11.03.2026 Справа № 914/1090/25
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від позивача: Харчук В.І.;
від відповідача: Качабульська М.Б.,
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" б/н від 06.10.2025
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 суддя Березяк Н.Є., м.Львів, повний текст рішення складено 16.09.2025
у справі №914/1090/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна", м. Київ,
до відповідача комунального некомерційного підприємства "Львівське територіальне медичне об'єднання "Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги", м. Львів,
про визнання укладеною Додаткової угоди №4 до Договору №41 від 13.02.2024 та стягнення 7 263 147,51 грн. заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог позивача
03.04.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Протек Солюшнз Україна» звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» про визнання укладеною Додаткової угоди №4 до Договору №41 від 13.02.2024 та стягнення 7 263 147,51 грн заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами процедури закупівлі UA-2024-01-22-016410-а, між позивачем та відповідачем було укладено Договір №41 від 13.02.2024 на поставку Прискорювача лінійного Нalcyon-1 (комплект), загальна вартість якого становила 91 930 000,00 грн у т.ч. ПДВ.
Пунктом 3.4. Договору cторони погодили, що ціна договору змінюється із зміною курсової різниці. Курс валюти (долара) зафіксовано в договорі відповідно до курсу НБУ станом на 13.02.2024.
Керуючись положеннями Договору, у зв'язку із зміною курсу іноземної валюти позивач здійснив перерахунок кожного отриманого платежу по курсу на день оплати, після якого загальна сума Договору в загальному збільшилась на 7 263 147,51 грн.
Для коригування ціни Договору, позивач листом № 07/01/34 від 07.01.2025 просив відповідача привести у відповідність пункт 3.1. Розділу III. «Ціна договору» та Специфікацію (Додаток № 1) до Договору, виклавши їх в новій редакції шляхом укладення додаткової угоди. Як додаток до даного листа, позивач надав на розгляд відповідачу свій проект додаткової угоди № 4 до Договору № 41 від 13.02.2024 та розрахунок платежів відповідно до зміни курсу іноземної валюти.
Однак відповідач від укладення Додаткової угоди та сплати 7 263 147,51 грн заборгованості відмовився, що і стало підставою для звернення до суду.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує на ст. ст. 14, 526, 530, 531, 599, 610, 612, 655, 692Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що сторони повністю виконали зобов'язання за договором: позивач поставив товар, а відповідач оплатив його у повному обсязі в межах визначеної договором ціни 91 930 000 грн.
Рішення суду обґрунтовано тим, що сторони повністю виконали зобов'язання за договором: позивач поставив товар у період з 17.05.2024 по 08.06.2024, а відповідач оплатив його у повному обсязі в період з 03.04.2024 по 24.12.2024 в межах визначеної договором ціни 91 930 000 грн.
Суд зазначив, що позивач протягом строку дії договору не виставляв рахунків із зміною курсової різниці, а звернувся з відповідними вимогами лише після повного виконання договору та його фактичного припинення. За таких обставин вимога про укладення додаткової угоди і стягнення курсової різниці фактично спрямована на зміну ціни договору після його виконання.
З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання укладеною додаткової угоди та стягнення з відповідача заявленої суми.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача.
07.10.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" б/н від 06.10.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у справі №914/1090/25.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, дійшовши помилкового висновку про повне виконання сторонами зобов'язань за договором.
Апелянт зазначає, що відповідач фактично сплатив лише гривневу вартість товару, визначену договором, тоді як курсові різниці, передбачені пунктами 3.4- 3.6 договору, були враховані лише при здійсненні попередньої оплати, що підтверджується листом позивача № 01/04-07 від 01.04.2024, в якому позивач просив відповідача здійснити попередню оплату у розмірі 10 % від загальної вартості договору з урахуванням зміни офіційного курсу долара США до гривні. На підставі рахунку № ЛО000835 від 01.04.2024, долученого до вищезазначеного листа, відповідач 03.04.2024 здійснив попередню оплату з урахуванням курсової різниці, сплативши 9 460 407,76 грн з ПДВ (платіжна інструкція № 25260 від 03.04.2024). Наступні платежі здійснювалися без урахування зміни курсу іноземної валюти, хоча договором передбачено обов'язок перерахунку ціни кожного платежу залежно від курсу долара США на дату оплати. У зв'язку з цим позивач розрахував курсові різниці та направив відповідачу проєкт додаткової угоди про зміну ціни договору, від підписання якої відповідач відмовився.
Скаржник зазначає, що сторонами у договорі було погоджено лише загальний строк розтермінування платежу (п.4.1 та п 4.3 Договору), водночас графік платежів, їх періодичність та конкретні суми, які підлягали сплаті у межах цього строку, договором не визначені. За таких умов покупець мав право здійснювати оплату товару будь-якими сумами та у будь-який час протягом встановленого строку розтермінування. З огляду на викладене посилання суду першої інстанції та відповідача на те, що позивач не виставляв рахунків на оплату, в межах яких не здійснював нарахування курсових різниць, є необґрунтованим, оскільки не враховує особливостей погодженого сторонами порядку здійснення розрахунків.
