ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
23 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1223/25
м. Одеса, проспект Шевченка, 29
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Селянського (фермерського) господарства “Кристал» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства “Кристал»
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 31 жовтня 2025 року (повний текст складено 31.10.2025)
у справі № 915/1223/25
за позовом: Селянського (фермерського) господарства “Кристал»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Агроф'юче»
про: стягнення 368 939,08 грн.
суддя суду першої інстанції: Семенчук Н.О.
місце винесення рішення: м. Миколаїв, вулиця Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області.
У серпні 2025 року Селянське (фермерське) господарство “Кристал» (далі також - позивач, СФГ «Кристал», Фермерське господарство) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Агроф'юче» (далі також - відповідач, ТОВ «Компанія «Агроф'юче, Товариство) про стягнення 368 938,08 грн, які були набуті без достатньої правової підстави.
Крім того, позивач заявив до стягнення 4 427,26 грн. судового збору та 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2025 у справі №915/1223/25 (суддя Семенчук Н.О.) у задоволенні позовних вимог Селянського (фермерського) господарства “Кристал» відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Селянське (фермерське) господарство “Кристал» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати повністю рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2025 у справі №915/1223/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Здійснити розподіл судових витрат, які понесені апелянтом у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
При цьому, апелянт зазначає, що сплачена ним сума судового збору в суді апеляційної інстанції становить 6 640,89 грн, а витрати на професійну правничу допомогу, які апелянт очікує понести, у зв'язку із апеляційним переглядом даної справи, складає 8 000,00 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства “Кристал» задоволено, рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2025 у справі №915/1223/25 скасовано. Позов Селянського (фермерського) господарства “Кристал» задоволено в повному обсязі; сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Агроф'юче» на користь Селянського (фермерського) господарства “Кристал» набуті без достатньої правової підстави грошові кошти у розмірі 368 938,08 грн.
Крім того, вказаною постановою стягнуто з ТОВ “Компанія “Агроф'юче» на користь позивача 4 427,26 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 6 640,89 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Водночас, відповідно до п. «в» ч. 4 ч. 1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Однак, при прийнятті постанови не було вирішено питання про розподіл судових витрат за правничу допомогу, надану СФГ “Кристал» за розгляд та апеляційний перегляд справи №915/1223/25.
Разом з тим, під час апеляційного перегляду справи №915/1223/25, представником СФГ “Кристал» в апеляційній скарзі було зазначено, що докази понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000,00 грн будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення апеляційним судом.
19.02.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №915/1223/25, в якій останній просить стягнути з ТОВ “Компанія “Агроф'юче» на користь позивача понесені СФГ “Кристал» витрати на професійну правничу допомогу, у зв'язку з апеляційним переглядом даної справи.
До вказаної заяви долучені докази понесення відповідних витрат з боку позивача в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо розподілу витрат СФГ “Кристал» на професійну правничу допомогу при винесенні постанови від 18.02.2026 у справі №915/1223/25, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 вирішено розглянути заяву СФГ “Кристал» щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний перегляд справи №915/1223/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи поза межами строку, встановленого ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану та складної ситуації в енергосистемі, яка зумовила запровадження стабілізаційних, екстрених та аварійних відключень електроенергії.
Крім того, вказаною ухвалою суду встановлено ТОВ “Компанія “Агроф'юче» строк до 09.03.2026 для подання заперечень на заяву СФГ “Кристал» про стягнення витрат на правничу допомогу у заявлених позивачем розмірах.
Однак, відповідач своїм правом щодо надання заперечень на вказану заяву позивача не скористався, свою позицію відносно вимог СФГ “Кристал» щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не виклав.
Розглянувши заяву СФГ “Кристал» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за результатом розгляду його апеляційної скарги у справі №915/1223/25, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Приймаючи до уваги те, що заява про розподіл судових витрат надана представником позивача до винесення постанови - в апеляційній скарзі, аі докази понесення судових витрат на правничу допомогу - на наступний день після прийняття постанови судом аппеляційної інстанції, колегія суддів зазначає про дотримання Фермерським господарством строків, встановлених ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Як зазначає позивач, у зв'язку із переглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, з боку СФГ “Кристал» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. Аналогічна сума визначена позивачем в суді першої інстанції.
У частині 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (також див. постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18).
Підсумовуючи наведене апеляційна колегія звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.05.2019 у справі №922/576/18, де суд касаційної інстанції зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18.
Вказану правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі №922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18.
У даній справі на підтвердження понесення судових витрат в суді першої та апеляційної інстанцій в загальній сумі 16 000,00 грн. (8 000,00 грн + 8 000,00 грн) СФГ “Кристал» надало суду наступні документи:
1) копію Договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 №20/08/25 (далі - Договір), укладений між адвокатом Скороход Аліною Олексіївною (Адвокат) та СФГ «Кристал» (Клієнт), за умовами якого Адвокат приймає зобов'язання надати правові (юридичні) послуги Клієнту, а Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані правові (юридичні послуги Адвокату на умовах та в строки, що передбачено умовами цього Договору (п. 1.1. Договору).
Вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг узгоджуються Сторонами в спільно підписаних Завданнях до цього Договору, які є його невід'ємними частинами (п. 1.2. Договору).
За положеннями п. 3.1. Договору, порядок здачі-приймання наданих правових (юридичних) послуг за цим Договором визначаються Сторонами в спільно підписаних Завданнях до цього Договору, які є його невід' ємними частинами.
Пунктом 4.1. Договору Сторони узгодили, що вартість правових (юридичних) послуг та порядок їх оплати визначається Сторонами в спільно підписаних Завданнях до цього Договору, які є його невід'ємними частинами. Сума Договору визначається загальною вартістю послуг, що надані протягом дії цього Договору.
Відповідно до п. 8.1. Договору, він набирає законної сили з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2025 включно.
Умовами п. 9.2. Договору передбачено, що всі зміни, доповнення та додатки до даного Договору оформлюються в письмовій формі та підписуються уповноваженими представниками Сторін.
Вказаний Договір підписаний обома Сторонами без зауважень та скріплений печаткою СФГ «Кристал».
2) копію додатку до Договору - Завдання №1 від 20.08.2025 до Договору, відповідно до якого Адвокат бере на себе зобов'язання представляти інтереси Клієнта в судовій справі у спорі з ТОВ “Компанія “Агроф'юче» з наданням всіх видів правничої допомоги, за що Клієнт оплачує Адвокату фіксовану суму - 8 000,00 грн. При цьому, у даному Завданні вказано, що дана вартістю включає в себе (пункти 1.1, 2.1, 2.2. Завдання):
- правовий аналіз документів та підготовка позовної заяви з додатками (із поданням її до суду);
- правовий аналіз документів (заяв, пояснень, заперечень тощо), отриманих від учасників справи;
- супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції, зі складанням будь-яких необхідних процесуальних документів, передбачених нормами ГПК України, без обмежень їх кількості;
- отримання судових рішень за результатами розгляду як процедурних питань, так і розгляду справи по суті;
- супроводження Клієнта на етапі виконання судового рішення.
3) копію Акту здачі-приймання наданих послуг від 24.09.2025 №1/20082025 до Договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 №20/08/25 та Завданню №1 від 20.08.2025, відповідно до якого в межах виконання умов цих Договору та Завдання Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято правова допомога на суму 8 000,00 грн.
Акт наданих послуг від 24.09.2025підписаний сторонами без жодних зауважень та скріплений печаткою Фермерського господарства.
4) копію рахунку від 18.09.2025 №1/200825 адвоката Скороход А.О., згідно з яким підлягає оплаті у розмірі 8 000,00 грн. правова допомога згідно Договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 №20/08/25 та Завданню №1 від 20.08.2025 до цього Договору.
