Справа № 127/27546/25
Провадження 2-др/127/18/26
12 березня 2026 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 127/27546/25,
18.02.2026 року судом зареєстровано заяву відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 127/27546/25, оскільки судом не вирішене питання стягнення судових витрат.
Заява мотивована тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.02.2026 року в цивільній справі № 127/27546/25 було відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Судові витрати ОСОБА_1 складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., які просила стягнути на її користь з ТОВ «Діджи Фінанс».
Представник ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенко М.Е. надав письмові пояснення у справі, просив відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Дослідивши зміст заяви, надані суду докази, суд дійшов висновку, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 01.09.2025 року судом зареєстровано позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 36 375, 74 грн. за кредитним договором № №200515525 від 26.04.2016 року, укладеного із ПАТ «Банк Михайлівський».
Спрощене позовне провадження у даній справі відкрите ухвалою суду від 12.09.2025 року.
18.12.2025 року судом зареєстровано відзив на позов, в якому вказано, що судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи та наданням відповідачу правничої допомоги складають орієнтовно 10 000 грн. Докази понесення таких витрат будуть надані суду у встановлений законодавством строк.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.02.2026 року в цивільній справі № 127/27546/25 було відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипчук Л.М. надавала правничу допомогу на підставі договору про надання правничої допомоги від 11.12.2025 року № б/н, яким повноваження адвоката не обмежуються.
Згідно акту наданих послуг (правової допомоги) від 15.02.2026 року, погодженого та підписаного сторонами, адвокат Пилипчук Л.М. надала ОСОБА_1 правову допомогу: подання заяви до суду про вступ у справу як представника, ознайомлення з матеріалами справи, підготовку відзиву на позовну заяву - витрачено 4 год., вартістю 8 000 грн, за участь в судовому засіданні - 1 год - вартість 2 000 грн. Загалом 10 000 грн.
В розрахунок входить надання клієнту консультацій, написання відзиву, отримання необхідної інформації щодо інтересів клієнта з розрахунку вартості 2 000 грн. за 1 годину роботи адвоката. Всього витрачено часу - 5 год. , клієнтом оплачено правову допомогу адвоката в сумі 10 000 грн.
Згідно п. 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, у п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.
При визначенні суми конкретного відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У постанові від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
В додатковій постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Враховуючи вимоги ст.ст. 137, 141 ЦПК України, а також тривалість і складність справи та виконані адвокатом Пилипчук Л.М. роботи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет позовних вимог та значення справи для сторін, враховуючи те, що в задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено повністю, враховуючи співмірність витрат на правничу допомогу із складністю даної справи, обсягом наданих послуг і значенням справи для сторін, суд вважає необхідним компенсувати відповідачу понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 15, 134, 141, 260, 270 ЦПК України,
заяву задоволити.
Стягнути з ТОВ «Діжди Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000 (десять тисяч) грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене 12 березня 2026 року.
Суддя: