Житомирський апеляційний суд
Справа №935/359/25 Головуючий у 1-й інст. Рибнікова М. М.
Номер провадження №33/4805/274/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
19 березня 2026 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Кушніренка Андрія Вікторовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2025 року, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 04.02.2025 о 01 год 01 хв на автодорозі Коростишів-Кошарища ОСОБА_1 керувала автомобілем Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовилась, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права. Зазначила, що протокол про адміністративне правопорушення у її присутності не складався, відмову від його підписання чи підписання інших документів вона не висловлювала. Вона повідомляла працівників поліції про намір залишити транспортний засіб та піти пішки, при цьому будь-яких зауважень чи вимог залишатися на місці до завершення оформлення матеріалів справи поліцейські не висловлювали. Крім того, в порушення вимог ст.265-1 КУпАП посвідчення водія у неї не вилучалося, а навпаки було повернуто, у зв'язку з чим вона дійшла висновку про відсутність до неї претензій з боку працівників поліції та можливість залишити місце події. Звернула увагу на розбіжності у часі, зазначеному в протоколі (02 год 12 хв), та даними відеофіксації, яка припинилася о 01 год 25 хв, коли вона залишила місце зупинки, що, на її думку, ставить під сумнів законність подальших процесуальних дій та оформлення матеріалів справи без належної відеофіксації. Також наголосила, що суд не врахував обставини подальшого спілкування її та її пасажирки з працівниками поліції після залишення місця зупинки. Виявивши їх по дорозі, поліцейські запропонували підвезти їх додому, однак пропозицій ознайомитися з протоколом чи іншими складеними документами не надходило, що не зафіксовано на відеозаписі. Вважає помилковими висновки суду про дотримання працівниками поліції вимог ст.266 КУпАП та Інструкції від 09.11.2015 №1452/735. Також вказала на відсутність у матеріалах справи належних доказів, які б підтверджували наявність у неї ознак алкогольного сп'яніння, оскільки, як убачається з відеозапису, вона неодноразово повідомляла про погане самопочуття, зумовлене нервуванням та підвищенням артеріального тиску. Зазначила, що запах алкоголю працівник поліції міг відчути від її подруги, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння. На її думку, вимога поліцейського про проходження огляду на стан сп'яніння була необґрунтованою та безпідставною. Також звернула увагу на порушення порядку направлення для огляду до закладу охорони здоров'я, невручення їй відповідного направлення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послалася на правові позиції Верховного Суду та практику ЄСПЛ.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №237949 від 04.02.2025 вбачається, що ОСОБА_1 04.02.2025 о 01 год 01 хв на автодорозі Коростишів-Кошарища керувала автомобілем Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. Від проходження процедури освідування на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилась, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2).
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використання спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №237949 від 04.02.2025 (а.с.1, 10); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.02.2025 (а.с.4); розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (а.с.2); розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом від 04.02.2025 (а.с.5); рапортом сержанта поліції поліцейського СРПП ВП №2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Данильченка О. від 04.02.2025 (а.с.6); відеозаписом обставин події.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано.
На наявному у матеріалах справи відеозаписі із відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер поліцейських об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для вирішення питання про наявність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 .
Зміст відеозапису свідчить, що водій ОСОБА_1 , у зв'язку з виявленими у неї ознаками алкогольного сп'яніння, відмовилась виконати законну вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння як із використанням спеціальних засобів на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, чим порушила вимоги п.2.5 ПДР.
Слід зазначити, що відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п.3, 4 Розділу І цієї Інструкції. З відеозапису вбачається, що у працівника поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на повідомлення останньої про виявлені у неї ознаки (запах алкоголю з порожнини рота). Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_1 видимих ознак алкогольного сп'яніння є безпідставними, а вимога поліцейського про проходження відповідного огляду була законною.
Дії працівників поліції відповідали вимогам ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735.
Невручення ОСОБА_1 направлення до закладу охорони здоров'я не виключає наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, оскільки вона відмовилась від такого огляду, що зафіксовано відеозаписом.
З відеозапису також вбачається, що водія було відсторонено від керування транспортним засобом шляхом заборони подальшого руху. При цьому, законодавством не передбачено обов'язкового складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу під час відсторонення особи від керування транспортним засобом.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.
Посилання у апеляційній скарзі на недотримання працівниками поліції порядку оформлення протоколу про адміністративне правопорушення є необґрунтованими. З матеріалів відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було роз'яснено суть правопорушення, вона була обізнана про складення щодо неї адміністративних матеріалів, ознайомлена з правами, визначеними ст.268 КУпАП, мала можливість надати пояснення і ознайомитись з матеріалами, однак відмовилась від підпису та свідомо залишила місце події, не скориставшись наданими процесуальними правами. Вказані дії особи унеможливили проведення процесуальної дії у її присутності, що не може розцінюватися як порушення встановленого порядку складання адміністративних матеріалів.
Розбіжності у зазначенні часу в процесуальних документах та на відеозаписі не впливають на встановлення фактичних обставин справи та не ставлять під сумнів належність і допустимість доказів.
Судові рішення, на які посилався захисник в апеляційній скарзі, не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи, а постанова суду узгоджується з практикою ЄСПЛ.
Інші доводи апеляційної скарги та пояснення учасників справи в суді апеляційної інстанції не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винність ОСОБА_1 в інкримінованому їй правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич