23 березня 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 березня 2026 року у кримінальному провадженні №12024262020003881,-
Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 березня 2026 року задоволено клопотання прокурора та продовжений строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою до 10 травня 2026 року із визначенням застави у розмірі 6 000 000 гривень, із покладенням відповідних обов'язків у разі її внесення.
На таке судове рішення захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу із проханням скасувати ухвалу районного суду та постановити нову,якою застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою та або зменшити розмір застави.
Вказує, що районний суд не перевірив наявність обгрунтованої підозри, а прокурор не надав докази причетності обвинуваченого до кримінального правопорушення,а підозра грунтується на припущеннях..Твердить, що матеріали справи підтверджують існування цивільно-правових відносин, а саме договорів підряду. Вважає, що підозра у підробленні документів також не підтверджується доказами
Твердить,що висновки суду про продовження існування ризиків грунтуються на припущеннях.
Жодних доказів,що обвинувачений вчиняв спроби залишити територію України,у справі немає.
Також відсутні дані про вплив обвинуваченого на потерпілих або свідків, суд не встановив жодного факту, який би свідчив про спроби контакту зі свідками, погрози чи тиск спрямовані на зміну показань.
Зазначає, що дії, які б свідчили про намір продовжувати злочинну діяльність, наявність відповідних ресурсів або організаційних зв'язків, факти вчинення будь-яких правопорушень після повідомлення про підозру відсутні.
Провадження №11-кп/822/145/26 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_7
Категорія: ст.422-1 КПК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Звертає увагу, що визначений судом розмір застави є непропорційним, необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства України і стандартам Європейського суду з прав людини.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, надані відповідно до вимог ст.422-1 КПК України, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що у провадженні Сторожинецького районного суду Чернівецької області перебуває кримінальне провадження №12024262020003881 по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 2 ст.190, ч.4 ст.190, ч.5 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 ,ч.4 ст.358, ч.1 ст.366, ч.1 ст.263, ч.4 ст.185 КК України.
12 березня 2026 року оскаржуваною ухвалою суду задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 10 травня 2026 року із визначенням застави у розмірі 6 000 000 грн.
За наслідками розгляду клопотання прокурора, районний суд правильно виснував про продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України ризики, запобігти яким не зможуть більш м'які запобіжні заходи.
Із тих матеріалів,які можуть бути предметом дослідження апеляційного суду відповідно до вимог ст.422-1 КПК України, вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.190, ч.4 ст.190, ч.5 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 ,ч.4 ст.358, ч.1 ст.366, ч.1 ст.263, ч.4 ст.185 КК України, які є,зокрема, умисними тяжкими та особливо тяжким злочинами.
Посилання апелянта на необґрунтованість обвинувачення та твердження про наявність цивільно правових відносин,а не кримінально караних діянь, не можуть бути предметом оцінки апеляційного суду на цій стадії провадження, оскільки підлягають перевірці під час розгляду кримінального провадження районним судом по суті,за наслідками якого суд вирішить про винуватість чи невинуватість.
Обгрунтовуючи висновки,суд правильно вказав,що тяжкість покарання не є визначальним фактором при визначенні виду запобіжного заходу,однак безумовно підлягає врахуванню при прийнятті рішення.
Отже,суд вірно врахував,що у разі визнання ОСОБА_6 винуватим йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна,а обвинувачення у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів саме по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від слідства та суду.
Правильними є і висновки суду про те,що обвинувачений,у разі обрання менш суворого запобіжного заходу, може незаконно впливати на потерпілих, свідків з метою зміни ними показань, оскільки він обізнаний про їх місця проживання та роботи.
У цьому контексті суд вірно вказав,що зможе обгрунтовувати свої висновки щодо винуватості чи невинуватості лише тими показаннями,які сприймав безпосередньо під час судового розгляду,або отриманими із застосуванням встановленої законом процедури(ст.225,ст.615 КПК України).
Оскільки судовий розгляд іще не розпочатий та свідки і потерпілі не надавали показань безпосередньо у суді,такий ризик наразі не зменшився.
Викладене у сукупності було достатнім для висновку, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть на даний час запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Окрім того, суд у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України, визначив заставу, яка гарантуватиме належну процесуальну поведінку обвинуваченого у разі її внесення.
Як вказав прокурор у клопотанні, ОСОБА_6 обвинувачується у заволодінні коштами громадян шляхом шахрайства за схемою інвестування в будівництво у розмірі більш як 79 млн. грн, шахрайському заволодінні транспортними засобами на суму понад 2,39 млн. грн., крадіжці майна на суму 241 тис грн та шахрайстві з комунальними платежами на суму 73 тис. грн.
При визначенні розміру застави суд взяв до уваги майновий стан обвинуваченого,фактичні обставини провадження, також зважив на вимоги ст. 177,178,182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом задля забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Підстав вважати, що визначений судом розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного, судова колегія не вбачає та таких підстав не наведено захисником.
На думку судової колегії, перспектива втрати такого розміру застави буде належною гарантією задля запобігання встановленим ризикам.
Даних, що за станом здоров'я обвинувачений не може утримуватись у СІЗО, апеляційному суду не надано.
Отже, ухвала районного суду є обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.404,405,407,418,419,422-1 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 березня 2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач: Судді:
_________________ __________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3