Справа №644/8752/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/530/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.296 КК України
19 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого ОСОБА_2 ,
- суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
- при секретарі ОСОБА_5 ,
- за участю прокурора ОСОБА_6 ,
- захисника ОСОБА_7 ,
- обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду м.Харкова від 05 листопада 2025 року, -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, із вищою освітою, офіційно непрацевлаштованого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено за ч.4 ст.296 КК України із застосуванням положень ст.69-1 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Кримінальне провадженні розглянуто в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Як установив суд, 03.08.2025, у вечірній час, близько 18 години, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись біля будинку № 35 по вулиці 92-ї Бригади у місті Харкові, під час дії воєнного стану, маючи умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи негативні наслідки внаслідок своїх дій та бажаючи діяти саме так, маючи при собі пістолет травматичної дії ПМР 9мм - предмет спеціально пристосований та заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, діючи з хуліганських спонукань, порушуючи загальновизнані в суспільстві правила поведінки в громадських місцях, під час військової агресії іншої держави, нехтуючи тим, що в мешканців житлового мікрорайону, які нещодавно перебували під обстрілами, його дії можуть викликати почуття тривоги, панічні настрої, з малозначного приводу вчинив сварку з раніше незнайомим ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має явні порушення опорно-рухових функцій - ампутована права нижня кінцівка, продовжуючи свої протиправні дії, утримуючи в двох руках ПМР 9мм, демонстративно в присутності сторонніх громадян, нехтуючи тим, що його діями може бути завдано шкоду іншим особам біля багатоквартирного житлового будинку, підійшов до фронтально стоячого без протезу правої нижньої кінцівки з опущеними до низу руками ОСОБА_9 і здійснив з близької відстані постріл в передню частину тулубу ОСОБА_9 , від чого останній впав на асфальт, а ОСОБА_8 бажаючи самоствердитися за рахунок приниження ОСОБА_9 перед присутніми громадянами, медичної допомоги йому не надав, заходів до виклику швидкої допомоги та поліції не вжив, а стопою правої ноги завдав удар зверху в низ в обличчя ОСОБА_9 , розвернув його на асфальті, завдав удар рукояткою пістолета по його потилиці, від чого пістолет впав на асфальт, а ОСОБА_8 сівши зверху на ОСОБА_9 наніс йому 5 ударів кулаком правої руки по голові і обхвативши загибом правої руки ззаду за шию придушував ОСОБА_9 .
Внаслідок протиправних хуліганських дій ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_9 був доставлений до КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. О.І. Мещанінова» з діагнозом забійно-рвана рана передньої черевної стінки.
Хуліганські дії ОСОБА_8 тривали значний час, більше 5 хвилин, вперто ним не припинялися, незважаючи на зауваження сторонніх осіб.
Відповідно висновку судово-медичної експертизи № 12-14/477 - А/25 від 28.08.2025 потерпілому ОСОБА_9 спричинені непроникаюче сліпе кульове поранення передньої стінки живота, яке належить до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня), садно в області кута лівої лопатки, на обох ліктях та на лівому коліні, а також синець по внутрішній поверхні правого плеча в нижній третині, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Отже, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.296 КК України, хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмету спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не оспорюючи обґрунтованості засудження та правильності кваліфікації дій ОСОБА_8 , просить пом'якшити призначене йому покарання шляхом застосування положень ст.75 КК України, оскільки останній, окрім врахованих судом першої інстанції даних про особу обвинуваченого, а також обставин, що пом'якшують покарання, має на утриманні двох малолітніх дітей та матір похилого віку, яка потребує матеріальної допомоги. Зауважив, що суд першої інстанції не обґрунтував своє рішення в частині неможливості застосування положень ст.69 КК України. Вважає, що застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням буде співмірним вчиненому, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження нових злочинів. Просить вирок суду змінити та, відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 наводить доводи, аналогічні доводам апеляційної скарги захисника, додатково зазначивши, що бажає проходити військову службу під час мобілізації на особливий період з метою подолання військової агресії рф на території України, оскільки захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Вважає, що проходження ним військової служби принесе державі більше користі, ніж його перебування під вартою. Просить вирок суду змінити та, відповідно до ст.75 КК України, звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту та просив залишити вирок суду без змін.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю доповідача, доводи обвинуваченого, захисника, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Фактичні обставини кримінального правопорушення і кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.4 ст.296 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження злочинів.
Згідно до положень ст.75 КК України, у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, згідно з вимогами ст.65 КК України.
При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, наразі офіційно непрацевлаштований, одружений, без місця реєстрації, його щире каяття та вжиття заходів з метою компенсування наслідків злочину шляхом відшкодування шкоди, визнавши останні дві обставини пом'якшуючими покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Що стосується твердження сторони захисту про наявність такої пом'якшуючої покарання обставини, як перебування на утриманні обвинуваченого двох неповнолітніх дітей та матері похилого віку, то колегія суддів зазначає таке.
Як убачається з наданих стороною захисту документів, зокрема свідоцтва про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтверджується батьківство обвинуваченого ОСОБА_8 (а.с.143).
Разом з тим надана матір'ю дитини - ОСОБА_11 заява про перебування дитини на утриманні батька ОСОБА_8 сама по собі не може беззаперечно свідчити про фактичне утримання дитини саме обвинуваченим, з урахуванням установлених судом першої інстанції обставин, а саме відсутності працевлаштування за станом здоров'я та даних довідки про доходи на ім'я ОСОБА_8 , відповідно до якої останній за період з першого кварталу 2022 року по четвертий квартал 2025 року не отримував жодних доходів у виді заробітної плати чи інших виплат, окрім продажу рухомого майна на суму 10000 грн. (а.с.117).
Згідно зі свідоцтвом про шлюб ОСОБА_8 11 липня 2025 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_12 (а.с.144).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьком зазначено ОСОБА_14 (а.с.146).
Згідно витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька, відомості про батька у свідоцтві про народження ОСОБА_13 записані відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (а.с.147-148).
Відповідно до ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Водночас надана матір'ю дитини - ОСОБА_15 (дошлюбне прізвище ОСОБА_16 ) заява про те, що обвинувачений ОСОБА_8 є батьком її дитини ОСОБА_13 , сама по собі не є належним доказом батьківства та перебування дитини на його утриманні з урахуванням установлених судом першої інстанції обставин щодо відсутності працевлаштування та доходів у обвинуваченого(а.с.145).
Стороною захисту також надано заяву від ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка повідомила що є непрацездатною особою та пенсіонером за віком і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги від свого повнолітнього сина ОСОБА_8 (а.с.150).
Разом з тим зазначений документ сам по собі не може беззаперечно свідчити про фактичне утримання ОСОБА_17 саме обвинуваченим ОСОБА_8 з урахуванням установлених судом першої інстанції обставин щодо відсутності працевлаштування та доходів у обвинуваченого.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що надані стороною захисту документи не підтверджують доводів про перебування на утриманні обвинуваченого двох малолітніх дітей та матері похилого віку як обставин, що можуть бути враховані як пом'якшуючі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання із застосуванням положень ст.69-1 КК України у розмірі, який колегія суддів вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів, без застосування ст.75 КК України.
Що стосується посилань сторони захисту на відсутність обґрунтування суду в частині неможливості застосування положень ст.69 КК України, то вони є безпідставними.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції навів належні мотиви призначення покарання із застосуванням положень ст.69-1 КК України, тоді як застосування положень ст.69 КК України можливе лише у разі наявності виключних обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яких у даному кримінальному провадженні встановлено не було та в апеляційній скарзі стороною захисту не наведено.
З огляду на наведене, підстави для зміни вироку - відсутні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Індустріального районного суду м.Харкова від 05 листопада 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий:
Судді: