Справа № 385/2075/25
Провадження № 2/385/984/25
20.03.2026 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Гришака А.М.,
з участю секретаря судового засідання - Зеленко О.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Животовської Г.М.,
представника третьої особи - Поліщук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Гайвороні Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Гайворонської міської ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, призначення опікуна та стягнення аліментів на малолітню дитину,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Гайворонської міської ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, призначення опікуна та стягнення аліментів на малолітню дитину.
Позов мотивований тим, що син позивача - ОСОБА_3 , проживав в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У травні 2023 року позивач, його син та невістка були змушені виїхати з Донецької області в зв'язку з військовими діями і переїхали проживати в с. Солгутове Голованівського району Кіровоградської області, де стали на облік як внутрішньо переміщені особи.
Від спільного проживання сина позивача з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син, а онук позивача - ОСОБА_4 .
Відповідачка не виконувала і не виконує своїх батьківських обов'язків. Так, 02.01.2025 року вона принесла свого малолітнього сина в Солгутівський старостинський округ і заявила, що вона відмовляється від нього. Спільними зусиллями працівників старостинського округу та працівників служби у справах дітей Гайворонської міської ради вмовили відповідачку не відмовлятися від дитини. Після цього інциденту дитина була тимчасово - на 3 місяці вилучена у відповідачки та поміщена в патронатну сім'ю.
Через три місяці, 02.04.2025 року позивач забрав дитину до себе додому. Відповідачка відмовилася доглядати за дитиною, пішла з дому, приходила лише періодично. Фактично вихованням та утриманням онука займався позивач та його син - батько дитини.
27.09.2025 року син позивача був призваний на військову службу по мобілізації до лав Збройних Сил України.
З жовтня місяця невістка взагалі не приходить провідати свого сина, не цікавиться ним зовсім. З цього приводу позивач неодноразово звертався в Орган опіки і піклування та в службу у справах дітей Гайворонської міської ради. Наказом № 138 від 27.11.2025 року начальника служби у справах дітей Гайворонської міської ради онука тимчасово влаштували в родину позивача і поклали на нього відповідальність за його життя і здоров'я.
Онук з свого дня народження і по теперішній час проживає біля позивача в його сім'ї, знаходиться на його повному утриманні. Відповідачка не бере участі у вихованні сина, взагалі не цікавиться його життям, не телефонує, не бачиться з ним, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків: вона не турбується про фізичний та духовний розвиток дитини, не цікавиться, як росте її син, не купує дитині речей, не забезпечує необхідним харчуванням, не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення.
Всі ці фактори позивач розцінює як ухилення відповідачки від виховання дитини, свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками.
Позивач проживає зі свою родиною та малолітнім онуком в житловому будинку АДРЕСА_1 . 3 онуком у них існують теплі та добрі стосунки. В будинку є меблі, побутова техніка. Позивач створює всі належні умови для виховання та здорового розвитку дитини, щоб задовольнити гармонійний розвиток його особистості в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості. Проживаючи з позивачем, онук відчуває себе безпечно, під захистом, в комфортних, психологічних і побутових умовах.
Позивач доглядає та виховує онука сам, він повністю знаходяться на його утриманні, відповідачка не провідує свого сина, веде аморальний спосіб життя.
Крім того, відповідачка зарекомендувала себе з негативної сторони: в липні 2024 року в с. Солгутове побила продавчиню магазину ОСОБА_5 , за що 27.12.2024 року була засуджена Гайворонським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 125 КК України.
Відповідач перебуваючи як внутрішньо переміщена особа з 07.07.2025 року по 18.07.2025 року в місці тимчасового проживання за адресою АДРЕСА_2 теж зарекомендувала себе з негативної сторони, провокувала конфліктні ситуації, зловживала алкоголем, недбало ставилась до виховання свого малолітнього сина, самовільно та без попередження залишила місце тимчасового перебування.
Заходи впливу з питання ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків вживалися. В даний час в суді перебуває на розгляді справа про притягнення до відповідальності відповідачки за невиконання батьківських обов'язків.
Позивач вважає, що онуку не потрібна така мати, яка залишила малолітню дитину і постійно майже рік ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, свідомо нехтує батьківськими обов'язками і тому звертається до суду з проханням про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно онука.
Позивач піклується своїм онуком, бажає і в подальшому піклуватися ним, він створив всі умови для його подальшого проживання з ним.
Крім того, позивач зазначає, що його неповнолітній онук згідно наказу начальника служби у справах дітей Гайворонської міської ради влаштований в його сім'ю, проживає біля нього і знаходиться на його повному утриманні.
Відповідачка здорова, працездатна, має можливість надати дитині матеріальну допомогу, але добровільно ніякої допомоги на утримання малолітньої дитини не надає. Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Чималі витрати потрібні для забезпечення дитини найнеобхіднішими речами: предметами повсякденного вжитку, продуктами харчування, одягом, засобами особистої гігієни, тощо.
Бажає, щоб з відповідачки на його користь на утримання малолітньої дитини стягували аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідачки щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Крім того, даною ухвалою зобов'язано Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради надати до суду висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 11.02.2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві та просять суд їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, судову повістку не отримувала, оскільки не проживає в зареєстрованому місці проживання/перебування, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є такою, що належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Відзив на позовну заяву не надіслала.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Представник третьої особи в судовому засіданні вказала, що на початку січня 2025 року відповідач принесла свого малолітнього сина в Солгутівський старостинський округ і заявила, що вона відмовляється від нього. Працівники служби у справах дітей Гайворонської міської ради разом із старостою с. Солгутове намагалися переконати ОСОБА_2 змінити свою думку, однак відповідач наполягала, що хоче відмовитися від своєї дитини. Наказом начальника служби у справах дітей Гайворонської міської ради малолітнього ОСОБА_4 було тимчасово поміщено на три місяці в сім'ю патронатного вихователя. По спливу трьох місяців ОСОБА_2 змінила свою думку та забрала свого сина із сім'ї патронатного вихователя, разом з тим не опікувалася дитиною належним чином, неодноразово залишала сина самого. В даний час малолітнього ОСОБА_4 наказом начальника служби у справах дітей Гайворонської міської ради тимчасово влаштували в родину позивача.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що являється рідною сестрою позивача. Відповідач з народження дитини не піклувалася нею, грошові кошти, які виплачувались на дитину витрачала на власні потреби. Малолітній ОСОБА_4 три місяці перебував під опікую в інших людей. 02.04.2025 року дитину передали відповідачу. Свідок тричі дзвонила в поліцію з приводу того, що відповідач залишала дитину саму без догляду. Востаннє ОСОБА_2 була біля дитини в жовтні 2025 року. Також зазначила, що відповідач вживає алкогольні напої. Батько дитини - ОСОБА_3 , в даний час мобілізований до лав Збройних Сил України, тому дитиною опікується позивач.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав, що являється знайомим позивача. Відповідач погано ставилась до свого сина, не дивилася за ним. У даний час дитина знаходиться в сім'ї позивача. Кошти на утримання дитини відповідач не надавала, жила в своє задоволення. Останній раз ОСОБА_2 бачила дитину в січні 2025 року. Син позивача в даний час проходить службу в Збройних Силах України по мобілізації.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, представника третьої особи, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 03.04.2024 року Гайворонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_2 , актовий запис № 41 (а.с. 4).
ОСОБА_2 та її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи (а.с. 5, 25).
Згідно Характеристики від 01.12.2025 року №622 складеної Солгутівським старостинським округом Гайворонської міської ради Кіровоградської області - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована як ВПО разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкоголем, не виконує батьківські обов'язки відносно свого сина ОСОБА_4 , так з 27.11.2025 року дитина влаштована в родину діда - ОСОБА_1 (а.с. 7).
З довідки від 01.12.2025 року № 294 виданої Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Гайворонської міської ради вбачається, що ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа перебувала в місці тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 від 07.07.2025 року по 18.07.2025 року. За період свого перебування в МТП зарекомендувала себе з негативного боку: відхилення від громадських норм та нормального функціонування в суспільстві, недбале ставлення та виховання своєї дитини, провокація конфліктних ситуацій із сусідкою по кімнаті та мешканцями МТП загалом, зловживання алкоголем. МТП залишила самовільно та без попередження керівництва (а.с. 8).
Згідно копії довідки від 09.12.2025 року №1/1/2877 виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призвано на військову службу по мобілізації до лав Збройних Сил України (а.с. 13).
Наказом начальника Служби у справах дітей Гайворонської міської ради від 27.11.2025 року №138, тимчасово влаштовано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в родину діда ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Покладено відповідальність за життя та здоров'я малолітньої дитини ОСОБА_4 громадянина ОСОБА_1 (а.с. 6).
Вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 27.12.2024 року у справі №385/1100/24 ОСОБА_2 визнано винною у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено їй покарання у виді 160 годин громадських робіт (а.с. 9-11).
З висновку Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,від 28.01.2026 №03-26/9/1 вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в службі у справах дітей міської ради, як дитина, що перебуває в складних життєвих обставинах. Біологічна родина дитини є внутрішньо переміщеною, проживають в нашій громаді в с. Солгутове. Причиною взяття па облік було невиконання матір'ю дитини своїх батьківських обов'язків. Мати дитини зловживає алкогольними напоями, часто залишала сина на сторонніх осіб та йшла з дому на тривалий період. У січні 2025 року ОСОБА_2 зателефонувала до служби у справах дітей та повідомила, що хоче відмовитись від сина, просить забрати у неї дитину, так як вона не має можливості та бажання його виховувати і утримувати. Працівники служби у справах дітей разом зі старостою с. Солгутове, провели бесіду з ОСОБА_2 , пояснили їй, що ріднішого від дитини у матері нічого немає, що їй дуже пощастило у житті мати такого гарного та здорового сина, якого потрібно любити та виховувати. Запропонували тимчасово, терміном на 3 місяці, з метою подолання складних життєвих обставин у які потрапила родина, влаштувати дитину в родину патронатного вихователя. Протягом терміну перебування дитини в патронаті, ОСОБА_2 надавались консультації, що таке відповідальне батьківство, як планувати сімейний бюджет. Рекомендували за можливості влаштуватись на роботу та вирішити питання з влаштуванням дитини до дитячого садочка. Після закінчення терміну перебування дитини в патронаті хлопчика було повернуто матері. Родина ОСОБА_2 перебувала на постійному контролі служби у справах дітей та інспектора ювенальної превенції відділу поліції. Деякий час ОСОБА_2 турбувалась про сина, а потім знову почались гулянки, розпивання спиртних напоїв, залишення дитини без нагляду. 26.09.2025 року до служби у справах дітей міської ради надійшло повідомлення, що у с. Солгутове виявлено хлопчика, який близько 20 години вечора в центрі села ходив легко одягнений без взуття та нагляду дорослих, що становило загрозу життю та здоров'ю дитини. Хлопчика було поміщено до дитячого відділення КЗ «Центральна міська лікарня» Гайворонської міської ради. Працівниками поліції та лікарні по даному факту було складено акт про підкинуту чи знайдену дитину та встановлено особу дитини, ним виявився малолітній ОСОБА_4 , 2024 року народження.
Під час профілактичної бесіди про те, як мати має виконувати свої батьківські обов'язки, ОСОБА_2 вела себе агресивно по відношенню до спеціалістів служби у справах дітей та працівників поліції, свою провину не визнавала, заявила, що має право залишити маленьку дитину на декілька днів щоб зустрітись з друзями та відпочити.
У жовтні місяці 2025 року ОСОБА_2 взагалі залишила дитину в родині діда (зі сторони батька) хлопчика та зникла. Згідно повідомлення відділення поліції №1 Голованівського районного відділу поліції ОСОБА_2 перебуває за межами Кіровоградської області. Так як мати дитини ухиляється від своїх батьківських обов'язків, а батько дитини мобілізований, то наказом начальника служби у справах дітей Гайворонської міської ради малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштовано проживати в родину діда ОСОБА_1 , який дбає про онука, забезпечує всі його потреби. Хлопчик забезпечений одягом, іграшками, продуктами харчування. В будинку, де проживає родина ОСОБА_1 , тепло, затишно, створені комфортні умови для проживання та виховання дитини.
З жовтня місяця 2025 року по сьогоднішній день ОСОБА_2 жодного разу не прийшла до дитини, не поцікавилась життям хлопчика, не зверталась до служби у справах дітей щодо побачень з дитиною, не виявила бажання забрати дитину за місцем свого проживання. Працівниками служби у справах дітей міської ради неодноразово виносились попередження ОСОБА_2 за неналежне виконання нею батьківських обов'язків відносно малолітнього сина та працівниками поліції складались адміністративні протоколи за ухиляння від виконання батьківських обов'язків.
Питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина, 19.01.2026 року розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Гайворонській міській раді, де члени комісії одноголосно вирішили, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідатиме інтересам дитини. Так як батько хлопчика, ОСОБА_3 , на даний час перебуває у Збройних Силах України, а дитина повинна мати законного представника, то до демобілізації батька доцільним буде щоб хлопчиком опікувався дід, ОСОБА_1 .
Орган опіки та піклування Гайворонської міської ради Кіровоградської області дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним та відповідатиме інтересам дитини (а.с. 43-45).
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
Згідно статті 8 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою ВРУ від 27.02.1991 року №789-ХІІ (далі - Конвенція), держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати честь та гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтується на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Способи та методи ухилення від обов'язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (Наведена позиція відображена в постанові Верховного суду від 28.03.2019 р. по справі №559/1553/16-ц).
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою сімейно - правового характеру, вона застосовується до батьків, що не забезпечують належне виховання своїх дітей. По змісту Закону ухилення повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.
Висновки суду за результатами позову.
Суд вважає, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків стосовно виховання сина, покинула його і не проявляє батьківської турботи, не цікавиться здоров'ям, не турбується про його фізичний та духовний розвиток, матеріальної допомоги на його утримання не надає. Наведене свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню сина. Суд враховує процесуальну поведінку відповідача та звертає увагу, що остання не з'являлася у судові засідання аби висловити свою позицію по справі, відзиву на позовну заяву чи будь-яких заяв на адресу суду не надсилала, тобто не проявила жодного інтересу до долі своєї дитини.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками: жодного з покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні своєї малолітньої дитини. З дитиною не спілкується, не піклується про неї, не проявляє заінтересованості до її подальшої долі, не цікавиться її станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не підтримує ніяких зв'язків та не прагне з нею зустрічі. Дитина проживає в сім'ї діда по лінії батька дитини.
Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовна заява є підставною і підлягає задоволенню, оскільки відповідач без поважних причин, не виявляє щодо своєї дитини батьківського піклування, покинула її, ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню сина, маючи юридичну і фактичну можливість до вчинення відповідних дій, які становлять зміст батьківського обов'язку, а тому її слід позбавити батьківських прав.
Окрім цього, суд роз'яснює, що на підставі ч. 1 ст. 169 СК України батьки можуть бути поновлені у батьківських правах, за наявності підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 4 статті 167 СК України - якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.
Положенням частини 3 статті 243 СК України передбачено, що опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. (ч.ч. 1, 2 ст. 244 СК України).
Згідно ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Враховуючи, що наказом начальника Служби у справах дітей Гайворонської міської ради тимчасово влаштовано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в родину ОСОБА_1 , який приходяться дідом по лінії батька дитини, а також той факт що малолітня дитина не може бути передана її матері, яка позбавляється батьківських прав, а батько знаходиться на військовій службі в Збройних Силах України по мобілізації, суд вважає за необхідне тимчасово передати малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на опікування діду - ОСОБА_1 до часу звільнення батька дитини, ОСОБА_3 , з лав Збройних Сил України.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні питання щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язані виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 Сімейного кодексу України).
За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України - при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно положень ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Також у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 193 Сімейного кодексу України якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Стаття 430 ЦПК України передбачає випадки обов'язкового і факультативного негайного виконання рішення суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Суд погоджується з аргументами позивача щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 , вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми.
Так, стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дітей, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їхньої життєдіяльності.
У зв'язку з вищенаведеним суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення аліментів слід задовольнити та слід стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , під тимчасовою опікою якого перебуватиме малолітня дитина, на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття ОСОБА_4 .
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
У відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення аліментів, а також враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача та держави по 1211,20 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Гайворонської міської ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, призначення опікуна та стягнення аліментів на малолітню дитину - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово передати під опіку діду - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця смт. Велика Новосілка Донецької області, до часу звільнення батька дитини, ОСОБА_3 , з лав Збройних Сил України.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Донецьк Донецької області, РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі всіх видів її заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячнодо повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягування розпочати з 22.12.2025 року.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: А. М. ГРИШАК
Дата документу 20.03.2026