154/544/26
1-кс/154/136/26
18 березня 2026 року м. Володимир
Слідчий суддя Володимирського міського суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника скаржника ОСОБА_3 , скаржника ОСОБА_4 , начальника СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 , розглянувши скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність посадових осіб СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області,
Скаржниця ОСОБА_4 06.02.2026 року звернулася до слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області із скаргою на бездіяльність посадових осіб СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області.
В своїй скарзі пані ОСОБА_4 повідомила, що 05 січня 2026 року вона звернулася до СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області із заявою, в якій просила провести належну службову перевірку відносно незаконного заволодіння її майном, а саме велосипедом, телефоном та іншими особистими речами.
28 січня 2026 року ОСОБА_4 отримала відповідь від Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, у якій було вказано, що відсутній склад кримінального правопорушення.
Вважаючи висновок працівників поліції про відсутність складу кримінального правопорушення передчасним та таким, що суперечить вимогам КПК України, оскільки встановлення наявності чи відсутності складу злочину можливе виключно в межах досудового розслідування після внесення відповідних відомостей до ЄРДР ОСОБА_4 просила суд:
Визнати бездіяльність посадових осіб Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР, незаконною.
Зобов'язати уповноваженого слідчого Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, визначеного у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст. 214 КПК України, внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбаченого ст. 185 КК України.
У судовому засіданні:
Начальник СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 повідомила суду про факти систематичних звернень пані ОСОБА_4 до Володимирського ВП ГУНП у Волинській області з заявами про вчинення кримінальних правопорушень. За результатами розгляду подібних заяв встановлено, що в 27 випадках повідомлення про вчинення щодо неї кримінальних правопорушень виявилися неправдивими, у зв'язку з чим було складено низку протоколів про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 .
Скаржниця та її представник адвокат ОСОБА_3 загалом не заперечували проти вказаного начальником СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, надали суду копію пенсійного посвідчення, згідно якого пані ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи довічно. При цьому скаржниця вказала, що інвалідність їй встановлена у зв'язку з психічним захворюванням.
Крім того скаржниця та її представник повністю підтримали скаргу на бездіяльність посадових осіб СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, просили задовольнити.
Судом встановлено наступне:
ОСОБА_4 05.01.2026 року звернулася до Володимирського РВП ГУНП у Волинській області з заявою, в якій просила провести профілактичну бесіду а також вплинути на громадянина ОСОБА_6 щоб він повернув її особисті речі та полагодив вхідні двері, які зламав. Заяв про вчинення щодо неї кримінального правопорушення ОСОБА_4 не надавала.
В своїх поясненнях, наданих оперуповноваженому Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 підтримала свою заяву.
Згідно рапорту сектору ДОП ВП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області від 15.01.2026 року було проведено перевірку за заявою ОСОБА_4 від 05.01.2026 року з метою встановлення анкетних даних ОСОБА_6 . В результаті проведення низки заходів встановити анкетні дані ОСОБА_6 не представилося можливим.
Згідно довідки сектору ДОП ВП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області від 19.01.2026 року Заява ОСОБА_4 зареєстрована в інформаційно-комуцнікаційній системі інформаційного порталу Національної поліції (журнал ЄО) Володимирського РВ №145 від 05.01.2026 року.
Згідно листа-роз'яснення Володимирського РВП ГУНП у Волинській області від 20.01.2026 року ОСОБА_4 на її звернення від 05.01.2026 року з приводу її заяви стосовно неправомірних дій ОСОБА_6 було роз'яснено, що її звернення було уважно розглянуте і встановлено, що в діях вказаної особи вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП і повідомлено, що в разі встановлення особи, причетної до даного правопорушення буде вирішено питання про притягнення останньої до передбаченої законом відповідальності.
Згідно таблиці адмінпрактики пошуку стосовно ОСОБА_4 в період з 06.07.2025 року по 15.11.2025 року складено 27 протоколів про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 183 КУпАП - завідомо неправдивий виклик спеціальних служб.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшла висновку скарга на бездіяльність слідчого не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, а саме: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Частиною першою статті 304 КПК України, передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Отже, аналіз вищевказаних норм законодавства дозволяє дійти висновку, що на момент звернення до суду із скаргою на бездіяльність або дії слідчого, дізнавача або прокурора така бездіяльність або дії повинні відбутися, та в порядку ст. 303 ч. 1 КПК України не можуть оскаржуватися дії або бездіяльність, для виконання (проведення) яких не настав визначений законом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 КПК України.
Таким чином, при розгляді скарг на дії або бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора слідчий суддя зобов'язаний дотримуватися визначених ст. 7 КПК України загальних засад кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність та диспозитивність.
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Частинами першою та третьою статті 26 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Отже, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, слідчий суддя, здійснюючи судовий розгляд скарги на бездіяльність слідчого, зобов'язаний забезпечити учасникам провадження рівні можливості для реалізації їх прав та не може здійснювати збирання доказів шляхом ініціювання перевірок, витребування документів, тощо за власною ініціативою, також на сторони провадження покладається обов'язок довести перед судом обставини та факти, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач -- керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
З оглянутих матеріалів справи вбачається, що в своїй заяві і поясненнях ОСОБА_7 просила провести профілактичну бесіду а також вплинути на громадянина ОСОБА_6 , який є її бувшим співмешканцем, щоб він повернув її особисті речі та полагодив вхідні двері, які зламав. Заяв про вчинення щодо неї кримінального правопорушення ОСОБА_4 не надавала.
ОСОБА_4 на її звернення від 05.01.2026 року з приводу її заяви стосовно неправомірних дій ОСОБА_6 було роз'яснено, що її звернення було уважно розглянуте і встановлено, що в діях вказаної особи вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП і повідомлено, що в разі встановлення особи, причетної до даного правопорушення буде вирішено питання про притягнення останньої до передбаченої законом відповідальності. Встановити анкетні дані вказаної особи не представилося за можливе.
Тож аналізуючи скаргу та матеріали, що до неї додані, аналізуючи покази учасників провадження слідчим суддею встановлено, що посадовими особами Володимирського РВП ГУНП у Волинській області вчинено всіх необхідних дій в рамках Закону.
За таких обставин слідчий суддя дійшла висновку, що скарга ОСОБА_4 на бездіяльність посадових осіб СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.55, 56, 214, 220, 303-307 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність посадових осіб СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області відмовити повністю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_8