20 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/441/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду у Полтавській області (надалі також - відповідач), відповідно до якої просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з 01.03.2022 здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення такої пенсії, тобто за 2019, 2020, 2021 роки.
Ухвалою суду від 26 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
04 лютого 2026 року до суду надійшли документи, якими усунуто недоліки позовної заяви, зокрема, уточнено позовні вимоги, що викладені у наступні редакції:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з 19.07.2025 здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення такої пенсії, тобто за 2019, 2020, 2021 роки.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що з 19.02.2013 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». З 01.03.2022 її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) та при її обчисленні застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки (у розмірі 3764,40 грн), замість 2019-2021 роки, що передували 2022 року - року призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, у зв'язку із цим позивачем було недоотримано частину пенсії. 23.12.2025 через на веб-портал Пенсійного фонду України в особистому кабінеті позивач звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії із застосуванням показника середнього заробітку в Україні за 2019-2021 р., що передували 2022 року, оскільки перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відбувся у 2022 році. Станом на час звернення до суду перерахунок пенсії не здійснено.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що згідно з документами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 перебуває на обліку та з 17.12.2004 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). З 17.08.2012 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону; Починаючи з 19.02.2013 позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» та з 01.03.2022 - за віком відповідно до Закону. Порядок застосування нової середньої заробітної плати (доходу) визначено статтею 45 Закону. При переведенні ОСОБА_1 з 01.03.2022 на пенсію на загальних підставах, тривалість страхового стажу врахованого по 18.02.2013, становить 37років 8 місяців 25 днів. Заробітну плату обчислено з 01.07.2000 по 31.01.2013 - згідно з даними персоніфікованого обліку. Застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки - 3764,40 грн. та осучасненої з 01.03.2022, - 6186,32 грн. (3764,40 х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14). Розмір пенсії склав 4323, 97 грн. В подальшому по особовому рахунку проводились перерахунки у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму та індексації заробітку. Розмір пенсії з 01.01.2026 - 6169,04 грн. Підстав для проведення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року переведення на пенсію по віку згідно із Законом, тобто за 2019-2021 роки, немає /а.с. 27-28/.
17 березня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача, відповідно до яких зазначено, що позивачу здійснено автоматичний перерахунок пенсії та переведено на пенсію за віком з 01.03.2022, оскільки розмір пенсії відповідно до ЗУ “Про державну службу» є меншим, аніж розмір пенсії за віком /а.с. 78/.
Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
За приписами пункту 2 частини 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, як визначено частиною другою статті 262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 17.12.2004 отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /а.с. 30/.
З 17.08.2012 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до того ж Закону /а.с. 43, зв.а.с.45/.
Починаючи з 19.02.2013 позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» /а.с. 81-82/
З 01.03.2022 позивачу здійснено автоматичний перерахунок пенсії та переведено на пенсію за віком /а.с. 61/.
При обчисленні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки /зв.а.с. 68/.
Посилаючись на порушення її прав, позивач звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Статтею 27 Закону №1058-ІV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Згідно з частиною 2 статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В свою чергу, згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення вперше пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17 та від 18 серпня 2020 року у справі №263/6611/17, у випадку якщо особа, яка вже отримує пенсію за одним законом виявила бажання отримувати пенсію, право на яку визначене іншим законом, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, частина 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Натомість, у випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Однак, пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.
Відповідно до пункту 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Згідно з пунктом 4-7 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
Під час розгляду справи судом встановлено, що з 19.02.2013 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу", а з 01.03.2022 її в автоматичному режимі було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто, позивача переведено на той самий вид пенсії (пенсію за віком), хоча й за нормами іншого закону.
У постанові від 16.12.2024 у справі №500/4386/22 Верховний Суд викладав правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та виснував наступне:
"33. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачку з 01.03.2021 автоматично переведено на пенсію за віком згідно з Законом №1058-IV та застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки, який було передбачено приписами п. 4-7 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.
34. Отже, приписами п. 4-7 Прикінцевих положень Закону у редакції, яка набрала чинності з 11.10.2017, однак застосовується з 01.10.2017, прямо передбачено переведення на пенсію за віком згідно з Законом №1058-IV, а не призначення нової. Перерахунок пенсії у такому випадку має здійснюватися на основі п. 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, при умові, що пенсія була призначена до 01.10.2017.
35. При цьому не можна застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, як це передбачено статтею 40 Закону №1058-IV, оскільки автоматичне переведення не передбачає нового призначення пенсії на загальних підставах.».
Застосовуючи вказаний правовий висновок, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах не можна застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, який передбачено статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки автоматичне переведення не передбачає нового призначення пенсії на загальних підставах.
Відтак, враховуючи, що в даному випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
Зважаючи на викладене, відсутні підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року призначення такої пенсії - 2019-2021 роки.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 29.11.2022 у справі №560/4589/21, від 18.05.2023 у справі №560/19830/21, від 27.06.2023 у справі №500/4392/22, від 19.11.2025 у справі №160/24847/24, які суд враховує при вирішенні даного спору.
Отже, відповідачем правомірно застосовано при переведенні позивачу з 01.03.2022 із пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки.
Таким чином, відповідачем не порушено прав позивача у межах спірних правовідносин, що свідчить про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог в цій частині.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи все викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо проведенні індексації пенсії ґрунтуються на вимогах законодавства України, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд.34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на дане рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.Г. Ясиновський