Справа №591/9377/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В.
Номер провадження 33/816/1025/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
20 березня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/9377/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Маленко Ганни Сергіївни на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 16.02.2026, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
установив:
Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 16.02.2026 ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн.
Згідно з постановою, 11.08.2025 о 00.23 год ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем Great Wall Wingle, н.з. НОМЕР_1 в м. Суми по вул. Харківські, 58Г, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного заходу за допомогою приладу газоаналізатор алкотест «Drager» та в закладі охорони здоров'я КНП СОР ОКМЦ СНЗ відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвокат Демчук Г.С. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення.
В обґрунтовування апеляційних вимог, апелянт зазначає, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими безпідставно, що ставить під сумнів допустимість доказів, отриманих під час такої зупинки.
Також апелянт вказує на те, що поліцейські під час зупинки автомобіля ОСОБА_1 не називали жодних ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння, а тому їх вимога пройти огляд на стан сп'яніння є необґрунтованою та безпідставною і не породжує обов'язку проходити такий огляд.
На думку захисника, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем і повідомив про це працівників поліції, то його огляд на стан алкогольного сп'яніння повинен бути проведений в порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП з повідомленням уповноважених осіб Військової служба правопорядку.
Про призначення даної справи до апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник Маленко Г.С. були повідомлені завчасно у передбачений законом спосіб, однак, до апеляційного суду для участі у судовому засіданні не з'явились, тому наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду без участі вказаних осіб.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, суддя апеляційного суду дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення від 11.08.2025 серії ЕПР1 № 419077 (а.с. 1); акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння (а.с. 4); довідки відділу АП УПП в Сумській області від 11.08.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 12.05.2021, посвідчення водія вилучено у відповідності до ст. 265-1 КУпАП та наразі знаходиться в УПП в Сумській області Департаменту патрульної поліції (а.с. 6); відеозапису з нагрудної камери поліцейського, які містять фактичні обставини зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та відмову останнього від проходження, відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 7).
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом.
При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було переглянуто і апеляційним судом, і саме його даними підтверджується факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, який маючи ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду як на місці пригоди, так і в медичному закладі.
Апеляційним судом також не встановлено обставин, за яких можливо було б дійти висновку, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівниками поліції було допущено порушення Закону України «Про Національну поліцію», чи недотримано вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 №1395.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника Маленко Г.С. щодо безпідставної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку із обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану сп'яніння (п. 2.5 ПДР), так як виключно ПДР відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України; інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися тільки на вимогах цих Правил (п. 1.1); учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3); на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортного засобу, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
При цьому, необхідно зауважити, що за змістом ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» та «Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан», на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортного засобу. Перепустка - це виданий комендатурою документ, що надає особам, зокрема тим, які керують транспортними засобами, дозвіл на перебування в певний період доби на території, де запроваджено комендантську годину. Контроль за дотриманням особами комендантської години здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту. Під час дії комендантської години ЗСУ, Держспецтрансслужба, НГУ, Держприкордонслужба, НП, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності. Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, документи, що підтверджують законність перебування на території України, перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи НП для встановлення особи, за потреби проводити огляд речей, транспортного засобу, багажу та вантажів, які ними перевозяться.
Згідно з «Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», уповноважена особа має право зупиняти транспортний засіб та вимагати пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ), якщо зовнішні ознаки особи чи т/з або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення.
Всі наведені вимоги узгоджуються з положеннями ст. 32, 35 ЗУ «Про Національну поліцію», тому зупинення поліцейськими автомобіля під керуванням ОСОБА_1 під час дії комендантської години є законним і необхідним, а тому доводи апеляційної скарги захисника щодо безпідставності зупинки т/з під керуванням ОСОБА_1 не заслуговують на увагу.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що працівниками поліції у ОСОБА_1 не були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, то апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема положень Кодексу України про адміністративні правопорушення та підзаконних нормативно-правових актів, працівник поліції має право вимагати від водія проходження огляду на стан сп'яніння у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що такий водій перебуває у стані сп'яніння. При цьому такі підстави можуть встановлюватися як безпосередньо під час спілкування з водієм, так і з урахуванням усієї сукупності обставин, зафіксованих у відповідних матеріалах справи, у тому числі за допомогою технічних засобів відеофіксації.
Сам по собі факт ненаведення працівниками поліції в усній формі під час зупинки транспортного засобу вичерпного переліку ознак сп'яніння не свідчить про відсутність таких ознак та не спростовує законності їх вимоги про проходження огляду. Вирішальним є не формальне проголошення таких ознак, а їх фактична наявність, що підтверджується матеріалами справи.
З наявних у справі доказів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту працівника поліції, вбачається, що у водія були виявлені характерні ознаки сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови), що і стало підставою для пред'явлення законної вимоги пройти відповідний огляд.
Крім того, закон не ставить обов'язок водія пройти огляд у залежність від того, чи були йому в повному обсязі та в конкретній формі озвучені всі ознаки сп'яніння. У разі висловлення працівником поліції вимоги пройти огляд на стан сп'яніння водій зобов'язаний її виконати або ж діяти у спосіб, передбачений законом, зокрема погодитися на проведення огляду в закладі охорони здоров'я.
Отже, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння за наявності законної вимоги працівника поліції сама по собі утворює склад адміністративного правопорушення, незалежно від суб'єктивної оцінки водієм обґрунтованості такої вимоги.
За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і огляд відносно нього повинен проводитись за участі посадової особи ВСП у Збройних Силах України в порядку, передбаченому ст.266-1 КУпАП.
Так, за змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Згідно з п. 3 Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції та проведення такого огляду, огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов'язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння).
ОСОБА_1 був зупинений в м. Суми з ознаками алкогольного сп'яніння, поза межами території будь-якої військової частини та не надав суду доказів того, що транспортним засобом він керував безпосередньо під час виконання обов'язків військової служби.
Таким чином, у даному випадку під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представника військової служби правопорядку не повинні були запрошувати.
Інших доводів, які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в апеляційній скарзі захисника не наведено і під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить захисник, встановлено не було.
Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин.
Апеляційний суд вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказів, а висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 16.02.2026 відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника адвоката Маленко Ганни Сергіївни на цю постанову без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н. О. Соколова