479/1203/25
2/479/89/26
19 березня 2026 року смт.Криве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Репушевської О.В.,
за участі: секретаря судового засідання Мардар Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Криве Озеро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №479/1203/25 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
представник позивача Горна В.І.,
відповідач ОСОБА_1 ,
представник відповідача ОСОБА_2
ТОВ "Споживчий центр" через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись, що 13 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" було укладено кредитний договір (оферти) №13.02.2025-100002739. Станом на 14 серпня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість 54900 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 18000 грн., по процентам в розмірі 25200 грн., по комісії 2 700,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 9 000,00 грн., тому позивач просить стягнути на його користь заборгованість по кредиті та судові витрати по справі.
13 жовтня 2025 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив, згідно якого представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіславши заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явилися, згідно заяви представник просив справу слухати в їх відсутність, позовні вимоги не визнають в повному обсязі.
При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з'явились, суд відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, 13 лютого 2025 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 , шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки від 13 лютого 2025 року, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, додатку, які підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е971, укладено кредитний договір №13.02.2025-100002739 від 13 лютого 2026 року(а.с.46-55).
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (п.п.3.1).
Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах визначених у заявці (п.3.3 Пропозиції).
Згідно заявки, сума кредиту - 18 000 грн., строк на який надається кредит - 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 02 липня 2025 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кедит. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту 15% від суми Кредиту та дорівнює 2700 грн. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на кількість днів користування Кредитом/ залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Неустойка: 180 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання(а.с.35,36).
Аналогічна інформація щодо умов кредитного договору була доведена до відома відповідача у паспорті споживчого кредиту, який останньою підписано одноразовим ідентифікатором А971.
ТОВ "Споживчий центр" не є банківською установою в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а тому не перераховує кошти самостійно, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
ТОВ "Споживчий центр" свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало через партнера ТОВ "Універсальні платіжні рішення", з яким укладено договір № ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року (а.с.46-55).
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 18000,00 грн. підтверджено повідомленням ТОВ "Універсальні платіжні рішення", яким було надано послуги з переказу грошових коштів в національній валюті без відкриття рахунку згідно договору ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року, зокрема переказ було здійснено на платіжну картку клієнта: 13 лютого 2025 року о 19:31:21 на суму 18000,00 грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 652436445, призначення платежу: Видача за договором кредиту №13.02.2025-100002739 (а.с.23).
Згідно із наданою ТОВ "Споживчий центр" довідкою розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №13.02.2025-100002739 від 13 лютого 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 складається із основного боргу заборгованості по тілу кредиту в розмірі 18000 грн., по процентам в розмірі 25200 грн., по комісії 2 700,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 9 000,00 грн., а всього 54900,00 грн..
Згідно положень п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Положеннями ч.1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно положень ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Положеннями ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону (ч.ч.4,6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до положень ч.ч.12,13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно положень ч.8 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно положень ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до положень ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом установлено, що між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем 13 лютого 2025 року був укладений кредитний договір №13.02.2025-100002739 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем)(а.с.29-41).
Згідно положень п.22 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №13.02.2025-100002739(кредитної лінії) позичальник вказує, що розуміє, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення) Е971 (а.с.40).
Відповідно до умов договору ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кошти в сумі 18000,00 грн. строком на 140 днів, тобто до 02 липня 2025 року, а остання зобов'язалася повернути кошти, сплатити відсотки за користування ними, комісію, розмір яких визначений договором, а також неустойку у випадку невиконання/неналежного виконання зобов'язань за договором.
13 лютого 2025 року кредитні кошти були перераховані відповідачу (а.с.23). Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ "Споживчий центр" суд вважає доведеним.
До матеріалів справи позивачем не надано детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №13.02.2025-100002739 від 13 лютого 2026 року, при цьому згідно із наданою ТОВ "Споживчий центр" довідкою - розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №13.02.2025-100002739 від 13 лютого 2026 року (а.с.24), заборгованість складається із основного боргу 18000 грн., по процентам в розмірі 25200 грн., по комісії 2 700,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 9 000,00 грн., а всього 54900,00 грн.. Розмір заборгованості у частині розміру тіла кредиту та відсотків за користування кредитом відповідає умовам вказаного договору та узгоджується із Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України "Про споживче кредитування". Нарахування відсотків за користування кредитом здійснено в межах 140-денного строку кредитування, за період з 13 лютого 2025 року по 02 липня 2025 року за погодженою відсотковою ставкою 1 % від суми позики, що становить 180 грн. за день користування кредитом.
18000(тіло кредиту)*1%*140днів=25200 грн..
25200(проценти за 140 днів)+18000(тіло кредиту)=43200 грн..
Також суд вважає обґрунтованими вимоги щодо стягнення комісії у розмірі 2700 грн.
43200(проценти + тіло кредиту)+2700(комісія)=45900 грн.
Водночас позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 9 000,00 грн., суд вважає безпідставними та їх не задовольняє з наступних підстав.
Заявляючи вказану вимогу, поза увагою позивача залишились положення п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом №2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч.2 ст.4 ЦК України).
Отже, положення ч.2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.
Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 9000,00 грн. неустойки підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.
Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 45900 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 18000,00 грн., заборгованість за процентами 25200,00 грн., комісія 2 700 грн..
Оскільки позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням частково задоволення позовних вимог, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2025,29 грн. (45900/54900*2422,40).
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків під реєстраційним номером: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032 м.Київ вул.Саксаганського,буд.133А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором в сумі 45 900,00 грн., та судовий збір в сумі 2025,29 грн..
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя :