Справа № 545/4984/22 Номер провадження 22-ц/814/721/26Головуючий у 1-й інстанції Богомолова Л. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
10 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Пікуля В.П., Триголова В.М.,
за участю секретаря Сальної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради про позбавлення батьківських прав
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 березня 2023 року,
У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_2 є матір'ю. Відповідачка зловживає спиртними напоями та веде аморальний спосіб життя, вихованням, розвитком та матеріальним забезпеченням сина не займається та ухиляється від виконання своїх обов'язків, а саме, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не займається його навчанням, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток.
Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 17 березня 2023 року позов задоволено.
Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відповідає інтересам неповнолітнього ОСОБА_3 .
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 - адвокат Плугатирьов Віталій Вікторович, посилаючись на його незаконність просив скасувати рішення та залишити позовну заяву без розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що при поданні позову до суду адвокатом було долучено лише свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю без ордеру, що є підставою для повернення позовної заяви особі, яка її подала.
Вказував, що в матеріалах справи наявні пояснення осіб, які не завірені нотаріально, а в судовому засіданні ці особи не надавали пояснення. Вважає, що ці письмові пояснення є недопустимими та неналежними доказами по даній справі.
Також вказував, що висновок суду про необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав ґрунтується лише на характеристиці зі школи, висновку психолога та висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кам'янка-Бузької міської ради від 27.02.2023 року №2/1 з відповідним рішенням до нього.
Висновок та рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кам'янка-Бузької міської ради від 27.02.2023 року №2/1 є фіктивним, оскільки не грунтується на доказах. Висновок та рішення не є доказом нехтування відповідачкою обов'язками матері та не є підставою позбавлення батьківських прав.
Зазначав, що на даний час позивач з дитиною знаходиться за кордоном, а відповідачка, яка з народження самостійно виховувала дитину, позбавлена можливості з нею спілкуватися.
Вважає, що суд першої інстанції не встановив фактів ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків і помилково вважав такий факт доведеним. Суд мав відмовити позивачу у задоволенні позову та попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Від представника ОСОБА_1 - представника ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення, у яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Вказував, що доводи, викладені відповідачем у апеляційній скарзі, зводяться виключно до припущень і суб'єктивного трактування обставин справи.
Зазначено, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони були в зареєстрованому шлюбі в якому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27.11.2018 рішенням Харківського районного суду Харківської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Після розірвання шлюбу син подружжя проживав з відповідачкою за адресою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 після розірвання шлюбу неналежним чином виконувала свої батьківські обов'язки, почала зловживати алкоголем, неодноразово вчиняла бійки зі своїм черговим співмешканцем, водила дитину до своїх друзів та залишала там хлопчика на невідомий термін. Батько дитини намагався вплинути на ситуацію, але розмови ні до чого не приводили, старався частіше забирати сина до себе на канікули чи вихідні.
У зв'язку з військовими діями, позивач ОСОБА_1 був вимушений переїхати разом зі своєю сім'єю до м. Кам'янка-Бузька Львівської області.
Під час проживання у Львівській області позивачу стало відомо, що відповідачка ОСОБА_2 продовжує зловживати алкоголем, не доглядає їхнього спільного сина належним чином, часто не ночує вдома, чим наражає дитину на смертельну небезпеку, оскільки в Харківській області відбуваються активні бойові дії.
Після того, як відповідачка в черговий раз залишила хлопчика в невідомих людей, бабуся дитини та матір відповідачки, ОСОБА_5 , відвезла хлопчика у м. Харків на вокзал та передала іншій бабусі ОСОБА_6 , яка забрала хлопчика до батька, ОСОБА_1 .
13 липня 2019 року позивач одружився із ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про одруження видане Виконавчим комітетом Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, актовий запис №07. У даному шлюбі народилася дочка (а.с.27).
ОСОБА_1 докладає багато зусиль для фізичного та духовного розвитку дитини, піклується про його здоров'я та фізичний розвиток. Весь цей час дитина забезпечена усім необхідним, відвідує шкільний заклад освіти, займається у різних гуртках, про що піклується батько.
ОСОБА_2 жодного з покладених законом на матір обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дитини. Також відповідачка взагалі перестала цікавитись дитиною з часу переїзду до батька.
Питання щодо виховання дитини вирішуються батьком самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Дитина знаходиться на його повному утриманні. Для розвитку сина ОСОБА_1 прикладає всі свої зусилля та можливості.
Відповідачка ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини.
Відповідно до характеристики виданої Будянським ліцеєм Південної міської ради Харківського району Харківської області (а.с. 31-32) дирекція та класний керівник повідомляє про те, що ОСОБА_3 є учнем 3-А класу даного ліцею. За період навчання виховувався матір'ю та бабусею. До школи прийшов не підготовлений: не вмів рахувати в межах 10, не знав назв букв, рука до письма не підготовлена, слабо розвинута пам'ять, відсутні навички самообслуговування (не вмів охайно складати речі, одягався поспіхом, не заправивши одягу), потребував постійного контролю з боку дорослих. За перший та другий рік навчання оволодів знаннями та навиками на середньому рівні. Читає складами, забуває деякі букви, розв'язує приклади в межах 100, частково знає таблицю множення. Мовлення слабо розвинуте, має слабкий словниковий запас. Упродовж дистанційного навчання у другому класі (з 24.02.2022) дитина не була присутньою на жодному з онлайн занять, виконані завдання також не надсилались. Дитина була оцінена за результатом навчання I семестру. На початок 3-го класу дитина виходила на онлайн заняття, але Інтернет зв'язок був дуже поганим, дитина не відповідала на питання вчителя та жодне завдання не було виконано. Починаючи з 19.09.2022 року хлопчик систематично виходить на он-лайн уроки, відповідає під час уроків, надсилає виконанні завдання. У дитини з'явилося бажання вчитися. ОСОБА_8 конфліктна дитина, майже не має друзів у класі. Йому важко спілкуватися з однолітками, відсутні навички поважливого спілкування, часто створює конфліктні ситуації. З мамою неодноразово проводилися індивідуальні бесіди як класним керівником так і заступником з виховної роботи. Після проведення бесід були результати в кращу сторону, але вони не значні. Хлопчику не хватає спілкування з рідними і однолітками.
Відповідно до Висновку психолога виданого 03.10.2022 Комунальним комерційним підприємством Львівської обласної ради «Західноукраїнським спеціалізованим дитячим медичним центром» Клінікою психічного здоров'я дітей, підлітків та молоді (а.с.33-34) вказано, що дитина ОСОБА_8 на консультації з психологом розповів, що раніше він проживав з матір'ю, бабусею ОСОБА_9 та її співмешканцем ОСОБА_10 . Зі слів хлопчика його мати сильно зловживає алкоголем, водить його до своїх друзів, залишає його в цих друзів і кудись зникає. ОСОБА_11 розповідав про те, що у нього на очах матір неодноразово ображав її співмешканець та бив її. ОСОБА_12 бабусю ОСОБА_9 також ображає співмешканець ОСОБА_10 , який зловживає алкоголем та кидався на неї з пістолетом, тому матір та бабуся неодноразово були змушені ховати пістолет від ОСОБА_10 . Матір хлопчика також часто свариться та скандалить з його бабусею. ОСОБА_11 розповідав, що матір коли приходить з роботи кричить на нього через те, що він хоче щоб вона його обняла. Мати, зі слів хлопчика, цього не хоче, бо у неї болить голова. На даний час хлопчик проживає з бабусею ОСОБА_13 , другою дружиною батька ОСОБА_14 та двома сестричками у м.Кам'янка-Бузька, тут йому добре, про нього піклуються. За методикою ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у хлопчика спостерігається середній рівень тривожності. З розповіді хлопчика зроблено висновок, що мати дитини внаслідок алкоголізму не піклується про нього належним чином та не виконує своїх батьківських обов'язків. Хлопчик став свідком психологічного та фізичного насилля по відношенню до матері та бабусі ОСОБА_9 . Мати емоційно відштовхує дитину, не задовольняє його потребу в любові.
Рекомендовано забезпечити дитині адекватні, спокійні умови проживання. Піклування та виховання дитини здійснювати особам, які здатні це робити належним чином.
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей матір'ю, свідомого нехтування нею своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачки до своїх батьківських обов'язків.
Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кам?янка-Бузької міської ради від 27.02.2023 №2/1 (а.с.73) щодо позбавлення батьківських прав, доцільним є позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_2 по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний висновок затверджено рішенням виконавчого комітету Кам?янка-Бузької міської ради Львівської області 28.02.2023 №22 (а.с. 74).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відповідає інтересам неповнолітнього ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 , як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 посилався на те, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов'язків з виховання та утримання дитини, оскільки не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не дбає про нього та не спілкується з ним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та, залежно від обставин відповідної справи, вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зав'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте позивачем не надано належних, достатніх і допустимих доказів свідомого невиконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків без поважних на це причин, не встановлено винної поведінки ОСОБА_2 щодо ухилення від виховання сина і свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Відповідачка бажає спілкуватись з дитиною, брати участь у її вихованні, активно заперечує проти позбавлення її батьківських прав та враховуючи поведінку сторін по справі, між якими існує особистий конфлікт, з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів малолітньої дитини, зокрема в частині її права на спілкування з матір'ю та збереження зв'язків із сім'єю.
Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до відповідачки такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, адже фактів злісного нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками щодо сина, з урахуванням фактичних обставин справи, судом не встановлено, а позивачем не доведено.
Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
На переконання колегії суддів, орган опіки і піклування при наданні висновку, не врахував насамперед інтереси дитини.
Колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б вказували на наявність підстав для застосування стосовно ОСОБА_2 такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Із рішення суду першої інстанції не є зрозумілим, яким чином позбавлення батьківських прав матері сприятиме захисту інтересів дитини, а також у чому саме проявляється умисне злісне ухилення матері від виконання батьківських обов'язків з урахуванням того, що дитина на даний час проживає у Львівській області.
У матеріалах справи відсутні докази застосування до ОСОБА_2 заходів впливу у зв'язку із неналежним виконанням батьківських обов'язків з боку органів Національної поліції, органів опіки та піклування, суду, у тому числі притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків або зловживала алкогольними напоями, а також належні та допустимі докази вчинення нею домашнього насильства щодо дитини і притягнення до відповідальності за вчинення таких дій.
Колегія суддів наголошує, що метою позбавлення батьків їх батьківських прав є захист дитини та обмеження присутності у її житті того, із батьків, хто здатен заподіяти реальну непоправну шкоду її життю, здоров'ю та психологічному благополуччю, а не винесення формального судового рішення.
Судом апеляційної інстанції не встановлено негативного впливу матері на дитину, дитина проживає з батьком, спору щодо визначення місця проживання дитини між батьками немає.
З урахуванням встановлених обставин у цій справі, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, дійшов передчасного висновку про задоволення позову з підстав нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками щодо сина, з якими закон пов'язує можливість позбавлення особи батьківських прав, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини в їх діях.
Характеристика видана Будянським ліцеєм Південної міської ради Харківського району Харківської області вказує на слабку підготовку дитини та конфліктність, проте не містить доказів, що це є результатом саме свідомого ухилення матері від виконання батьківських обов'язків. Позитивні зміни у навчанні після переїзду не є беззаперечним доказом того, що мати не може виправити свою поведінку в майбутньому.
Щодо Висновку психолога виданого 03.10.2022 Комунальним комерційним підприємством Львівської обласної ради «Західноукраїнським спеціалізованим дитячим медичним центром» Клінікою психічного здоров'я дітей, підлітків та молоді слід зазначити, що він переважно грунтується на словах дитини та зацікавлених осіб батька та бабусі.
Разом з тим, психолог не спілкувався з матір'ю особисто, тому не міг об'єктивно оцінити її ставлення до дитини.
Крім того, висновок зроблений у жовтні 2022 року, що відображає стан дитини у гострий період евакуації, в результаті чого дитина може мати середній рівень тривожності. Тому вказане не може бути єдиною підставою для розриву правового зв'язку з матір'ю
Висновок комісії про доцільність позбавлення батьківських прав є формальним, оскільки він не базується на результатах безпосереднього спілкування з матір'ю та складений без урахування пояснень матері.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання апеляційної скарги, сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1106,88 грн, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 383, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича - задовольнити частково.
Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 березня 2023 року - скасувати. Ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1106,88 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 березня 2026 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді В.П. Пікуль
В.М. Триголов