20 березня 2026 р. Справа № 520/21375/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/21375/25
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора , Харківської обласної прокуратури
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - ОГП, відповідач 1), Харківської обласної прокуратури (далі - відповідач 2), в якому просив:
- визнати бездіяльність Офісу Генерального прокурора та Харківської обласної прокуратури за зверненням ОСОБА_1 від 28.06.2025, яке не розглянуте і не вирішене, а листом керівника Харківської обласної прокуратури Аміла Омарова від 01.08.2025 № 15/1-4138-23 надана відписка, чим порушені права позивача;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора та Харківську обласну прокуратуру розглянути і вирішити звернення ОСОБА_1 від 28.06.2025 та надати вичерпну письмову відповідь.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції не відповідає положенням Конституції України, діючому законодавству та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому підлягає скасуванню. На переконання апелянта суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі № 520/20986/24 та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 520/5321/25. Також апелянт зазначає, що листом керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області - Миколи Дементьєва від 19.06.2025 № 59 його заяву скеровано Барвінківській міській раді Ізюмського району Харківської області та Головному управлінню ДПС у Харківській області, тобто для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Вказане і стало підставою для звернення до Генерального прокурора, який самоусунувся від виконання покладених на нього обов'язків, переклавши це питання на підлеглих нібито даючи сигнал спустити все на тормоза. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що листом керівника Харківської обласної прокуратури Аміла Омарова від 01.08.2025 № 15/1-4138-23, який надійшов апелянту засобами поштового зв'язку лише 07.08.2025, про що свідчить дата його відправлення другим відповідачем 06.08.2025, фактично відмовлено у розгляді його звернення.
Відповідач 1, скориставшись правом, передбаченим статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. ОГП в спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач 2, скориставшись правом, передбаченим статтею 304 КАС України, також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки вони не містять належного обґрунтування щодо порушення судом норм матеріального чи процесуального права, заявлені апелянтом аргументи є загальними, не підкріпленими належними доказами, які могли б свідчити про помилковість висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції надав належну оцінку всім доказам у справі, врахував доводи сторін і дійшов обґрунтованого висновку, який відповідає вимогам законодавства та встановленим обставинам справи. На підставі викладеного Харківська обласна прокуратура просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 308, пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено такі обставини справи.
16.06.2025 засобами електронного зв'язку із використанням КЕП, позивачем подано звернення до керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області з проханням звернутися з позовною заявою до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про розірвання договору оренди, укладеного 01.08.2008 між Барвінківською районною державною адміністрацією в особі голови Барвінківської районної державної адміністрації Беккера М.Л. та ПП ОСОБА_2 , на оренду земельної ділянки зі ставком загальною площею 91,7518 га, у тому числі: пасовищ 15,5405 га, полезахисних смуг 4,1183 га, під болотами 1, 0887 га, під поверховою спорудою 0,0032 га, під гідротехнічними спорудами - 7,0717, під ставком 68,9294 га, яка знаходиться на території колишньої Гусарівської сільської ради. За рішенням суду повернути територіальній громаді в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області земельні ділянки зі ставком загальною площею 91,7518 га, у тому числі: пасовищ 15,5405 га, полезахисних смуг 4,1183 га, під болотами 1,0887 га, під поверховою спорудою 0,0032 га, під гідротехнічними спорудами 7,0717 га, під ставком 68,9294 га, яка знаходиться на території колишньої Гусарівської сільської ради.
Листом керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області від 19.06.2025 № 59 заяву позивача скеровано Барвінківській міській раді Ізюмського району Харківської області та Головному управлінню ДПС у Харківській області для організації перевірки викладених у зверненні ОСОБА_1 від 16.06.2025 доводів та прийняття рішення у межах компетенції відповідно до вимог чинного законодавства України.
Не погодившись з такими діями керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області, позивач засобами електронного зв'язку надіслав Генеральному прокурору України Руслану Кравченко ідентичні за змістом скарги від 28.06.2025 (зареєстровані Офісом Генерального прокурора 30.06.2025 за № 163414-25 та № 163449-25), в яких просив:
1) провести перевірку за скаргою позивача щодо неналежного виконання керівником Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 своїх службових обов'язків в частині дотримання положень Конституції України та вимог Закону України «Про прокуратуру» і Закону України «Про звернення громадян». За результатами перевірки ініціювати притягнення керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності;
2) звернутися із позовною заявою до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про розірвання договору оренди, укладеного 01.08.2008 між Барвінківською районною державною адміністрацією в особі голови Барвінківської районної державної адміністрації Беккера М.Л. та ПП ОСОБА_2 на оренду земельної ділянки зі ставком загальною площею 91,7518 га, у тому числі: пасовищ 15,5405 га, полезахисних смуг 4,1183 га, під болотами 1,0887 га, під поверховою спорудою 0,0032 га, під гідротехнічними спорудами 7,0717 га, під ставком 68,9294 га, яка знаходиться на території колишньої Гусарівської сільської ради. За рішенням суду повернути територіальній громаді в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області земельної ділянки зі ставком загальною площею 91,7518 га, у тому числі: пасовищ 15,5405 га, полезахисних смуг 4,1183 га, під болотами 1,0887 га, під поверховою спорудою 0,0032 га, під гідротехнічними спорудами 7,0717, під ставком 68,9294 га, яка знаходиться на території колишньої Гусарівської сільської ради. Про результати розгляду та вжиті заходи повідомити.
Листом від 04.07.2025 № 15/2/1-58792ВИХ-25 (15/2/1-14260-25) Офіс Генерального прокурора повідомив позивачу, що з огляду на те, що за доводами, наведеними у зверненнях, рішення керівником Харківської обласної прокуратури не приймалося, ці звернення відповідно до ст. ст. 7, 17 Закону України «Про прокуратуру» направлено йому для розгляду та доручено повідомити заявника про результати.
Листом від 01.08.2025 № 15/1-7598ВИХ-25 (15/1-4138-23) керівник Харківської обласної прокуратури повідомив заявника, що обласною прокуратурою в межах компетенції розглянуто його звернення від 28.06.2025 щодо пред'явлення позову в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про розірвання договору оренди від 01.08.2008 земельної ділянки з водним об'єктом площею 91,7518 га, розташованій на території Гусарівської сільської ради, та її повернення територіальній громаді, а також неналежного розгляду звернення від 16.06.2025 з цих питань керівником Ізюмської окружної прокуратури Харківської області та притягнення його до відповідальності, які надійшли до Офісу Генерального прокурора. Позивачу повідомлено про те, що фактів порушень керівником Ізюмської окружної прокуратури Харківської області вимог ст.ст.19, 131-1 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст.1, 5, 7 Закону України "Про звернення громадян", п.п.11, 22 розділу ІІІ Інструкції від 25.06.2024 №153 під час розгляду звернення від 16.06.2025 не встановлено, підстави для проведення службового розслідування та ініціювання притягнення винних осіб до відповідальності відсутні. Також, заявнику роз'яснено право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку згідно з ч.2 ст.45 Закону "Про прокуратуру", у разі наявності підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, передбачених ст. 43 Закону, а також право на оскарження відповіді на звернення відповідно до вимог ст.16 Закону України "Про звернення громадян". Щодо пред'явлення позову в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про розірвання договору оренди від 01.08.2008 земельної ділянки з водним об'єктом площею 91,7518 га, розташованій на території Гусарівської сільської ради, та її повернення територіальній громаді ОСОБА_1 повідомлено, що з метою отримання додаткової інформації та документів з питань, викладених у зверненні, Ізюмською окружною прокуратурою Харківської області скеровано запити до суб'єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру". За наслідками вивчення отриманої інформації та документів Ізюмською окружною прокуратурою Харківської області буде вирішено питання щодо наявності або відсутності підстав для представництва інтересів держави в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, що виражається у не наданні повної інформації на запит позивача, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача від 28.06.2025 було зареєстроване ОГП 30.06.2025, а листом від 04.07.2025 направлено для розгляду за належністю до Харківської обласної прокуратури відповідно до ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", п. 7.6 Регламенту Офісу Генерального прокурора, затвердженого наказом Генерального прокурора від 22.02.2022 № 35, та п.20 Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора від 25.06.2024 № 153. Харківською обласною прокуратурою розглянуто звернення позивача від 28.06.2025. Листом Харківської обласної прокуратури від 01.08.2025 № 15/1-4138-23 позивача по першому питанню повідомлено про те, що згідно з вимогами ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура здійснює представництво лише інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, а саме у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Повноваженнями щодо проведення перевірок у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, а також нагляду й контролю за діяльністю правоохоронних, державних органів та суду, як і представництва інтересів громадян у суді, за винятком виключних випадків, визначених законом, органи прокуратури не наділені. Разом з тим, органами прокуратури проведено перевірку повідомленої позивачем інформації, надіслано запити до уповноважених органів, з яких встановлено відсутність підстав для звернення прокуратури з позовом до суду про розірвання договору оренди, укладеного 01.08.2005 між Барвінківською районною державною адміністрацією в особі голови Барвінківської районної державної адміністрації Беккера М.Л. та ПП ОСОБА_2 на оренду земельної ділянки зі ставком загальною площею 91,7518 га, у тому числі: пасовищ 15,5405 га, полезахисних смуг 4,1183 га, під болотами 1,0887 га, під поверховою спорудою 0,0032 га, під гідротехнічними спорудами 7,0717, під ставком 68,9294 га, яка знаходиться на території колишньої Гусарівської сільської ради. По другому питання, порушеному позивачем у скарзі від 28.05.2025, Харківською обласною прокуратурою повідомлено, що фактів порушень керівником Ізюмської окружної прокуратури Харківської області вимог ст. ст. 19, 131-1 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 1, 5, 7 Закону України "Про звернення громадян", п. п. 11, 22 розділу ІІІ Інструкції від 25.06.2024 № 153 під час розгляду звернення від 16.06.2025 не встановлено, підстави для проведення службового розслідування та ініціювання притягнення винних осіб до відповідальності відсутні. Отже, Харківською обласною прокуратурою проведено належну перевірку скарг позивача від 28.06.2025, які надійшли до обласної прокуратури 04.07.2025 з Офісу Генерального прокурора за вхідним № 31394-25 та надано обґрунтовані роз'яснення щодо кожного з поставлених питань.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
За змістом частини 1 статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) діяльність прокуратури ґрунтується на засадах: 1) верховенства права та визнання людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю; 2) законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності; 3) територіальності; 4) презумпції невинуватості; 5) незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов'язків; 6) політичної нейтральності прокуратури; 7) недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади; 8) поваги до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудної судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом; 9) прозорості діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання; 10) неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
За змістом частини 1 статті 8 Закону № 1697-VII Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, а також здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Офісу Генерального прокурора.
Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є оскарження бездіяльності Офісу Генерального прокурора та Харківської обласної прокуратури щодо нерозгляду зверненням ОСОБА_1 від 28.06.2025.
Розгляд звернень громадян в органах прокуратури здійснюється відповідно до положень Конституції України, законів України «Про звернення громадян», «Про прокуратуру», Регламенту Офісу Генерального прокурора, затвердженого наказом Генерального прокурора від 22.02.2022 № 35 (далі - Регламент № 35) та Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора від 25.06.2024 № 153 (далі - Інструкція № 153).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону № 393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно з частинами 1, 6, 7 статті 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
За змістом частин 1, 3 статті 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Положеннями статті 15 Закону № 393/96 передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 393/96 скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
За змістом частини 1 статті 19 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
З вищезазначеного вбачається, що звернення, яке оформлено і подано відповідно до вимог Закону № 393/96, повинно бути прийнято, всебічно та повно розглянуто у встановлені законом строки, а заявника має бути належним чином повідомлено про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. При цьому у випадку, якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, таке звернення в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що скарга від 28.06.2025 була адресована Генеральному прокурору, однак він самоусунувся від виконання покладених на нього обов'язків, тобто допустив протиправну бездіяльність.
Колегія суддів вважає такі доводи апелянта необґрунтованими з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на звернення позивача від 28.06.2025 ОГП надіслало ОСОБА_1 лист від 04.07.2025 № 15/2/1-58792ВИХ-25 (15/2/1-14260-25), в якому повідомив, що з огляду на те, що за доводами, наведеними у зверненнях, рішення керівником Харківської обласної прокуратури не приймалося, ці звернення відповідно до ст. ст. 7, 17 Закону України «Про прокуратуру» направлено йому для розгляду та доручено повідомити заявника про результати.
За змістом частини 3 статті 7 Закону № 393/96 якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Відповідно до пункту 7.6 Регламенту № 35 звернення громадян, за результатами розгляду яких не приймалися рішення керівниками обласних прокуратур і у яких не оскаржуються дії чи рішення працівників Офісу Генерального прокурора, підрозділом з організації комунікації з громадськістю, розгляду звернень та запитів чи іншим підрозділом у строк не більше ніж п'ять днів надсилаються для розгляду до обласних прокуратур, якщо вирішення порушених у зверненнях питань належить до компетенції прокуратур нижчого рівня.
За змістом пункту 10 розділу ІII Інструкції № 153 усі звернення та запити, крім усних звернень, які вирішено на особистому прийомі чи під час приймання на телефон "гарячої лінії", підлягають попередньому розгляду. Попередній розгляд передбачає ознайомлення зі змістом звернення або запиту, перевірку правильності оформлення, належності порушених у них питань до компетенції прокуратури, а також наявності у заявника відповідних повноважень у разі представництва ним інтересів інших осіб.
Положеннями пункту 11 розділу ІII Інструкції № 153 передбачено, що за результатами попереднього розгляду щодо кожного звернення та запиту приймається одне з таких рішень:
передання для розгляду керівнику органу прокуратури або його першому заступнику чи заступнику згідно з розподілом обов'язків;
передання для розгляду до структурного підрозділу відповідної прокуратури згідно з компетенцією, прокурору або іншому працівнику органу прокуратури;
направлення за територіальністю та/або належністю;
повернення заявнику з наданням відповідних роз'яснень;
залишення без розгляду за наявності підстав, визначених статтями 8 та 17 Закону України "Про звернення громадян".
Згідно з пунктом 20 розділу ІII Інструкції № 153 звернення громадян, що надійшли до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, за результатами розгляду яких не приймалися рішення керівником органу прокуратури, у термін не більш ніж п'ять днів надсилаються до відповідної прокуратури нижчого рівня, якщо вирішення порушених у них питань належить до її компетенції.
Зі змісту поданого позивачем звернення вбачається, що його скарга від 28.06.2025 стосується, на його думку, неналежного виконання керівником Ізюмської окружної прокуратури Харківської області своїх службових обов'язків в частині дотримання вимог Закону України «Про звернення громадян». При цьому з матеріалів справи не вбачається, що апелянт звертався з такою скаргою до Харківської обласної прокуратури як до прокуратури вищого рівня.
При цьому колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.10.2024 у справі № 990/138/24 зазначила, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Тобто бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи, в тому разі, якщо певні дії повинні бути вчинені, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень задля реалізації (виконання) покладеної на нього компетенції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів констатує, що ОГП не допустив бездіяльності відносно звернення апелянта від 28.06.2025, яке було зареєстроване 30.06.2025, оскільки в межах своїх повноважень на підставі статті 7 Закону № 393/96, пункту 7.6 Регламенту № 35 та пункту 20 розділу ІII Інструкції № 153 направив його для розгляду за належністю до Харківської обласної прокуратури і повідомив про це ОСОБА_1 листом від 04.07.2025 № 15/2/1-58792ВИХ-25 (15/2/1-14260-25).
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що листом Харківської обласної прокуратури від 01.08.2025 № 15/1-4138-23 позивачу фактично відмовлено в розгляді його звернення колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Харківською обласною прокуратурою було розглянуто скаргу апелянта від 28.06.2025 і за результатами її розгляду направлено йому лист від 01.08.2025 № 15/1-4138-23.
Зі змісту листа від 01.08.2025 № 15/1-4138-23 вбачається, що щодо вимог ОСОБА_1 провести перевірку за його скаргою щодо неналежного виконання керівником Ізюмської окружної прокуратури Харківської області своїх службових обов'язків в частині дотримання положень Конституції України, вимог Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про звернення громадян» і за результатами перевірки ініціювати притягнення керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області до дисциплінарної відповідальності Харківською обласною прокуратурою вказано, що фактів порушень керівником Ізюмської окружної прокуратури Харківської області вимог ст. ст. 19, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 1, 5, 7 Закону України «Про звернення громадян», п. п. 11, 22 розділу ІІІ Інструкції від 25.06.2024 № 153 під час розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.06.2025 не встановлено, підстави для проведення службового розслідування та ініціювання притягнення винних осіб до відповідальності відсутні. Водночас апелянту було роз'яснено, що згідно з частиною 2 статті 45 Закону № 1697-VII право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів щодо прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. У разі наявності підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, передбачених статтею 43 Закону № 1697-VII, позивач має право звернутись з дисциплінарною скаргою до Кваліфікаційно-дисциплінарної прокурорів, зразок якої міститься за наступним посиланням: https://kdkp.gov.ua/page/zrazok-dystsyplinarnoi-skarhy.
Щодо пропозиції ОСОБА_1 звернутися із позовною заявою до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про розірвання договору оренди, укладеного 01.08.2008 між Барвінківською районною державною адміністрацією в особі голови Барвінківської районної державної адміністрації Беккера М.Л. та ПП ОСОБА_2 , на оренду земельної ділянки зі ставком загальною площею 91,7518 га, у тому числі: пасовищ 15,5405 га, полезахисних смуг 4,1183 га, під болотами 1,0887 га, під поверховою спорудою 0,0032 га, під гідротехнічними спорудами 7,0717 га, під ставком 68,9294 га, яка знаходиться на території колишньої Гусарівської сільської ради і за рішенням суду повернути територіальній громаді в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області цю земельну ділянку, в листі від 01.08.2025 № 15/1-4138-23 Харківська обласна прокуратура роз'яснила ОСОБА_1 , що згідно з вимогами статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура здійснює представництво лише інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, а саме у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Повноваженнями щодо проведення перевірок у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, а також нагляду й контролю за діяльністю правоохоронних, державних органів та суду, як і представництва інтересів громадян у суді, за винятком виключних випадків, визначених законом, органи прокуратури не наділені. Разом з тим, позивачу повідомлено, що Барвінківська міська рада, як орган, який згідно з вимогами статей 25, 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування», статей 12, 116, 122, 189 Земельного кодексу України наділений повноваженнями щодо розпорядження землями територіальних громад і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного законодавства, повідомила, що станом на дату листа підстав для розірвання договору оренди землі від 01.08.2008, передбачених статтями 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», та повернення земельної ділянки у відання територіальної громади не вбачається. Водночас, ОСОБА_1 . Харківською обласною прокуратурою повідомлено, що з метою отримання додаткової інформації та документів щодо цього питання Ізюмською окружною прокуратурою скеровано запити до суб'єктів владних повноважень в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" і за наслідками вивчення отриманої інформації та документів буде вирішено питання щодо наявності або відсутності підстав для представництва інтересів держави в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
За змістом частини 1 статті 19 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 393/96 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до пунктів 7-10 розділу ІV Інструкції № 153 розглянутими вважаються звернення, у тому числі дублетні, які направлено до інших відомств чи прокуратури нижчого рівня, повернуто заявникам або залишено без розгляду, вирішено по суті заявлених вимог.
За результатами вирішення звернень приймається одне з таких рішень:
- задоволено - наведені у зверненні доводи визнано обґрунтованими (надано відповідну інформацію, прийнято відповідне процесуальне рішення за результатами розгляду скарги на дії, рішення слідчого або прокурора згідно з вимогами КПК України; пред'явлено позов, здійснено вступ у справу, провадження в якій відкрито за позовом (заявою) іншої особи, внесено апеляційну, касаційну скаргу або заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами під час представництва в суді; внесено документ реагування згідно зі статтею 26 Закону України "Про прокуратуру", задоволено прохання про особистий прийом заявника, надано для ознайомлення матеріали за зверненням тощо);
- відмовлено у задоволенні (відхилено) - вимоги заявника, викладені у зверненні, визнано необґрунтованими;
- роз'яснено - надано роз'яснення щодо компетенції органів прокуратури, вимог законодавства, у тому числі надано усні роз'яснення на усні звернення під час особистого прийому та приймання звернень на телефон "гарячої лінії".
Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі порушені у ньому питання, заявнику надано відповідь у встановленому порядку.
Відповідь за результатами вирішення звернення надається тим органом прокуратури, якому його надіслано і до компетенції якого належить вирішення порушених у ньому питань.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Харківською обласною прокуратурою проведено належну перевірку скарг позивача від 28.06.2025, які надійшли до обласної прокуратури 04.07.2025 з Офісу Генерального прокурора за вхідним № 31394-25, та надано обґрунтовані роз'яснення щодо кожного з поставлених питань, а тому доводи апелянта про те, що Харківська обласна прокуратура відмовила в розгляді його звернення є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.
Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі № 520/20986/24, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025, та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 520/5321/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025, колегія суддів зазначає таке.
Предметом адміністративної справи № 520/5321/25 є спірні правовідносини, які склалися між ОСОБА_1 та Головним управлінням ДПС у Харківській області, Виконавчим комітетом Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області стосовно відмови у наданні доступу до публічної інформації за запитом позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки суду у справі № 520/5321/25 не впливають на можливість здійснення Харківською обласною прокуратурою функцій і повноважень щодо проведення перевірки інформації, яка міститься у скарзі апелянта від 28.06.2025 та не вказують на протиправність чи недійсність договору оренди землі від 01.08.2008 та додаткової угоди від 10.02.2025 до договору оренди землі від 01.08.2008. ОСОБА_1 не наведено доводів як саме задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління ДПС у Харківській області та Виконавчого комітету Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області розглянути по суті запити ОСОБА_1 від 26.02.2025 про доступ до публічної інформації впливають на порядок розгляду скарги ОСОБА_1 від 28.06.2025.
Так само апелянт не зазначає як саме рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі № 520/20986/24, залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025, яким задоволено позовну вимогу ОСОБА_1 про зобов'язання Виконавчого комітету Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області надати ОСОБА_1 повну інформацію за запитом від 19.07.2024 мало б вплинути на порядок розгляду його скарги від 28.06.2025.
Водночас колегія суддів зауважує, що в позовній заяві ОСОБА_1 не посилався на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі № 520/20986/24, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025, а отже суд першої інстанції об'єктивно не міг надати оцінки такому доводу позивача.
Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в порушення вимог ч. 4 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» листом керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області від 19.06.2025 № 59 його заяву скеровано Барвінківській міській раді Ізюмського району Харківської області та Головному управлінню ДПС у Харківській області, тобто для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у цій справі є встановлення наявності або відсутності бездіяльності Офісу Генерального прокурора та Харківської обласної прокуратури щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 28.06.2025, а не лист керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області від 19.06.2025 № 59.
Крім того, колегія суддів зауважує, що зміст звернення позивача від 16.06.2025 полягав не в оскарженні дій чи бездіяльності Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області та Головного управління ДПС у Харківській області, а стосувався звернення органів прокуратури до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області щодо розірвання договору оренди.
Щодо зазначення ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що 17.11.2025 і 08.01.2026 відповідно до положень статті 129 Конституції України та статей 36, 44, 47 КАС України ним були подані заяви про відвід судді Лариси Мар'єнко у подальшому розгляді справи № 520/21375/25 колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів справи встановлено, що дійсно 17.11.2025 та 08.01.2026 позивач подавав до суду першої інстанції заяви про відвід судді Мар'єнко Л.М., в обґрунтування яких Магда А.М. посилався на порушення суддею вимог статті 258 КАС України щодо строків розгляду справи та наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
19.11.2025 суддею Харківського окружного адміністративного суду Мар'єнко Л.М. визнано відвід, заявлений у заяві від 17.11.2025, необґрунтованим та передано справу для вирішення питання про відвід судді іншим складом суду.
20.11.2025 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Мар'єнко Л.М. відмовлено.
13.01.2026 суддею Харківського окружного адміністративного суду Мар'єнко Л.М. визнано відвід, заявлений у заяві від 08.01.2026, необґрунтованим та передано справу для вирішення питання про відвід судді іншим складом суду.
14.01.2026 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Мар'єнко Л.М. відмовлено.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Колегія суддів зазначає, що фактично ОСОБА_1 лише констатує факт заявлення вищезазначених відводів і не наводить жодних заперечень на ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 та від 14.01.2026, якими відмовлено в задоволенні заяв апелянта про відвід судді Мар'єнко Л.М. у зв'язку з їх безпідставністю. Як наслідок оцінка зазначеним вище ухвалам суду першої інстанції колегією суддів не надається.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Положеннями пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Згідно з частинами 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року по справі № 520/21375/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін