Житомирський апеляційний суд
Справа №288/1116/25 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.
Номер провадження №33/4805/143/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
18 березня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Федака М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Федак Максима Леонідовича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 8 червня 2025 року о 20:29 годині в селі Романівка, вулиця Максима Рильського Житомирського району Житомирської області, керував транспортним засобом марки «DAEWOO Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на портативний нагрудний відеореєстратор 857782. Своїми діями порушив пункт 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Федак М.Л. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просив постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, наполягав на проходженні, проте йому неправомірно було відмовлено працівниками поліції в цьому. Відеозапис є неповним та не відображає подій описаних в протоколі. Крім того вважає, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП складений неуповноваженою на те особою, а доказів протилежного матеріали справи не містять.
На думку адвоката, у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення - недоведена.
В судовому засіданні захисник Федак М.Л. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 375470 від 28 червня 2025 року в якому зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення останнім; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння; направленням відділення поліції № 2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; рапортом СРПП відділення поліцейської діяльності № 2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області від 29 червня 2025 року; постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5093174 від 28 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП; розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; розпискою про інформування особи про порядок застосування спеціального технічного засобу; відеозаписами події (компакт-диск).
Так, із вказаного відеозапису з нагрудних портативних камер працівників поліції вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль «DAEWOO Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 , встановили особу водія. У зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини роту, працівники поліції запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Драгер або у медичному закладі, від чого останній категорично і однозначно відмовився, підтвердивши це неодноразово. Водію роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. ОСОБА_1 ознайомлено зі складеними щодо нього адміністративними матеріалами за ч. 1 ст. 130 КУпАП, від підпису яких він відмовився. Від керування транспортним засобом поліцейські водія відсторонили, подальший рух за кермом заборонили.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Протокол надавався водію на ознайомлення, проте останній категорично відмовився його підписувати та отримувати копію.
Пунктом 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції.
При цьому, на місці зупинки працівник поліції неодноразово та доступно роз'яснив водієві підстави для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Від огляду на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі на визначення факту перебування у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, отримав роз'яснення наслідків такої відмови. В спілкуванні телефоном ОСОБА_1 зазначив, що йому запропоновано проти огляд на стан алкогольного сп'яніння, проте він відмовився принципово, вважаючи неправомірними дії працівником поліції. На думку апеляційного суду, водію надавалась можливість спростувати підозру працівників поліції щодо перебування у стані алкогольного сп'яніння, пройшовши запропонований огляд на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку.
Відтак, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за п. 2.5 ПДР України, що передбачено ч.1 ст. 130 КУпАП.
Долучений відеозапис апеляційний суд визнає належним та допустимим доказом, оскільки останній відповідає п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 №1026, є безперервним, послідовним і відображає обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Скаржником до матеріалів справи долучена копія відповіді на звернення та чеку алкотесту Драгер № 41 від 28.06.2025, складеного о 23 год. 10 хв. за самозверненням ОСОБА_1 , за результатами огляду зазначено, що останній не має ознак алкогольного сп'яніння. Вказаний доказ, на думку апеляційного суду, є недопустимим, оскільки згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та ст. 266 КУпАП, огляд проводиться в присутності працівників поліції. Крім того, вказані довідка не є доказом відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки протокол про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 складено у зв'язку з відмовою особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто за порушення ним п. 2.5 Правил, а не за вчинення адміністративного правопорушення, яке полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
На думку апеляційного суду, працівники поліції вичерпали усі законні способи спонукання водія для проходження огляду, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, хоча можливість спростувати підозру працівників поліції щодо перебування у стані алкогольного сп'яніння, пройшовши запропонований огляд на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку, йому надавалась.
Також не спростовують висновків суду доводи апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, оскільки така згода була висловлена після складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційним судом не встановлено порушень з боку працівників поліції під час оформлення адміністративних матеріалів, дані зафіксовані на відеозаписі підтверджують, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Федак Максима Леонідовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й.Григорусь