Провадження № 11-сс/803/523/26 Справа № 175/3494/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ровеньки Луганської області, громадянин України, освіта вища, не працює, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 345 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк два місяці, тобто до 23.04.2026, заборонено йому цілодобово залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , крім випадків необхідності запобігти загрозі життю та здоров'ю.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попереджено підозрюваного, що у разі невиконання вказаного запобіжного заходу до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Доручено відповідному органу досудового розслідування, а саме Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Полтаві, провести дослідження фактів, повідомлених ОСОБА_8 про застосування до нього фізичного впливу 22.02.2026 з боку працівників правоохоронних органів.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав на наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 345 КК України, що підтверджується, зокрема зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Встановлено доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у виді: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних;вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється,
При визначенні запобіжного заходу, слідчий суддя врахував наявність вказаних ризиків, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, його вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, відсутність судимостей, та ризик повторення протиправної поведінки.
Слідчий судді вказав, що у зв'язку із тим, що ОСОБА_8 було затримано тієї ж ночі через незначний проміжок часу (менше 4 годин після внесення відомостей до ЄРДР) після інкримінованих подій у громадському місці, твердження органу досудового розслідування про його переховування не є переконливо доведеними прокурором, а тому слідчий суддя вважав, що цілодобовий домашній арешт зможе забезпечити виконання підозрюваним, покладних на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам.
Крім того, слідчим суддею було забезпечено перевірку заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень гарантованих статтями 27, 28 Конституції України прав людини є обов'язковим, оскільки зовнішній вигляд ОСОБА_8 , а саме наявність загіпсованої ноги та милиць, вказує на існування питання щодо дотримання вимог законодавства під час затримання цього підозрюваного.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що оскаржена ухвала слідчого судді є незаконною, необгрунтованою і такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із тим, що слідчим суддею не в повній мірі було взято до уваги обставини, які мають враховуватись при обранні запобіжного заходу, та підстави обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Стверджує, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. ст. 177 КПК України, а також обґрунтовано недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.
Зазначає, що ОСОБА_8 , розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватості, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, про що також свідчить відсутність у підозрюваного роботи чи навчання, іншого законного джерела доходу, стійких соціальних зв'язків, які б могли утримувати його в межах міста. Крім того, відповідно до допитів свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , підозрювані ОСОБА_12 та ОСОБА_8 після вчинення кримінального правопорушення знаходились у них вдома так як розуміли що їх будуть розшукувати працівники поліції.
Також вказує, що органом досудового розслідування вживаються заходи, спрямовані на встановлення місцезнаходження та затримання співучасників кримінального правопорушення, які наразі переховуються.
Щодо існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України вказує, що свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_19 є знайомими підозрюваного та останній знає їх місця мешкання, у зв'язку із чим може особисто або із залученням інших осіб безперешкодно чинити спроби незаконного впливу на свідків з метою спонукання їх до ухилення від подальшої явки до суду, відмови від надання показань, надання неправдивих показань чи зміни показань у суді.
Крім того вказує, що ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого групою осіб без попередньої змови, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема даними про спільну реалізацію злочинного умислу.
Також вказує, що існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на обґрунтованість підозри та відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, роботи чи іншого законного джерела доходу, недотримання підозрюваним суспільних норм поведінки і моралі, що в своїй сукупності вказує на стійку антисоціальну спрямованість поведінки підозрюваного. Крім того, про наявність вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_8 вчинив інкриміноване правопорушення під мізерним приводом, що свідчить про схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, ігноруючи суспільні правила поведінки та моральності.
Стверджує, що підозрюваний, перебуваючи під домашнім арештом, зважаючи на те, що останній не працює та не навчається, не перебуває у шлюбі, неповнолітніх дітей на утриманні немає, задля ухилення від кримінальної відповідальності за нетяжкий злочин, матиме можливість раптово без дозволу слідчого, прокурора, суду залишити місце свого проживання та виїхати у будь-якому напрямку, що нівелює саму можливість запобігти вказаним ризикам.
У зв'язку із наведеним вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та запобігання вказаним ризикам.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які, кожен окремо, заперечували проти доводів прокурора та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчого зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримані, а доводи прокурора щодо незаконності ухвали слідчого судді, викладені в апеляційній скарзі та у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, є необґрунтованими.
Так, клопотанням слідчого та доданими до нього доказамипідтверджується, що СВ ВП № 2 ДРУП № 2 ГУ НП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026042240000151 від 21 лютого 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 345 КК України, що є нетяжким злочином, за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
22 лютого 2026 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Колегія суддів не вважає за доцільне вдаватися до детального обговорення обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення з огляду на те, що вона достатньою мірою підтверджується доказами, доданими до клопотання слідчого, та не оспорюється прокурором в апеляційній скарзі.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що фактично відносно підозрюваного існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обґрунтована наявність ризику у виді переховування від органу досудового розслідування та суду, втім він випливає виключно із самого факту можливого притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності.
Також існує ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, оскільки свідки є його знайомими, тому перебуваючи на волі і маючи змогу вільно пересуватись, підозрюваний може здійснити спробу впливу різними методами з метою зміни їх показань в суді. Підозрюваний ОСОБА_8 може здійснити спроби впливу на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, ОСОБА_8 небезпідставно підозрюється у вчиненні злочину, пов'язаного із застосуванням насильства до працівників поліції, що дозволяє грунтовно припускати антисоціальну спрямованість його особи, зневажливе ставлення до суспільства та встановлених у ньому правил, життя та здоров'я інших осіб, схильність до застосування фізичного насильства, що у свою чергу обумовлює особливу вагомість ризику впливу на потерпілих або інших підозрюваних.
Також існує ризик у виді вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_8 інкримінується вчинення зухвалого насильницького злочину під незначним приводом, що підвищує вірогідність того, що особа легко зважиться на вчинення іншого кримінального правопорушення.
Слідчим суддею при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 було взято до уваги наявність вказаних ризиків, тяжкість покарання що загрожує підозрюваному у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, його вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, відсутність судимостей.
Разом із тим колегія суддів акцентує увагу на тому, що ОСОБА_8 є раніше не судимою особою та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, а відтак за правилами п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до нього виключно у разі, якщо прокурором крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що перебуваючи на волі він переховувався від органу досудового розслідування або суду, перешкоджав досудовому розслідуванню, або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
На перешкоджання досудовому розслідуванню з боку ОСОБА_8 або повідомлення його про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення прокурор не посилається. Доводам сторони обвинувачення про переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування слідчим суддею була надана правильна оцінка щодо їх безпідставності, оскільки ОСОБА_8 було затримано тієї ж ночі, через незначний проміжок часу після інкримінованих подій та менше ніж через 4 години після внесення відомостей до ЄРДР, у громадському місці, до набуття ним статусу підозрюваного, що не вказує на його переховування. Відтак запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо цього підозрюваного не може бути застосований відповідно до кримінального процесуального закону.
Твердження прокурора про виключну вагомість встановлених щодо ОСОБА_8 ризиків і можливість їх усунення виключно шляхом тримання його під вартою колегія суддів вважає безпідставними з огляду на вищенаведене.
Також приймається до уваги, що ОСОБА_8 станом на час апеляційного розгляду перебуває під домашнім арештом понад два тижні, відомості про вчинення ним за цей час будь-яких дій на шкоду досудовому розслідуванню або відомості про те, що з будь-яких інших міркувань фактично застосований до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту виявився недостатньо дієвим, стороною обвинувачення не надані.
У зв'язку із вищенаведеним, підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 345 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4