того, що ОСОБА_1 уповноважувала ОСОБА_2 на представництво її інтересів у справі № 918/90/22, матеріали справи не містять.
Крім того, доводи ОСОБА_1 про відсутність комунікації із її представниками спростовую тим, що адвокат Козак А.В. здійснювала представництво інтересів ОСОБА_1 в інших судових справах уже після завершення розгляду цієї справи, що підтверджує сталість правовідносин між ними.
Так, факт постійної комунікації ОСОБА_1 із представниками та її особиста обізнаність із судовими процесами підтверджується матеріалами справи № 570/1737/24 (за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ), що перебувала у провадженні Рівненського районного суду Рівненської області. Зокрема, у вказаній справі: 10.04.2024 - ОСОБА_1 особисто подала позовну заяву; 16.07.2024 - адвокат Козак А.В. подавала клопотання про долучення доказів; 04.11.2024 - ОСОБА_1 особисто подала заяву про розгляд справи за її відсутності; 19.02.2025 - адвокат Козак А.В. брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що підтверджується протоколом та ухвалою суду. Також інтереси ОСОБА_1 у цій справі представляла адвокат Гладчук З.Я., яка засвідчувала додатки до позовної заяви.
У справі № 569/17503/24 (за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Любаренко І.О. на дії головного державного виконавця ВДВС у м. Рівному) постановою Верховного Суду від 15.10.2025 встановлено, що у ОСОБА_1 був представник ОСОБА_4 , яка виконувала доручення своєї довірительки.
У справі № 570/3806/22: ОСОБА_1 особисто подала позовну заяву від 07.10.2022. Надалі її представник - адвокат Гладчук З.Я. подавала клопотання про призначення експертизи від 28.08.2023, а адвокат Любаренко І.О. також брав участь у справі як її представник.
У справі № 569/4484/22, що перебувала у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області, представники ОСОБА_1 - адвокат Гладчук З.Я. 15.10.2024 зверталася до суду із заявою про поворот виконання рішення, а 12.02.2025 - адвокат Любаренко І.О. брав особисту участь у судовому засіданні, що підтверджується ухвалою суду від цієї ж дати.
У справі № 460/4907/24, яка була у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 подавала скаргу на дії державного виконавця від 08.05.2024.
Викладені вище обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи №918/90/22 копіями судових рішень у зазначених справах, а також копіями заяв ОСОБА_1 та її представників. Вказані судові рішення та заяви були долучені відповідачем до клопотання про закриття апеляційного провадження (т. 2, а. с. 214- 280).
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що протягом 2022- 2025 років ОСОБА_1 не лише підтримувала зв'язок із декількома адвокатами (представниками), а й особисто ініціювала нові судові провадження. Це повністю спростовує її твердження про об'єктивну неможливість дізнатися про стан розгляду справи № 918/90/22 мотивуючи це перебуванням за кордоном та відсутністю комунікації зі своїми представниками.
Крім того, згідно з довіреністю від 14.03.2023, посвідченою в Посольстві України в Італійській Республіці, ОСОБА_1 уповноважила своїх батьків - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 представляти її інтереси в судах усіх інстанцій. Зазначена довіреність, яка внесена до Єдиного реєстру довіреностей, надає повіреним повний обсяг прав, передбачених законом, зокрема, для позивача, відповідача та третьої особи (т. 2, а. с. 210-212). Таким чином, щонайменше з 14.03.2023 повірені особи ОСОБА_1 мали юридичну та фактичну можливість вчиняти процесуальні дії у судових справах за її участю, зокрема і у справі №918/90/22.
Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що несвоєчасне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 було зумовлене перебуванням за кордоном та відсутністю комунікації зі своїми представниками, повністю спростовується наявними у справі доказами. Комунікація ОСОБА_1 із представниками мала сталий характер, а сама скаржниця активно реалізовувала свої процесуальні права у різних судових справах як особисто, так і через належним чином уповноважених осіб.
Також суд враховує, що ОСОБА_1 зареєстрована у м. Рівне - на території, яка не перебувала в тимчасовій окупації. Лише з початком повномасштабного вторгнення скаржниця виїхала за межі України. ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів втрати зв'язку зі своїми представниками саме внаслідок збройної агресії, що виключало б об'єктивну неможливість вчинення нею процесуальних дій.
Отже, причини, на які посилалася ОСОБА_1 і які стали підставою для поновлення їй пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, не відповідають (суперечать) встановленим вище обставинам, які свідчать про наявність зв'язку скаржниці з її представниками та підтверджують факт активної реалізації нею процесуальних прав у різних судових справах - як особисто, так і через належним чином уповноважених осіб.
Факт перебування ОСОБА_1 за межами України сам по собі не звільняє її від обов'язку проявляти належну процесуальну обачність та вживати розумних заходів для з'ясування стану відомого їй судового провадження, особливо за умови наявності уповноважених представників та технічної можливості для дистанційної комунікації.
У постанові Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16 звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Колегія суддів звертає увагу на те, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
За приписами частини 3 статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
При цьому у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №58/505 та від 28.04.2020 у справі № 910/6245/19.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_1 , які стали підставою для поновлення їй пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, не відповідають (суперечать) встановленим вище обставинам, та свідчать про намір створити підстави для поновлення такого строку шляхом перекручення фактичних обставин та введення суду в оману задля виправдання власної процесуальної бездіяльності та створення підстав для поновлення вказаного строку.
А відтак, колегія суддів дійшла висновку про визнання дій ОСОБА_1 щодо подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22 із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження зловживанням процесуальними правами, що є підставою для залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду без розгляду згідно з ч. 3 ст. 43 ГПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 43, ст. ст. 234, 235 ГПК України
1. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Любаренка І.О. про закриття провадження у справі № 918/90/22 - відмовити.
2. Визнати подання ОСОБА_1 апеляційної скарги із клопотанням про поновлення строку на її прийняття на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22 зловживанням процесуальними правами.
3. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Повний текст складено 20 березня 2026
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.