18 березня 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4
та сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), на ухвалу слідчого судді Кельменецького районного суду Чернівецької області від 14.03.2026 р.,
Ухвалою слідчого судді Кельменецького районного суду Чернівецької області від 14.03.2026 р. задоволено клопотання керівника Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_9 та застосовано відносно ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), який розшукується правоохоронними органами Французької Республіки з метою виконання вироку 33 корекційної палати 2 Паризького суду судової юрисдикції від 23 травня 2025 року, яким його засуджено за вчинення злочинів, передбачених статтями 311-5, 311-4, 311-1, 132-73 та 132-74, 321-1 абз.1 та абз.2, 321-2 пункт 2, 132-71, 450-1 абз. 1, абз 2 Кримінального кодексу Французької Республіки, екстрадиційний арешт до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та його фактичної передачі, але не більше строку встановленого ч.10 ст.584 КПК України, з обов'язковою перевіркою наявності підстав для подальшого тримання особи під вартою не рідше одного разу на два місяці.
ЄУНСС:717/523/26 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_12
НП:11-сс/822/116/26 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Категорія: у порядку КПК України
На вказане рішення районного суду адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_13 ( ОСОБА_8 ), подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Кельменецького районного суду Чернівецької області від 14.03.2026 року скасувати, та обрати відносно громадянина Республіка Молдова ОСОБА_10 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою до вирішення питання про його видачу на запит іноземної держави, або до моменту прийняття рішення про відмову у такій видачі.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та невмотивованою, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам провадження.
На думку апелянта, прокурором не наведено належних мотивів необхідності тримання особи під вартою за наявності можливості застосування альтернативного запобіжного заходу.
Також стверджує, що прокурором не надано відомостей про ухилення ОСОБА_14 від правосуддя у запитуючій державі.
Зазначає і те, що у матеріалах справи відсутні належні дані щодо набрання законної сили вироком іноземного суду на момент перетину ОСОБА_15 державного кордону України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Порядок застосування екстрадиційного арешту визначений ст. 584 КПК України. За змістом цієї норми після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи прокурор за дорученням або зверненням центрального органу України звертається до слідчого судді з клопотанням про екстрадиційний арешт. При розгляді такого клопотання слідчий суддя перевіряє наявність передбачених законом матеріалів, однак не досліджує питання про винуватість особи та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави. Екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців.
Згідно зі ст. 585 КПК України запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, може бути застосований лише за наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі. При вирішенні цього питання слідчий суддя обов'язково враховує відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні, тяжкість покарання, вік та стан здоров'я особи, а також міцність її соціальних зв'язків.
Як убачається з матеріалів провадження, вироком 33 корекційної палати 2 Паризького суду судової юрисдикції від 23 травня 2025 року ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 311-5, 311-4, 311-1, 132-73 та 132-74 КК Французької Республіки, які караються за статтями 311-5 абз.5, 311-14 та 311-15, передбачених статтями 321-1 абз.1 та абз.2, 321-2 пункт 2, 132-71 КК Французької Республіки, які караються статтями 321-2 абз.1, 321-3, 321-9,321-11 КК Французької Республіки, передбачених статтями 450-1 абз. 1, абз 2 КК Французької Республіки, які караються статтями 450-1 абз. 2, 450-3 та 450-5 КК Французької Республіки (крадіжка шляхом проникнення до житлового приміщення або складського місця, збут майна, одержаного в результаті злочину або правопорушення вчинене організованою групою, участь у злочинній організації) та засуджено до покарання у виді трьох років позбавлення волі, штрафу та остаточної заборони перебування на території Французької Республіки.
01 лютого 2026 року ОСОБА_16 було затримано в пункті пропуску «Кельменці» у зв'язку з тим, що за обліками Генерального секретаріату Інтерполу він перебував у міжнародному розшуку з метою арешту та подальшої екстрадиції до Французької Республіки.
Ухвалою слідчого судді від 03 лютого 2026 року до нього застосовано тимчасовий арешт строком на 40 діб, а 12 березня 2026 року його було звільнено з-під варти у зв'язку з ненадходженням у передбачений строк запиту про видачу. Того ж дня, 12 березня 2026 року, ОСОБА_16 повторно затримано на території міжнародного пункту пропуску «Мамалига», оскільки станом на той час він і надалі значився у міжнародному розшуку з метою арешту та подальшої екстрадиції до Французької Республіки для відбування покарання за вказаним вироком.
До Міністерства юстиції України надійшов запит компетентних органів Французької Республіки про видачу ОСОБА_10 з метою виконання вироку суду. Міністерством юстиції України доручено Чернівецькій обласній прокуратурі проведення екстрадиційної перевірки в порядку ст. 587 КПК України та звернення до суду з клопотанням про застосування до нього екстрадиційного арешту.
Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_17 не є громадянином України, не визнаний біженцем або особою, яка потребує додаткового чи тимчасового захисту в Україні, а також те, що запит Французької Республіки стосується видачі особи для виконання вироку суду про призначення покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано виходив із того, що діяння, за які засуджено ОСОБА_16 , є екстрадиційними, оскільки за законодавством запитуючої держави та з урахуванням їх відповідності закону України про кримінальну відповідальність вони передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк понад один рік, що відповідає ст. 2 Європейської конвенції про видачу правопорушників, ратифіковану Україною відповідно до Закону № 43/98-ВР від 16 січня 1998 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурором не доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів відхиляє.
За змістом ст. 585 КПК України застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, у цій категорії проваджень не є загальним правилом, а можливе лише за наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, однак таких обставин під час розгляду клопотання апеляційним судом не встановлено, та апелянтом не наведено в апеляційній скарзі.
Саме по собі посилання захисника на можливість застосування альтернативного запобіжного заходу не свідчить про наявність достатніх гарантій належної процесуальної поведінки особи.
Не спростовує висновків слідчого судді і твердження захисника про ненадання прокурором відомостей щодо ухилення ОСОБА_14 від правосуддя у запитуючій стороні.
Відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій державі відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 585 КПК України є однією з обставин, які підлягають врахуванню під час вирішення питання про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, але не є єдиною та безумовною підставою для його обрання. Це питання вирішується з урахуванням усієї сукупності даних, що мають значення для забезпечення подальшої видачі особи.
У даному випадку слідчий суддя врахував характер запиту, перебування ОСОБА_14 у міжнародному розшуку з метою арешту та екстрадиції, мету запиту - виконання вироку суду про призначення покарання у виді позбавлення волі, а також відсутність встановлених законом обставин, які б гарантували запобігання його втечі та забезпечення видачі без застосування екстрадиційного арешту.
Посилання апелянта на відсутність у матеріалах провадження даних щодо набрання законної сили вироком іноземного суду на момент перетину ОСОБА_18 державного кордону України також не може бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки це питання не входить до предмета перевірки під час вирішення питання про застосування екстрадиційного арешту, а належить до сфери екстрадиційної перевірки та подальшого вирішення питання про видачу особи у встановленому законом порядку.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до підп. «f» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законним є арешт або затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції. Отже, застосування екстрадиційного арешту саме по собі не суперечить гарантіям права на свободу за умови, що таке тримання під вартою здійснюється на підставі та в порядку, встановлених законом.
Підстав, передбачених ст. 586 КПК України, для припинення запобіжного заходу матеріали провадження не містять.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя належним чином перевірив подані прокурором матеріали та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_14 екстрадиційного арешту та навів достатні мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418, 419, 422, 584, 585 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_17 ( ОСОБА_8 ) залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кельменецького районного суд Чернівецької області від 14.03.2026 року, якою застосовано відносно ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) екстрадиційний арешт до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та його фактичної передачі, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3