Справа № 141/30/26
Провадження № 1-кп/141/22/26
20 березня 2026 року с-ще Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025050010021284 від 12.06.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,
В провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
17.03.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання прокурора від 17.03.2026 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. Клопотання від 17.03.2026 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мотивовано тим, що ОСОБА_4 вчинив умисно тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років, а тому без обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, через усвідомлення можливої втрати свободи на тривалий строк, він зможе ухилятися від органу досудового розслідування та суду, залишивши район, область та межі держави, де він проживає, що унеможливить своєчасне виконання слідчих (розшукових) дій та процесуальних рішень. Окрім того, ОСОБА_4 , маючи змогу вільно пересуватись може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою схилення їх до зміни показань, маючи їх анкетні дані.
З огляду на особу обвинуваченого, з урахуванням обставин кримінального правопорушення та їх наслідків, приймаючи до уваги тяжкість покарання, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, прокурор просить продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів без визначенням розміру застави.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання від 17.03.2026 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити у повному обсязі, оскільки наявність ризиків зберігається впродовж тримання обвинуваченого під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 при розгляді поданого клопотання прокурора від 17.03.2026 про продовження раніше обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою покладався на розсуд суду.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечував щодо поданого клопотання прокурора від 17.03.2026 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив суд відмовити у його задоволенні.
Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, розглянувши клопотання прокурора від 17.03.2026 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріали справи № 141/30/26, доходить наступних висновків.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством, тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу, за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення, чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистою свободи.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Метою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам: - переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності; - незаконно впливати на свідків та потерпілих у зазначеному кримінальному провадженні, які ще не допитані; - вчинити інше (нове) кримінальне правопорушення.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Разом з тим, наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів, а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Так, при вирішені клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що останній обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, які відносяться до тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання до десяти років позбавлення волі.
На переконання суду, ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу не зменшились, а тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, переховуватись від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_4 в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я, під час розгляду клопотання надано не було, а тому суд вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі судом не встановлено та сторонами не доведено.
Окрім того, 12 вересня 2022 року набрав чинності прийнятий Верховною Радою України Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану» від 16 серпня 2022 року №2531-ІХ, спрямований на унеможливлення застосування будь-яких інших запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, до військовослужбовців, які вчинили окремі військові злочини під час дії воєнного стану.
Варто звернути увагу, що військовий злочин, вчинений військовослужбовцем під час дії правового режиму воєнного стану свідчить про максимальний ступінь суспільної небезпеки як самого діяння, так і особи, що його вчинила, а отже до такого військовослужбовця повинно бути застосовано тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, нездатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , зважаючи на ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, високий ступінь ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені судом, та високий ступінь суспільної небезпечності інкримінованих кримінальних правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану.
Зважаючи на суспільний інтерес щодо збереження основ національної безпеки України, та щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду який, з урахуванням презумпції невинуватості, оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, воєнний стан, запроваджений у державі, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає задоволенню, в зв'язку з чим йому слід продовжити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану, з урахуванням вищенаведених ризиків, обставин справи, даних про особу, суд не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 197, 199, 331, 369, 372, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_6 від 17.03.2026 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на шістдесят днів, з 20 березня 2026 року по 18 травня 2026 року включно.
Ухвала суду про продовження раніше обраного запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення і припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття провадження.
Копію ухвали суду вручити прокурору, та негайно після її оголошення направити обвинуваченому ОСОБА_4 , а також на поштову та електронну адресу ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№1)" для виконання.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду в частині продовження строку тримання під вартою протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1