20 березня 2026 р. Справа № 520/26149/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 (суддя Супрун Ю.О.; м. Харків) по справі № 520/26149/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати противоправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 04/1-1317-15 від 22.08.2022 р. «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну» на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати противоправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 22.08.2022 р. № 63012500045531 «Про скасування посвідки на постійне проживання» на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що підставою для скасування посвідки на постійне проживання стала інформація про те, що до ГУДМС у Харківській області надійшло на розгляд подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №5927/55/01-2022 від 14.07.2022. Зазначає, що відповідачем при винесенні рішення № 04/1-1317-15 від 22.08.2022 р. «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну» та рішення від 22.08.2022 р. №63012500045531 «Про скасування посвідки на постійне проживання» прийняті без будь-яких результатів аналізу інформації та без всебічного розгляду. Позивач наголошує, що не вчиняв жодних протиправних та незаконних дій на території України, котрі б були здатні призвести до виникнення загрози національній безпеці України; є законослухняною людиною; не має жодних заборгованостей перед бюджетом України.
Ухвалою від 13 жовтня 2025 року Харківський окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що судом вже вирішено спір між тими між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 р. у справі № 520/26149/25 та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження і продовження розгляду по суті.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що справи № 520/26149/25 та № 520/883/23 не є тотожними та мають різні підстави позову. Вказує, що у спірних правовідносинах з'явились нові докази, які мають суттєве значення для правильності вирішення спору, та не були враховані (і не могли бути враховані) судом при розгляді справи № 520/883/23.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ст. 311, 312 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Зазначена підстава для відмови у відкритті провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
У постанові від 09 жовтня 2018 у справі №809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 зазначила, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43).
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження з наведених в оскаржуваних судових рішеннях підстав є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.
Таким чином, спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вищевказаних умов для відмови у відкритті провадження у справі, що розглядається.
Як встановлено судом, позивач вже звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якій просив скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 22.08.2022 р. № 04/1-1317-15 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну» та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 22.08.2022 р. № 63012500045531 «Про скасування посвідки на постійне проживання», якій присвоєно №520/883/23.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі №520/883/23 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 р. по справі № 520/883/23 - залишено без змін.
Судовим розглядом у справі № № 520/883/23 встановлено, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі направленого Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 17.06.2022 р. № 4897/55/03-2022 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому визначені обставини, які підтверджують, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України та громадському порядку в Україні, зокрема, те, що позивач, який є уродженцем с. Вовча Олександрівка Волоконівського району Белгородської області Російської Федерації має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з Російської Федерації та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій, що може призвести до дестабілізації в середині держави.
Суди зазначили, що вказане подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про скасування дозволу на імміграцію в Україні, посвідки на постійне проживання, підготовлене в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Національну поліцію», та направлене відповідачу у порядку, передбаченому п. п. 4, 5 Інструкції № 1235, перевірка інформації зазначеної в поданні не є обов'язковою відповідно до п. п. 5, 6 Інструкції № 1235.
Враховуючи те, що підставою подання є інформація Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що у відповідача були достатні підстави для прийняття рішення від 22.08.2022 р. № 04/1-1317-15 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну» та рішення від 22.08.2022 р. № 63012500045531 «Про скасування посвідки на постійне проживання» позивача.
При цьому судами враховано, що позивач не оскаржував дії Національної поліції, не зазначав про оскарження подання, наявність відповідних звернень до органів МВС щодо безпідставності викладення в поданні інформації стосовно позивача.
Таким чином, за наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що оскаржувані рішення від 22.08.2022 № 04/1-1317-15 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну» та рішення від 22.08.2022 № 63012500045531 «Про скасування посвідки на постійне проживання» позивача прийняті в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є правомірними та не підлягають скасуванню.
Отже, в межах справи № 520/883/23 судом було здійснено перевірку рішень Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 04/1-1317-15 від 22.08.2022 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну» та від 22.08.2022 №63012500045531 «Про скасування посвідки на постійне проживання» на відповідність вимогам, визначеним у ч. 3 ст. 2 КАС України.
В апеляційній скарзі позивач доводить, що підстави цього позову інші, оскільки у справі з'явились нові докази, які суд при розгляді справи № 520/883/23, не досліджував.
До таких доказів позивач відносить отримані відповіді від органів/підрозділів Національної поліції України на адвокатські запити представника позивача, копії яких долучено до позовної заяви, а саме: електронна відповідь про результати розгляду клопотання адвоката Міщенко О.В. від Національної поліції України Департаменту карного розшуку, НПУ № 41532-2025 від 20.03.2025; електронна відповідь про результати розгляду повторного клопотання адвоката Міщенко О.В. від Національної поліції України Департаменту карного розшуку, НПУ № 71910-2025 від 15.05.2025 року.
Так, зі змісту електронної відповіді про результати розгляду клопотання адвоката Міщенко О.В. від Департаменту карного розшуку Національної поліції України № 41532-2025 від 20.03.2025 встановлено, що у ній повідомлено адвоката ОСОБА_5 про те, що розгляд клопотань про надання інформації в порядку статті 220 КПК до компетенції Департаменту не належить. З метою отримання відомостей, що стосуються досудового розслідування рекомендовано звертатися до відповідного органу досудового розслідування.
Аналогічну за змістом відповідь надано Департаментом карного розшуку Національної поліції України № 71910-2025 від 15.05.2025, за результатами розгляду повторного клопотання адвоката Міщенко О.В..
Таким чином, за наслідком співставлення учасників справ, предметів та підстав позовів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що повторно ініційований позивачем спір у цій справі є тотожним спору стосовно якого наявне судове рішення у справі №520/883/23, що набрало законної сили. При цьому, долучені до матеріалів справи листи Департаменту карного розшуку Національної поліції України, в яких повідомлено про те, що розгляд клопотань про надання інформації в порядку статті 220 КПК не належить до компетенції Департаменту, не є обставиною, яка змінює підстави адміністративного позову, з яким позивач звернувся до суду у цій справі.
Колегія суддів зазначає, що інший словесний виклад правових обґрунтувань вимог, заявлених на розгляд суду, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому, що свідчить про те, що фактично позивач у межах цієї справи просить суд повторно переглянути питання про скасування рішень Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 22.08.2022 р. № 04/1-1317-15 «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну» та від 22.08.2022 р. № 63012500045531 «Про скасування посвідки на постійне проживання», якій присвоєно №520/883/23.
У свою чергу, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.
Принцип правової (юридичної) визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає дотримання правила «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, який полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатами її розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження стосовно того ж самого відповідача, якщо судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, або ж нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні.
Тобто, за вказаним принципом, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового до виконання рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового судового рішення.
Зважаючи на встановлені судом обставини та приписи норм процесуального закону, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.170 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 520/26149/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова