18 березня 2026 р.Справа № 820/3870/16
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СИСТЕМИ ПАКУВАННЯ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 820/3870/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СИСТЕМИ ПАКУВАННЯ"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пакерс»,звернулося до Харківського окружного адміністративного суду адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Харківській області, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.07.2016 за № 0001161401, № 0001171401, № 0001181401, № 0001191401.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 адміністративний позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення від 05.07.2016 за № 0001161401, № 0001171401, № 0001181401, № 0001191401 (т. 3 а.с. 10-21).
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016 за № 0001191401 на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 8 183 грн. 51 коп. (в т.ч. 6 546 грн. 81 коп. основного зобов'язання, 1636 грн. 70 коп. штрафних (фінансових) санкцій), та податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016 за № 0001181401 на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2036 грн. 33 коп. Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні зазначених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакерс" відмовлено. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 у справі № 820/3870/16 залишено без змін (т. 2 а.с. 82-95).
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2024 року допущено заміну відповідача (Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області) процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, відповідно до вимог статті 52 КАС України, та заміну позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакерс» (код ЄДРПОУ 36429718), у зв'язку з припиненням юридичної особи, внаслідок реорганізації - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні системи пакування» (код ЄДРПОУ 38526265).
Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (правонаступник Головне управління ДПС у Харківській області) задоволено частково.
Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі № 820/3870/16 в частині задоволених позовних вимог. В цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі № 820/3870/16 залишено без змін.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні системи пакування», не погодившись з даним рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування заяви зазначив, що не має змоги взяти участь у судовому засіданні у зв'язку з поважними причинами, а саме - через залучення до проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12026221070000020, які відбуватимуться у той самий час. Проте, жодних належних та допустимих доказів, а саме будь-яких належним чином оформлених документів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання та необхідності перенесення розгляду справи до вказаного клопотання заявником не додано. Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вищезазначеного клопотання.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегія суддів зазначає, що справа переглядається в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2016 за № 0001161401, № 0001171401, № 0001181401 (на суму 357 074, 67 грн), № 0001191401 (на загальну суму 485 452, 74 грн, з яких: за основним платежем - 388 362, 19 грн, штрафні (фінансові) санкції - 97 090,55 грн).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Пакерс" (код ЄДРПОУ 36429718) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, складено акт перевірки від 10.06.2016 за №292/20-40-14-01-08/36429718 (т. 1 а.с. 12-73), з висновками про порушення позивачем вимог:
- статей 138, 139, 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 31 032 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за 2015 рік на суму 305 602 грн;
- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 п. 198.3. п. 198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 394 909 грн., у т.ч. за червень 2013 року на суму 4 191 грн., за липень 2013 року на суму 6 292 грн., за серпень 2013 року на суму 24 752 грн., за вересень 2013 року на суму 3675 грн., за жовтень 2013 року на суму 26 296 грн., за листопад 2013 року на суму 13 511 грн., за грудень 2013 року на суму 13 003 грн., за січень 2014 року на суму 14046 грн. за лютий 2014 року на суму 6 293 грн., за березень 2014 року на суму 23 215 грн., за квітень 2014 року на суму 9 016 грн., за травень 2014 року на суму 22 575 грн., за червень 2014 року на суму 13 997 грн., за серпень 2014 року на суму 31 579 грн., за листопад 2014 року на суму 48 379 грн., за грудень 2014 року на суму 26 376 грн., за січень 2015 року на суму 107 713 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період - грудень 2015 року з податку на додану вартість в загальній сумі 359 111 грн. (т. 1 а.с. 72).
Позивач скористався правом на адміністративне оскарження шляхом подання заперечень на акт від 10.06.2016 за № 292/20-40-14-01-08/36429718 (далі також - акт перевірки) до Головного управління ДФС у Харківській області, які відповідачем листом від 01.07.2016 залишені без змін (т. 1 а.с. 86 -100, 101-112).
На підставі зазначених висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 05.07.2016:
- № 0001161401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на суму 305 602 грн (т. 1 а.с. 74);
- № 0001171401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік на суму 31 032 грн (т. 1 а.с. 75);
- № 0001181401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 359 111 грн (т. 1 а.с. 76);
- № 0001191401 яким визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 493 636, 25 грн, а саме: збільшено суму податку на додану вартість на 394 909 грн та застосовані штрафні санкції в розмірі 98 727, 25 грн (т. 1 а.с. 77).
Скориставшись правом на оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення обґрунтовані, у зв'язку з чим не підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств " Кодексу.
Порядок формування податкових витрат визначено статтею 138 Податкового кодексу України, відповідно до якої, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст.138 Кодексу), інші витрати - визначаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п.138.5 ст.138 Кодексу).
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за № 318 (далі - П(С)БО 16).
Так, відповідно до п. 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Згідно з п. 20 П(С)БО 16 до інших операційних витрат включаються, зокрема, втрати від псування цінностей.
Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 "Основні засоби" зменшення корисності - витрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.
Пунктом з 1 П(С)БО 7 "Основні засоби" встановлено, що втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів.
Пункт 32 наведеного стандарту визначає, що сума вигід від відновлення корисності об'єкта основних засобів, визнана відповідно до Положень (стандарту) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів", відображається визнанням доходу з одночасним зменшенням суми зносу об'єкта основних засобів.
Згідно з п. 6 П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів" про зменшення корисності активів можуть свідчити, зокрема, такі ознаки як фізичне пошкодження активу.
Судовим розглядом встановлено, що проведеною контролюючим органом на підставі первинних документів та бухгалтерських рахунків перевіркою відображеного показника у рядку 05.1 "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) "Декларацій з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено, що суб'єкт господарювання (позивач) відображав витрати на придбання запчастин, електроенергії, послуг з оренди приміщень та обладнань. При цьому, контролюючим органом встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) " на загальну суму 426 388 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 426 388 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Пакерс" (як покупцем) укладено з ТОВ "ТНС" (як продавцем) договір купівлі - продажу № 02/14 від 04.02.2014 автомобілів BMW X5 x Driver30d/F15, чорного кольору, 2013 року та BMW X5 x Driver30d/F15, білого кольору, 2013 року (т. 1 а.с.113-114). Згідно з актом приймання - передачі до договору № 02/14 від 04.02.2014 ТОВ "Пакерс" одержав у власність автомобіль BMW X5 x Driver30d/F15, чорного кольору, 2013 року, та автомобіль BMW X5 x Driver30d/F15, білого кольору, 2013 року (т.1 а.с. 115).
Автомобіль BMW X5 x Driver30d/F15, чорного кольору, 2013 року, введено в експлуатацію 04.02.1014 та відповідно до бухгалтерської проводки К-р "15" - Д-т "10" віднесено до основних засобів підприємства. Балансова вартість такого автомобілю на час введення його в експлуатацію складала 711666 грн. При цьому від операцій придбання такого автомобілю ТОВ "ПАКЕРС" включено до складу податкового кредиту з ПДВ за лютий 2014 року 142 333 грн. Автомобіль згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ "ПАКЕРС" обліковувався на субрахунку 105 “Транспортні засоби» рахунку 10 “Основні засоби», на нього нараховувалась амортизація, відповідно до даних бухгалтерського обліку (рахунок 13 сума нарахованої амортизації у 2014 році складала 118 611,10 грн).
Також 24 липня 2014 року між ТОВ "Баварія Моторс" (як виконавцем) та ТОВ "Пакерс" (як замовником) укладено договір технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів № 14-23/01 (а.с. 144 - 146, т. 1).
Як зазначає позивач, 09.09.2014 придбаний автомобіль BMW X5 x Driver30d/F15, чорного кольору, 2013 року, за договором № 02/14 від 04.02.2014 пошкоджено внаслідок ДТП.
Згідно з поясненнями позивача за фактом ДТП розпочато досудове розслідування кримінальне провадження № 120141100700008, в межах якого призначено та проведено судову автотоварознавчу експертизу, за наслідками проведення якої судовим експертом Шишка П.Н. надано висновок судово - автотоварознавчої експертизи № 12656 від 05.01.2015, яким встановлено, що вартість автомобіля BMW X5 x Driver30d/F15, чорного кольору, 2013 року на дату дорожньо-транспортної пригоди становила 965 965,82 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW X5 x Driver30d/F15, чорного кольору, 2013 року внаслідок пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди становить 1 014 991,82 грн. (а.с. 117-127 т.1).
Також, згідно з поясненнями позивача, 17.12.2014 автомобіль виведено з експлуатації та обліку підприємства та переведено з Д-т "10" до К-ту "28", звідки автомобіль реалізовано як товар у грудні 2014 року. На вказану дату залишкова балансова амортизація автомобіля складала 593 055,00 грн.
Так, у грудні 2014 року такий автомобіль реалізовано позивачем за 200 000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 33 333,00 грн., що підтверджується довідкою - рахунком серії ВІА № 825165 та видатковою накладною " № 1 від 24.12.2014 (т.1 а.с. 142-143). Дану суму ТОВ "Пакерс" включено відповідно до складу доходу підприємства та податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2014 року.
ТОВ «ПАКЕРС» за вказаною господарською операцією до складу витрат, що впливають на об'єкт оподаткування з прибутку підприємств (рядку 05.1) за 2014 рік включена сума 593 055,00 грн, відповідно до рахунку "94", а до складу доходу, що впливає на об'єкт оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік включена сума 166 667,00 грн. відповідно до рахунку " 70".
У ході проведення перевірки позивачу контролюючим органом надано запит від 30.05.2016 за № 3152/10/20-40-14-01-17 з метою отримання пояснень та їх документального підтвердження щодо реалізації автомобілю BMW X5 x Driver30d/F15 нижче балансової вартості, проте на час реєстрації акта перевірки відповіді не отримано, що позивачем під час розгляду справи не спростовано.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем до суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження визначення бази оподаткування з реалізації автомобіля за ціною нижче його балансової вартості внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не надано; матеріали кримінального провадження № 120141100700008 (у т. ч. документи, що встановлюють факт ДТП (протокол ДТП, витяги з ЄРДР, рішення суду) та документи, що підтверджують починаючи з 02.09.2014 факт експлуатації транспортного засобу (зокрема путьові листи за даним автомобілем починаючи з 02.09.2014, документи, що підтверджують технічне обслуговування автомобіля за договором технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів № 14-23/01), не надано.
Відсутність вказаних документів зафіксовано також актом перевірки (т. 1 а.с. 21).
Судова колегія звертає увагу, що висновок судового експерта складений 05.01.2015, тобто пізніше, ніж позивачем проданий транспортний засіб (у грудні 2014 року).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що висновки акта перевірки по те, що ТОВ "Пакерс" у порушення статей 138, 139 ПК України завищено витрати за 2014 рік у сумі 426 388,00 грн є правомірними.
Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки встановлено порушеннях позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України, П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 24, внаслідок завищення інших витрат за 2015 рік, які впливають на визначення фінансового результату на суму 51 613 грн (обліковані за субрахунком 949), які не підтверджені первинними документами, зокрема за взаємовідносинами з ТОВ «Агенство ізоляції» на суму 206,04 грн; Астон на суму 7150,00 грн; Епіцентр К на суму 896,80 грн; ФОП « ОСОБА_1 » на суму 1261,20 грн; НІК.ЮЕЙ на суму 73,93; ФОП ОСОБА_2 на суму 1636,00 грн; ТОВ «ТПК «Промімпекс» на суму 3226,94 грн; Техно-сервіс Корпорейшен на суму 22700,00; ФОП ОСОБА_3 на суму 888,00 грн; ІНФОРМАЦІЯ_1 на суму 879,60 грн; Харківський РВЕ на суму 3491,87 грн; ГУ статистики у Харківській області на суму 62,67 грн; Професіонал на суму 2120,00; ФОП ОСОБА_4 на суму 7020,00 грн.
Висновки акта перевірки в цій частині покладені в основу визначення позивачу до сплати податку на прибуток в розмірі 9 290, 34 грн оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 05.07.2016 за № 0001171401 (т. 3 а.с. 2).
Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення - контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 8 Закону України У «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, на субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" узагальнюється інформація про такі витрати операційної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності", зокрема витрати житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення, виплати за невідпрацьований час, що не підлягають накопиченню тощо.
Як встановлено судовим розглядом, під час перевірки контролюючим органом направлено ТОВ «Пакерс» запит з метою надання пояснень з приводу відповідного порушення, на який позивачем надано відповідь від 07.06.2016 за №29 (вх. ГУ ДФС №5563/10 від 08.06.2016), за змістом якої ТОВ «Пакерс» не знайдено іншого способу списати з прибутку кошти, за якими не були отримані документи, як відобразити їх на субрахунку 949. До перевірки на запит ГУ ДПС позивачем за взаємовідносинами з указаними контрагентами не надано жодного документу (договору, акта виконаних робіт/наданих послуг, видаткових накладних чи актів, що засвідчують оприбуткування товару/послуги).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Пакерс» у порушення п.п.134.1.1. п.134.1. ст. 134 ПК України, П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 24 завищено інші витрати, що вливають на визначення фінансового результату на суму 51 613,00 грн.
Щодо висновків контролюючого органу в частині завищення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 611422 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування ; лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Судовим розглядом встановлено, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 встановлено їх заниження на суму 696698 грн., у т.ч. липень 2013 року на суму 7045 грн., серпень 2013 року на суму 12562 грн., вересень 2013 року на суму 13159 грн., жовтень 2013 року на суму 13712 грн.. листопад 2013 року на суму 11041 грн., грудень 2013 року на суму 13003 грн., січень 2014 року на суму 13332 грн. лютий 2014 року на суму 1 1892 грн., березень 2014 року на суму 15153 грн., квітень 2014 року на суму 14488 грн., травень 2014 року на суму 16494 грн., червень 2014 року на суму 13797 грн., липень 2014 року на суму 16850 грн., серпень 2014 року на суму 14729грн., вересень 2014 року на суму 10863 грн., жовтень 2014 року на суму 18365 грн., листопад 2014 року на суму 18831 грн., грудень 2014 року на суму 104048 грн., січень 2015 року на суму 29196 гри., лютий 2015 року на суму 25683 грн., березень 2015 року на суму 26317 грн., квітень 2015 року на суму 27217 грн., травень 2015 року на суму 28801 грн., червень 2015 року на суму 27423 грн., липень 2015 року на суму 27403 грн., серпень 2015 року на суму 27560 грн., вересень 2015 року на суму 29848 грн.. жовтень 2015 року на суму 30358 грн., листопад 2015 року на суму 45579 грн., грудень 2015 року на суму 31 949,00грн.
Як зазначає відповідач, ТОВ «ПАКЕРС» відповідно до даних бухгалтерського обліку віднесено до собівартості наданих послуг лише заробітну плату та вирахування з заробітної плати лише працівників "Виробничого відділу". При цьому до складу собівартості наданих послуг не віднесена заробітна плата та вирахування заробітної плати працівників “Інженерного відділу» та “Складського відділу». Витрати на заробітну плату та вирахування із заробітної плати даного персоналу віднесено до складу адміністративних витрат (т. 1 а.с. 41).
Так, відповідно до п. 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:- прямі матеріальні витрати; - прямі витрати на оплату праці; - інші прямі витрати; - змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
Згідно з наведеним положенням П(С)БО 16, на виконання вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999, положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО), “Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій» та “Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої Наказом Мінфіну України № 291 від 30.11.1999, інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку, складання й подання фінансової звітності, із метою дотримання в об'єднанні єдиної методики відображення в бухгалтерському обліку та звітності господарських операцій і порядку оцінювання об'єктів обліку ТОВ “ПАКЕРС» 03.01.2013 затвердило Наказ про облікову політику підприємства (т. 2 а.с. 76-77).Зазначеним наказом визначено склад статей калькуляції виробничої собівартості та склад статей перемінних та постійних загальновиробничих витрат.
Згідно з п.13 П(С)БО 16 до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Згідно з п. 18 П(С)БО 16 до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
З урахуванням наведених вище норм вбачається, що заробітна плата та вирахування з заробітної плати працівників “Інженерного відділу» та “Складського відділу» не можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат у відповідному періоді.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що заробітна плата вказаних працівників повинна була відноситись до складу собівартості наданих послуг ТОВ “ПАКЕРС» та акумулюватись на рахунку 90 “Собівартість реалізації».
Віднесення позивачем витрат на заробітну плату та вирахувань із заробітної плати відповідного персоналу до складу адміністративних витрат свідчить про заниження собівартості наданих послуг та як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в цій частині.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що висновок контролюючого органу про те, що в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України ТОВ “ПАКЕРС» занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 696698 грн у періоді, що перевірявся, є правомірним.
Крім того, судом встановлено, що за висновками акта перевірки позивачем також не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з підприємствами: ТОВ "Укрспецпроект" (код ЄДРПОУ 32562952), ТОВ "Імпрок" (код ЄДРПОУ 37431508), ТОВ "Компані Плаза" (код ЄДРПОУ 36226451), ТОВ "Торгово-виробниче об'єднання "Східбуд" (код ЄДРПОУ 34859198), ТОВ "НПО-5" (код ЄДРПОУ 21248856).
Відповідно до пункту 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
З аналізу наведених вище норм вбачається, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Проте, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних та/чи трудових ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг (відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо); нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Як встановлено судовим розглядом, між ТОВ "Пакерс" (як покупцем) та ТОВ "Укрспецпроект" (як продавцем) укладено договір поставки від 21 березня 2014 року № 2103-1 (т. 1 а.с. 165-167).
Так, відповідно п.п.1.1 п.1 зазначеного договору продавець зобов'язується протягом дії даного Договору передавати Покупцеві Товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються Сторонами в накладних або рахунках, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його на умовах, установлених Договором. Положеннями п.п.3.1 п. 3 вищевказаного договору передбачено, ціна Товару, що поставляється, та умови оплати зазначаються з урахуванням ПДВ в рахунках - фактурах (видаткових накладних, специфікаціях до Договору або в інших аналогічних документах). Положеннями п.п. 4.4 п.4 договору передбачено, що датою поставки Товару вважається дата отримання Товару Покупцем, що засвідчує дата оформлення видаткової накладної і підпис представника Покупця. Відповідальність за збереження Товару та право власності переходить до Покупця в момент підписання видаткових накладних (п.п. 4.5 п.4).
Судом встановлено, що 12 січня 2016 року між ТОВ "Пакерс" та ТОВ "Укрспецпроект" укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 2103-1 від 21 березня 2016 року, відповідно до якої внесено зміни до п.7.2 п. 7 договору, а саме викладено в новій редакції "Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року" (т. 1 а.с. 168).
На виконання умов договору ТОВ "Пакерс" прийняло товар, що підтверджується видатковими накладними (т. 1 а.с. 169-180, 181-182, 184-187, 190 -210, 212-249).
На суму придбаних товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Укрспецпроект" оформило податкові накладні, наявні в матеріалах справи (т. 2 а.с. 17-34, 41- 69).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Пакерс" прийняло товар від ТОВ "Компані "Плаза", що підтверджується видатковими накладними: № 296 від 11.03.2016 (а.с. 180 т.1), № 2361 від 26.12.2014 (т. 1 а.с. 218) та від ТОВ "ІМПРОК", що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000039 від 15.05.2015, № РН-0000046 від 26.05.2015, № РН-0000049 від 08.06.2015 (т. 1 а.с. 183, 188-189).
Однак, товарно-транспортні накладні щодо постачання ТМЦ від ТОВ "УКРСПЕЦПРОЕКТ", ТОВ "ІМПРОК", ТОВ "КОМПАНІ "ПЛАЗМА" до перевірки позивачем надано не було, хоча відповідно до номенклатури ТМЦ, які постачались, її кількісних та якісних показників (габаритів, розмірів, ваги), для здійснення постачання даних ТМЦ вбачається необхідність залучення транспортних засобів.
Колегія суддів зауважує, що зазначене спростовує факт переміщення товару, який придбав ТОВ "Пакерс".
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до перевірки не надано жодного документу, щодо здійснення навантажувальних та розвантажувальних робіт, оприбуткування ТМЦ отриманих від вказаних контрагентів. Відповідні документи до матеріалів справи позивачем також не надано.
Судовим розглядом встановлено, що 03 червня 2013 року між ТОВ "Пакерс" (як замовником) та ТОВ "НПО-5" (як підрядником) укладено договір підряду № 7П (т. 1 а.с. 205).
Так, відповідно до п.п. 1.1 п. 1 вказаного договору, Підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу трубопроводів хладопостачання 4 машини за адресою в'їзд Орешкова 1А, п.г.т. Васищево, Харківська обл. Положеннями п.п. 1.2 п.1 договору передбачено, що обсяг виконання робіт визначається в кошторисі, який є невід'ємною частиною Договору. Робота виконується з матеріалів Підрядника (п.1.3.п. 1). Згідно з п.п.2.1 п. 2 договору вартість робіт визначається кошторисною вартістю та складає: 54 409,00 грн., крім того ПДВ 20% - 10881,80 грн, всього - 65 290,80 грн. Термін виконання робіт - до 1 серпня 2013 року.
На виконання умов договору підряду № 7П від 03.06.2013 між ТОВ "Пакерс" та ТОВ "НПО-5" складено акти приймання виконаних робіт № 07/13 за червень 2013 року, №ОУ-0000070, № ОУ-0000108, № ОУ-0000130, № ОУ-0000174, № ОУ- 0000010, № ОУ-0000099, № СХІ-903656 (т. 2 а.с. 1-12).
ТОВ "НПО-5" на суму виконаних робіт оформлено податкові накладні, а саме: № 7 від 14.02.2014 на загальну суму 2000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 333,33 грн; № 8 від 19.02.2014 на загальну суму 7671,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1278,50 грн; № 28 від 12.06.2014 на загальну суму 1200,00 грн, в т.ч. ПДВ - 200,00 грн; № 77 від 11.09.2014 на загальну суму 1920,00 грн, в т.ч. ПДВ - 320,00 грн. (т. 2 а.с. 12-16).
Проте, надані до перевірки акти виконаних робіт №ОУ-0000070, № ОУ-0000108, № ОУ-0000130, № ОУ-0000174, № ОУ- 0000010, № ОУ-0000099, № СХІ-903656 оформлені в межах інших договорів - № ДГ-0000018 від 11.06.2014, № ДГ-0000029 від 26.11.2013, та згідно з рахунками № СФ-0000028 від 11.09.2014, № СФ-0000011 від 16.02.2015 щодо:
аварійних робіт по ремонту трубопроводів хладопостачання 3 машини на суму з ПДВ - 600,00 грн, монтажу трубопроводу системи охолодження компресору машини № 4 на суму з ПДВ - 9 671,00 грн, аварійних робіт по ремонту трубопроводів хладопостачання 3 машини на суму з ПДВ - 1200,00 грн, аварійного ремонту системи хладопостачання 3 машини на суму з ПДВ - 1920,00 грн., монтажу трубопроводу машини № 4 на суму з ПДВ 4 200,00 грн, аварійного ремонту системи хладопостачання 3 машини на суму з ПДВ - 14 820,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконання робіт в межах договору підряду № 7П від 03.06.2013 первинними документами не підтверджено, а тому вважає вірним висновок щодо відсутності реального змісту господарських операцій з придбання позивачем товарів/робіт у ТОВ "Укрспецпроект", ТОВ "Імпрок", ТОВ "Компані Плаза", ТОВ "Торгово-виробниче об'єднання "Східбуд", ТОВ "НПО-5" (код ЄДРПОУ 21248856), а надані позивачем документи на підтвердження господарських операцій із зазначеними контрагентами такого висновку не спростовують.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, оскаржувані повідомлення-рішення від 05.07.2016 за № 0001161401, № 0001171401, № 0001181401 (на суму 357 074, 67 грн), № 0001191401 (на загальну суму 485 452, 74 грн, з яких: за основним платежем - 388 362, 19 грн, штрафні (фінансові) санкції - 97 090,55 грн), обґрунтовані, у зв'язку з чим скасуванню не підлягають, а позов в свою чергу в цій частині задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СИСТЕМИ ПАКУВАННЯ" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 820/3870/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 20.03.2026 року