Справа №577/9/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Кравченко В. О.
Номер провадження 33/816/997/26 Суддя-доповідач Терещенко О. І.
Категорія 172-20 КУпАП
23 березня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О.І., розглянув у місті Суми справу про адміністративне правопорушення за клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 січня 2026 року, якою його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,
Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 січня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, що відповідає 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за те, що, будучи військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , 23 грудня 2025 року близько 23:30 год на території тимчасового розташування військової частини в АДРЕСА_1 (повна адреса не зазначається з міркувань безпеки), в умовах дії особливого періоду, він перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 січня 2026 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив, що постанова суду йому не вручалася та про її існування дізнався лише 04 лютого 2026 року у застосунку «Дія».
Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданого клопотання, апеляційний суд вважає, що вказане вище клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її ухвалено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її ухвалення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Під поважними причинами пропуску процесуального строку необхідне розуміти неможливість особи подати клопотання (заяву, скаргу) у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були, чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка повинна була звернутись до суду, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції у визначений законом строк.
Зазначені вище обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції участь не приймав, оскаржувана постанова суду йому направлена була за місцем проживання. Однак докази її отримання ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що про існування постанови останній дізнався лише 04 лютого 2026 року у застосунку «Дія».
З метою забезпечення доступу ОСОБА_1 до правосуддя апеляційний суд уважає, що процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді підлягає поновленню, так як був пропущений з поважних (об'єктивних) причин.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що копію постанови офіційно не отримував та про її існування дізнався із застосунку «Дія», а справу розглянуто без його участі та без належного повідомлення про час, дату та місце судового засідання, що порушує вимоги ст. 268 КУпАП та його право на своєчасне інформування та ефективний судовий захист та апеляційне оскарження постанови. Апелянт також зазначає, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей та у січні 2026 року його грошове забезпечення тимчасово зменшене до 7000 грн через позбавлення премії, що унеможливило одноразову сплату накладеного штрафу, звернення до суду з клопотанням про відстрочку чи розстрочку сплати стягнення та створило непомірний фінансовий тягар для його родини.
У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, причин неприбуття не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
У зв'язку з чим апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 .
Дослідивши апеляційну скаргу та матеріали справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд уважає, що, розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП, з урахуванням:
протоколу про військове адмінправопорушення КИС/К № 577 від 24 грудня 2025 року;
актоу огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу Алкофор 505 (№22095), проведеного 24 грудня 2025 року о 01:27 год, за результатами проведення якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння - 1,571%;
свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки;
сертифікатом перевірки типу Газоаналізатор Алкофор та декларацією про його відповідність вимогам технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки;
копією військового квитка ОСОБА_1 ;
рапортом капітана ОСОБА_2 про виявлення молодшого сержанта ОСОБА_1 у місці тимчасового розташування 5 ДнАР з ознаками алкогольного сп'яніння.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, узгоджуються між собою, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП настає у випадку вчинення дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Частиною 1 ст. 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Обставини події, наведені в складеному відносно ОСОБА_1 протоколі, підтверджуються результатом тестування №00380 від 24 грудня 2025 року, проведеним групою ІНФОРМАЦІЯ_1 із застосуванням приладу Алкофор 505 №22095, згідно з яким результат тесту склав 1,571‰.
Апеляційна скарга, в свою чергу, не містить жодних доводів на спростовування висновків суду першої інстанції відносно наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП.
Щодо доводів апелянта про те, що справу розглянуто без його участі та без належного повідомлення про час, дату та місце судового засідання, що порушує вимоги ст. 268 КУпАП, та його право на своєчасне інформування та ефективний судовий захист та апеляційне оскарження постанови, апеляційний суд зазначає наступне.
У матеріалах справи міститься розписка, надана 24 грудня 2025 року ОСОБА_1 , про те, що він повідомлений про розгляд у Конотопському міськрайонному суді 12 січня 2026 року о 10:00 год протоколу щодо нього.
Крім того, у справі міститься письмове клопотання ОСОБА_3 про розгляд справи без його участі у зв'язку з проходженням ним військової служби, свою провину у скоєному визнав, просив сильно не карати.
При цьому, апеляційним судом у зв'язку з відсутністю відомостей про отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови у повній мірі поновлено порушені процесуальні права, зокрема надано можливість обґрунтувати свою правову позицію в суді апеляційної інстанції, тому формальне недотримання суддею суду першої інстанції вимог ст. 268 КУпАП, в даному конкретному випадку, не є істотним порушенням норми процесуального закону, оскільки не потягло за собою порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1 на доступ до правосуддя настільки, щоб він об'єктивно не міг у встановлений строк звернутися до суду із апеляційною скаргою.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що у нього на утриманні двоє неповнолітніх дітей та у січні 2026 року його грошове забезпечення тимчасово зменшене до 7000 грн через позбавлення премії, що унеможливило одноразову сплату накладеного штрафу та звернення до суду з клопотанням про відстрочку чи розстрочку сплати стягнення та створило непомірний фінансовий тягар для його родини, то апеляційний суд зазначає таке.
Постановою Конотопського міськрайонного суду від 12 січня 2026 року стягнення на ОСОБА_1 накладено у межах санкції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП у розмірі 17000 грн. Питання подальшого позбавлення грошового забезпечення не було предметом розгляду у суді першої інстанції. Наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, зменшення грошового забезпечення не є безумовною підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене діяння.
За змістом ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Санкція ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Накладене судом першої інстанції на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн, що відповідає одній тисячі неоподатковуваних доходів громадян, становить мінімальний розмір, що передбачений санкцією ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
У відповідності до ст. 304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.
Отже, ОСОБА_1 не позбавлений права на звернення до Конотопського міськрайонного суду Сумської області із клопотанням про відстрочку чи розстрочку сплати стягнення.
З урахуванням установлених судом обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 січня 2026 року.
Постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. І. Терещенко