Справа № 159/730/26
Провадження № 2/159/1193/26
19 березня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Денисюк Т.В.
з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») через систему «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит/кредитний договір №54888876 від 17.09.2024 у розмірі 15466,80 гривень, з них: 3000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 10950 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1516,80 гривень - пеня.
Позов мотивований тим, що 17.09.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Еко Фін» в електронному вигляді був укладений договір про споживчий кредит/кредитний договір №54888876. У договорі сторони погодили суму кредиту 3000 грн на строк 365 днів з 17.09.2024 по 16.09.2025, дисконтний (пільговий) період - 14 днів та поточний період - 351 день.Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять 0,01 % за один день, протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 1 % за один день.
ТОВ «Еко Фін» виконало зобов'язання за договором, перерахувало на зазначений відповідачем банківський рахунок № НОМЕР_1 кредитні кошти.
Відповідач кредит вчасно не повернула. Кредитором обліковується заборгованість у розмірі 15360,15 гривень, з них: 3000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 10950 гривень - заборгованість за відсотками, 1410,15 гривень - пеня.
Відповідно до Договору про відступлення прав вимоги №13-01/26 від 13.01.2026 та Реєстру боржників первісний кредитор уступив право вимоги за цим кредитним договором позивачу ТОВ «Факторинг Партнерс» із визначенням суми заборгованості 15360,15 грн.
Позивач додаткових нарахувань за кредитним договором не проводив, просить стягнути з відповідача заявлену кредитну заборгованість, 2662,40 грн судового збору та 9000 грн витрат на правничу допомогу.
13.02.2026 суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кучер А.А. у відзиві визнав позовні вимоги в частині 3000 гривень тіла кредиту, 3000 гривень відсотків та 2000 гривень витрат на правничу допомогу, в решті позову просив відмовити. Свою позицію мотивував тим, що факт отримання кредитних коштів відповідачка не заперечує, проте суму нарахованих позивачем відсотків вважає явно завищеною та несправедливою, і такою що не відповідає положенням ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Неправомірним представник вважає і нарахування неустойки, у задоволенні якої просить відмовити.
У зв'язку з неявкою усіх учасників справи фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося (частина друга статті 247 ЦПК).
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення - 19.03.2026.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
17.09.2024 ТОВ «Еко Фін»та ОСОБА_1 дистанційно в електронній формі уклали договір про споживчий кредит/кредитний договір №54888876 (а.с.47-58).
Умови кредитного договору:
- сума кредиту - 3000 грн (п.2.2);
- реквізити належного позичальнику платіжного засобу для надання коштів №473121*9899 (п.10);
- строк кредитування - 365 днів з 17.09.2024 по 16.09.2025, складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду (п.2.3);
- дисконтний (пільговий період) складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 30.09.2024 (п.2.4);
- поточний період складає 351 день, що настає з дня наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 16.09.2025 (п.2.5);
- проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять 0,01 % за один день (п.2.6);
- проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 1 % за один день (п. 2.7);
- разі порушення строків оплати процентів за користування кредитом позичальник має право анулювати застосування заохочення (процентної ставки визначної програмою лояльності та/чи правилами акційних умов отримання кредиту) та здійснити перерахунок процентів за фактичний час користування кредитом за процентною ставкою визначеною у п.2.7 (п.4.2.2.2);
- орієнтовна загальна вартість кредиту становить 13534,20 гривень (п.2.9);
- пролонгація можлива лише шляхом укладення сторонами відповідного додаткового договору (п.3.3.1).
Договір про споживчий кредит/кредитний договір, паспорт, заява-анкета, графік розрахунків (платежів) підписані відповідачем електронним цифровим підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора ZWEzY2Zj (а.с.47-58, 9-13, 17-18, 69-76).
ТОВ «Еко Фін» виконало зобов'язання за договором і перерахувало 17.09.2024 на зазначену відповідачем у кредитному договорі платіжну карту НОМЕР_1 кошти у розмірі 3000 грн, що підтверджено квитанцією №42656-79433-27374 від 17.09.2024 (а.с.36).
Відповідач ОСОБА_1 будь-яких платежів на повернення кредиту не здійснювала.
Як зазначено у виписці за відповідачем ОСОБА_1 обліковується заборгованість в сумі 15360,15 грн, з них: 3000 гривень - основний борг, 10950 гривень - проценти, 1410,15 гривень - пеня.
13.01.2026 між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладений Договір про відступлення права вимоги №13-01/26, відповідно до пункту 2.1 даного договору первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору права, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права первісного кредитора до боржників (а.с.42-46).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит/кредитний договір №54888876 від 17.09.2024 на загальну суму 15360,15 грн.
Після набуття права вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» додаткових нарахувань не проводило.
22.01.2026 на адресу відповідача позивачем скерована вимога про погашення простроченої заборгованості, яка залишена без реагування (а.с.33-34).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закону).
Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
Суд встановив, що договір про споживчий кредит/кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.
Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За матеріалами справи відповідач ОСОБА_1 через веб-сайт Кредитодавця шляхом введення Логіну (номер мобільного телефону) і паролю ввійшла до Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС), ознайомилася з умовами кредитування, акцептувала оферту, отримала одноразовий ідентифікатор для підписання договору, погодилась на запропоновані умови кредитування, скористалася кредитом, який був перерахований на зазначений нею картковий рахунок.
Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Позивачем на підтвердження права вимоги до відповідача надані копія договору про відступлення права вимоги №13-01/26 від 13.01.26 (а.с.42-46), платіжна інструкція (а.с.59), акт приймання-передачі реєстру боржників (а.с.60), реєстр та витяг з реєстру (а.с.61-64), тому суд вважає, що ТОВ «Факторинг Партнерс» підтвердило факт переходу до нього права вимоги за договором про споживчий кредит/кредитний договір №54888876 від 17.09.2024.
Відповідач не надала суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього право вимоги, позовні вимоги є підставними.
При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору ( частина перша - четверта статті 1056-1 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до вимог частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 3000 гривень.
Відповідач розмір заборгованості за тілом кредиту визнала.
Окрім тіла кредиту позивач правомірно просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в межах строку кредитування з 17.09.2024 по 16.09.2025 (365 днів) в розмірі 10950 (420+10530) гривень, які обраховані таким чином:
- за період з 17.09.2024 по 30.09.2024 (14 днів) за процентною ставкою 1% в день (30 грн) - 420 гривень (акційна процентна ставка 0,01% в день скасована у зв'язку із порушенням строків оплати процентів);
- за період з 01.10.2024 по 16.09.2025 (351 день) за процентною ставкою 1% в день (30 грн) - 10530 гривень
Проведені позивачем нарахування відсотків в розмірі 10950 гривень відповідають приписам частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому підлягають стягненню з відповідача.
Доводи представника відповідача щодо несправедливості нарахованих процентів, розмір яких значно перевищує суму заборгованості за кредитом, та їх суперечність ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» не заслуговують на увагу з огляду на таке.
У частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Така компенсація може застосовуватися у випадку невиконання зобов'язання, однак не може застосовуватися за відсутності факту прострочення боржником виконання свого зобов'язання.
Разом з тим, проценти відповідно до ст. 1048, 1056-1 ЦК України є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.
Оскільки нараховані відповідно до ст. 1048, 1056-1 ЦК України проценти за користування кредитом не є компенсацією за невиконання зобов'язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», на думку суду відсутні підстави для визнання умов кредитного договору в частині передбачених процентів за користування кредитом, несправедливими.
Підписуючи договір, відповідач погодилась з розміром процентів за користування кредитними коштами, які передбачені умовами цього договору.
Окрім того, не може бути застосовано до спірних правовідносин п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», який зазначає, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, оскільки ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачі» містить посилання на те, що положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним. Отже, вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості.
Відповідачкою не пред'явлено вимоги про визнання умов кредитного договору недійсними, в т.ч. щодо встановлення розміру процентної ставки.
Необгрунтованими також є доводи адвоката про те, що позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для неї умовах, які відповідачка не могла оцінити належно.
Проте, суд звертає увагу на те, що жодних доказів укладення кредитного договору поза волею ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, отримання кредитних коштів відповідач не заперечує, позовні вимоги визнає частково.
Щодо вимог про стягнення неустойки (пені) суд зазначає таке.
Позивач заявив до стягнення 1516,80 грн неустойки (пені), передбаченої п.6.3 Договору №54888876 від 17.09.2024.
Відповідно до ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки відповідач прострочила виконання грошового зобов'язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, неустойка (пеня) їй не може бути нарахована у будь-якому випадку, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Ураховуючи наведене, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 13950 грн, з них 3000 грн тіло кредиту, 10950 грн проценти.
Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов'язань чи контррозрахунок заборгованості не надала.
Щодо судових витрат.
У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги суд задовольнив на 90%, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 2396,16 гривень (2662,40х90%:100).
До судових витрат також відносяться витрати на правничу допомогу (ст.133 ЦПК України).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 (а.с.79-81), прайс-лист (а.с.83-84), заявка на надання юридичної допомоги від 14.01.2026 (а.с.85), витяг з акту про надання правничої допомоги з переліком послуг та їх вартості в сумі 9000 грн (а.с.7).
Фактично послуги адвоката позивачем на час ухвалення судового рішення не оплачені.
Відповідач заперечив зазначений розмір витрат, вказуючи на їх необґрунтованість, неспівмірність із складністю справи та відсутність реальної оплати.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами (ст.133, ст. 141 ЦПК України).
Обсяг і розмір витрат на правничу допомогу входить в предмет доказування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Однак для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18)
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Позивачем включені до відшкодування послуги з усної консультації, які на переконання суду є складовою підготовки і подання позовної заяви.
Крім того, враховуючи характер спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 89, 128, 137, 141, 247, 263, 265, 268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3,6, 207, 509, 512, 514, 526, 530, 626, 628, 638, 639, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію»,суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит/кредитний договір №54888876 від 17.09.2024в розмірі 13950 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень, з них 3000 гривень - основного боргу, 10950 гривень - заборгованість за відсотками.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого судового зборута 3000 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, адреса: м.Київ вул. Ґедройця Єжи, 6 офіс 521.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 19.03.2026.
ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК