Іменем України
18 березня 2026 року
м. Харків
справа № 643/7723/24
провадження № 22-ц/818/1136/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Яцини В.Б., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря судового засідання - Муренченко С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків справу цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2025 року, постановлене суддею Задорожною А.М.,
КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за послугу постачання теплової енергії та постачання гарячої води станом на 01.06.2024 у розмірі 36 574, 12 грн; стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за послугу постачання теплової енергії за період з 01.04.2005 по 31.05.2021 у розмірі 84 620, 63 грн, а також судовий збір.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з теплопостачання. У відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість за період з 01.04.2005 по 31.05.2021 у розмірі 84 620, 63 грн, а у відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у сумі 36 574, 12 грн станом на 01.06.2024. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість за послуги з теплопостачання, а також судові витрати у розмірі 3 028, 00 грн.
Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2025 року позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у розмірі 48 973 (сорок вісім дев'ятсот сімдесят три) грн 80 коп за період з 02.04.2017 по 31.05.2021.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у розмірі 36 574 (тридцять шість тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн 12 коп станом на 01.06.2024, з яких 19 174 (дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят чотири) грн 26 коп за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.06.2021 по 31.05.2024; 705 (сімсот п'ять) грн 60 коп за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.05.2024; 10 414 (десять тисяч чотириста чотирнадцять) грн 19 коп за послугу з постачання гарячої води за період з 01.06.2021 по 31.05.2024; 408 (чотириста вісім) грн 96 коп за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.05.2024; 888 (вісімсот вісімдесят вісім) грн 03 коп за послугу з технічного внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.05.2024; 188 (сто вісімдесят вісім) грн 88 коп за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.05.2024; інфляційні втрати в сумі 3 478, 88 грн; 3% річних в сумі 1 315, 32 грн.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір в розмірі 2 137 (дві тисячі сто тридцять сім) грн 38 коп, тобто по 1 068 (одній тисячі шістдесят вісім) грн 69 коп з кожного.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що суд не застосував позовну давність за заявою Відповідача-1. Вказує, що судом не залучено до участі у справі 3-х осіб, на права та обов'язки яких вливає оскаржуване незаконне судове рішення. Зазначає, що правові підстави та докази споживання послуг відсутні. Суд ухвалив рішення за відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження договірних відносин. Суд взагалі не врахував надані Відповідачем-1 докази на спростування укладених Індивідуальних та Публічних договорів, які є підставою заявлених позовних вимог. Варто вказати, що зазначені договори в даному випадку не укладені відповідно ст. ст. 11, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та не є належними та допустимими доказами. Наголошує, що жодних доказів про те, що Відповідач-1 був належним чином обізнаний про зазначені договори судом не досліджено, оскільки такі докази відсутні. Суд не врахував надані Відповідачем-1 докази про те, що у зв'язку із військовою агресією проти України Відповідач-1 та Відповідач-2 тимчасово не проживають за адресою АДРЕСА_1 з березня 2022 року. Зазначені докази є підтвердженням того, що послуги не отримувались, але суд спотворив дійсні обставини та надані докази. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження розмірів тарифу на послуги за весь період часу, за який просить стягнути з Відповідачів заборгованість, яка ніби то утворилась перед ним. Такими доказами могли б бути рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, проте Позивачем таких доказів не долучено до позовної заяви, а тому відсутня можливість встановити як наявність заборгованості, так і її розмір. Долучена Позивачем відомість про нарахування та оплату за послуги теплопостачання за відсутності документального підтвердження про затвердження тарифів не є допустимим доказом у розумінні ст. 78 ЦПК України. Як вбачається з долученої Позивачем відомості про нарахування та оплату за послуги, вона підписана Заступником начальника філії по теплозбутовій роботі Салтівської філії Тетяною Максимовською. Разом з тим, відсутні докази на підтвердження повноважень вказаної посадової особи на здійснення та засвідчення підписом цього розрахунку, його посадових та функціональних обов'язків, а також кваліфікації. Таким чином, вказана відомість не є належним доказом, оскільки вона підписана не встановленою особою за відсутності підтверджуючих на це повноважень. Наголошує, що позовну заяву Позивачем подано поза межами позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову у разі подання відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, отже просить суд застосувати позовну давність у визначеному законом порядку. Вказує, що судом не залучено до участі у справі власника особового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_4 , на ім'я якої Позивач надсилає рахунки за послуги, про що свідчать додані до матеріалів справи докази. Також судом не залучено до участі у справі засновника Позивача, а саме - Харківську міську раду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надав до суду заяву про відкладення судового розгляду, в якій зазначив, що обставини відключень електроенергії та Інтернет-зв'язку по всій країні внаслідок військової агресії проти України спричинили вимушені зміни в графіках представників Відповідача по справі та завантаженості адвоката, отже для повноцінної реалізації процесуальних прав, а саме - для забезпечення участі як представника по довіреності, так і адвоката сторони, просить відкласти судовий розгляд в суді апеляційної інстанції даної справи.
