11.03.2026 Справа № 914/1460/25
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від прокурора: Котовська І.А.;
від позивача: Семен І.Р.;
від відповідача: не з'явився,
розглянув апеляційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону №15-1197ВИХ-25 від 26.12.2025
на рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2025, суддя Крупник Р.В., м.Львів,
у справі № 914/1460/25
за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону
в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд», м. Львів
про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності,
Короткий зміст позовних вимог позивача
Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (надалі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» (надалі - Відповідач, ТОВ «Архібуд») про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні і розпорядженням земельною ділянкою.
Позов обґрунтовано тим, що у м. Львові на вул. Довбуша, 15 знаходиться земельна ділянка загальною площею 2,8939 га із кадастровим номером 4610136600:01:009:0017, яка відноситься до земель оборони та перебуває в державній власності. Розпорядником цієї ділянки є Кабінет Міністрів України.
11.12.2008 Львівська міська рада передала в користування вказану земельну ділянку ТОВ «Архібуд» за Договором оренди землі, який укладено строком на 10 років. У наступному цей договір визнано недійсним згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №5015/2804/12 та витребувано земельну ділянку на користь позивача.
З 2011 року ТОВ «Архібуд» на земельній ділянці із кадастровим номером 4610136600:01:009:0017 розпочало будівництво готельно-рекреаційного комплексу. Станом на 01.02.2017 будівництво цього комплексу було незавершеним, оскільки його готовність становила - 4,1%, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи.
В лютому 2017 року відповідач зареєстрував в Державному реєстрі речових прав, право власності на вказане незавершене будівництво. Разом з тим, надалі рішенням Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 у справі №813/2417/17, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора від 06.02.2017.
Як зазначає прокурор рішеннями господарських судів у справі №813/2417/17 встановлено преюдиційні факти, а саме те, що відповідно до умов Договору оренди землі від 11.12.2008 земельна ділянка була передана в оренду ТОВ «Архібуд» для будівництва кварталу житлової забудови. Доказів про внесення змін до цього договору на підставі ухвали Львівської міської ради від 08.07.2010 № 3759, якою вирішено змінити цільове використання земельної ділянки та державну реєстрацію таких змін у встановленому законодавством порядку не надано. Тому подані ТОВ «Архібуд» документи внаслідок розбіжностей не давали державному реєстратору повноважень зареєструвати за заявником право власності на об'єкт незавершеного будівництва - готельно-рекреаційний комплекс.
Враховуючи встановлені преюдиційні обставини, а також те, що Договір оренди землі визнано недійсним рішенням Господарського суду Львівської області від 07.04.2017 у справі №5015/2804/12 (яке частково скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 із прийняттям нового рішення, яким визнано недійсним Договір оренди землі від 11.12.2008, укладений між Львівською міською радою та ТОВ «Архібуд» та витребувано земельну ділянку загальною площею 2,8939 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові кадастровий № 4610136600:01:009:0017 на користь держави в особі Кабінету Міністру України) встановлено, що Львівська міська рада розпорядилася землями оборони, які їй не належать, прокурор дійшов висновку, що зведений відповідачем об'єкт незавершеного будівництва готельно-рекреаційного комплексу є самочинним та таким, що порушує права позивача на вільне користування і розпорядження спірною земельною ділянкою.
Як зазначає прокурор, під час проведення огляду ділянки під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024142410000083 від 28.03.2024 за фактом самовільного будівництва об'єктів нерухомості на самовільно зайнятій земельній ділянці встановлено, що ТОВ «Архібуд» не демонтувало об'єкт самочинного будівництва і на спірній ділянці знаходиться один бетонний фундамент та монолітна залізобетонна плита із закладеними деталями із арматури.
Зважаючи на це прокурор просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди державі в особі Кабінету Міністрів України у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна - об'єкта незавершеного будівництва, а саме шляхом демонтажу котловану, бетонного фундаменту, монолітної залізобетонної плити, арматури).
Крім цього, на земельній ділянці із кадастровим номером 4610136600:01:009:0017 знаходилися будівлі та споруди ТОВ «Архібуд» загальною площею 722,6 кв.м., які товариство придбало у ТОВ ВП «Будінвест» на підставі Договору купівлі-продажу №2836 від 20.10.2006.
17.03.2015 відповідач зареєстрував в Державному реєстрі право власності на ці будівлі та споруди (реєстраційний номер майна - 599019546101; номер об'єкта в РПВН - 15553987).
Під час технічної інвентаризації, в квітні 2025 року, встановлено, що придбані ТОВ «Архібуд» об'єкти нерухомого майна загальною площею 722,6 кв.м. є знищеними, що підтверджується Висновками ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про знищення/знесення майна від 05.05.2025 та Довідками ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 01.05.2025. Разом з тим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно надалі зареєстроване право власності на ці об'єкти.
На думку прокурора відомості про вказану реєстрацію підлягають скасуванню, оскільки відповідно до статей 346, 349 ЦК України знищення майна є підставою для припинення права власності на нього. Як зазначає прокурор державна реєстрація права власності на неіснуючий об'єкт порушує права власника земельної ділянки на вільне розпорядження нею, оскільки покладає на останнього додаткові юридичні обмеження.
З огляду на це прокурор також просить суд усунути перешкоди державі в особі позивача в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно будівлі та споруди площею 722,6 кв. м., які знаходяться на спірній земельній ділянці (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 599019546101, номер об'єкта в РПВН: 15553987) із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 позов задоволено частково. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Архібуд» усунути перешкоди державі в особі Кабінету Міністрів України у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим №4610136600:01:009:0017 площею 2,8939 га., яка розташована за адресою: вул. Довбуша, 15, м. Львів, шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна - об'єкта незавершеного будівництва, а саме шляхом демонтажу котловану, бетонного фундаменту, монолітної залізобетонної плити, арматури, що знаходяться на території цієї ділянки. В решті позовних вимог - відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Господарського суду Львівської області від 23.05.2025 у справі № 914/1460/25.
Рішення суду обґрунтовано тим, що прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який самостійно не здійснює захист прав та інтересів держави у цих правовідносинах.
Окрім того, судом підтверджено, що будівництво готельно-рекреаційного комплексу, яке є незавершеним, здійснювалося ТОВ «Архібуд» самочинно.
Матеріалами справи підтверджено факт відсутності демонтажу самочинного будівництва на момент розгляду цієї справи, суд погодився, що позовні вимоги прокурора про демонтаж котловану, бетонного фундаменту, монолітної залізобетонної плити, арматури є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У задоволенні вимог про усунення перешкод державі в особі Кабінету Міністрів України в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136600:01:009:0017 площею 2,8939 га, шляхом скасування державної реєстрації права власності (з відкриттям розділу) товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» (вул. Зелена, 105, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 32893902) нерухомим майном - будівлями та спорудами площею 722,6 кв. м. (складовими частинами об'єкта нерухомого майна є: сарай «Г-1» площею 9,7 кв. м., сарай «Ж-1» площею 61,6 кв. м., теплиця «К-1» площею 65,9 кв.м., сарай «О-1» площею 61,5 кв. м., ангар «Б-1» площею 315 кв. м., сарай «Н-1» площею 7,4 кв. м., сарай «М-1» площею 118,8 кв. м., сарай «З-1» площею 82,7 кв.м.), яке придбано відповідачем на підставі цивільно-правової угоди, яка в установленому судовому порядку недійсною не визнавалася; знаходиться на цій земельній ділянці, що розташоване за адресою: вул. Довбуша, 15, м. Львів (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 599019546101, номер об'єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 15553987) із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи - відмовлено.
При цьому судом зазначено, що прокурором та позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту знищення всіх об'єктів, які входять до складу нерухомого майна ТОВ «Архібуд» загальною площею 722,6 кв.м., а тому позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідача на це майно є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи.
26.12.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону №15-1197ВИХ-25 від 26.12.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 у справі №914/1460/25.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Архібуд» на нерухоме майно загальною площею 722,6 кв.м. є незаконним та необґрунтованим, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту знищення спірних об'єктів нерухомості, оскільки на підтвердження таких обставин прокурором подано належні докази, зокрема висновки та довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», матеріали огляду місця події у межах кримінального провадження, а також інші документи, які у сукупності підтверджують фактичне знищення будівель і споруд. На думку апелянта, суд безпідставно відхилив зазначені докази та не надав їм належної оцінки, чим порушив вимоги статей 73- 79, 86 Господарського процесуального кодексу України щодо дослідження та оцінки доказів.
Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статті 188 та 349 Цивільного кодексу України, дійшовши безпідставного висновку про те, що спірні будівлі та споруди становлять складну річ, у зв'язку з чим припинення права власності можливе лише у разі знищення всіх об'єктів, які входять до її складу. На переконання скаржника, зазначені будівлі та споруди не утворюють складної речі чи цілісного майнового комплексу, оскільки можуть існувати та використовуватися окремо, а тому факт їх знищення є підставою для припинення права власності на відповідне майно.
Також апелянт - прокурор в інтересах позивача, вважає помилковим застосування судом першої інстанції правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.05.2024 у справі №922/3473/23, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними за предметом спору, суб'єктним складом та фактичними обставинами.
З огляду на викладене апелянт просить частково скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 у цій справі та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Позивач - Кабінет Міністрів України подав пояснення на апеляційну скаргу №9.1-31/143-26 від 14.01.2026 (вх. № ЗАГС 01-04/440/26 від 16.01.2026), в яких підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі та просив таку задоволити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу б/н від 18.01.2026 (вх. № ЗАГС 01-04/474/26 від 19.01.2026), в якому заперечив доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2025 справу №914/1460/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону №15-1197ВИХ-25 від 26.12.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 у справі №914/1460/25.
Ухвалою від 16.01.2026 призначено справу №914/1460/25 до розгляду у судовому засіданні на 04.03.2026.
У судове засідання 04.03.2026 з'явився прокурор та представник позивача, відповідач в судове засідання не з'явився хоча належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.
Прокурор та представник позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, навели доводи, аналогічні тим, що викладені в ній та у поясненнях на апеляційну скаргу, просили задовольнити апеляційну скаргу.
В стадії ухвалення рішення Західним апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
Переглянувши рішення місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке
Предметом позову є матеріально правові вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ТОВ «Архібуд» про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2,8939 га, кадастровий №4610136600:01:009:0017, що знаходиться у м. Львові на вул. Довбуша, 15, шляхом:
1) демонтажу самочинно збудованого нерухомого майна - об'єкта незавершеного будівництва (котловану, бетонного фундаменту, монолітної залізобетонної плити, арматури);
2) скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Архібуд» на нерухоме майно - будівлі та споруди площею 722,6 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 599019546101, номер об'єкта в РПВН:15553987) із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 у справі в частині відмови в скасуванні державної реєстрації права власності ТОВ «Архібуд» на нерухоме майно - будівлі та споруди площею 722,6 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 599019546101, номер об'єкта в РПВН:15553987) із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
Як встановлено судами, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №426059969 від 08.05.2025 (т. 1 а.с. 46-49), будівлі та споруди загальною площею 722,6 кв.м. (Складовими частинами вказаного нерухомого майна є: сарай «Г-1» площею 9,7 кв.м.; сарай «Ж-1» площею 61,6 кв.м.; сарай «К-1» площею 65,9 кв.м.; сарай «О-1» площею 61,5 кв.м.; ангар «Б-1» площею 315 кв.м.; сарай «Н-1» площею 7,4 кв.м.; сарай «М-1» площею 118,8 кв.м.; сарай «З-1» площею 82,7 кв.м.), що знаходиться в м. Львові на вул. О.Довбуша, 15 (реєстраційний номер майна - 599019546101; номер об'єкта в РПВН - 15553987), перебувають у власності ТОВ «Архібуд».
Підставою державної реєстрації права власності ТОВ «Архібуд» на вказані будівлі є договір купівлі-продажу (будівель та споруд) від 20.10.2006, укладений між ТОВ ВП «Будінвест» та ТОВ «Архібуд». Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) прийняте державним реєстратором Львівського міського управління юстиції Гриб О.Б. (індексний номер 20073265 від 18.03.2015).
Відповідно до свідоцтва про право власності №Г-01708 від 14.02.2006 будівлі та споруди майнового комплексу за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15 належали Державній прикордонній службі України.
20.04.2006 ТОВ ВП «Будінвест» на підставі договору купівлі-продажу придбало в Державної прикордонної служби України майно, яке розташовано по АДРЕСА_1 , загальною площею 722,6 кв. м., яке в подальшому 20.10.2006 було відчужено на підставі договору купівлі-продажу ТОВ «Архібуд».
Як стрведжує прокурор в інтересах позивача, станом на момент виникнення даного спору, частина придбаного відповідачем нерухомого майна є знищеною, що підтверджується Висновками ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про знищення/знесення майна №DT01: 3462-9791-0781-6754 від 05.05.2025; №DT01: 3474-4867-0932-2807 від 05.05.2025 та №DT01: 3482-6557-2873-1977 від 05.05.2025 (т. 1 а.с. 125-133), а частина цього майна є частково знищеною, що підтверджується Довідками ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 01.05.2025 (т. 1 а.с. 134-138).
Зокрема, згідно зазначених Висновків та Довідок знищеними є три об'єкти, які входять в склад нерухомого майна загальною площею 722,6 кв.м., а саме: сарай «Ж-1» площею 61,6 кв.м., сарай «М-1» площею 118,8 кв.м. та сарай «Н-1» площею 7,4 кв.м. Натомість, що стосується: (1) сараю «К-1» площею 65,9 кв.м. та ангару «Б-1» площею 315 кв.м., то в наявності є фундаменти цих будівель, а (2) сараю «Г-1» площею 9,7 кв.м., сараю «О-1» площею 61,5 кв.м. та сараю «З-1» площею 82,7 кв.м. - фундаменти та частини зовнішніх стін цих будівель, що свідчить про їх часткове знищення.
Указані будівлі та споруди розташовувалися на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136600:01:009:0017, площею 2,8939 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15 та перебуває у власності держави в особі Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Львівської міської ради №1023 від 05.07.2007 затверджено ТзОВ «АрхіБуд» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 2,8317 га на вул. Довбуша,15 в м. Львові в оренду терміном на 10 років для будівництва кварталу житлової забудови за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання землі житлової забудови.
Ухвалою Львівської міської ради №2260 від 04.12.2008 «Про внесення змін та доповнень до ухвали міської ради від 05.07.2007 №1023» доповнила вказану ухвалу п.1 такого змісту: «Вилучити за згодою з користування військового містечка № НОМЕР_1 а військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України земельну ділянку площею 2,8939 га. на АДРЕСА_1 та перевести до земель міста»; слова: «площею 2,8317 га» замінено словами «площею 2,8939 га», слова «за рахунок земель промисловості транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення» замінено словами «перевівши із земель транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови».
11.12.2008 на підставі зазначених вище ухвал між ТОВ «Архібуд» та Львівською міською радою укладено Договір оренди землі строком на 10 років до 05.07.2017 (т. 1 а.с. 111-112).
Відповідно до пункту 2 Договору оренди, в оренду передано земельну ділянку, кадастровий №4610136600:01:009:0017, загальною площею 2,8939 га, у тому числі під забудовою 0,0909 га, під твердим покриттям 0,1013 га, під озелененням 2,7017 га. На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна - кам'яні нежитлові будівлі та металева споруда.
За умовами Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. О.Довбуша, 15 для будівництва кварталу житлової забудови.
Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2012 року Перший заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Львівської обласної державної адміністрації до Львівської міської ради та ТОВ «Архібуд» про визнання недійсним Договору оренди землі від 11.12.2008 та витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 2,8939 га.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.04.2017 у справі №5015/2804/12 визнано недійсним Договір оренди землі від 11.12.2008, укладений між Львівською міською радою та ТОВ «Архібуд» та витребувано земельну ділянку загальною площею 2,8217 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові кадастровий № 4610136600:01:009:0017 на користь держави в особі Кабінету Міністру України за виключенням земельної ділянки площею 722,6 кв.м., що знаходиться під об'єктами нерухомості придбаними ТОВ «Архібуд» 20.04.2006.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №5015/2804/12 вказане рішення місцевого суду скасовано частково та прийнято нове рішення, яким визнано недійсним Договір оренди землі від 11.12.2008, укладений між Львівською міською радою та ТОВ «Архібуд» та витребувано земельну ділянку загальною площею 2,8939 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові кадастровий № 4610136600:01:009:0017 на користь держави в особі Кабінету Міністру України.
Ухвалою від 04.12.2017 у справі №5015/2804/12 касаційну скаргу ТОВ «Архібуд» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 повернуто скаржнику.
Як вбачається з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017, витребовуючи від ТОВ «Архібуд» спірну земельну ділянку, суд виходив з того, що ця ділянка належить до земель оборони і використовувалася в/ч НОМЕР_2 . За правилами ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна Збройних Сил України» рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. В цей же час Кабінет Міністрів України не приймав рішення про передачу спірної земельної ділянки в комунальну власність. А тому, Львівська міська рада, укладаючи Договір оренди землі від 11.12.2008, фактично розпорядилася землями оборони, які їй не належать.
Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
27.04.2023 на підставі зазначеної постанови апеляційного суду Кабінет Міністрів України зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 2,8939 га (кадастровий № 4610136600:01:009:0017), що прослідковується з Інформаційної довідки №426059494 від 08.05.2025 (т. 1 а.с. 40-41).
Згідно статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.
За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Беручи до уваги предмет апеляційного оскарження, апеляційний суд зазначає, що в предмет дослідження в цій справі входить з'ясування обставин щодо наявності/відсутності фактичних та правових підстав для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, загальною площею 722,6 кв.м., що належить на праві приватної власності відповідачу за дійсним договором купівлі-продажу нерухомого майна. за позовом прокура в інтересах позивача, з підстав передбачених ст.346 ЦК України.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом частин першої - другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Підставами для припинення права власності за п.4), ч.1., ст.346 ЦК України передбачено, в тому числі знищення майна, що є підставою позову прокурора в інтересах позивача за предметом скасування державної реєстрації речового права.
Так, питання припинення права власності на майно з вказаної підстави врегульовано у статті 349 ЦК України, якою передбачено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №04/5026/803/2012 зазначено, що згадані положення статті 349 ЦК України щодо умови припинення права власності на знищене нерухоме майно є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного їх трактування.
Зокрема, Верховний Суд притримується правової позиції, що умовою припинення права власності згідно зі статтею 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення майна під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об'єкт права власності припиняє своє існування (постанова КГС ВС від 23.12.2021 у справі №5015/45/11 (914/1919/20).
Після формування цієї позиції Верховним Судом законодавцем було надано нормативне визначення поняття «знищений об'єкт нерухомого майна».
Зокрема, за змістом пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» №2923-ІХ від 23.02.2023, знищені об'єкти нерухомого майна - це об'єкти нерухомого майна, які стали непридатними для використання за цільовим призначенням, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним.
Натомість, об'єкти нерухомого майна, які можуть бути відновлені шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції чи реставрації або відновлення яких є економічно доцільним вважаються пошкодженими об'єктами нерухомого майна (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №2923-ІХ).
З огляду на викладене суд робить висновок, що умовою припинення права власності на нерухоме майно згідно зі статтею 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення цього майна під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об'єкт права власності припиняє своє існування (стає непридатними для використання за цільовим призначенням) і його відновлення є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції чи реставрації. З приводу такого критерію, як «економічна доцільність відновлення об'єкта нерухомого майна», то його застосування в контексті статті 349 ЦК України є виключною прерогативою власника цього майна, в цій справі- відповідача, оскільки він має виключне право на реконструкцію зруйнованих об'єктів, їх відновлення, модернізацію, вирішувати подальшу долю таких об'єктів, а тому і право визначати економічну доцільність у відновленні.
Позбавлення власника зруйнованого нерухомого майна такого права не відповідало би статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право мирного володіння майном (позиції про виключне право власника на відновлення зруйнованого майна притримується КГС ВС в постановах від 22.05.2024 у справі №922/3473/23 (пункт 6.21) та від 04.06.2025 у справі №916/4914/23 (пункт 6.19)).
Зокрема, у п.6.19 постанови КГС ВС від 04.06.2025 у справі №916/4914/23 зазначено, що з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна особа одночасно набуває і право користування відповідною земельною ділянкою; знищення об'єкта нерухомого майна не припиняє таке право; більше того, особа набуває виключне право на реконструкцію зруйнованих об'єктів, їх відновлення, модернізацію, вирішувати подальшу долю таких об'єктів тощо. Відповідно в разі продажу об'єкта нерухомого майна його покупець одночасно набуває і право користування відповідною земельною ділянкою; якщо об'єкт нерухомого майна знищено, то покупець набуває право на його реконструкцію та відновлення на такій земельній ділянці. Відповідно знищення об'єкта нерухомого майна, право власності на який зареєстроване за особою саме по собі не зумовлює неможливість звернення стягнення на нього шляхом продажу, оскільки до покупця переходять права як щодо користування земельною ділянкою, так і щодо реконструкції та відновлення об'єкта нерухомого майна.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Архібуд» є власником нерухомого майна загальною площею 722,6 кв.м., що знаходиться в м. Львові на вул. О.Довбуша, 15, яке на підставі Договору купівлі-продажу №2836 від 20.10.2006 придбало у ТОВ ВП «Будінвест». Дійсність цього договору презюмується, оскільки в судовому порядку недійсним його не визнано.
В склад цього нерухомого майна входить 8 об'єктів, а саме: сарай «Г-1» площею 9,7 кв.м.; сарай «Ж-1» площею 61,6 кв.м.; сарай «К-1» площею 65,9 кв.м.; сарай «О-1» площею 61,5 кв.м.; ангар «Б-1» площею 315 кв.м.; сарай «Н-1» площею 7,4 кв.м.; сарай «М-1» площею 118,8 кв.м.; сарай «З-1» площею 82,7 кв.м.
Прокурор просить скасувати право власності відповідача на вказане нерухоме майно, оскільки таке є знищеним. На підтвердження цієї обставини, прокурором надано Висновки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про знищення/знесення майна від 05.05.2025 (т. 1 а.с. 125-133), а також Довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 01.05.2025 (т. 1 а.с. 134-138).
Одним із заперечень ТОВ «Архібуд» є те, що прокурором не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт знищення нерухомого майна та технічний стан цього майна не змінювався з моменту його придбання.
За змістом статей 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними та допустимими доказами. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. Перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпним (див. наприкл. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/406/18, від 18.11.2020 у справі № 04/5026/803/2012, від 18.06.2025 у справі № 14/312 та ін.).
В цій справі прокурор доводить факт знищення майна відповідача матеріалами технічної інвентаризації.
В цьому контексті слід наголосити, що з травня 2023 року технічна інвентаризація проводиться з використанням Реєстру будівельної діяльності (пункт 1 Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №488 від 12.05.2023).
За змістом пункту 8 Порядку проведення технічної інвентаризації, технічна інвентаризація об'єкта нерухомого майна проводиться у такій послідовності: підготовка до обстеження об'єкта нерухомого майна; обстеження об'єкта нерухомого майна; проведення вимірювальних робіт; визначення конструктивних елементів об'єктів нерухомого майна; оформлення результатів технічної інвентаризації. У разі відсутності на земельній ділянці об'єкта (об'єктів) нерухомого майна до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вносяться відомості щодо його відсутності.
Підпунктом 1 пункту 60 Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №681 від 23.06.2021 передбачено, що виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності електронної системи створюються, зокрема, довідка про відсутність об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці, а також довідка про знищення/знесення об'єкта нерухомого майна.
За п.п.8, п.8 цього Порядку у разі відсутності на земельній ділянці об'єкта (об'єктів) нерухомого майна до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вносяться відомості щодо його відсутності.
З огляду на вказане, належним та допустимим доказом технічної інвентаризації, який засвідчує факт знищення нерухомого майна є довідка про знищення/знесення об'єкта нерухомого майна, створена з використанням Реєстру будівельної діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, в установленому законом порядку прокурор довів факт знищення лише трьох об'єктів із восьми, які входять в склад нерухомого майна, що перебуває у власності ТОВ «Архібуд», зокрема сараю «Ж-1» площею 61,6 кв.м., сараю «М-1» площею 118,8 кв.м. та сараю «Н-1» площею 7,4 кв.м., оскільки на підтвердження цих обставин надав Висновки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про знищення/знесення майна №DT01: 3462-9791-0781-6754 від 05.05.2025; №DT01: 3474-4867-0932-2807 від 05.05.2025 та №DT01: 3482-6557-2873-1977 від 05.05.2025, які створено з використанням Реєстру будівельної діяльності (т. 1 а.с. 125-133).
З приводу решти п'яти об'єктів (сараю «К-1» площею 65,9 кв.м., ангару «Б-1» площею 315 кв.м., сараю «Г-1» площею 9,7 кв.м., сараю «О-1» площею 61,5 кв.м. та сараю «З-1» площею 82,7 кв.м.), то прокурором не надано допустимих доказів на підтвердження факту їх знищення, оскільки долучено лише Довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 01.05.2025, які не створено з використанням Реєстру будівельної діяльності (т. 1 а.с. 134-138).
Сам зміст Довідок від 01.05.2025 свідчить про те, що зазначені вище п'ять об'єктів є не знищеними, а частково знищеними, про що прямо зазначено у цих довідках. Так, щодо двох об'єктів (сараю «К-1» площею 65,9 кв.м. та ангару «Б-1» площею 315 кв.м.) в наявності є фундаменти цих будівель, а щодо інших трьох (сараю «Г-1» площею 9,7 кв.м., сараю «О-1» площею 61,5 кв.м. та сараю «З-1» площею 82,7 кв.м.) - фундаменти та частини зовнішніх стін цих будівель.
В цей же час, в матеріалах справи відсутні докази того, що відновлення цих п'яти об'єктів (виключне право на що має відповідач) є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції чи реставрації.
В цьому контексті суд зазначає, що за змістом норм ДБН А.2.2-3:2014 капітальний ремонт, це сукупність робіт на об'єкті, що передбачають, зокрема, втручання у несучі та/або огороджувальні конструкції у зв'язку з їх фізичною зношеністю, руйнуванням та/або з метою покращення їх експлуатаційних показників. Натомість реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення. Отже, наявність фундаментів та частково стін свідчать про можливість відновлення зазначених вище п'яти об'єктів шляхом капітального ремонту та/або реконструкції.
За змістом договору купівлі-продажу від 20.10.2006 вбачається, що предметом його є будівлі і споруди загальною площею 722,6 кв.м. Складовими частинами вказаного нерухомого майна є: сарай «Г-1» площею 9,7 кв.м.; сарай «Ж-1» площею 61,6 кв.м.; сарай «К-1» площею 65,9 кв.м.; сарай «О-1» площею 61,5 кв.м.; ангар «Б-1» площею 315 кв.м.; сарай «Н-1» площею 7,4 кв.м.; сарай «М-1» площею 118,8 кв.м.; сарай «З-1» площею 82,7 кв.м.
Відповідач в запереченнях стверджує, що стан цих будівель з часу купівлі не змінювався і протилежних доказів на підтвердження позовних вимог не надано прокурором в інтересах позивача.
З огляду на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в цій справі прокурором в інтересах позивача не доведено належними та допустимими доказами факту знищення всіх об'єктів, які входять в склад нерухомого майна ТОВ «Архібуд» загальною площею 722,6 кв.м., що знаходиться в м. Львові на вул. О.Довбуша, 15. Знищеними є лише три об'єкти нерухомого майна, загальна площа яких становить 187,8 кв.м.
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №426059969 від 08.05.2025 придбані ТОВ «Архібуд» вісім об'єктів нерухомості становлять собою, в розумінні статті 188 ЦК України, складну річ, оскільки утворюють єдине ціле - нерухоме майно загальною площею 722,6 кв.м., що дає змогу використовувати його за призначенням. В Державному реєстрі речових прав цьому майну присвоєно єдиний реєстраційний номер - 599019546101 та єдиний номер в РПВН - 15553987.
З огляду на наведене доводи апелянта про те, що нерухоме майно загальною площею 722,6 кв.м. не становлять складну річ є необґрунтованими.
Щодо вимог прокурора про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Архібуд» із закриттям відповідного розділу та реєстраційної справи, суд першої інстанції керувався правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 22.05.2024 у справі №922/3473/23.
Так, в пунктах 6.8 та 6.9 вказаної постанови Верховний Суд виснував, що допоки споруди зареєстровані як один майновий об'єкт, право власності може припинитися щодо об'єкта в цілому. Тож необхідною умовою такого припинення на підставі статті 349 ЦК України є знищення всіх споруд (а не частини з них). Цей висновок не залежить від того, чи становлять споруди, зареєстровані як один об'єкт нерухомого майна, єдиний майновий комплекс або складну річ у розумінні статті 188 ЦК України.
Твердження апелянта про неподібність правовідносин у справі №922/3473/23 є безпідставним.
Зазначений правовий висновок Верховного Суду стосується порядку застосування статті 349 ЦК України у випадку, коли декілька споруд зареєстровані у Державному реєстрі речових прав як один об'єкт нерухомого майна. Саме така правова позиція є наявна і у цій справі, оскільки спірні будівлі та споруди зареєстровані як єдиний об'єкт нерухомості з одним реєстраційним номером.
У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що до моменту, поки такі споруди зареєстровані як один майновий об'єкт, припинення права власності на підставі статті 349 ЦК України можливе лише у разі знищення всіх споруд, які входять до його складу.
Отже, наведений правовий висновок безпосередньо стосується спірних правовідносин та підлягає застосуванню у цій справі. Враховуючи це, суд першої інстанції обґрунтовано застосував зазначену правову позицію Верховного Суду з метою забезпечення єдності судової практики.
Враховуючи наведений висновок та беручи до уваги те, що прокурором та позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту знищення всіх об'єктів, які входять в склад нерухомого майна ТОВ «Архібуд» загальною площею 722,6 кв.м., суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідача на це майно є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 у справі №914/1460/25 в частині відмови в позовних вимог прокурора в інтересах позивача - Кабінету Міністрів України постановлено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 у справі №914/1460/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, посилання на норми матеріального права базуються на неправильному ним розумінні цих норм права.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону №15-1197ВИХ-25 від 26.12.2025 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 у справі №914/1460/25 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бойко С. М.
Судді Бонк Т. Б.
Якімець Г.Г.