Справа № 636/4863/23 Головуючий суддя І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/834/26 Суддя доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 2,3 ст. 114-2 КК України
Іменем України
18 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю захисника - ОСОБА_6 ,
за участю обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в режимі відеоконференції клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу захисника на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 29.01.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
встановила:
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 29.01.2026 року клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволено та продовжено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2,3 ст. 114-2 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 29.03.2026 року, без визначення розміру застави.
Не погодившись із вищезазначеною ухвалою захисник подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 29.01.2026 року та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід ОСОБА_8 на такий, що не пов'язаний із позбавленням волі.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що всі докази у кримінальному провадженні були зібрані з істотним порушенням вимог КПК України, а тому не можуть вважатися допустимими доказами у справі, оскільки були отримані у іншому кримінальному провадженні. Крім того, обґрунтовуючи апеляційну скаргу захисник посилався на відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Додатково, апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 містить клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 29.01.2026, як такого, що пропущений з поважних причин. В обґрунтування клопотання захисник обвинуваченого вказує, що оскільки вказана ухвала була постановлена у судовому засіданні 29 грудня 2026 року, однак повний текст судового рішення було опубліковано тільки 02 лютого 2026 року, в електронний кабінет отримав ухвалу 30 січня 2026 року, а тому вважає, що строк на оскарження необхідно поновити, адже апеляційна скарга була подана протягом 5 дні з дня отримання повного тексту ухвали.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 подав доповнення до апеляційної скарги, суть яких зводиться до того, що сторона обвинувачення подає до суду типові та аналогічні за змістом клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, відсутні, а докази винуватості є неналежними та недопустимими, тому просить змінити запобіжний захід на такий, що не пов'язаний із позбавленням волі.
В судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримували вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, зазначили, що всі докази у кримінальному провадженні були зібрані з істотним порушенням вимог КПК України. Це свідчить про сумнівність обвинувачення ОСОБА_8 , оскільки доведення вини ґрунтується на недопустимих доказах.
Прокурор в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений, подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд апеляційної скарги за його відсутності, заперечував проти її задоволення.
З метою забезпечення права захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на оскарження судового рішення та забезпечення доступу до правосуддя, враховуючи обставини незначного пропуску строку та з метою недопущення порушення права останнього на доступ до правосуддя, колегія суддів приходить до висновку про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження, який пропущено, на думку суду, із поважних причин.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників справи, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до положень ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, що повністю узгоджується із санкціями ч.ч. 2,3 ст. 114-2 КК України.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень може вдатися до відповідних дій.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч.ч. 2,3 ст. 114-2 КК України, один з яких відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк на строк від 8 до 12 років, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні у тому числі особливо тяжкого кримінального правопорушення за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років, то усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, з метою його уникнення, може вчинити дії направлені на переховування від суду чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи той факт, що на даний час не всі межі державного кордону України знаходяться під контролем її влади, ОСОБА_8 матиме можливість незаконно перетнути державний кордон України, переслідуючи все ту ж мету - уникнення від кримінальної відповідальності.
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та тих обставин, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину в умовах воєнного стану спрямованого на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні існує беззаперечно суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Доводи апелянта щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційної скарги про обрання іншого запобіжного заходу, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги, а доводи захисника ґрунтуються суто на його суб'єктивних оціночних судженнях.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено докази, надані прокурором та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу обвинуваченого, його вік та його сімейний стан.
При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для продовження стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, які є підставами для скасування ухвали суду, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, в апеляційній скарзі не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду щодо необхідності застосування більш м'якого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 .
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами поданих апеляційних скарг.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченогопід час апеляційного розгляду не встановлено.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на тривалий час перебування обвинуваченого під вартою в цій справі та з огляду на практику ЄСПЛ наведену у рішенні «Іов та інші проти України» від 08 січня 2026 року вважає за необхідне повторно наголосити на необхідність дотримання розумних строків судового розгляду, передбачених статтею 28 КПК України, з урахуванням особливості цього кримінального провадження.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 29.01.2026 року, - задовольнити.
Поновити захиснику обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 29.01.2026 року.
Апеляційну скаргу захисника, - залишити без задоволення.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 29.01.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін.
Повторно звернути увагу суду на необхідність дотримання передбачених ст. 28 КПК України розумних строків розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді: