Справа № 580/514/26 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА
20 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Осіпової О.О.,
суддів: Златіна С.В., Кравченка Є.Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішень,-
20 січня 2026 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому позивач просить:
1) визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Павлик Ніни Іванівни від 07.01.2026 про накладення штрафу на позивача у розмірі 3400 грн;
2) визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Павлик Ніни Іванівни від 07.01.2026р. про накладення штрафу на позивача у розмірі 3400 грн;
3) визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Павлик Ніни Іванівни від 07.01.2026р. про накладення штрафу на позивача у розмірі 3400 грн;
4) визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Павлик Ніни Іванівни від 07.01.2026 про накладення штрафу на позивача у розмірі 3400 грн;
5) визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Павлик Ніни Іванівни від 07.01.2026р. про накладення штрафу на позивача у розмірі 3400 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що Солом'янський районний суд м. Києва у справі № 760/191461/25 постановив ухвалу про забезпечення позову, якою визначив час для спілкування позивача та його дружини з дитиною, внаслідок чого відкрите виконавче провадження № 79649587 та винесені спірні рішення всупереч небажання дитини бачити свою матір.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішень відмовлено та роз'яснено позивачеві, що розгляд цього спору належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства з тих підстав, що, як свідчать обставини спору, оскаржувані рішення винесені у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому щодо виконання ухвали місцевого загального суду (Солом'янського районного суду м. Києва) про вжиття заходів забезпечення цивільного позову; окремого виконавчого провадження для стягнення цих сум не відкрито.
Отже, їх правова оцінка стосується контролю за правильністю виконання рішення суду, що не є адміністративним.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а відтак наявні підстави для скасування спірної ухвали суду.
Зокрема, апелянт зазначає, що з урахуванням ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
У встановлений апеляційним судом строк від відповідача не надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Враховуючи, що від учасників справи не надійшло клопотань про розгляд справи за їх участі, розгляд справи вирішено проводити у порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що оскаржувані постанови про накладення штрафу були винесені головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за невиконання без поважних причин у встановлений строк ухвали від 30.10.2025р. Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 760/19161/25 про визначення ОСОБА_2 часу для спілкування із донькою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом телефонного та відеоконференцзв'язку кожного понеділка, середи та п'ятниці з 10.00год. до 11.00год. у присутності батька ОСОБА_1 , боржником вказано - ОСОБА_1 , стягувачем - ОСОБА_2 .
Не погодившись із постановами про накладення штрафу, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору є дії державного виконавця в рамках виконання ухвали, виданої судом цивільної юрисдикції, а тому справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 та абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно зі ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до встановлених у справі обставин предметом спору є правомірність винесення державним виконавцем постанов про накладення штрафу за невиконання рішення суду (ухвали від 30.10.2025 Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 760/19161/25).
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції вважав, що спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Так, суд першої інстанції зазначив, що оскарження дій або бездіяльності виконавця, вчинених у виконавчому провадженні з виконання рішення місцевого загального суду, здійснюється до суду, який видав виконавчий документ.
З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 448 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Колегія суддів зауважує, що крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного ч. 1 ст. 287 КАС України та 447-1 ЦПК України, відповідні спеціальні норми встановлені також Законом України «Про виконавче провадження», згідно з ч. 2 ст. 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця, зокрема, про стягнення штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 826/5195/17, від 03.06.2020 у справі № 552/1697/19, від 20.05.2020 у справі № 0340/1792/18 та від 04.03.2020 у справі № 682/3112/18 сформовано правовий висновок, відповідно до якого юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Таким чином, Закон України «Про виконавче провадження» установлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення, зокрема, штрафу, згідно з яким відповідні спори належать до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Беручи до уваги наведені правові норми у контексті вирішення питання юрисдикційної належності спору, що виник внаслідок прийняття постанов про накладення штрафу, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд таких спорів віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що спір щодо оскарження постанов про накладення на боржника штрафу підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Натомість, суд першої інстанції не врахував наведені вище висновки Верховного Суду при прийнятті оскаржуваної ухвали, неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову у відкритті провадження, з огляду на те, що цей спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права на доступ до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування.
Згідно з ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 315, 320, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі № 580/514/26 задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі № 580/514/26 скасувати.
Справу № 580/514/26 направити для продовження розгляду до Черкаського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.О. Осіпова
Суддя С.В. Златін
Суддя Є.Д. Кравченко