Іменем України
20 березня 2026 рокум. ДніпроСправа № 640/3355/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Кошельник Богдани Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
24.01.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) щодо не сформування та неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ровеньківським МВ УМВС України в Луганській обл. від 10.04.1998 р., РНОКПП: НОМЕР_2 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 18169,34 грн. (вісімнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять грн. 34 коп.);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ровеньківським МВ УМВС України в Луганській обл. від 10.04.1998 р., РНОКПП: НОМЕР_2 ) помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 18169,34 грн. (вісімнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять грн. 34 коп.).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 23.05.2019 р. ОСОБА_1 було вперше придбано житло, а саме квартиру АДРЕСА_1 (надалі - «Квартира»), що підтверджується договором купівлі-продажу від 15.05.2019 р., посвідченим приватним нотаріусом КМНО Сохнич К.М. та зареєстрованому в реєстрі за № 859 (надалі - «Договір»).
Пунктом 7 Договору визначено загальну ціну продажу квартири, яка становила 1 816 937,26 грн. (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім грн. 26 коп.).
Реєстрація права власності на вищезазначену квартиру за ОСОБА_1 підтверджується Витягом Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером № 167790369 від 23.05.2019 р.
Відповідно до квитанції №17Е20Е3517 від 13.05.2019 р. ОСОБА_1 було сплачено збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, що становив 18 169, 34 грн. (вісімнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять грн. 34 коп.).
ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві з заявою від 13.12.2021 р. про сформування та подання до органів Державної казначейської служби подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості.
Відповідно до відповіді Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві. вих. № 2600-0603-8/209085 від 28.12.2021 р. ОСОБА_1 було відмовлено у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості та залишено її заяву без задоволення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
23.02.2022 відповідач надав суду відзив на позов, в обґрунтування якого послався на те, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2022 № 295806310, Позивач є власником приміщення № 26/78, що розташовано в АДРЕСА_2 , державна реєстрація права власності даної нерухомості відбулася 13.05.2019.
Згідно наданих документів, першим придбаним майном Позивача є приміщення ХМ» 26/78 що розташовано в АДРЕСА_2 (дата державної реєстрації права власності 13.05.2019), а не квартира, тому вимога Позивача про зобов'язання Управління сформувати та подати до ГУ ДКСУ в м. Києві подання про повернення Позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі квартири (дата купівлі 23.05.2019) є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
19.04.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої вказано, що твердження Відповідача про те, що Позивачем не надано доказів придбання житла вперше, не відповідає дійсності, оскільки Позивачем було додано до позовної заяви інформаційну довідку Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, яка підтверджує, що іншого зареєстрованого житла за ОСОБА_1 , ніж придбаної нею вперше квартири, немає.
Саме органи Пенсійного фонду мають доводити, що житло придбано особою не вперше. До відзиву на позовну заяву Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростували твердження Позивача про те, що він придбав житло вперше.
В зв'язку з вищезазначеним, Позивач вважає, що помилково сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу житла вперше підлягає поверненню.
Тому представник позивача просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На виконання положень Закону № 2825-IX справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, визначено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
23.05.2019 між ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент»» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким Продавець передав у власність (продав) Покупцю, а Покупець прийняв від Продавця у власність (купив) квартиру АДРЕСА_1 , і оплачує її вартість за ціною та у порядку, передбаченому Договором.
Пунктом 7 договору визначено загальну ціну продажу квартири, яка становила 1 816 937,26 грн. без урахування ПДВ.
Вказаний договір купівлі-продажу 23.05.2019 посвідчений Сохнич К.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за №859.
Реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_1 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №167790369 від 23.05.2019.
Відповідно до копії квитанції від 23.05.2019 ОСОБА_1 було сплачено збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, що становить 18 169,34 грн
На звернення позивача про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 28.12.2021 № 2600-0603-8/209085 повідомило, що до функцій і повноважень управління Фонду не віднесено збір та перевірка інформації про факт придбання житла вперше. Управління не наділено повноваженнями на це, тому будь-які документи щодо придбання житла, в тому числі вперше, в Управління відсутні.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними, позивач із відповідним позовом звернулася до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абзацу першого п. 9 ст. 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (Порядок №1740).
Згідно з п. 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 15-3 Порядку №1740 передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Проаналізувавши вказані норми Закону та Порядку, суд дійшов висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1% від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
Судом установлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №295806310 від 21.01.2022 за позивачем окрім придбання квартири за адресою: АДРЕСА_3 , придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2019, що посвідчений приватним нотаріусом Сохнич К.М., також зареєстровано операцію з придбання нерухомого майна - нежитлового приміщення, відповідно до Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер: 791, виданий 13.05.2019, видавник: Нацина М.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46831201 від 13.05.2019, приватний нотаріус Нацина Марія Олександрівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.
При цьому суд зауважує, що відповідно до п. 15-1 Порядку №1740 від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна звільняються, зокрема, громадян, які придбавають житло вперше.
Відповідно до статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Як встановлено з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №295806310 від 21.01.2022 ОСОБА_1 13.05.2019 придбала нежитлове приміщення.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що будь-якого нерухомого майна (житла) за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Реєстрі прав власності на нерухоме майно не зареєстровано, крім права власності на нерухоме майно, при придбанні якого сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
З огляду на викладене, суд вважає, протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві з відмови у поверненні помилково сплаченого збору.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 18169,34 грн. суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 ( Порядок № 787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до п.п.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на управління Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Суд також враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 23.04.2019 у справі № 802/1566/17-а, в якій зазначено: «…в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання в касаційній скарзі на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4346,90 грн.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17) та 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17) від 13 грудня 2018(справа № 813/969/17).»
Таким чином, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна підлягають задоволенню.
За ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищезазначене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн, а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано (копії):
- договір про надання правничої (правової) допомоги від 08.12.2021 № 105/25,
- дублікат квитанції № 0.0.2371160769.1 від 09.12.2021, відповідно до якої ОСОБА_1 було сплачено на рахунок адвоката Кошельник Богдани Сергіївни 2500,00 грн за надання професійної правничої допомоги згідно договору від 08.12.2021.
Відповідно до пункту 3.2 розділу 3 Договору про надання професійної правничої допомоги від 08.12.2021 розмір гонорару, який клієнт має сплатити адвокату за надання правничої допомоги становить 2500 грн.
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Також суд звертає увагу на положення частини 7 статті 134 КАС України, за якою обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проаналізувавши вказані обставини, суд дійшов висновку, що в цій справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи, і суд вважає їх розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними. Відтак, витрати на професійну правничу допомогу підлягають компенсації позивачу в розмірі 2500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Кошельник Богдани Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у формуванні та поданні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 18 169,34 грн (вісімнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять грн 34 коп.).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 18169,34 грн (вісімнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять грн 34 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень 00 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.О. Свергун