5) копію платіжної інструкції АТ «Акцент-Банк» від 24.09.2025 №1564, яка свідчить про сплату СФГ «Кристал» 8 000,00 грн на рахунок отримувача - Скороход Аліни Олексіївни.
6) копію додатку до Договору - Завдання №2 від 03.11.2025 до Договору, згідно з яким Адвокат здійснює представництво інтересів Клієнта на стадії апеляційного провадження з оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2025 у справі №915/1223/25 щодо стягнення з ТОВ «Компанія «Агроф'юче» грошових коштів у розмірі 368 938,08 грн., які набуті без достатньої правової підстави (п. 1.1. Завдання №2).
Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. Завдання №2, вартість послуг, вказаних в п. 1.1., є фіксованою і становить 8 000,00 грн. Ця вартість вартістю включає в себе:
- аналіз рішення суду першої інстанції та підготовка апеляційної скарги (із поданням її до суду);
- супроводження розгляду апеляційної скарги, у т.ч. участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а також складання будь-яких необхідних процесуальних документів, передбачених нормами ГПК України, без обмежень їх кількості.
7) копію Акту здачі-приймання наданих послуг від 19.02.2026 №2/20082025 до Договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 №20/08/25 та Завданню №2 від 03.11.2025, відповідно до якого в межах виконання умов цих Договору та Завдання Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято правова допомога на суму 8 000,00 грн.
Акт наданих послуг від 19.02.2026 підписаний сторонами без жодних зауважень та скріплений печаткою СФГ «Кристал».
Доказів оплати наданих послуг з правничої допомоги в суді апеляційної інстанції позивачем суду не надано.
Матеріали справи свідчать, що представництво інтересів позивача як в суді першої та і в суді апеляційної інстанцій здійснювала адвокат Скороход Аліна Олексіївна, яка діяла на підставі ордерів на надання правничої (правової) допомоги:
- серії АЕ №1417196 від 20.08.2025, виданому на підставі Договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 №20/08/25 (для Господарського суду Миколаївської області);
- серії АЕ №1444324 від 13.11.2025, виданому на підставі Договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 №20/08/25 (для Південно-західного апеляційного господарського суду).
З огляду на матеріали справи вбачається, що адвокатом Скороход А.О. до суду першої інстанції по суті спору був складений та поданий позов СФГ “Кристал» до ТОВ “Компанія “Агроф'юче» про: стягнення 368 939,08 грн.
На стадії апеляційного перегляду даної справи адвокатом Скороход А.О. до суду апеляційної інстанції такий процесуальний документ, як апеляційна скарга позивача та заява про участь в режимі відеоконференцзв'язку.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що в суді першої інстанції Адвокатом були ще підготовлені заява про усунення недоліків позову та заява про надання доказів понесення адвокатських витрат. Проте, судова колегія наголошує на тому, що не підлягають відшкодуванню зазначені дії Адвоката, оскільки складення заяви про усунення недоліків позовної заяви не є правничою допомогою в розумінні процесуального закону, а є виконанням обов'язку адвоката щодо дотримання вимог процесуального законодавства, передбачених положеннями ст.ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України. Щодо заяви сторони про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, то остання по факту є заявою про відшкодування адвокатських витрат та не відноситься до робіт, пов'язаних з наданням адвокатських послуг.
Аналогічно судова колегія ставиться до заяви про ухвалення додаткового рішення, наданої в суді апеляційної інстанції.
Участь адвоката Скороход А.О. у судовому засіданні 18.02.2026 в суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції підтверджується наявним у матеріалах даної справи відповідним протоколом судового засідання.
Тобто, Адвокатом виконані взяти на себе відповідні зобов'язання, які відображені в Актах здачі-приймання наданих послуг від 24.09.2025 №1/20082025 та від 19.02.2026 №2/20082025 до Договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 №20/08/25 та Завданню №1 від 20.08.2025 і Завданню №2 від 03.11.2025.
24.09.2025 з боку СФГ «Кристал» оплачені послуги Адвоката у даній справі, надані в суді першої інстанції, у повному обсязі, про що свідчить платіжна інструкція АТ «Акцент-Банк» №1564 на суму 8 000,00 грн.
Доказів фактичної оплати послуг Адвоката в суді апеляційної інстанції позивачем суду не надано, але, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Вказане підтверджується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.05.2024 у справах №227/2301/21, №206/4841/20, викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та застосована Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.
Таким чином, позивачем надано належні докази в підтвердження факту надання йому Адвокатом послуг в судах першої та апеляційної інстанцій на загальну суму 16 000,00 грн, яка є узгодженою сторонами, що є підставою для її розподілу за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, розподіл цих витрат залежить безпосередньо від результату розгляду справи (з урахуванням апеляційного перегляду справи).
Таким чином, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, обов'язок з відшкодування понесених позивачем відповідних судових витрат покладається у даному випадку саме на відповідача.
При цьому, судова колегія наголошує на тому, що зазначена сума є фіксованим розміром адвокатської винагороди, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого Адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.
У контексті наведеного апеляційний суд зазначає, що фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених Договором умов платежу - конкретний склад дій Адвоката, що були вчинені на виконання Договору правової допомоги й призвели до настання відповідних умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
У разі погодження між Адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та Клієнтом фіксованого розміру гонорару, такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого Адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги Клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує, що у даному випадку фіксований розмір гонорару, погоджений між Клієнтом та Адвокатом у Договорі про надання правничої допомоги від 20.08.2025 №20/08/25, в Завданнях №1 від 20.08.2025 і №2 від 03.11.2025, а також в Актах від 24.09.2025 №1/20082025 та від 19.02.2026 №2/20082025 здачі-прийому наданих послуг до вказаного Договору, означає те, що у разі настання визначених таким Договором умов платежу - конкретний склад дій Адвоката, що були вчинені на виконання умов Договору та призвели до настання відповідного результату (задоволення позову), не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Клієнтом та його Адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом Скороход А.О. час на надання послуг правничої допомоги.
З урахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між адвокатом Скороход А.О. та СФГ «Кристал» у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого Адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20.
При цьому, частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Виходячи зі змісту положень частин 5 та 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Колегія суддів враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Наведена правова позиція викладена у постанові ОП КГС у складі ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19.
Водночас, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що у частині 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція зазначена у п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 22/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд, керуючись, зокрема, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
У постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Суд апеляційної інстанції враховує, що у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, судова колегія вказує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності відповідного заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, у справі №910/2697/24 від 29.04.2025.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Так, у даному випадку, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат на стадії розгляду справи №915/1223/25 в суді першої інстанції та її подальшого апеляційного перегляду апеляційного перегляду в розрізі складності цієї справи, судова колегія зазначає, що дана справа не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій. Спір не потребує значного часу для вивчення нормативного регулювання та судової практики щодо стягнення на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу грошових коштів, які були помилково перераховані контрагенту.
При цьому, саме у зв'язку із незначною складністю даної справи, суд першої інстанції здійснював її розгляд в спрощеному провадженні без проведення судового засідання та виклику сторін (письмове провадження).
«Правовий аналіз документів та підготовка позовної заяви з додатками (із поданням її до суду)», а також «Аналіз рішення суду першої інстанції та підготовка апеляційної скарги (із поданням її до суду)» - аналогічні документи, оскільки судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог було відмовлено і апеляційна скарга по-суті є позовною заявою СФГ «Кристал». Тобто вказані послуги фактично дублюють одна одну та не утворюють самостійного правового результату, який би міг обґрунтовувати їх окрему оплату.
Подібний за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду у постанові від 08.04.2021 року у справі №922/2321/20.
При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20; у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №917/272/23, від 05.03.2024 у справі №916/2266/22, від 17.04.2024 у справі №910/19865/21.
У цьому випадку з матеріалів справи вбачається, що правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, а адвокат Скороход А.О. надавала правову допомогу позивачу в судах як першої, так і апеляційної інстанцій, тому, відповідно, була цілком обізнана з обставинами у справі та особливостями правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі.
Крім того, колегія суддів, звертає увагу саме на виконаний Адвокатом обсяг робіт (наданих послуг). Так, адвокатом Скороход А.О. по суті спору на стадії розгляду справи в суді першої інстанції підготовлено лише 1 документ - позовна заява, з якою СФГ «Кристал» звернулось до суду.
Також, на стадії апеляційного перегляду даної справи Адвокатом підготовлено лише один документ - апеляційну скаргу.
При цьому, зміст апеляційної скарги є подібним за змістом із позовом, наданим позивачем в суді першої інстанції, тобто доводи позивача не зумовили збільшення джерел правого регулювання спірних правовідносин, збільшення доказової бази та обставин, які входять до предмету доказування, що, в свою чергу, не потребувало значної кількості дій Адвоката та не вимагало аналізу нових документів та судової практики.
Таки послуги як «Правовий аналіз документів (заяв, пояснень, заперечень тощо), отриманих від учасників справи» Адвокатом не надавались, оскільки жодного документу з боку відповідача суду надано не було. З боку ТОВ “Компанія “Агроф'юче» протягом розгляду справи №915/1223/25 в судах обох інстанції відсутня будь-яка реакція; участі в розгляді цього спору відповідач не брав. Отже, заявлені витрати на правничу допомогу в даній частині є безпідставними, оскільки у даному випадку витрати на правовий аналіз документів інших учасників справи не могли виникнути з огляду на фактичну відсутність об'єкт для здійснення відповідного аналізу.
Щодо послуг з «Супроводження розгляду позовної заяви / апеляційної скарги у судах першої / апеляційної інстанцій, зі складанням будь-яких необхідних процесуальних документів, передбачених нормами ГПК України, без обмежень їх кількості», то як зазначалось вище, заява про усунення недоліків позову, надана в суді першої інстанції, не є правничою допомогою в розумінні процесуального закону, а є виконанням обов'язку адвоката щодо дотримання вимог процесуального законодавства, передбачених положеннями ст.ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України.
Відносно наданих заяв про розподіл судових витрат з наданням доказів витрат, понесених стороною у зв'язку з необхідністю звернення до суду з позовом та апеляційною скаргою, то колегія суддів зазначає, що така робота не відноситься до робіт, пов'язаних з відшкодуванням витрат на правничу допомогу. Судова колегія наголошує на тому, що заява сторони про розподіл судових/ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, фактично є проявом реалізації принципів диспозитивності та відшкодування судових витрат.
Стосовно заяви про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, в режимі відеоконференцзв'язку, поданої до Південно-західного апеляційного господарського суду, то апеляційна колегія зауважує, що складення та подання заяви про участь у справі в режимі відеоконференції також не потребує багато зусиль та часу з огляду на те, то на теперішній час переважна більшість справ слухається в режимі відеоконференції і підготовка таких заяв не викликає складнощів. Апеляційний суд вважає, що надання такої послуги як складання та подання заяви про участь у справі в режимі відеоконференції (що є заявою з процесуальних питань) залежить виключно від волевиявлення учасника справи і є його правом, а також, не вимагає значного часу та є радше технічною дією, а шаблон заяви існує в ЄСІКС.
«Отримання судових рішень за результатами розгляду як процедурних питань, так і розгляду справи по суті», а також «Супроводження Клієнта на етапі виконання судового рішення» взагалі не відноситься до судового розгляду спору по суті та не є правничими послугами в розумінні Господарського процесуального кодексу України.
