ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16216/25
провадження № 2/753/3094/26
17 березня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Котвицького В.Л.,
за участю секретаря Зеленої К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з боржника інфляційних втрат та 3% річних,
До Дарницького районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з боржника інфляційних втрат та 3% річних.
Позовна заява мотивована тим, що в березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Судовий розгляд по вищевказаній справі № 753/2873/16-ц відбувався у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін. 26.02.2020 у справі № 753/2873/16-ц ухвалено рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 313 000 грн. 00 коп. - заборгованості за договором позики, 107 392 грн. 62 коп. - неустойки (пені), 37 500 грн. 00 коп. - відсотків, нарахованих на суму боргу за договором, 4 578 грн. 92 коп. - судового збору, а всього - 462 471 грн. 54 коп. 12.11.2020 за результатом апеляційного оскарження рішення суду від 26.02.2020 залишено без змін та набрало законної сили. Рішенням Дарницького суду міста Києва від 06.05.2025 по цивільній справі № 753/1214/25 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрати та 3% річних від суми боргу за період з 21.01.2022 по 23.02.2022, що склало 34 дні. По вищевказаній справі, судом було встановлено, що відповідач визнала позовні вимоги за вказаний період. Таким чином, позивач звертається до суду з даною позовною заявою з іншими підставами, а саме з стягненням з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період з 12.11.2020 по 20.01.2022 рік. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За практикою розгляду справ Верховним судом (постанова ВП ВС від 08.11.2019 за № 127/15672/16) вбачається, що порушення грошового зобов'язання є триваючим порушенням, а також право на позов щодо застосування ст. 625 ЦК України, виникає у позивача з моменту порушення зобов'язання до його усунення. Дія положень статті 625 ЦК України поширюється на усі правовідносини, якими є зобов'язання виражене у грошових одиницях (ст.524, 533-535, 625 ЦК України) (постанова ВП ВС від 11.04.2018 у справі №758/1303/15, 14-68 цс18, постанова ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16, провадження 14-241 цс19, постанова ВП ВС від 04.02.2020 за №912/1120/16, провадження 12-142 гс19). Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов'язань (постанова ВП ВС від 19.06.2019 за №703/2718/16, від 19.06.2019 за №646/14523/15). Правова природа правовідносин за статтею 625 ЦК України полягає у тому, що інфляційні втрати та 3% річних можуть нараховуватись на неустойку, на суму основного зобов'язання, на інші суми, які підлягають поверненню, на інші суми, які стягнуто рішенням суду і нараховуються за весь час прострочки. Таким чином, відповідач - боржник прострочив виконання зобов'язання, яке встановлено рішенням суду у сумі 462 471,54 грн. з 12.11.2020 до 20.01.2022 р. Розрахунок інфляційних нарахувань виконується за методикою, яка викладена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 22.08.2025 справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У поданій позовній заяві представник позивача просив суд проводити розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотання та заперечення від сторони до суду не надходило.
Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, доходить наступного висновку.
Відповідно до положень частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (частина п'ята статті 11 ЦК України).
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, визначених статтею 526 цього Кодексу, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).
Норма частини першої статті 598 ЦК України встановлює правило щодо можливості припинення зобов'язання частково або у повному обсязі на підставі договору або закону.
Загальною законною підставою припинення зобов'язання є його виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання, тобто його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статті 610, 611 ЦК України).
Наслідки порушення грошового зобов'язання визначені нормою частини другої статті 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства в Україні (частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129 Конституції України).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (стаття 18 ЦПК України).
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний принцип обов'язковості виконання рішення суду реалізується, зокрема, на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.
Аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про задоволення грошових вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 цього Кодексу.
За обставинами справи установлено факт прострочення виконання відповідачкою грошового зобов'язання, яке з договірного (позикового) трансформувалось у зобов'язання, пов'язане з виконанням рішення суду, у зв'язку з чим позивач набув право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Виходячи з того, що індекс інфляції - це показник характеристики динаміки загального рівця цін на товари та послуги, інфляційні втрати обраховуються шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на добуток індексів інфляції за період прострочення (сукупний індекс інфляції).
3 % річних розраховуються по формулі: сума боргу х 3 х кількість днів прострочення платежу / 365 / 100.
Згідно з наведеними у позовній заяві розрахунками втрати позивача від інфляції за період з 12.11.2020 по 20.01.2022 склали 64 331,52 грн., а розмір належних йому за цей же період 3 % річних становить 16 529,75 грн.
За період з 12.11.2020 по 20.01.2022 прострочення виконання відповідачкою грошового зобов'язання склало 435 дні, розмір цього зобов'язання становив 462 471,54 грн., а відтак вказана сума є базою для нарахування за цей період грошових сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Розрахунок інфляційних витрат здійснюється за формулою ІІС = (ІІ1 : 100) х (ІІ2 : 100) х (ІІ3 : 100) х ... (ІІZ : 100), де ІІ1 - індекс інфляції за перший прострочений місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній прострочений місяць прострочення. Згідно наведеної формули сукупний індекс інфляції за період (12/112020 - 20/01/2022) становить 1.13910374, тобто інфляційне збільшення становить 462471,54 х 1.13910374 - 462471,51 = 64 331,52 грн.
Здійсненими судом за наведеними вище формулами математичними розрахунками установлено, що за вказаний період прострочення втрати позивача від інфляції склали 64 331,52 грн., а 3 % річних - 16 529,75 грн.
Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Зважаючи на викладене, вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з боржника інфляційних втрат та 3% річних суд визнає обґрунтованими і доведеними та задовольняє їх.
Керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81,263,265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з боржника інфляційних втрат та 3% річних - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) інфляційні втрати від прострочення суми боргу у розмірі 64 331,52 грн. та 3% річних у розмірі 16 529,75 грн., а всього: 80 861 грн. 27 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) витрати на сплату судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В.Л. Котвицький