Справа № 646/1324/24 Головуючий суддя І інстанції Білінська О. В.
Провадження № 22-ц/818/497/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про відшкодування шкоди, з них
26 лютого 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Основ'янського районного суду м. Харкова від 15 липня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, прокуратури,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, а які після уточнення просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 1658000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданою бездіяльністю уповноважених осіб Харківської обласної прокуратури, яка полягає в невиконанні ухвал суд, стягнути на відшкодування матеріальної допомоги в рахунок компенсації юридичної допомоги, отриманої для подання скарг у справах № 646/5262/23 та 643/3920/23 у розмірі 18000,00 грн; стягнути судові витрати у розмірі 9000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 20.07.2023 ним було направлено на електронну адресу Харківської обласної прокуратури obl@khar.gp.gov.ua клопотання в межах кримінального провадження №12021220000001801 від 30.11.2021 щодо невиконання слідчим ухвали слідчого судді в частині повернення власнику тимчасово вилученого майна.
У зв'язку із не розглядом посадовими особами Харківської обласної прокуратури вказаного клопотання, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 02.08.2023 року по справі №646/3920/23 було зобов'язано Харківську обласну прокуратуру розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.07.2023 у встановлений законом строк та спосіб.
6 вересня 2023 року на офіційну електронну поштову скриньку Харківської обласної прокуратури позивач направив клопотання в порядку ч.4 ст.100 КПК України та скаргу по кримінальному провадженню №12021220000001801.
У подальшому він оскаржив відповідь прокуратури до суду.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.12.2023 року по справі №646/5262/23 було зобов'язано прокурора Харківської обласної прокуратури, в провадженні якого знаходяться матеріали кримінального провадження №12021220000001801, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.09.2023, у спосіб, передбачений ст. 220 КПК України, та повідомити про результати його розгляду заявнику.
Не зважаючи на ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова по справам № 646/5262/23 та № 646/3920/23, станом на дату подання позову відповідач не виконав своїх обов'язків, визначених чинним законодавством.
У зв'язку із викладеним, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Основ'янського районного суду м.Харкова від 15 липня 2025 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Суд першої інстанції в рішенні від «15» липня 2025 року по справі №646/1324/24 допустив порушення ч.1 ст. 13 ЦПК України - не було розглянуто заявлену позивачем вимогу щодо визнання протиправним бездіяльність уповноважених осіб Харківської обласної прокуратури, яка полягає у не розгляді звернення ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за втрачені (знищені) речові докази, які не були повернуті власнику.
В рішенні Основ'янського районного суду міста Харкова від «15» липня 2025 року по справі №646/1324/24 не було надано оцінку ухвалі апеляційного від «07» лютого 2023 року по справі №953/23287/21, номер провадження 11-сс/814/20/23 як процесуального документу щодо встановлення неправомірних дій відповідача - Харківської обласної прокуратури.
Суд першої інстанції в рішенні від «15» липня 2025 року по справі №646/1324/24 не застосував висновки щодо застосування відповідних норм права (Закону від 01.12.1994 № 266/94-ВР), викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 303/1776/19 провадження №61-3440св20 - відшкодуванню підлягає шкода, завдана внаслідок не тільки незаконного засудження, повідомлення про підозру, арешт, обшук, виїмку, а й інших дій внаслідок яких особі було заподіяно шкоду.
У відзиві на апеляційну скаргу Харківська обласна прокуратура просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що Звернення ОСОБА_1 від 06.09.2023 щодо відшкодування вартості вилученого під час обшуку майна надійшло до обласної прокуратури 07.09.2023, за результатами розгляду вказаного звернення позивачу 12.09.2023 повідомлено про можливість отримати запитувані речі звернувшись до слідчого.
Отже, доводи позивача про те, що Харківською обласною прокуратурою не було розглянуто його звернення у встановлені законодавством строки є необґрунтованими.
Також, у судовому засіданні позивач пояснив, що всі його звернення, в тому числі від 20.07.2023 та 06.09.2023, направлені до Харківської обласної прокуратури, стосувались одного питання - повернення майна, вилученого під час проведення 02.02.2023 обшуку в рамках кримінального провадження № 12021220000001801, надана суду копія відповіді Харківської обласної прокуратури від 12.09.2023 стосувалась саме вищезазначеного питання та містить посилання, що така відповідь надається повторно. Отже, позивач був обізнаний про позицію відповідача щодо порушеного ним у зверненні питання та конкретний шлях повернення майна.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки вони не містять належного обґрунтування щодо порушення судом норм матеріального чи процесуального права, заявлені апелянтом аргументи є загальними, не підкріпленими належними доказами які могли б свідчити про помилковість висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.
Відмовляючи у задоволення позову суд своє рішення мотивував наступним.
Жодного процесуального документу щодо встановлення неправомірних дій відповідача - Харківської обласної прокуратури, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суду надано не було.
Таким чином, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова про задоволення скарг ОСОБА_1 свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Сам факт зобов'язання ухвалою слідчого судді розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.07.2023, 06.09.2023 року не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, не мають наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова.
У судовому засіданні позивач пояснив, що всі його звернення, в тому числі від 20.07.2023 р., 06.09.2023 р., направлені до Харківської обласної прокуратури, стосувались одного питання - повернення майна, вилученого під час проведення 02.02.2023 р. обшуку в рамках кримінального провадження № 12021220000001801. Надана суду копія відповіді Харківської обласної прокуратури від 12.09.2023., направлена ОСОБА_1 , стосувалась саме вищезазначеного питання та містить посилання, що така відповідь надається повторно.
Отже, позивач був обізнаний про позицію відповідача щодо порушеного ним у зверненні питання та конкретний спосіб та порядок для повернення майна.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеної у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, у тому числі, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").
За змістом статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
У частинах четвертій та п'ятій статті 4 указаного Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.08.2023 року у справі № 646/3920/23 було зобов'язано Харківську обласну прокуратуру розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.07.2023 у встановлений законом строк та спосіб. Зі змісту ухвали вбачається, що 20.07.2023 ОСОБА_1 направив на електронну адресу Харківської обласної прокуратури obl@khar.gp.gov.ua клопотання в межах кримінального провадження №12021220000001801 від 30.11.2021 щодо невиконання слідчим ухвали слідчого судді в частині повернення власнику тимчасово вилученого майна.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.12.2023 року у справі № 646/5262/23 було зобов'язано прокурора Харківської обласної прокуратури, в провадженні якого знаходяться матеріали кримінального провадження №12021220000001801, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.09.2023, у спосіб, передбачений ст. 220 КПК України, та повідомити про результати його розгляду заявника.
Крім того, на виконання ухвали суду, Харківською обласною прокуратурою надана відповідь на звернення ОСОБА_1 від 28.07.2023, 06.09.2023, які надійшли 07.09.2023 року, щодо повернення майна, вилученого під час проведення 02.02.2022 року обшуку.
Сама по собі наявність кримінального провадження або скарги на бездіяльність не є автоматичною підставою для відшкодування, якщо не доведено незаконність дій.
Позивач відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України має довести, які саме моральні страждання (психологічні, фізичні) він зазнав, і чим підтверджується неможливість продовження нормального життя.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.
При цьому сам факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, якими за результатами розгляду скарг позивача зобов'язано відповідача вчинити певні процесуальні дії, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до відповідальності.
До такого висновку дійшов КЦС ВС у постанові від 19.05.2021 року у справі № №686/27967/19, який суд апеляційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує у даній справі.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах: від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18, від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18, від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18, від 22 травня 2019 року у справі № 686/24243/18-ц та від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18, від 18 грудня 2020 року у справі № 686/25718/19.
У зв'язку з наведеним, наведені з цього приводу аргументи касаційної скарги є безпідставними.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції обґрунтовано вважав недоведеними підстави свого позову.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Основ'янського районного суду м. Харкова від 15 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 19 березня 2026 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді Н.П.Пилипчук.
О.Ю.Тичкова.