Апелянт вважає помилковим висновок суду про припинення дії договору у зв'язку з формуванням звіту про його виконання в системі публічних закупівель, оскільки така дія не є підставою припинення зобов'язання. Також безпідставним є висновок про неможливість зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду, оскільки сам договір, підготовлений замовником у складі тендерної документації, передбачає можливість зміни ціни у разі зміни курсу іноземної валюти.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу б/н від 13.11.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/8610/25 від 14.11.2025), в якому заперечив доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 справу №914/1090/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" б/н від 06.10.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у справі №914/1090/25 залишено без руху.
Ухвалою від 27.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" б/н від 06.10.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у справі №914/1090/25.
Ухвалою від 14.11.2025 призначено справу №914/1090/25 до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2026.
Ухвалою від 16.01.2026 задоволено заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Протек Солюшнз Україна» - Харчук В.І. про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 21.01.2026 розгляд справи відкладено на 04.03.2026.
У судове засідання 04.03.2026 з'явились представники сторін.
Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив її задоволити.
Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводив доводи аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
В стадії ухвалення рішення Західним апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
Переглянувши рішення місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Предметом позовних вимог є визнання укладеною Додаткової угоди №4 до Договору №41 від 13.02.2024 щодо зміни загальної вартості договору з урахуванням курсової різниці та стягнення заборгованості у розмірі 7 263 147,51 грн, що становить курсову різницю, передбачену умовами пунктів 3.4- 3.6 Договору.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у справі в частині відмови у визнанні укладеною Додаткової угоди № 4 до Договору № 41 від 13.02.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 січня 2024 року Комунальним некомерційним підприємством «Львівське територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» було оголошено відкриті торги з особливостями за предметом закупівлі: «Медичний лінійний прискорювач з комплексом обладнання (ДК 021:2015 - 33150000-6 - Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії, НК 024:2023: 35159 Система лінійного прискорювача)», ідентифікатор закупівлі на веб-порталі електронної системи публічних закупівель «Prozorro» UA-2024-01-22-016410-а, очікувана вартість закупівлі становила 92 000 000,00 гривень з ПДВ.
Протоколом Уповноваженої особи від 07 лютого 2024 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Протек Солюшнз Україна» було визнано переможцем закупівлі.
За результатами процедури закупівлі UA-2024-01-22-016410-а, між Комунальним некомерційним підприємством «Львівське територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Протек Солюшнз Україна» (Постачальник) було укладено Договір № 41 від 13.02.2024 на поставку Прискорювача лінійного Нalcyon - 1 комплект.
Враховуючи вищевикладене, позивач та відповідач уклавши вищевказаний договір набули взаємних прав і обов'язків.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю: код ДК 021:2015: - 33150000-6 - Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії, НК 024:2023: 35159 Система лінійного прискорювача (Товар), а Покупець - прийняти і оплатити вартість Товару на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно п.3.1. Договору загальна вартість договору становить 91 930 000,00 грн. у т.ч. ПДВ.
Позивач на виконання покладених на нього зобов'язань по Договору № 41 від 13.02.2024 поставив, а відповідач прийняв товар згідно Специфікації (Додаток № 1 до Договору) на загальну суму 91 930 000,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №ЛО001194 від 22.05.2024, товарно-транспортною накладною № ЛО001194 від 17.05.2024 та товарно-транспортною накладною № ЛО000584 від 22.05.2024, а також, актом приймання-передачі обладнання № 41-1 від 22.05.2024 та актом проведення пусконалагоджувальних робіт та введення в експлуатацію № 41-2 від 08.06.2024.
Відповідачем проведено оплату за поставлений Товар в розмірі передбаченому п. 3.1. Договору та специфікацєю до Договору в сумі 91 930 000,00 грн , що підтверджується платіжними інструкціями №25260 від 03.04.2024 (на суму 9 460 407,76 грн), №673 від 11.06.2024 (на суму 5 000 000,00 грн), №797 від 01.07.2024 (на суму 5 000 000,00 грн), №1392 від 29.07.2024 (на суму 3 000 000,00 грн), №980 від 06.08.2024 (на суму 30 000 000,00 грн), №984 від 08.08.2024 (на суму 5 000 000,00 грн), №2236 від 13.08.2024 (на суму 2 000 000,00 грн), №971 від 10.09.2024 (на суму 5 000 000,00 грн), №1194 від 16.09.2024 (на суму 7 469 592,24 грн), №2920 від 18.10.2024 (на суму 10 000 000,00 грн), №1706 від 24.12.2024 (на суму 10 000 000,00 грн).
Враховуючи викладене, судами встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання, поставивши товар, а відповідач - прийняв його, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами приймання-передачі та здійснив оплату за поставлений товар у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.
Пунктом 11.1. Договору, Сторони погодили, що договір про закупівлю набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами їх договірних зобов'язань за Договором.
08.01.2025 позивач направив на електронну адресу відповідача info@1tmolviv.com сканкопію листа № 07/01/34 від 07.01.2025 щодо перерахунку загальної вартості договору у зв'язку зі зміною курсу іноземної валюти разом із розрахунком платежів та проектом додаткової угоди № 4 до договору № 41 від 13.02.2024. Зазначений лист із додатками також був надісланий відповідачу рекомендованим листом з повідомленням засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта».
У листі позивач просив привести у відповідність пункт 3.1 розділу III «Ціна договору» та Специфікацію (Додаток № 1) до договору шляхом укладення додаткової угоди №4, проект якої разом із розрахунком платежів відповідно до зміни курсу іноземної валюти додано до листа.
03.02.2025 позивач направив відповідачу вимогу про оплату до Договору № 41 від 13.02.2024 за № 03/02/26 та виставив рахунок на оплату № JIО000835 від 03.02.2025 у сумі 7 263 147,51 грн.
Листом №01.21-07вих.323 від 06.02.2025 відповідач надав відповідь на лист позивача № 07/01/34 від 07.01.2025, зазначивши, що: «Оскільки, 24.12.2024 здійснено останній платіж та, відповідно, у повному обсязі оплачено за товар, у сумі яка визначена додатковою угодою від 10.12.2024 №3 про закупівлю прискорювача лінійного Halcyon, тому на виконання п. 12 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» у електронній системі закупівель 27.12.2024 сформовано звіт про виконання договору про закупівлю. Таким чином, дія договору закінчилась 27.12.2024, зобов'язання сторін виконані в повному обсязі, отже внесення змін в договір, який припинив свою дію, неможливе».
Відповідач відмовився від підписання додаткової угоди № 4 до Договору № 41 від 13.02.2024.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі», замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме: звіт про виконання договору про закупівлю - протягом 20 робочих днів з дня виконання сторонами договору про закупівлю або закінчення строку дії договору про закупівлю, за умови його виконання сторонами, або його розірвання.
Посилання апелянта на те, що формування звіту про виконання договору в електронній системі публічних закупівель не є підставою припинення зобов'язань, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки припинення зобов'язань у даному випадку пов'язується, зокрема, з належним виконанням сторонами своїх зобов'язань за договором щодо поставки та оплати товару у повному обсязі.
Згідно з п. 10.2 Договір припиняється з моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дія договору закінчилася 27.12.2024, оскільки зобов'язання сторін щодо поставки та оплати товару в сумі, визначеній умовами договору, виконані в повному обсязі. Жодних претензій в частині здійснених платежів позивач не висував та жодних додаткових угод в період до 27.12.2024 стосовно зміни вартості товару сторони не укладали.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач здійснив оплату лише гривневої вартості товару без урахування курсових різниць, а також про те, що суд першої інстанції неправильно застосував умови договору щодо порядку розрахунків, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Згідно п. 3.4 Договору, ціна договору змінюється із зміною курсу іноземної валюти по відношенню до курсу, зафіксованому Сторонами в Договорі. Сторони фіксують в Договорі курс долара США до гривні в значенні 37,8951 грн., яке відповідає курсу долара США до гривні, визначеного Національним банком України, станом на 13.02.2024 року.
Згідно п. 3.5 Договору, в разі зміни більш ніж на 2% зафіксованого в договорі курсу долара США, до гривні ціна на Товар змінюється за формулою: Цз = Цд(К1/К2) де Цз - змінена ціна Товару, що підляає сплаті Постачальнику Покупцем за отриманий Товар. Цд - ціна Товару за договором. К1 - курс долара США до гривні визначеного Національним банком України на дату оплати. К2 - курс долара США до гривні, що зафіксований в договорі. Зміна зазначеної в договорі ціни на товар в зв'язку із зміною зафіксованого сторонами курсу валют застосовується відповідно до даного договору.
Відповідно до п.3.6 Договору, кожен платіж за Товар перераховується відповідно до зміни курсу іноземної валюти на дату платежу по відношенню до курсу, зафіксованому Сторонами у п.3.4. Договору.
Водночас, відповідно до пункту 4.1. Договору покупець здійснює оплату товару на підставі виставленого рахунку та накладної на умовах розтермінування платежу на термін 720 календарних днів з моменту поставки Товару.
