11.03.2026 Справа № 914/368/25
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання: Бабій М.М.
явка учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Приходько Л.Ю.,
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юдісі Трейдінг» №25-12-2/25 від 25.12.2025
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.12.2025, суддя Стороженко О.Ф., м.Львів,
про відмову ухвалити додаткове рішення
у справі № 914/368/25
за позовом фізичної особи-підприємця Натури Олександри Валеріївни
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Юдісі Трейдінг»
про стягнення грошових коштів у сумі 46 728,00 грн,
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
02.12.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Юдісі Трейдінг» звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.
Заявник зазначив, що незважаючи на те, що позов залишено без розгляду у ході розгляду справи адвокатом було надано правничу допомогу, зокрема здійснено аналіз матеріалів справи, підготовлено та подано процесуальні документи, забезпечено участь у судових засіданнях, а також вчинено інші необхідні процесуальні дії, у зв'язку з чим понесені витрати підлягають відшкодуванню.
Короткий зміст додаткової ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2025 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу з позивача.
Ухвала суду мотивована тим, що в заяві відповідач не навів, що такі витрати понесені «внаслідок необґрунтованих дій позивача».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
26.12.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Юдісі Трейдінг» №25-12-2/25 від 25.12.2025 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.12.2025 про відмову ухвалити додаткове рішення у справі №914/368/25, в якій він просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з фізичної особи-підприємця Натури Олександри Валеріївни на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юдісі Трейдінг» витрати на правничу допомогу у сумі 20 000 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відшкодування витрат понесених відповідачем на правничу допомогу внаслідок не зазначення необґрунтованих дій позивача, оскільки такі обставини випливають із матеріалів справи. Зокрема, позов ФОП Натури О.В. було залишено без розгляду з причин неявки без поважних причин позивача в судові засідання: 14.10.2025, 11.11.2025 та 25.11.2025, позивач не подавав жодних заяв чи клопотань та не виявляв належної процесуальної активності.
Додатково скаржник стверджує, що провадження в справі зупинялося ухвалою суду від 06.05.2025 за клопотанням відповідача у зв'язку з розглядом пов'язаної справи №914/3100/24, рішення в якій мало преюдиційне значення.
Суд зобов'язував сторони повідомити про набрання законної сили рішення в іншій справі, проте позивач не виконав вимоги суду, і саме відповідач ініціював поновлення провадження в цій справі. Така бездіяльність позивача призвела до затягування розгляду справи та додаткових витрат відповідача.
Апелянт також посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.05.2025 у справі №910/12184/20 відповідно до якої неявка позивача у судові засідання без поважних причин може розцінюватися як необґрунтовані дії у розумінні частини 5 статті 130 ГПК України та є підставою для покладення на нього судових витрат. Отже, наявні підстави для компенсації витрат відповідача, понесених у зв'язку з розглядом справи.
Крім цього, скаржник зазначає, що суд безпідставно не врахував належні та допустимі докази понесення витрат на правничу допомогу. Витрати підтверджені договором про надання правової допомоги, додатковою угодою до нього та платіжними інструкціями, а їх розмір становить 20 000 грн. Вказані витрати є реальними, документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом, зокрема підготовкою процесуальних документів, участю у п'яти судових засіданнях, поданням клопотань про зупинення та поновлення провадження, які були задоволені судом.
Також апелянт звертає увагу, що ним дотримано вимоги процесуального законодавства щодо порядку заявлення та підтвердження судових витрат: про їх наявність повідомлено у відзиві, а докази подано у встановлений п'ятиденний строк після ухвалення рішення про залишення позову без розгляду.
29.12.2025 від позивача- фізичної особи-підприємця Натури Олександри Валеріївни через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Юдісі Трейдінг» відмовити, ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.12.2025 залишити без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2025 справу №914/368/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Юдісі Трейдінг» №25-12-2/25 від 25.12.2025 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.12.2025 про відмову ухвалити додаткове рішення у справі №914/368/25.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2026 справу №914/368/25 призначено на 18.02.2026.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Юдісі Трейдінг» (представник Добросько Л.В.) №06/02/2026-3 від 06.02.2026 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 розгляд справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Бойко С.М. з 16.02.2026 по 18.02.2026 включно призначено на 11.03.2026.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2026 задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Юдісі Трейдінг» (представник Приходько Л.Ю.) №05-03-1/26 від 05.03.2026 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судове засідання 11.03.2026 з'явився представник відповідача, позивач- не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи з дотриманням вимог ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.
Оскільки позивач суд не повідомив про причини неявки, а тому його неявку суд розцінює як без поважних причин.
Суд заслухав думку представника відповідача про можливість розгляду справи по суті за відсутності позивача, ухвалив розпочати розгляд апеляційної скарги без участі позивача.
У судовому засіданні 11.03.2026 відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив її задоволити.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
Ухвала Господарського суду Львівської області від 17.12.2025 у цій справі оскаржується відповідачем в повному обсязі.
Апеляційний суд, розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача, дійшов висновку про її часткове задоволення з таких підстав.
Місцевим господарським судом в ухвалі зазначено, що згідно з вимогами ч.5 ст.130 ГПК України, стягнення з позивача судових витрат на користь відповідача, у випадку залишення позову без розгляду, допускається лише у разі, якщо такі витрати понесені «внаслідок необґрунтованих дій позивача», тому відсутність у заяві цих дій відповідача зумовлює необґрунтованість заяви відповідача та, відповідно, - відсутність правових підстав для її задоволення.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що матеріали справи містять належні докази необґрунтованої пасивної поведінки позивача, що містить ознаки зловживання своїми процесуальними правами.
У статті 130 ГПК України встановлено спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду. Так, відповідно до частин 5, 6 зазначеної статті у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами 3 - 5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Отже, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишенням позову без розгляду.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17).
У справі, що розглядається, ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2025 позов фізичної особи-підприємця Натури Олександри Валеріївни до товариства з обмеженою відповідальністю «Юдісі Трейдінг» про стягнення 46 728,00 грн залишено без розгляду відповідно до частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України.
Відповідно до частини 4 статті 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
При цьому, положення частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15).
У постанові від 05.06.2020 зі справи № 910/16978/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що частина 4 статті 202, пункт 4 частини 1 статті 226 ГПК України не передбачають вимоги, що для залишення позову без розгляду позивач має не з'явитися у судове засідання саме у зв'язку з визнанням судом його явки обов'язковою та викликом до суду.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з обов'язком такої особи подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності (постанови Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19).
Неявка повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, можуть кваліфікуватися як необґрунтовані у розумінні частини 5 статті 130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов'язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.
Аналогічні висновки викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2022 у справі № 910/12184/20.
Як встановлено апеляційним судом, розгляд справи неодноразово відкладався, явка учасників справи визнавалась обов'язковою.
В судові засідання 08.04.2025, 14.10.2025, 11.11.2025 та 25.11.25 позивач явки повноважного представника не забезпечив, причини неявки не повідомив, жодних заяв від позивача на адресу суду не поступало, хоча позивача було належним чином повідомлено про час та місце судових засідань шляхом надіслання ухвал суду в електронний кабінет позивача, що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету позивача ухвал суду.
Надаючи оцінку діям позивача, які призвели до залишення позову у цій справі без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості у розумінні приписів частини 5 статті 130 ГПК України, апеляційний господарський суд погоджується із доводами викладеними відповідачем в апеляційній скарзі, що саме необґрунтовані дії позивача у вигляді неявки в судове засідання без повідомлення суду поважної причини такої неявки, за відсутності заяви про розгляд справи за відсутності його представника, призвели до залишення позовної зави фізичної особи-підприємця Натури Олександри Валеріївни без розгляду, і такі витрати понесені «внаслідок необґрунтованих дій позивача».
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним як відповідача. Тобто, отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Разом з тим, щодо розміру витрат відповідача на правничу допомогу, колегія суддів вказує таке.
Судом встановлено, що 26.02.2025 між та Адвокатським об'єднанням «КОЛТ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Юдісі Трейдінг» підписано Договір про надання правової допомоги №26-02-2025-2.
Згідно з умовами п.1.1 Договору, Виконавець зобов'язується надати, а Клієнт прийняти та оплатити замовлену ним правову допомогу на умовах та в порядку, визначеному Договором. Перелік правової допомоги , її обсяг, вартість та строки надання узгоджуються Сторонами за окремими замовленнями Клієнта, які погоджуються Сторонами у Додаткових угодах до Договору (п.1.2).
Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за Договором (п. 8.1).
Також Сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 26.02.2026 до Договору про надання правової допомоги №26-02-2025-2 від 26.02.2025.
За п. 1 Додаткової угоди №1 від 26.02.2025 року до Договору про надання правової допомоги №26-02-2025-2 від 26.02.2025, сторони домовились, що виконавець (АО «КОЛТ») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором надати, а Клієнт -прийняти та оплатити правову допомогу, надану Виконавцем, пов'язану із представництвом інтересів клієнта під час розгляду справи №914/368/25 за позовом фізичної особи - підприємця Натури Олександри Валеріївни до товариства з обмеженою відповідальністю «Юдісі Трейдінг» про стягнення заборгованості.
За п. 2 Додаткової угоди №1 до правової допомоги яка надається за даним договором, відносяться: на виконання п. 1 цієї Додаткової угоди Виконавець зобов'язаний підготувати відзив на позовну заяву, подати до суду цей процесуальний документ, подавати інші процесуальні документи (пояснення, заяви, клопотання, заперечення тощо) від імені Клієнта (за потреби) та представляти інтереси клієнта у суді у цій справі до оголошення рішення суду першої інстанції.
Вартість юридичних послуг, передбачених п.2.2. цієї Додаткової угоди, становить 20 000,00 грн. Ці послуги Виконавця оплачуються клієнтом шляхом переказу грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн на рахунок Виконавця упродовж 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання цієї Додаткової угоди та у розмірі 10 000,00 грн на рахунок Виконавця впродовж 5 (п'яти) банківських днів з дня винесення рішення судом першої інстанції.
До заяви також долучено платіжну інструкцію №1489 від 27.11.2025 та платіжну інструкцію №281 від 07.04.2025.
Частиною 1 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу повідомив, що попередній розрахунок витрат на правничу допомогу становить 20 000 грн. Вказав, що докази стосовно витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі.
Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Як встановлено колегією суддів, під час розгляду справи адвокатом АО «Колт» Костишеною В.Л. підготовлено та надіслано місцевому господарському суду клопотання про зупинення провадження у справі на 4-ьох сторінках, відзив на апеляційну скаргу на 7-ох сторінках, клопотання про поновлення провадження у справі на 3-ьох сторінках та заяву про участь в режимі відеоконференції на 4-ьох аркушах.
Розглядаючи заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу в частині стягнення витрат за надання послуг складення та подання до суду заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд у кожному окремому випадку має з'ясувати, зокрема, таке: чи були пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи не зловживала сторона наданим правом на подання такого роду клопотань, кількість часу, витраченого на подання таких клопотань, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.01.2026 у справі № 914/1493/24.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. (Постанова Верховного Cуду від 22.02.2024 № 910/9714/22).
Щодо стягнення витрат за участь адвоката у судових засіданні колегія судді зазначає таке.
Адвокатом Костишеною В.Л. здійснено представництво інтересів відповідача в п'ятьох судових засіданнях, які відбулися 08.04.2025, 06.05.2025, 14.10.2025, 11.11.2025 та 25.11.2025, загальною тривалістю 43 хв.
Апеляційний господарський, ураховуючи наведені вище правові позиції Верховного Суду, дійшов висновку про наявність у відповідача права заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат на правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи на підставі частини 5 статті 130 ГПК України.
Апеляційний суд провів аналіз обсягу виконаних робіт представником відповідача з надання правничої допомоги в суді першої інстанції, дійшов висновку, що витрати на правову допомогу є завищеними та неспівмірними із обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, а тому не відповідають критерію їх реальності та розумності та підлягають зменшенню з суми 20 000 грн до 5 000 грн.
Таким чином, під час здійснення апеляційного провадження у справі доводи скаржника в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження.
Заперечення позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу не відповідають з'ясованим апеляційним судом обставинам по справі, доказам та вимогам норм процесуального права, а тому і не враховані.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Ухвала Господарського суду Львівської області від 17.12.2025 про відмову в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення, в зв'язку з порушенням вимог норм п.3 ч.1 ст. 277 ГПК України (підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи).
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юдісі Трейдінг» №25-12-2/25 від 25.12.2025-задоволити частково.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.12.2025 у справі №914/368/25 скасувати.
Прийняти нове судове рішення.
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Юдісі Трейдінг» про відшкодування витрат на правничу допомогу - задоволити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Натури Олександри Валеріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юдісі Трейдінг» (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 14б, офіс UDC, ЄДРПОУ 39936360) 5 000,00 грн. у відшкодування судових витрат.
В задоволенні решти заяви - відмовити.
Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий (суддя-доповідач) С.М. Бойко
Судді Т.Б. Бонк
Г.Г. Якімець