Також представником ОСОБА_1 - Григоренко А.О. надано клопотання про відкладення розгляду справи, у якому останній посилався на те, що 18.03.2026 р. він бере участь у розгляді справи № 676/65/26 Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області, розгляд якої також призначено на 11.00 год.
Колегія суддів вважає, що у задоволенні вказаних клопотань слід відмовити, оскільки розгляд справи на 18.03.2026 року за позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання був призначений Харківським апеляційним судом ще в листопаді 2025 року. Як вбачається з ЄДРСР, судове засідання у справі № 676/65/26 було призначено 17.02.2026 року, тобто набагато пізніше, ніж судове засідання у цій справі Харківським апеляційним судом, при цьому представник відповідача Григоренко А.О. був присутнім в судовому засіданні Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області при визначенні дати судового засідання та мав можливість заявити про зайнятість 18.03.2026 року. Представник відповідача ОСОБА_3 поважних причин неявки в судове засідання не навів.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним відмовити у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі неналежним чином виконували взяті на себе обов'язки з оплати наданих позивачем послуг з теплопостачання
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Постачальником послуг з опалення та підігріву води в будинку в місті Харкові за вказаною адресою визначено КП «ХТМ».
Відповідачі належним чином свої зобов'язання не виконували, плату за надані послуги з опалення та постачання гарячої води вносили не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем станом на 01.06.2024 утворилась заборгованість у розмірі 121 194, 75 грн.
За вказаною адресою КП «ХТМ» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 .
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст.ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
За вимогами п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 1875 від 24.06.2004 (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
За положенням ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 18, 20, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 р. №630 (чинній на період виникнення спірних правовідносин) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
На підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 на офіційному сайті КП «ХТМ» розміщено 31.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності 01.12.2021.
З 01.12.2021 на підставі ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП «ХТМ» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua від 31.10.2021.
Відповідно до п.4 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Пункт 5 Індивідуальних договорів передбачає, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з п.51,52,53 Індивідуальних договорів передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги
Отже, споживач зобов'язаний оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі №3-184гс14.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказаний правовий висновок є незмінним.
Отже, доводи відповідача про те, що правові підстави та докази споживання послуг КП «ХТМ» відсутні не заслуговують на увагу.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
В супереч вимог 12, 81 ЦПК суду не надано та не зазначено про існування доказів того, що відповідачі відмовлялись від споживання послуг з теплопостачання та гарячої води у встановленому порядку та оплачували надані ним послуги.
Встановивши, що відповідачі отримували надані КП «ХТМ» послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, однак не оплачували їх в повному обсязі, а доказів належного виконання ними своїх зобов'язань не надали, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів заборгованості за отримані послуги.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що тимчасово не проживають за адресою АДРЕСА_1 з березня 2022 року, отже не користувались послугами та не мають сплачувати за комунальні послуги.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (введено в дію з 01 травня 2019 року), встановлено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до частин 1, 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Разом з цим, частиною 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.
За положенням п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов'язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.
Матеріали справи не містять відомостей, що відповідачі зверталися до КП «ХТМ» із заявами про зміну фактичного місця проживання; належного документального підтвердження проживання за іншою адресою у спірний період ними позивачу також подано не було.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023. № 390 внесені зміни до постанови від 05.03.2022 р. № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі; стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).
Отже постановою, забороняється стягувати із громадян заборгованість за житлово-комунальні послуги, утворену після 24 лютого 2022 року, в тому випадку, якщо громадянин надав виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, документи, що підтверджують її відсутність у житловому приміщенні
З матеріалів справи вбачається, що згідно посвідки відповідачі 22.03.2022 виїхали до Польщі (т.1 а.с. 65,66).
Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідачі у 2022 році надали Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» у паперовій або електронній формі документи, що підтверджують їх відсутність у житловому приміщенні, в яких вони є споживачами.
Також, за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання. Дієздатні особи, які проживають таабо зареєстровані у житлі споживача користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (пункт 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
З огляду на викладене, нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг зобов'язані не тільки власники квартири, а й особи місце проживання яких, у цій квартирі, зареєстровано у встановленому порядку.
З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, сформованою 19.07.2024 року відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1
Доказів того, що послуги відповідачам не надавались належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
Стосовно доводів апелянта щодо незастосування судом першої інстанції строку позовної давності, колегія суддів зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року та діяв до 30.06.2023 року.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином наявні підстави для стягнення заборгованості в межах позовної давності за період з 02.04.2017 року, оскільки строк позовної давності за зазначений період продовжений Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану», який вже був чинним на момент скасування Закону України 540-IX від 30 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» .
Окрім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв'язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.
Отже, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг, обов'язок сплати якої настав з 02 квітня 2017 року.
Задовольняючі частково позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано застосовував подовження строку позовної давності, оскільки Закон України № 540-IXвід 30 березня 2020 року набрав законної сили 02 квітня 2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за комунальні послуги за період з 01.04.2005 року по 31.05.2021 року у розмірі 84 620, 63 грн
Також позивач просив солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за комунальні послуги у розмірі 36 574, 12 грн., а саме за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.06.2021 по 31.05.2024 - 19174,26; 705,60 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.05.2024; 10414,19 грн. - за послугу з постачання гарячої води за період з 01.06.2021 по 31.05.2024 року; 408,96 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором за постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.05.2024 року; 888,03 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.05.2024; 188,88 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.05.2024 року; інфляційні втрати у розмірі 3478,88 грн.; 3% річних у розмірі 1315,32 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно взяв до уваги заяву відповідачів про застосування строку позовної давності та стягнув з відповідача ОСОБА_1 48 973, 80 грн. за період з 02.04.2017 по 31.05.2021 року, а також стягнув солідарно з відповідачів заборгованість за період з 01.06.2021 по 31.05.2024 у розмірі 36 574, 12 грн.
Отже, колегія суддів вважає, що розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача визначено судом правильно.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що оскільки відповідачі, будучи зобов'язаними своєчасно сплачувати плату за отримані послуги, в односторонньому порядку припинили виконувати взяті на себе зобов'язання, не сплачували заборгованість добровільно, у зв'язку із простроченням відповідачами виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховані інфляційні витрати та 3% річних за прострочення ним виконання грошового зобов'язання.
Доводи відповідача про те, що відомість про нарахування та оплату за послуги теплопостачання за відсутності документального підтвердження про затвердження тарифів не є допустимим доказом, колегією суддів не приймаються з огляду на таке.
Розрахунок суми боргу або переплат сформовано програмним забезпеченням в автоматичному режимі, на підставі наявних об'єктивних даних, що формуються за звітній період у відповідності з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, а тому наведені в ньому дані є обґрунтованими та належним чином підтверджують наявну заборгованість.
Розрахунок зоборгованості відповідаем оскаржений не був, свого розрахунку відповідач не надав.
Стосовно доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не надано оцінки наданому відповідачем повідомленню про залишення без акцепту індивідуальних договорів та публічних договорів та відмову від оферти КП «ХТМ», колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 заступником директора фінансового по теплозбутовій роботі Д. Черненко 10.02.2025 року було надано відповідь, з якої вбачається, що мешканці будинку за адресою: АДРЕСА_2 мали обрати одну із моделей договірних відносин: індивідуальний договір з обслуговування внутрішньобудинкових систем, договір з колективним споживачем або колективний договір, оскільки мешканці вказаного будинку не обрали модель договірних відносин, то з 01.12.2021 року послуги надаються згідно з ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуального договору про надання постачання гарячої води.
Отже, оскільки на момент 01.12.2021 року відповідач не зверталась до КП «ХТМ» із вказаним повідомленням, то фактично з урахуванням ст. 11,633,634, 641, 642 ЦК України приєдналась до публічного договору з КП «ХТМ».
Стосовно доводів щодо незалучення до участі у справі 3-х осіб, колегія суддів зазначає.
Чинним цивільним процесуальним законодавством чітко розмежовано правовий статус третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, та третіх осіб, які не заявляють таких вимог.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Зміст наведеної норми свідчить, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.
Суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов'язують її з однією із сторін у процесі.
Отже, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Тобто такі особи не є суб'єктами спірних правовідносин, тому суд не вирішує питання про їх права та обов'язки. Судове рішення лише в майбутньому може вплинути на їх права та обов'язки щодо якоїсь із сторін у спорі, зокрема в разі пред'явлення до них регресного позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
З огляду на викладене не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов'язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов'язки цих третіх осіб.
Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про залучення Харківської міської ради у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, оскільки відповідачем не доведено підстав для залучення даної особи у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, та яким чином ухвалене в майбутньому рішення суду безпосередньо впливатиме на права чи обов'язки цієї особи.
Стосовно незалучення до участі у справі власника особового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_4 , на ім'я якої Позивач надсилає рахунки за послуги, колегія суддів зазначає.
За положенням ст. статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно зі статтею 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Зареєстроване офіційне місце проживання відповідачів збігається з вищевказаним адресом відповідачів, тож відповідачі в даному випадку є споживачем житлово-комунальних послуг, яка надається за адресою: АДРЕСА_1 та у разі виконання рішення суду, відповідачі не позбавлені можливості звернутися до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги в порядку регресу.
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до п.п. в п. 4 ч. 1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина