Справа № 931/46/26
Провадження № 2/931/132/26
19 березня 2026 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Безп'ятко О.І.,
з участю секретаря судового засідання - Левчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
26 січня 2026 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшов до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 25 червня 2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №2568181 про надання споживчого кредиту в електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Згідно умов даного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 9000 грн на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. 26 лютого 2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення права вимоги №ККАУ-26022021, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2568181 від 25.06.2020 року. Сума заборгованості відповідача станом на дату подання позову становить 29320 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 9000 грн, заборгованість за процентами - 20320 грн, заборгованість за штрафами - 0,00 грн.
Просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2568181 від 25 червня 2020 року у розмірі 29320 грн, судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 27 січня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 24 лютого 2026 року.
23 лютого 2026 року від представника відповідача - Колодяжної Н.В. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що в матеріалах даної справи не містяться докази прийняття (акцепту) вищевказаного договору позики відповідачем, немає доказів надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею законом. Разом з тим, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не надало суду належних та допустимих доказів надсилання ОСОБА_1 електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Також позивачем не надано суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача на підставі договору про споживчий кредит № 2568181 від 25.06.2020, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу. Пунктом 1.4 кредитного договору № 2568181 від 25.06.2020 сторони погодили строк кредиту - 30 днів. Умовами договору передбачено, що для пролонгації слід було сплатити суму нарахованих відсотків і отримати погодження первісного кредитора про таке погодження з новою датою повернення кредиту, однак доказів виконання позичальником умов пункту 4.3 кредитного договору, матеріали справи не містять, як і відсутні докази погодження первісним кредитором продовження строку кредитування з визначенням нового строку. Також зазначає, що відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 29.09.2023 року та знаходився в ЗСУ, тому нарахування заборгованості по процентам є протиправним та суперечить нормам чинного законодавства. Звертає увагу на критерії реальності адвокатських послуг при вирішенні питання судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою (а.с. 52-58).
Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 24 лютого 2026 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо рахунків ОСОБА_1 , у зв'язку з чим судове засідання відкладено на 19 березня 2026 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 68 на звороті). 10 березня 2026 року від нього надійшло клопотання у якому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та здійснювати розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с. 72).
Відповідач ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з'явилися також, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу та рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 70 на звороті, 79). Про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не надійшло. У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача Колодяжна Н.В. просила справу розглядати без участі представника та відповідача (а.с. 58).
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 25 червня 2020 року ОСОБА_1 уклав договір № 2568181 про надання споживчого кредиту з ТОВ «Авентус Україна» в електронній формі, який було підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С623404 (а.с. 7-9).
Крім того, 25 червня 2020 року ОСОБА_1 в електронній формі підписав Графік платежів та паспорт споживчого кредиту (а.с. 10, 10 на звороті-12).
Відповідно до умов договору, товариство надає споживачу кредит у гривні , а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Згідно з п. 2.4 договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Авентус Україна» суми кредиту за реквізитами, згідно п.п. 2.1 кредитного договору.
Згідно з п. 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2 договору про надання споживчого кредиту, сума кредиту становить 9000 грн, кредит надається строком на 30 днів, тип процентної ставки - фіксована, знижена процентна ставка становить 1,33% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процентна ставка становить 1,90% за кожен день від суми кредиту, яка застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп. 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулась продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1-4.6 цього договору та у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою складає 695,40% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту на день укладення договору за стандартною ставкою складає 14130,00 грн, що передбачено п.п. 1.7.2 та 1.8.2 договору.
Згідно п. 3.2 Договору до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту вказана в графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до розділу 4 договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 1 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Представник відповідача посилається на відсутність доказів надсилання відповідачу електронного повідомлення на укладення електронного договору та вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а також на відсутність первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача.
В той же час, у відзиві на позов стороною відповідача визнається заборгованість за тілом кредиту.
Із довідки про ідентифікацію виданої ТОВ «Авентус Україна» вбачається, що ОСОБА_1 25.06.2020 року на номер телефону НОМЕР_3 направлено одноразовий ідентифікатор С0623404 (а.с. 12 на звороті).
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.
Отже, кредитний договір № 2568181 від 25.06.2020 року є укладеним з моменту його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором С623404, який був направлений на фінансовий номер телефону НОМЕР_3 позичальника ОСОБА_1 , що підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов такого договору.
Із довідки сервісу WAYFORPAY виданої ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» за вих. № 6514-ВП від 16.12.2025 року вбачається, що 25.06.2020 року за дорученням ТОВ «Авентус Україна» було здійснено успішний переказ коштів на суму 9000 грн на картку клієнта НОМЕР_4 (а.с. 13).
На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідь 04.03.2026 року № 20.1.0.0.0/7- 260302/82370-БТ, у якій зазначено, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ), на яку 25.06.2020 року було зарахування коштів на суму 9000 грн (а.с. 76).
Таким чином, матеріалами справи повністю доведено факт укладення відповідачем договору № 2568181 про надання споживчого кредиту від 25 червня 2020 року з ТОВ «Авентус Україна» та факт отримання відповідачем коштів на банківську карту.
Враховуючи наведене, ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Однак, ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку та не повернув наданий кpeдит в строки, передбачені договором, що спричинило виникнення заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
26 лютого 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло за плату право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 19 на звороті-23).
Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників від 26 лютого 2021 року до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 від 26 лютого 2021 року, ТОВ «Авентус України» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло реєстр боржників (а.с. 24 на звороті).
Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 від 26 лютого 2021 року заборгованість ОСОБА_1 становить 29320 грн за 187 днів прострочення (а.с. 23 на звороті).
Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2568181 від 25 червня 2020 року.
Таким чином, позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» доведено факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором № 2568181 від 25 червня 2020 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , і він вправі пред'являти відповідні вимоги про стягнення коштів.
12.01.2026 року позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслав ОСОБА_1 вимогу про повернення кредиту та сплату відсотків за його користування, однак в матеріалах справи відсутні відомості про повну сплату відповідачем суми заборгованості відповідачу чи первісному кредитору (а.с. 25).
Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 9000 грн. підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами в сумі 20320,00 грн, суд зазначає наступне.
З положень кредитного договору №2568181 від 25.06.2020, графіку платежів за договором, паспорту споживчого кредиту слідує, що сторонами було погоджено застосування фіксованої процентної ставки у розмірі 1,90% за кожен день користування від суми кредиту, якщо споживач не виконав умови зазначені в п. 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки. Таким чином, за умови належного виконання зобов'язання, по закінченню погодженого строку кредитування в 30 днів (з 25.06.2020 по 24.07.2020) та без його продовження у встановленому порядку ОСОБА_1 зобов'язаний був повернути 9000 грн в якості погашення заборгованості за тілом кредиту, 3591,00 грн в якості сплати процентів за користування кредитом.
Разом з тим, п. 4.1. передбачено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2-4.5 договору.
Споживач у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 договору. Пролонгація (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем, що передбачено п.п. 4.2 та 4.3 договору.
Пунктом 4.4.та 4.5 договору передбачено, що товариство має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою (п.4.5 )
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 2568181 від 25.06.2020 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 25.02.2021 року, сформованого ТОВ «Авентус Україна», вбачається, що з 25.06.2020 по 24.07.2020 (30 днів) здійснювалося нарахування процентів згідно п.1.5.1 договору (за зниженою процентною ставкою - 1,33% від суми кредиту, що становить 119,70 грн в день). 24.07.2020 позичальником сплачено 3591 грн відсотків. В подальшому з 25.07.2020 по 21.11.2020 включно (30+90 днів) здійснювалося нарахування процентів згідно п.1.5.2 договору (за стандартною процентною ставкою - 1,90% від фактичного залишку кредиту, що становить 171 грн в день). Крім того, 29.08.2020 позичальником було погашено 200 грн відсотків. Таким чином, заборгованість у ОСОБА_1 перед ТОВ «Авентус Україна» зі сплати кредиту становила 29320 грн, з яких 9000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20320 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 14-19).
Згідно вказаного розрахунку заборгованості відповідач ОСОБА_1 24.07.2020 сплатив суму нарахованих за місяць відсотків за зниженою ставкою в розмірі 1,33% в сумі 3591 грн, таким чином ініціював продовження строку кредитування на такий же строк, тобто 30 днів.
Враховуючи наведене, відхиляються доводи представника відповідача щодо невиконання умов п. 4.3 договору для пролонгації строку користування кредитом та продовження строку кредитування з визначенням нового строку, оскільки розрахунком підтверджено сплату позичальником 24.07.2020 року відсотків в повному обсязі, чим ініційовано продовження строку користування кредитом на 30 днів, а п.4.4. договору передбачено право, але не обов'язок товариства направляти текстове повідомлення про погодження нового строку кредиту.
За наведених обставин, строк дії договору склав 60 днів.
Крім того, у витязі з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 від 26 лютого 2021 року зазначено, що датою укладення договору є 25.06.2020, а датою закінчення договору є 23.08.2020 (а.с. 23 на звороті).
З огляду на мотивувальну частину постанови від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду вказує, що «У разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
Отже, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що за договором про надання споживчого кредиту №2568181 від 25.06.2020 проценти за користування кредитними коштами в розмірі 1,90% можуть бути нараховані лише упродовж строку - 60 днів, тобто з 25.06.2020 по 23.08.2020. В той же час первісним кредитором за первинний період кредитування кредитом у 30 днів було здійснено нарахування відсотків за зниженою процентною ставкою 1,33% на загальну суму 3591 грн, яку відповідач згідно розрахунку повністю сплатив. Протягом наступних 30 днів кредитування нарахуваню підлягають відсотки за стандартною процентною ставкою 1,90% на загальну суму 5130 грн, з яких відповідач 29.08.2020 року сплатив 200 грн. Таким чином, розмір заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за цим договором складає 4930 грн (9000 х 1,90% х 30 - 200).
Разом з тим, у відзиві на позов представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції, чинній станом на момент укладення договору про надання споживчого кредиту від 25.06.2020 року) визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 29 вересня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с. 60).
Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Таким чином, надані відповідачем зазначені вище копії документів не підтверджують наявності у нього статусу військовослужбовця, який призваний (мобілізований) на військову службу, та не надано доказів, у який саме період відповідачем фактично здійснювалися заходи із забезпечення національної безпеки та оборони під час дії особливого періоду.
Отже, матеріали справи не містять відповідних документів як доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування процентів за користування кредитним договором в період з 25.06.2020 року по 23.08.2020 року, в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на викладене, та враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт утворення заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитним договором, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов'язання, та невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, а відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за договором № 2568181 від 25 червня 2020 року у розмірі 13930грн, з яких з яких 9000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 4930,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України)
Згідно з правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником позивача до матеріалів справи долучено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет», згідно якого вартість наданих послуг складає 8000 грн (а.с. 27 на звороті), акт № 350 надання послуг від 12 січня 2026 року (а.с. 28), детальний опис наданих послуг до акту № 350 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 28 на звороті), з яких вбачаються види виконаних робіт (наданих послуг), кількість годин та вартість, а саме: усна консультація, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, 30хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи, 2 год., погодження правової позиції клієнта у справі, 30 хв., складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта, 3 год., подання заяви до суду від імені клієнта, 1 шт., усього 6 год 30 хв.
Крім того, у матеріалах справи наявна копія ордеру серії ВС № 1381377 про надання правничої допомоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» адвокатом Усенком М.І. (а.с. 29).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, яка визнана судом як незначної складності та розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, подання позивачем заяви про розгляд справи без участі представника позивача та незабезпечення явки представника у жодне із судових засідань, розумність їхнього розміру та вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн, який підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1264,91 грн.
На підставі ст. ст. 526, 626, 628, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 2568181 про надання споживчого кредиту від 25 червня 2020 року у розмірі 13930 (тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1264 (одна тисяча двісті шістдесят чотири) грн 91 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», адреса місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236;
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 19.03.2026 року.
Суддя Локачинського районного суду О. І. Безп'ятко