Справа № 758/4320/26
20 березня 2026 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду міста Києва Якимець О. І., ознайомившись з позовною заявою КНП «Клінічна лікарня № 15 Подільського району міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до Комісії з трудових спорів комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 15», ОСОБА_1 , про визнання протиправним наказу,
КНП «Клінічна лікарня № 15 Подільського району міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернулося до суду з позовом до Комісії з трудових спорів комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 15», ОСОБА_1 , у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з трудових спорів КНП «Клінічна лікарня № 15 Подільського району міста Києва» «Про порушення норм трудового законодавства» без номера, без дати, за заявою ОСОБА_1 від 15.01.2026;
- стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства, зокрема справи, що виникають з трудових правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Вказаними нормами визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Основною ознакою трудових відносин є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації.
Встановлення правовідносин між сторонами є важливим та впливає на те, що за відсутності трудових правовідносин між сторонами, що регулюються нормами КЗпП України, не може виникати й порушення відповідачем трудових прав позивача.
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно з ст. 221 КЗпП України визначено, що органами, які розглядають трудові спори, є комісії по трудових спорах та районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди.
Відповідно до Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; г) невиконання вимог законодавства про працю.
Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" окремо встановлено особливу процедуру розгляду розбіжностей, що виникли між сторонами соціально-трудових (колективних) відносин. Указаним законодавчим актом передбачається примирно-третейська процедура та система організаційних структур із належною компетенцією щодо узгодження інтересів конфліктуючих сторін.
Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 вказаного Закону).
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" розгляд колективного трудового спору (конфлікту) з питань укладення чи зміни колективного договору, угоди здійснюється примирною комісією, яка складається із представників сторін та утворюється за ініціативою однієї із сторін на виробничому рівні - у триденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з однакової кількості представників сторін. У разі потреби примирна комісія: залучає до свого складу незалежного посередника; консультується із сторонами колективного трудового спору (конфлікту), центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими заінтересованими органами.
Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються виробничою примирною комісією у п'ятиденний строк з моменту утворення комісії строк. За згодою сторін ці строки можуть бути продовжені.
Рішення примирної комісії оформляється протоколом та має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку і строки, які встановлені цим рішенням. При цьому, згідно із статтею 13 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" жодна із сторін колективного трудового спору (конфлікту) не може ухилятися від участі в примирній процедурі і зобов'язані використати для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту) всі можливості, не заборонені законодавством.
Якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сторонами, причини розбіжностей з обґрунтуванням позицій сторін у письмовій формі доводяться до відома кожної із сторін колективного трудового спору (конфлікту). У цьому разі наймані працівники або уповноважений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконання висунутих вимог застосовувати усі дозволені законодавством засоби, крайнім з яких відповідно до статті 17 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та статті 44 Конституції України є право на страйк.
Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачено у таких випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених статтею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 вказаного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина п'ята статті 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"); невиконання роботодавцем обов'язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частини друга, четверта статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").
Нормами ЦПК України та Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачений виключний перелік випадків судового порядку розгляду колективних трудових спорів.
Із позовної заяви убачається що позивач фактично просить суд скасувати рішення Комісії з трудових спорів КНП «Клінічна лікарня № 15 Подільського району міста Києва» «Про порушення норм трудового законодавства» без номера, без дати, за заявою ОСОБА_1 від 15.01.2026, у зв'язку із порушенням процедури прийняття такого рішення.
На відміну від індивідуальних, колективні трудові спори, - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин.
А тому до таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 479/58/19, від 09 вересня 2020 року у справі №755/931/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 213/5101/19.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, які стосуються питань, віднесених виключно до повноважень комісії, приходжу до переконання про відсутність підстав для їх розгляду у порядку цивільного судочинства.
Відтак суддя дійшов висновку, що оскільки не встановлено підстав для захисту порушеного права у порядку цивільного судочинства, у відкритті провадження у справі слід відмовити у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 186, 258-261, 353 ЦПК України,
відмовити у відкритті провадження за позовною заявою КНП «Клінічна лікарня № 15 Подільського району міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до Комісії з трудових спорів комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 15», ОСОБА_1 , про визнання протиправним наказу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О. І. Якимець