Провадження № 11-сс/821/118/26 Справа № 711/1674/26 Категорія: ст. ст. 176, 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
19 березня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі:
суддівОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання за участю прокурора захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань, Черкаської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, перебуваючого в цивільному шлюбі, працюючого як фізична особа-підприємець, маючого на утриманні (сплата аліментів) малолітнього сина 2020 року народження, інвалідом, депутатом, учасником бойових дій не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України,-
Слідчий слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси із клопотанням, погодженим прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 , в межах кримінального провадження № №12026250000000060, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, із можливістю внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у разі внесення якої, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської обласної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026250000000060 від 17 лютого 2026 року за підозрою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи обізнаним про порядок призову та обізнаним щодо підстав звільнення від призову на військову службу у воєнний час громадян, маючи зв'язки, що надають можливість у сприянні та впливі на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, всупереч положень вищевказаного законодавства, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив кримінальне правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2026 року клопотання - задоволено, стосовно підозрюваного ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 квітня 2026 року включно.
Визначено підозрюваному ОСОБА_8 , заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_8 , що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі.
У разі внесення застави, підозрюваного ОСОБА_8 буде звільнено з-під варти.
У випадку внесення застави підозрюваним або заставодавцем, покладено на підозрюваного ОСОБА_8 , наступні обов'язки:
- вчасно прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися з м. Умань без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) зі свідком у даному кримінальному провадженні ОСОБА_11 , крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_8 у присутності слідчого чи прокурора.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_8 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо він як підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Своє рішення слідчий суддя мотививув тим, що наведені слідчим у клопотанні факти знайшли своє підтвердження у зібраних під час проведення досудового розслідування доказах. Сукупність цих даних свідчить про обґрунтованість підозри та існування ризиків, передбачених законом. За таких обставин, застосування більш м'якого запобіжного заходу не відповідало б тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину та суперечило б завданню кримінального провадження щодо забезпечення дієвості процесу.
Не погодившись із таким судовим рішенням, захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення вимог КПК України, просить скасувати ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2026 року та постановити нову ухвалу про застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу або, у разі залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшити розмір застави.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 зазначає про те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необгрунтованою, оскільки має місце невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам, викладеним у клопотанні. Зокрема, слідчим суддею не враховано відсутність достатніх доказів для ствердження про реальне існування ризиків, які виправдовують необхідність взяття особи під варту, належним чином не досліджено обґрунтованість повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, оскільки відсутні докази вчинення ОСОБА_8 такого правопорушення, не взято до уваги характеристики підозрюваного, а також не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити мету кримінального провадження.
Окрім цього, зазначає про те, що слідчим суддею при розгляді клопотання не було враховано молодий вік підозрюваного, наявність в нього постійного місця проживання та родини, перебування на утриманні неповнолітньої дитини, а також його незадовільний стан здоров'я.
Також зазначає, що слідчим суддею при визначенні максимального розміру застави, не було враховано те, що дохід підозрюваного складає до 20 000 грн. на місяць та вказана сума застави є для нього завідомо непомірною.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного, дослідивши матеріали судової справи та вивчивши мотиви апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаним вимогам ухвала слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2026 року відповідає.
Оскільки кожна кримінальна справа має унікальні фактичні обставини, суд не має права діяти за шаблоном чи формально, а зобов'язаний ухвалювати рішення, які є персоніфікованими, із врахуванням індивідуальних особливостей справи, конкретного підозрюваного та специфіки доводів сторін у межах відповідного провадження.
Із матеріалів клопотання вбачається, як стверджує сторона обвинувачення, ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в період часу з 12 лютого по 22 лютого 2026 року, під час телефонних розмов із ОСОБА_11 , з метою виконання злочинного умислу, направленого на отримання для себе неправомірної вигоди в сумі 5500 доларів США за вплив на невстановлених на теперішній час службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ТЦК), військово-лікарської комісії при ТЦК (далі - ВЛК) та лікарів невстановленого на даний час лікувального закладу, за вирішення питання про визнання ОСОБА_11 непридатним до військової служби, виготовлення завідомо підроблених медичних документів, вчинив дії, направлені на одержання неправомірної вигоди в сумі 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США від ОСОБА_11 , що поєднані з вимаганням такої вигоди.
Так, 12 лютого 2026 року ОСОБА_8 , під час телефонної розмови з ОСОБА_11 , висловив вимогу надати йому грошові кошти в розмірі 5500 доларів США за вплив на службових осіб ТЦК, ВЛК та лікарів невстановленого на даний час лікувального закладу, за виготовлення завідомо підроблених медичних документів, з метою подальшого визнання ОСОБА_11 непридатним до військової служби.
Розуміючи протиправність дій ОСОБА_8 , а також те, що останній вимагає грошові кошти за визнання непридатним до військової служби в невстановлений законом спосіб, ОСОБА_11 звернувся із заявою до правоохоронних органів та був залучений до конфіденційного співробітництва.
23 лютого 2026 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України - одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднану з вимаганням такої вигоди.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції бере до уваги практику Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Підозра ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026250000000060 від 17 лютого 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, обґрунтовується наступними доказами:
- заявою про вчинення кримінального правопорушення від 12 лютого 2026 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 17 лютого 2026 року;
- протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 23 лютого 2026 року;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 23 лютого 2026 року;
- протоколом обшуку від 23 лютого 2026 року;
- протоколом вилучення грошових коштів та спеціального технічного засобу від 23 лютого 2026 року;
- іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.
Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції, що наданих доказів достатньо для того, щоб прийти до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення обґрунтована.
Дослідивши матеріали провадження при перевірці доводів та обставин, на які посилалась сторона захисту, як на підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів дійшла висновку, що захисником не наведено у скарзі обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність підозрюваного до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або відсутність достатніх підстав для підозри, тобто про її необґрунтованість.
Надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_8 вищевказаного кримінального правопорушення.
Отже, доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності особи до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.
Також, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів також враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Зокрема, при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання колегія суддів приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси обгрунтовано обрав підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Апеляційний суд бере до уваги, що ОСОБА_8 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину (ч. 3 ст. 369-2 КК України), за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років відповідно з конфіскацією майна.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявний ризик того, що, усвідомлюючи суворість можливого покарання, підозрюваний може умисно ухилятися від органів досудового розслідування та суду.
Суворість санкції є одним із чинників, що обґрунтовує побоювання ухилення, і повинна оцінюватися судом у сукупності з іншими обставинами справи.
Суд також враховує, що у даному кримінальному провадженні підозрюваний можливо діяв у співучасті з іншими особами, показання яких можуть мати суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи та прийняття законного рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих чи інших учасників кримінального провадження.
При цьому, положення ст. 23 КПК України закріплюють принцип безпосередності дослідження доказів у суді, згідно з яким показання свідків повинні бути отримані судом у відкритому судовому засіданні.
Саме тому збереження їхньої процесуальної незалежності та вільного волевиявлення під час допиту є необхідною гарантією дотримання прав сторін та засад справедливого судового розгляду.
З огляду на це, суд вважає обґрунтованим існування ризику незаконного впливу на свідків, який має бути врахований при визначенні запобіжного заходу та умов його застосування.
Також колегія суддів бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 та вважає, що вчинення злочинів, пов'язаних із вимаганням та отримання неправомірної вигоди є одним із джерел його доходу, тому, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, тобто наявні ризики, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що ОСОБА_8 має зареєстроване та постійне місце проживання, має на утриманні малолітнього сина 2020 року народження, раніше не судимий, вік та стан здоров'я підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення, які були враховані слідчим суддею при розгляді клопотання.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_8 іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, як про це просить захисник у своїй апеляційній скарзі, не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам, оскільки сторона обвинувачення в повному обсязі довела суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_8 на свободу.
Положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України передбачено обов'язок слідчого судді при постановленні ухвали про застосування тримання під вартою визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Разом із тим, саме те, що злочин віднесено до категорії тяжких, вимагає від суду пошуку балансу між інтересами правосуддя та правами людини: з одного боку - врахування високих ризиків, притаманних такій категорії злочинів, а з іншого - обов'язку забезпечити пропорційність запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці визнає, що ризик втечі особи є допустимою та достатньою підставою для обрання тримання під вартою відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У цьому контексті визначення застави як альтернативного заходу дозволяє досягти належної рівноваги, оскільки гарантує виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і водночас не створює надмірного втручання у його право на свободу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні грошових коштів у дохід держави з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Застава виступає майновою гарантією належної процесуальної поведінки особи та альтернативою триманню під вартою у випадках, коли її застосування є достатнім для запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.
У даному кримінальному провадженні слідчий суддя, обираючи щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, одночасно визначив розмір застави, що відповідає вимогам закону та є альтернативним заходом, який може бути застосований у разі її внесення.
При визначенні ОСОБА_8 альтернативи у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст. 182, 183 КПК України врахував практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , слідчий суддя визначив її у максимальному розмірі, передбаченому ст.182 КПК України для тяжких злочинів - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
При обранні розміру застави суд першої інстанції вірно взяв до уваги наступні обставини.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК).
У даному випадку слідчий суддя, обираючи запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_8 , дотримався зазначених стандартів, оскільки, з одного боку, врахував тяжкість інкримінованого діяння та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а з іншого - визначив альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, що забезпечує дотримання принципу пропорційності.
Колегія суддів також бере до уваги, що визначений судом розмір застави відповідає характеру інкримінованого діяння, особі підозрюваного, його соціальним зв'язкам та іншим обставинам, що мають значення для кримінального провадження.
Таким чином, твердження захисника про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував найсуворіший запобіжний захід, є необґрунтованими, оскільки законодавець прямо передбачає можливість поєднання тримання під вартою та застави як альтернативного механізму.
Документів, з яких би можна було дійти висновку, що ОСОБА_8 через стан свого здоров'я не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, та відповідно відносно нього неможливо застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суду не надано.
Отже, суд першої інстанції діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість ухвали.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, діяв у межах наданих повноважень і відповідно до вимог національного законодавства, забезпечивши належний баланс між інтересами правосуддя і правами підозрюваного, а тому підстав для скасування ухвали немає, у зв'язку з чим її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23 квітня 2026 року з визначенням розміру застави в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4