печерський районний суд міста києва
Справа № 757/66024/25-к
20 січня 2026 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу управління реалізації повноважень прокурорів у кримінальному провадженні, нагляду за додержанням законів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62025000000001122 від 17.11.2025,
Короткий виклад обставин клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведеного 18.12.2025 обшуку автомобіля Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який використовується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на: автомобіль Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; викидний ключ-брелок від авто - з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення; на мобільний телефон Redmi (заблоковано паролем); технічний пристрій Voice Recoder S14 із флеш-картою micro-SD 16 Gb., з метою забезпечення збереження речових доказів.
Позиція сторін кримінального провадження
Прокурор подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_5 на розгляд клопотання не з'явився, про день, місце та час розгляду повідомлявся належним чином, заяв, заперечень та клопотань до суду не подав.
Відповідно до вимог ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням положень ст. 26 КПК України слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді та вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність осіб, які не з'явились.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Правове обґрунтування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Обставини, встановлені слідчим суддею
В обґрунтування клопотання вказано, що слідчими Головного слідчого управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000001122 від 17.11.2025 за фактом перевищення влади та службових повноважень співробітниками Національної поліції України спільно із прокурорами Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра, що спричинило тяжкі наслідки, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України
Досудовим розслідуванням встановлено, що до Державного бюро розслідувань із Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України надійшла заява ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення, а саме - перевищення влади і службових повноважень працівниками поліції спільно з іншими особами, що спричинило тяжкі наслідки, а саме матеріальної шкоди на суму близько 410 535 доларів США.
Так, слідчим відділом Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області за процесуального керівництва Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025042210001469 від 09.09.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
У рамках вказаного кримінального провадження 17 жовтня 2025 року прокурором Лівобережної окружної прокуратури ОСОБА_7 було отримано ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра про дозвіл на проведення обшуку житла по місцю проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а також житла, що належить ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 та житла, що належить його рідному брату - ОСОБА_8 за адресами: АДРЕСА_3 ;
АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 .
Відповідно до вищевказаних ухвал, 09.09.2025 до Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що 04.09.2025 останній в месенджері «Telegram» від акаунту « ОСОБА_11 » надійшло повідомлення з пропозицією заробити грошові кошти, після чого невстановлені особи, зловживаючи довірою, заволоділи грошовими коштами останньої в сумі 277 000 гривень.
Також, відповідно до цих же ухвал, до вчинення такого кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та має зареєстроване на себе та свого брата ОСОБА_12 нерухоме майно за наступними адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 . Факт можливого перебування речей, що мають значення для досудового розслідування за вказаними адресами підтверджується протоколом допиту потерпілої, свідків, та рапортом, складеним оперуповноваженим УКР ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 .
22.10.2025, приблизно о 08 годин 30 хвилин, працівники Управління карного розшуку ГУНП в Дніпропетровській області спільно з прокурорами Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра, прибули за вищезазначеними адресами та одночасно розпочали обшуки.
Під час проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_8 , прибув начальник відділу боротьби з майновими злочинами в державному секторі та шахрайством управління карного розшуку ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_14 , який разом із іншими працівниками поліції запропонував ОСОБА_8 надати неправомірну грошову вигоду в сумі 250 Біткоїнів за уникнення від кримінальної відповідальності за начебто вчинене ним шахрайство та нестворення йому інших проблем, а в разі відмови - погрожував вилучити всі грошові активи та передати ОСОБА_8 представникам РТЦК та СП.
У зв'язку із відмовою ОСОБА_8 на вимоги ОСОБА_14 та інших працівників поліції, останніми в ході обшуку вилучено мобільні телефони, портативні комп'ютерний, носії на жорстких магнітних дисках, флеш-накопичувачі апаратний крипатогаманець, які належать ОСОБА_8 та його цивільній дружині ОСОБА_6 , у тому числі аркуш паперу із записаними на ньому паролями доступу до криптогаманця останньої на рахунку якого зберігалась криптовалюта в сумі 3,59289637 Біткоїнів.
Так, серед вилучених прокурором та працівниками поліції речей був носії на жорстких магнітних дисках, на якому містився криптогаманець «wallet.dat» та резервними копіями до нього з ключами доступу під назвами - «Tsapko Alena Bitcoin Knots» та «Tsapko Bitcoin Knots 01 11 2019».
Об 11 годині 16 хвилин 28.10.2025 невстановлені особи, використовуючи доступ до криптогаманця «Bitcoin Knots» ОСОБА_6 , через резервні копії на вилученому жорсткому магнітному диску та паролі на вилученому аркуші паперу, шляхом переказів на інші криптогаманці заволоділи криптовалютою ОСОБА_6 в сумі 3,59289637 Біткоїнів, що на час переказу становить приблизно 410 535 доларів США.
До кримінального правопорушення може бути причетний заступник начальника відділу боротьби з майновими злочинами в державному секторі та шахрайством управління карного розшуку ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Дніпропетровськ, проживаючий за адресою: АДРЕСА_10 , який спільно з ОСОБА_14 брав безпосередню участь в організації та керівництві вчиненням злочину.
18.12.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_15 від 08.12.2025 (справа № 757/61875/25-к) проведено обшук автомобіля Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та використовується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якого виявлено та вилучено:
- автомобіль Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ;
- викидний ключ-брелок від авто;
- мобільний телефон Redmi;
- технічний пристрій Voice Recoder S14 із флеш-картою micro-SD 16 Gb.
Постановою слідчого від 19.12.2025 зазначені вище речі і документи визнані речовим доказом у кримінальному провадженні 62025000000001122 від 17.11.2025.
Клопотання про арешт майна направлено поштовим відправленням до суду 19.12.2025.
Мотиви слідчого судді
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.
При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста (абз. 4 ч. 2 ст. 168 КПК України).
Щодо вилученого мобільного телефону та технічного пристрою «Voice Recorder S14» із флеш-накопичувачем microSD обсягом 16 GB, слід зазначити, що дозвіл на їх виявлення, відшукання та вилучення був прямо наданий ухвалою слідчого судді про проведення обшуку.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.
Вилучений мобільний телефон, а також технічний пристрій із флеш-накопичувачем, за своєю природою є носіями інформації, на яких може зберігатися листування, аудіозаписи, контактні дані, електронні документи та інші відомості, що мають значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема щодо комунікації між причетними особами, координації їх дій, а також можливого фіксування протиправної діяльності.
Як вбачається з протоколу обшуку, ОСОБА_5 відмовився надавати пароль та спеціаліст до проведення слідчої дії, обшуку, для зняття копій з телефону, залучений не був, що в сукупності унеможливлює виконання вимог, передбачених абз. 4 ч. 2 ст. 168 КПК України.
На даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування та дослідження доказів - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Слідчий суддя вважає, що за неможливості копіювання інформації з телефону та технічного пристрою на місці проведення слідчої дії, їх вилучення для подальшого дослідження інформації, що міститься на них, виправдовують на даному етапі потреби досудового розслідування та таке втручання у права та інтереси власника майна, як арешт майна з метою збереження речових доказів, що забезпечить дієвість розслідування у кримінальному провадженні.
При цьому, власник майна не позбавлений в подальшому права на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що зазначене вище вилучене майно відповідає ознакам речових доказів, тому підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому клопотання в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим, слідчий суддя, оцінюючи доводи клопотання прокурора в частині накладення арешту на автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключ-брелок, виходить із такого.
Відповідно до положень кримінального процесуального законодавства України, арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру, а також з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. При цьому обов'язковою умовою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є наявність достатніх правових підстав вважати, що майно належить підозрюваному, обвинуваченому або особі, яка несе цивільну відповідальність за їх дії, а також існування обґрунтованого зв'язку між майном та цілями арешту.
Станом на момент розгляду клопотання ОСОБА_5 не набув процесуального статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні, що виключає можливість застосування до нього такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, з метою подальшої конфіскації як виду покарання. Конфіскація майна є видом кримінального покарання, яке може бути застосоване виключно за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, а відтак на стадії досудового розслідування за відсутності статусу підозрюваного відсутні правові підстави вважати, що таке покарання може бути застосоване до вказаної особи.
Крім того, прокурором не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заявлення цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 у межах даного кримінального провадження, а також не доведено, що саме ОСОБА_5 є особою, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінальним правопорушенням. Відсутність цивільного позову або хоча б належного обґрунтування наміру його заявлення виключає можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди.
За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора в частині накладення арешту на автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключ-брелок є необґрунтованим, а наведені у ньому доводи не підтверджуються належними доказами, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для його задоволення в цій частині.
Враховуючи викладене вище, клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 62025000000001122 від 17.11.2025 на майно, яке виявлене та вилучене в ході проведення обшуку 18.12.2025 автомобіля Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який використовується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на: мобільний телефон Redmi (заблоковано паролем); технічний пристрій Voice Recoder S14 із флеш-картою micro-SD 16 Gb .
В іншій частині вимоги клопотання - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1