Справа № 308/2142/26
2-н/308/455/26
18 березня 2026 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Зарева Н.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" про видачу судового наказу з вимогою стягнути з ОСОБА_1 12566,88 грн заборгованості за надані послуги з постачання електричної енергії, а також судового збору,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 12566,88 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, а також судового збору.
Дослідивши заяву про видачу судового наказу, та додані до неї документи, суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 5 ст. 165 ЦПК України, суддя, з метою визначення підсудності, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Так, суддею у порядку ч. 5 ст. 165 ЦПК України було направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника ОСОБА_1 .
У відповіді на вищевказаний запит відділ реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради повідомив суд, що дана громадянка зареєстрованою по місту Ужгород не значиться.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Окрім того, в заяві про видачу судового наказу та доданих до неї матеріалах відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 є власником будинку, в якому надаються послуги з постачання електричної енергії.
Таким чином, слід констатувати відсутність відомостей, що ОСОБА_1 зареєстрована за вказаною у заяві про видачу судового наказу адресою, є власником вказаного будинку, а відтак відсутність відомостей про те, що саме вона є отримувачем послуг з постачання електричної енергії на час утворення заборгованості, що свідчить про те, що з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
З огляду на викладене вважаю, що у видачі судового наказу на підставі даної заяви слід відмовити.
Водночас, слід роз'яснити заявнику, що у разі відмови у видачі судового наказу, внесена сума судового збору стягувачу не повертається. Однак, у разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 163, 165, 261, 353, 354, 355 ЦПК України,
У видачі судового наказу відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Н.І. Зарева