Провадження № 11-сс/803/606/26 Справа № 195/290/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026041590000039 від 03 березня 2026 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Гуляйполе, Запорізької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_7
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2026 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 строком до 03 травня 2026 року включно без визначення застави.
В обґрунтування прийнятого рішення, слідчий суддя зазначив, що в ході проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню було встановлено достатній обсяг обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст.115 КК, а також існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, враховуючи тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк на строк від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі або довічним позбавленням волі, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, тому останній, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути застосоване до нього судом, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 обізнаний про місце мешкання свідків допитаних у кримінальному провадженню, які своїми показаннями підтверджують його причетність до скоєння кримінального правопорушення, тому залишаючись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може незаконно впливати шляхом застосування насильства, залякувань або вмовлянь на свідків по кримінальному провадженню.
Існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи, тому існують реальні підстави вважати що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі з метою уникнення від кримінальної відповідальності у вчиненні злочину, у якому підозрюється.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник вказує, що підозрюваний активно сприяв в розкритті всіх обставин скоєного кримінального правопорушення, надав покази під час допиту та взяв участь у слідчому експерименті. Останній має міцні соціальні зв'язки, одружений та спільно проживає з дружиною з лютого 2022 року за адресою у с. Мировому Нікопольського району, що свідчить про відсутність наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на посилений контроль за пересуванням осіб чоловічої статті під час дії воєнного стану. Підозрюваний з дружиною займалися виробництвом ковбас з закупленої сировини, а отже забезпечували себе матеріально самостійно. За таких обставин, на думку захисника, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є суворим, який можливо змінити на більш м'який. Зазначає, що заявлені ризики не підтверджені жодними доказами та стороною обвинувачення не доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний та в режимі відеоконференції його захисник підтримали апеляційну скаргу захисника та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на її безпідставність, просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 4 статті 196 КПК встановлено, що слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 197 цього Кодексу.
Статтею 197 КПК визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Як слідує з матеріалів справи, згідно з протоколом затримання від 03 березня 2026 року ОСОБА_7 був фактично затриманий в порядку ст. 208 КПК о 21 годині 10 хвилин 03 березня 2026 року.
Таким чином, з огляду на вищевказане, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 197 КПК, якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, то це має суттєве значення для обчислення строку тримання під вартою, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов хибного висновку щодо встановлення строку тримання під вартою, а саме до 03 травня 2026 року включно, що перевищує строк застосування даного запобіжного заходу, встановлений ст. 197 КПК. Внаслідок чого ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали в суді апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК.
Щодо клопотання слідчого та доводів апеляційної скарги по суті.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
За вимогами ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
З матеріалів провадження слідує, що у провадженні СВ ВП № 3 Нікопольського РУП 12026041590000039 від 03 березня 2026 року за п. 1 ч. 2 ст. 115КК.
03 березня 2026 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК.
04 березня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115, а саме в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті двом особам.
Так, наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, при цьому, обставини, що дають підстави підозрювати його, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання, зокрема протоколом обшуку від 03.03.2026, протоколами огляду змінного електронного носія інформації - карти пам'яті та відеозапису на ньому від 03.03.2026, на якому зафіксовано особу чоловічої статті та біля вхідної хвіртки до домоволодіння знаходиться собака з рудою шерстю, коли пролунав вибух з території даного домоволодіння вказаний чоловік відкриває вхідні двері до будинку та заходить до нього, закривши за собою вхідні двері, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 04.03.2026, відповідно до якого на його будинку встановлено камери відеоспостереження на вулицю, при перегляді відеозаписів на прохання працівників поліції він помітив як до його сусідів прийшов ОСОБА_7 , якого впізнав по одягу, в якому постійно ходив та з ним завжди бігала його дворова собака рудого окрасу, протоколами допиту свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 04.03.2026, відповідно до показів яких останні бачили ОСОБА_13 в день події, який вийшов з покинутого будинку, що знаходиться біля будинку ОСОБА_14 (потерпілої) зі сміттєвим пакетом, в подальшому при перегляді відеозапису, пред'явленого слідчим вони впізнали в особі, яка прийшла до ОСОБА_14 о 15.42 години 02.03.2026 ОСОБА_13 по одежі, в якій постійно ходить та з ним завжди бігає собака рудого окрасу як на відео, та іншими доказами, копії яких долучені до клопотання слідчого.
Апеляційний суд зауважує, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя та суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
В даному провадженні пред'явлена ОСОБА_7 підозра не є вочевидь безпідставною, а причетність останнього до вчинення інкримінованого йому злочину є достатньо вірогідною для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Санкція п. 1 ч. 2 ст. 115 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК, дає матеріально-правові підстави для застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
Перевіривши доводи апеляційної скарги сторони захисту, що заявлені ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, не доведені стороною обвинувачення, суд апеляційної інстанції вважає їх неспроможними, а клопотання слідчого щодо наявності ризиків у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення є обґрунтованим.
Так, стосовно підозрюваного існує обґрунтована підозра у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, яке за правилами ст. 12 КК є особливо тяжким злочином та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, що саме по собі може спонукати останнього до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від слідства і суду, колегія суддів бере до уваги, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
У зв'язку з чим, апеляційний суд вважає, що існує достатня ймовірність того, що підозрюваний, який обізнаний про місце проживання свідків, показання яких свідчать про ймовірну причетність його до інкримінованого злочину, тому перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на них, зокрема шляхом підкупу, вмовляння, погроз, залякування тощо, з метою зміни їх показів та уникнення кримінальної відповідальності.
Реальним є ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, враховуючи особу підозрюваного, який раніше неодноразово судимий, у тому числі за тяжкі злочини проти життя та здоров'я особи, і знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні нового умисного особливо тяжкого злочину, внаслідок якого настала смерть двох осіб.
Враховуючи, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії та органу слідства необхідно провести низку слідчих та процесуальних дій, тому забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
З огляду на вищевикладене, доводи захисника про недоведеність заявлених стороною обвинувачення ризиків та можливість застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є неспроможними.
Заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК).
Суд апеляційної інстанції також зважає на доводи захисника про міцність соціальних зв'язків підозрюваного, однак вказані обставини не можуть бути самодостатньою підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки на даному етапі досудового розслідування забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти заявленим ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, відповідно до п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства та спричинив загибель людини.
Дана норма, хоча і носить диспозитивний характер щодо права слідчого судді не визначати розмір застави в передбачених випадках, однак з огляду на обставини кримінального правопорушення, при яких ОСОБА_7 підозрюється в умисному протиправному заподіянні смерті двом особам, апеляційний суд вважає за доцільне не визначати розмір застави відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали в суді апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК.
Керуючись статті 132, 176, 177, 183, 193, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 ,підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погоджене з прокурором ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
Застосувати стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 травня 2026 року без визначення застави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4