Як встановлено судами, платежі за товар перераховувались покупцем (відповідачем) на підставі видаткової накладної наданої постачальником (позивачем). Позивачем протягом дії договору не виставлялись рахунки на оплату товару відповідно до п.4.1 Договору.
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що Покупець може здійснити попередню оплату за товар у розмірі 10 % від суми Договору.
Як встановлено судами, позивачем направлено лист № 01/04-07 від 01.04.2024 на здійснення попередньої оплати у розмірі 10 % від загальної вартості Договору з урахуванням зміни офіційного курсу долара США до гривні та рахунок № ЛО000835 від 01.04.2024 на електронну адресу відповідача. У вказаному листі позивач зазначив, що відповідно до п. 3.4. договору сторони зафіксували курс долара, який станом на 13.02.2024 становив 37,8951 грн за даними НБУ. У п.3.5 договору зазначено, що у разі зміни більш ніж на 2% зафіксованого в договорі курсу долара до гривні ціна на товар змінюється за визначеною в договорі формулою. Станом на 01.04.2024 офіційний курс долара США до гривні визначений НБУ становить 38,9974 грн, у зв'язку із чим позивач просить відповідно до п 4.3 договору здійснити попередню оплату у розмірі 10% від загальної вартості договору з урахуванням курсової різниці.
На підставі виставленого позивачем рахунку № ЛО000835 від 01.04.2024, долученого до вищевказаного листа, відповідач 03.04.2024 здійснив попередню оплату за товар у розмірі 10% від суми Договору з урахуванням зміни офіційного курсу долара США до гривні, перерахувавши на поточний банківський рахунок позивача грошові кошти у розмірі 9 460 407,76 грн з ПДВ, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 25260 від 03.04.2024.
Як убачається з викладених вище умов Договору, покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару на підставі виставлених рахунків постачальником (п. 4.1 Договору). Таким чином, саме виставлення рахунку визначено сторонами як необхідну передумову для здійснення відповідного платежу, проте постачальником надано лише один рахунок №ЛО000835 від 01 квітня 2024 (це єдиний рахунок виставлений позивачем відповідачу протягом дії даного Договору), що підтвержується відсутністю інших виставлених рахунків відповідачу позивачем на кожну з проведених оплат з врахуванням вимог п.3.4. Договору. Відповідно у відповідача відсутній обов'язок проведення оплати з урахуванням п.3.4 та п. 3.6 Договору.
Окрім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до умов Договору, факт зміни курсової різниці та здійснення перерахунку відповідно до такої не передбачає укладення Додаткової угоди, а здійснюється на підставі виставленого рахунку постачальником.
Судами враховано, що відповідач здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі відповідно до ціни, визначеної пунктом 3.1 договору та специфікацією до нього, яка становить 91 930 000,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями. При цьому позивач не довів належними та допустимими доказами виставлення відповідачу рахунків на оплату із застосуванням формули перерахунку ціни відповідно до пунктів 3.4- 3.6 договору. Отже відсутні підстави вважати, що відповідач порушив умови договору щодо порядку проведення розрахунків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положення ст. 629 ЦК України встановлюють обов'язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона зобов'язується передати майно у власність іншій стороні, а остання прийняти це майно і сплатити за нього визначену грошову суму.
Відповідно до п.7 ч.5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі»,істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Пункт 10.1. Договору дублює вказані норми закону.
Разом з тим, частини 2 та 3 ст. 632 ЦК України передбачають, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, передбачених договором або законом. При цьому зміна ціни у договорі після його виконання не допускається.
Верховний Суд у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 13.04.2023 у справі №908/653/22 зауважив, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Така ж позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, Договір є укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Однак вимоги Позивачем сформовані уже після виконання договору.
Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.10.6 договору, зміни та доповнення до договору оформляються в письмовій формі як додаткові угоди до Договору, і дійсні лише в тому випадку, коли вони підписані представниками сторін та завірені печатками.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відсутність волевиявлення хоча б однієї зі сторін означає відсутність правового факту укладення угоди. Суд не може підміняти волю сторін, створюючи зобов'язання за відсутності згоди.
Підписання додаткових угод є не обов'язком, а правом сторін договору та відповідно, відсутність згоди на їх укладення не є порушенням Договору.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо необхідності укладення Додаткової угоди №4 та збільшення загальної вартості Договору є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.
Враховуючи, що зобов'язання сторін за договором виконані у повному обсязі, а вимога про зміну ціни договору заявлена позивачем після його виконання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання укладеною Додаткової угоди №4 до Договору №41 від 13.02.2024.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у справі №914/1090/25постановлено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у справі №914/1090/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, посилання на норми матеріального права базуються на неправильному ним розумінні цих норм права.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" б/н від 06.10.2025 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у справі №914/1090/25 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянтів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бойко С. М.
Судді Бонк Т. Б.
Якімець Г.Г.