Так, сама по собі дія з отримання судових рішень за результатами розгляду як процедурних питань, так і справи по суті, не має ознак надання професійної правничої допомоги. Це технічна дія, яка здійснюється автоматично через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або шляхом надсилання поштової кореспонденції, і не потребує спеціальних юридичних знань чи навичок. Відтак, такі дії не можуть вважатися послугами адвоката та не підлягають компенсації у складі витрат на правничу допомогу відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, витрати на супроводження Клієнта під час виконання судового рішення не можуть бути покладені на іншу сторону у межах цієї справи, оскільки вони не пов'язані безпосередньо з розглядом спору в господарському суді, а стосуються окремої стадії - виконавчого провадження. Господарський процесуальний кодекс України передбачає компенсацію витрат на правничу допомогу саме у зв'язку з розглядом справи у суді, тоді як виконання судового рішення регулюється окремим законом і не охоплюється межами судового розгляду. Відтак такі витрати не підлягають розподілу між сторонами у даній справі.
У контексті наведеного судова колегія акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
Апеляційна колегія звертає увагу на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.
Апеляційний суд вважає за необхідне додатково зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.
Підсумовуючи вищевикладене та з огляду на подані докази щодо характеру та обсягу наданих Адвокатом послуг, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, колегія суддів констатує, що розмір заявлених СФГ «Кристал» витрат на правову допомогу в межах справи №915/1223/25 у загальній сумі 16 000,00 грн (8 000,00 грн - в суді першої інстанції та 8 000,00 грн - на стадії апеляційного перегляду даної справи) не відповідає критерію розумності їх розміру, є неспівмірними з виконаними Адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих Адвокатом послуг, а тому мають надмірний характер.
У зв'язку з цим, з урахуванням наданих позивачем доказів в обґрунтування судових витрат на правничу допомогу, судова колегія вважає, що у даному випадку за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до:
- 3 000,00 грн. - для суду першої інстанції (судові витрати на правничу допомогу, що складаються з правового аналізу документів та підготовки позовної заяви);
- 2 000,00 грн - для суду апеляційної інстанції (судові витрати на правничу допомогу, що складаються з підготовки апеляційної скарги та супроводження розгляду останньої (участь в судовому засіданні режимі відеоконференції) в суді апеляційної інстанції.
Зазначені суми, на переконання апеляційної колегії, є обґрунтованими, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) в судах першої та апеляційної інстанцій, розумності їх розміру зі складністю справи і виконаними Адвокатом робіт (наданими послугами), а відтак, підлягають відшкодуванню на користь СФГ «Кристал» за рахунок ТОВ “Компанія “Агроф'юче».
Враховуючи наведене, судова колегія вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №915/1223/25 шляхом винесення додаткової постанови у відповідності до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Агроф'юче» підлягають стягненню на користь Селянського (фермерського) господарства “Кристал» понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи №915/1223/25:
- в суді першої інстанції - в розмірі 3 000,00 грн (замість заявлених 8 000,00 грн);
- в суді апеляційної інстанції - і розмірі 2 000,00 грн (замість заявлених 8 000,00 грн).
Таким чином, заява представника позивача щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду позову та апеляційної скарги СФГ «Кристал» у даній справі підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 169, 244, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Селянського (фермерського) господарства “Кристал» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами апеляційного перегляду справи №915/1223/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Агроф'юче» на користь Селянського (фермерського) господарства “Кристал» витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 3 000,00 грн.
3. У задоволенні іншої частини вимог Селянського (фермерського) господарства “Кристал» щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Агроф'юче» на користь Селянського (фермерського) господарства “Кристал» 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
5. У задоволенні іншої частини вимог Селянського (фермерського) господарства “Кристал» щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - відмовити.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням повних реквізитів сторін.
Матеріали справи №915/1223/25 повернути до Господарського суду Миколаївської області.
Додаткова постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.