з питань забезпечення адміністративного позову
Справа № 500/1582/26
20 березня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить:
визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.02.2026 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Одночасно з позовною заявою до суду позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленого протоколом №5 від 10.02.2026, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 чи іншим, їх структурним підрозділам та іншим уповноваженим органам вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (в тому числі щодо затримання та доставлення до ТЦК та СП) до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Заява обґрунтована тим, що позивач оскаржує рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.02.2026 про відмову у задоволенні його заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яке прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.02.2026, поданої через центр надання адміністративних послуг Скала-Подільської селищної ради Чортківського району. Підставою відмови є те, що надані документи не відповідають вимогам пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Заявник зазначає, що на виконанні у відповідача перебувало ще й рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі № 500/4268/25, яким визнано протиправним та скасовано рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.06.2025 щодо ненадання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву від 12.06.2025 про надання відстрочки на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вважає, що оскаржуване рішення прийнято у тому числі на виконання вказаного судового рішення, про що відповідач (боржник у виконавчому провадженні) повідомив державного виконавця в межах виконавчого провадження по виконанню рішення суду у справі № 500/4268/25. Проте, на думку заявника, відповідач не взяв до уваги того, що заява про надання відстрочки мала бути розглянута повторно з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Заявник наполягає на тому, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, бо його дружині встановлено третю групу інвалідності з приводу захворювання внаслідок оперативного втручання 02.2022 року - експертація матки з додатками (втрата парних органів). Твердження відповідача про те, що ним добровільно виконано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 є нічим іншим як ігнорування в законний спосіб виконати рішення суду, що є обов'язковим для всіх установ, організацій, керівників, громадян тощо.
За таких обставин заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду у разі його задоволення. Відповідач відмовив у наданні відстрочки, а тому в будь-який момент ОСОБА_1 може бути призваним на військову службу і зміниться його статус з "військовозобов'язаного" на "військовослужбовця", а в разі задоволення судом позовних вимог неможливо буде виконати рішення суду щодо надання відстрочки, так як така надається тільки військовозобов'язаним. Застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування мобілізації до лав ЗСУ, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову. Через це заявник вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову та звернувся до суду.
Вирішуючи питання наявності підстав для забезпечення позову, суд враховує таке.
Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом 2 частини першої статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.
За приписами частини другої статті 154 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас для застосування таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для їх вжиття судом за клопотанням позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі №990/99/22 вказала, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Факт прийняття відповідачем рішення, яке, на думку позивача, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
При цьому суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, поза обґрунтованим сумнівом, порушує права, свободи або інтереси позивача і що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об'єктивного існування наведених ризиків.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, забезпечувати ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, тощо.
Ухвала про забезпечення позову повинна бути вмотивована судом, зокрема, із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Предметом дослідження у межах спірних правовідносин є правомірність рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформленого протоколом №5 від 10.02.2026.
Дане рішення прийняте за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) як особі, яка має дружину з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Відмова Комісії у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період надана з таких причин: підтверджуючі документи не відповідають вимогам, зазначеним у пункті 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Суд зазначає, що у Тернопільському окружному адміністративному суді вже розглядалася справа №500/4268/25 між тими ж сторонами щодо оскарження рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленого протоколом від 17.06.2025 за №16, про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; причина відмови: згідно додатку 5 Постанови КМУ №560 від 16.05.2025, а саме: не надано повного пакету документів, які зазначені у вимогах до пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
У рішенні від 04.12.2025 у справі №500/4268/25 суд зазначив: «Відповідно до додатку 5 Порядку №560 документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до пункту 12 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII є:
свідоцтво про шлюб та один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики та документ, що підтверджує наявність у дружини (чоловіка) захворювання та/або причину інвалідності.
Суд зауважує, що аналіз п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» дає підстави для висновку що підставою для отримання відстрочки від призову є відсутність парного органу. У законі не зазначено, що відсутність парного органу повинна бути фізична. Закон не містить переліку захворювань за якими визначається відсутність парного органу.
Позивачем до заяви від 12.06.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надавались наступні документи: "копії паспортів, шлюб, МСЕК, довідка із архіву, пенсійне, ЛКК, військовий квиток".
Зауважень до долучених до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідачем не висловлювалось.
В той же час, відповідач покликається на відсутність повного пакету документів, які зазначені у вимогах до пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Лише у відповіді на адвокатський запит вказано про відсутність документу, який підтверджує, що інвалідність дружини встановлена внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів або за наявності у особи з інвалідністю ІІІ групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів, відповідно до вимог пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, в ході розгляду адміністративної справи встановлено судом, що у відповідності до Свідоцтва серії № НОМЕР_1 , прізвище та ім'я позивача змінено з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .
Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 (після шлюбу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 13.07.2024.
Відповідно до довідки до акту МСЕК серії 12 ААВ № 672695 ОСОБА_7 встановлено третю групу інвалідності довічно.
Як вбачається із листа КНП “Заліщицька центральна міська лікарня» № 01.5-03/854 від 28.04.2025 року, Лук'яненко оглядалась Чортківською МСЕК у 2022 році, визнана інвалідом третьої групи від загального захворювання з 30.08.2022 року з діагнозом: злукова хвороба очеревини з порушенням пасажу по шлунково-кишковому тракту, хронічна кишкова непрохідність в стадії субкомпенсації. Операція 02.2022 р., екстерпація матки з додатками. Перикульпіт. Посткастраційний синдром. ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. Стабільна стенокардія ІІ ФК. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 3 ступеня. Гіпертензивне серце СН ІІА ст. ІІФК. Також, у листі зазначено, що ОСОБА_7 встановлено групу інвалідності з приводу захворювання внаслідок оперативного втручання 02.2022 року - експертація матки з додатками (втрата парних органів). Крім цього, дана обставина також підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 849.
На думку суду, вказані вище підтверджуючі документи надавались відповідачу та зауважень до них не висловлювалось.
Разом з тим, відповідач не надав належної оцінки змісту заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу та не розглянув належним чином усі додані до заяви документи, а тому рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 червня 2025 року щодо ненадання ОСОБА_1 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не відповідає принципу обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні».
Щодо виконання цього судового рішення, то судом з'ясовано, що до матеріалів справи №500/4268/25 після набрання законної сили судовим рішення долучена заява ІНФОРМАЦІЯ_3 про виконання рішення суду, яка містить копію повідомлення відповідача від 14.01.2026 про розгляд комісією заяви ОСОБА_1 і ухвалення рішення, оформленого протоколом від 13.01.2026 №2, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; причина відмови: згідно додатку 5 Постанови КМУ №560 від 16.05.2025, а саме не надано повного пакету документів, які зазначені у вимогах до пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Водночас матеріали позовної заяви у цій справі містять повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.02.2026 державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження ВП №80289478 про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/4268/25 з посиланням на повторний розгляд заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 10.02.2026 з направленням заявнику відповідного повідомлення 11.02.2026 (фактично рішення, що оскаржується у цій справі).
Окрім того, позивач ще раз звертався до відповідача з заявою від 04.02.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", подавши таку через центр надання адміністративних послуг Скала-Подільської селищної ради Чортківського району, до якої окрім основних документів додав рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №500/4268/25.
У повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.02.2026 зазначено про розгляд заяви позивача та прийняття рішення, оформленого протоколом від 10.02.2026 за №5, про відмову у наданні відстрочки від призву на військову службу під час мобілізації, на особливий період; причина відмови: згідно додатку 5 Постанови КМУ №560 від 16.05.2025, підтверджуючі документи не відповідають вимогам, зазначеним у пункті 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Фактично у цьому випадку мова йде про оскарження відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яка прийнята за заявою ОСОБА_1 від 04.02.2026.
У даному випадку відповідачем уже втретє приймається рішення про відмову у наданні відстрочки від призву на військову службу під час мобілізації, підстави відмови містять загальні фрази - невідповідність чи неповнота документів для надання відстрочки на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". При цьому документи заявника розглядаються одні і ті ж в усіх трьох випадках.
Виходячи з обставин встановлених судом при розгляді справи №500/4268/25, відповідач з наданих заявником медичних документів стосовно здоров'я дружини не може встановити чи інвалідність дружини настала внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів або за наявності у особи з інвалідністю ІІІ групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів. Також у цій справі суд встановив формальний підхід до розгляду заяви, така не розглянута належним чином з усіма доданими до заяви документи.
Враховуючи, що підставам відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період вже була надана правова оцінка і така надалі не врахована комісією ні при повторному розгляді заяви на виконання рішення, ні при розгляді заяви від 04.02.2026, то суд допускає можливість протиправності оскаржуваного рішення.
Проте остаточну правову оцінку зазначеному рішенню, зокрема наявності у позивача передбаченої пунктом 12 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її належного документального підтвердження буде надано судом лише за результатами розгляду справи по суті.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави в цій справі суд не вважає допустимим. На цій стадії судового процесу суд не може оцінювати чи то рішення, чи то дії відповідача в частині здійснення мобілізаційних заходів, надто в умовах воєнного стану, та як наслідок вважати їх такими, що містить очевидні ознаки протиправності, оскільки в іншому випадку втрачається сенс розгляду самої справи по суті, під час якого таким рішенням та діям буде надана оцінка на предмет їх правомірності.
Отже, передбачені пунктом 2 частини другої статті 150 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі відсутні.
Стосовно доводів заявника в частині того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, з посиланням на те, що відповідачем вчиняються дій по мобілізації, а це змінить статус позивача з військовозобов'язаного на військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також виконання рішення суду, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, то суд вказує на таке.
Доводи заявника не можуть бути визнані переконливими та достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність вчинення дій, ґрунтуються на припущеннях. Наведені заявником твердження про можливе (а не реальне) настання негативних для позивача наслідків (у цьому випадку, за твердженням заявника, такі негативні наслідки та порушення прав позивача полягають саме у призові на військову службу під час мобілізації, при тому, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України), не зумовлюють необхідність забезпечення поданого у цій справі позову.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.
Безумовно, рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення, дії чи бездіяльність можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Суд зауважує, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Отже, з поданої заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про недоведеність передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, у зв'язку із чим у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 153, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 20 березня 2026 року.
Суддя Чепенюк О.В.