Справа № 570/6700/25
Номер провадження 2/570/818/2026
20 березня 2026 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю секретаря судових засідань Ткачук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження та заочного розгляду) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
Позивач звернулась у Рівненський районний суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить про зміну способу стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2014 року по цивільній справі №570/4036/14-ц з відповідача на її користь на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінивши їх спосіб стягнення з 600 грн щомісячно, на 1/4 частину від всіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2014 року з відповідача на її користь на утримання неповнолітньої дитини стягуються аліменти у розмірі 600 грн щомісячно, починаючи з 08 серпня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Проте, відповідач не регулярно і не визначеній рішенням суду грошовій сумі сплачував аліменти та має заборгованість у розмірі 45305,37 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ВП №54222011.
Враховуючи, що розмір аліментів, визначений вищевказаним рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2014 року, значно менший ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, вважає, що відповідач має змогу сплачувати аліменти у більшому розмірі, а саме у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В судове засідання позивачка не з'явилася. Згідно до поданої заяви позов підтримує та просить справу розглядати без її участі. В разі неявки відповідача не заперечує щодо можливості проведення заочного розгляду справи.
Відповідач повторно не з'явився у судове засідання. Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідача є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Крім того, на веб-сайті суду розміщується список справ, що призначені судом до розгляду, і така інформація є відкритою, загальнодоступною та зрозумілою; і при бажанні відповідач мав можливість отримати інформацію про дату і час розгляду справи. Від сторони не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без його участі. Відзив на позов до суду не подано.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17). Крім того, у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 Верховний Суд зазначав, що наявна у справі довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі№ 906/142/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17.
Судова повістка повернулася з відміткою «відсутній за вказаною адресою». Тобто відповідач є належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи.
ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), № 39197/ 98, 11 вересня 2001 року)».
Як зазначається у Постанові ВП ВС від 12 грудня 2024 року у справі № 990SСGС/20/24, ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи. Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов'язковою. Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості проведення заочного розгляду справи.
Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якої є позивач, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05 серпня 2008 року.
20 липня 2016 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , в зв'язку з чим змінила прізвище з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 ", що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 20 липня 2016 року.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2014 року по цивільній справі № 570/4036/14-ц стягнуто з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі, а саме по 600,00 грн щомісячно, починаючи з 08 серпня 2014 року і до повноліття.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП № 54222011 від 18 грудня 2025 року, заборгованість зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №570/4036/14-ц від 27 листопада 2014 року за період з 08 серпня 2014 року до листопад 2025 року становить 45305,37 грн.
За положеннями ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно Сімейного законодавства України, обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним. Закон не передбачає яких-небудь спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей.
Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частина 2 ст.182 СК України передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Судом встановлені обставини, що дають змогу для задоволення позову про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Зі змісту наведених законодавчих приписів слід дійти висновку, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження, стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим їх здійсненням. Одним із найважливіших правових документів, які стосуються захисту прав дітей, є Конвенція про права дитини. Україна також ратифікувала цю Конвенцію, взявши на себе зобов'язання докладати всіх можливих зусиль, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18). Дитина має право на піклування своїх батьків (стаття 7).
ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року § 54). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року § 100).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Саме такий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року, винесеній за результатами розгляду справи №6-143цс13 за заявою про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Отже, у даному випадку наявні підстави для задоволення позову.
Законодавство не містить імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, і за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, про що у даному випадку просить позивачка, і з чим погоджується суд.
Аналізуючи зібрані у справі докази дійшов висновку про задоволення заявленого позову.
Оскільки, позовна заява підлягає задоволенню повністю, в силу вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, сплата судового збору покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задоволити повністю.
Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що був визначений рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 27 листопада 2014 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу набрання рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Рівненського районного суду Рівненської області судовий збір за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, сума: 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканка: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ).
Суддя Красовський О.О.