Житомирський апеляційний суд
Справа №286/378/25 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л.
Номер провадження №33/4805/606/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Рябенька Т. С.
16 березня 2026 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Рябенька Т.С., за участі секретаря Хрус С.А., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності Лугинця В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника Лугинця Віктора Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 19 січня 2026 року, якою останнього визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановила:
Постановою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 19 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду 19.01.2025 о 22 год. 43 хв. в м. Овруч по вул. І. Франка, 18 ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.н.з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Драгер" та проведення такого огляду в медзакладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, захисник Лугинець В.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі згідно п.1 ст.247 КУпАП, посилаючись на незаконність постанови. Посилається на те, що в адміністративному протоколі зазначається ознака сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, що є надуманою суб'єктивною думкою працівника поліції та нічим документально не підтверджується, інспектор поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, при цьому не зазначаючи будь-яких ознак алкогольного сп'яніння в останнього, які б давали йому право законної вимоги пропонувати проходити такий огляд, поліцейський не роз'яснив наслідків відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а лише констатував факт складання протоколу за ст.130 КУпАП. На думку захисника, долучення до протоколу направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, не свідчить про його надання йому та відмову від його отримання, оскільки в ньому відсутній його підпис про дану відмову. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні дані про те, що на час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 визнавав факт вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, тому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом. Зазначає, що ОСОБА_1 не було відсторонено відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП від подальшого керування автомобілем. Стверджує, що уповноваженою особою були проігноровані вимоги глави 19 КУпАП, ні протоколу, ні інших будь-яких документів в присутності ОСОБА_1 складено не було. Суд першої інстанції не врахував поважність неявки ОСОБА_1 та необґрунтовано відмовив у задоволенні даного клопотання чим порушив процедуру розгляду справи, а саме не надав правопорушнику можливості повно та всебічно здійснити своє право на захист, а саме здійснити допит свідка.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст. 251 КУпАП.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №225297, вбачається що 19.01.2025 о 22 год. 43 хв. в м. Овруч по вул. І. Франка, 18 ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.н.з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Драгер" та проведення такого огляду в медзакладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2).
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.7); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.8); постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3894795 від 19.01.2025 (а.с.9); диском з відеозаписом події за участі ОСОБА_1 (а.с. 11).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв'язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги висновків суду не спростовано. Досліджені суддею докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
На наявному в матеріалах справи відеозаписі із автомобільного відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер поліцейських об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 . Під час апеляційного розгляду справи не були спростовані обґрунтовані та об'єктивні висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозапису, як належному та допустимому доказу.
З відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 (22:41:40) за вчинення правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП (завчасно не ввімкнув лівий покажчик повороту). Працівники поліції здійснили зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 за допомогою увімкнення на службовому автомобілі проблискових маяків синього та червоного кольору. Після зупинки автомобіля працівники поліції підійшли до зупиненого автомобіля. В автомобілі ОСОБА_1 на передньому пасажирському сидінні знаходився пасажир, який почав вступати в розмову з працівниками поліції, вимагав, щоб працівники поліції пред'явили ст.35 та питав про причину зупинки.
Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявне відео на реєстраторі службового автомобіля де видно, що він порушив ПДР, яке було йому та пасажиру відтворене. Під час спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 (22:41:55) у останнього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Пасажир почав сперечатися з працівниками поліції. Після цього працівник поліції ОСОБА_1 (22:47:23) запропонував пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння в найближчому медичному закладі, на що останній повідомив, що ні. Працівниками поліції було роз'яснено права (22:47:38) та зазначено, що водія відсторонено від керування (22:48:00).
Працівники поліції (22:48:56) повідомили ОСОБА_1 , що відносно нього буде складений протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. Також з відеофіксації вбачається, що ОСОБА_1 каже що «согрешив» (22:54:17), хоче домовитися з працівниками поліції, пропонує 200, 300 та 1000 доларів, зазначає, що його звільнять з роботи, якщо буде протокол.
Так, на відеозаписі чітко вбачається, що ОСОБА_1 ухиляється від неодноразових пропозицій працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» або в закладі охорони здоров'я.
Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом з явними ознаками сп'яніння та відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Апеляційний суд визнає відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, що разом з протоколом про адміністративне правопорушення є достатнім для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Відтак, на підставі зазначеного вище, вважаю доводи захисника про те, що працівники поліції безпідставно пропонували пройти йому огляд на стан сп'яніння, оскільки ознаки сп'яніння були відсутні, на думку суду є недоречними та розцінюється як обрана тактика захисту.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, тоді як ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння неодноразово ухилявся, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 в частині відсутності у нього ознак сп'яніння не заслуговують на увагу, оскільки згідно п.2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, перелік яких міститься у п.3 цього розділу, при цьому закон не вимагає, щоб ці ознаки сп'яніння були підтверджені свідками або зафіксовані на відео, а також окремої процедури огляду на наявність таких ознак сп'яніння.
Повноваження поліцейського уповноваженого підрозділу НПУ самостійно виявляти та оцінювати наявність ознак алкогольного або наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу, є виключними, ніхто інший не має повноважень оцінювати наявність у водія тих чи інших ознак сп'яніння. У зв'язку з чим, якщо у поліцейського виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп'яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
На підставі наведеного та за результатами дослідження відеозапису з бодікамер поліцейських, доходжу висновку, що доводи апелянта про безпідставність вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння не заслуговують на увагу. Встановити наявність ознак алкогольного сп'яніння з відеозапису об'єктивно неможливо та не передбачено законодавством, такі ознаки були встановлені працівниками поліції та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Окреслені обставини у своїй сукупності підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, та безумовно вказують на наявність об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735) огляд на стан сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); 2) лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
За змістом розділу ІІ цієї Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Звертаю увагу, що відповідно до вимог статті 267 КУпАП у разі незгоди з діями працівників поліції ОСОБА_1 міг оскаржити такі дії у порядку, передбаченому КАС України або до вищестоящого органу (вищестоящій посадовій особі), підтвердження чого на момент розгляду цієї апеляційної скарги не надано.
16.03.2026 на електронну адресу суду надійшли уточнення до апеляційної скарги адвоката Лугинця В.П. та долучено рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 27 лютого 2026 року.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 27.02.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 зодоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3894795 від 19 січня 2025 року, винесену інспектором ВП №1 (м.Овруч) Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Гриб О.Ф., якою за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.
Закрито справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .
Оскарження та скасування постанови поліцейського серії ЕНА №3894795 від 19.01.2025 за ч.2 ст.122 КУпАП не впливає на законність дій працівника поліції під час вирішення обґрунтованості зупинки водія та оголошення причини такої зупинки і виявлення в ході спілкування ознак сп'яніння.
Наявність або відсутність, чи скасування в подальшому постанови про притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що було підставою для його зупинки, не звільняє особу від обов'язку пройти огляд на стан сп'яніння у випадку пред'явлення такої вимоги працівником поліції при виявленні ознак сп'яніння та не є автоматичним наслідком для визнання неналежними всіх доказів, зібраних у справі про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.
Незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, такий обов'язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не впливає на причину зупинки.
Окрім того, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння чи в іншому неналежному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.
Овруцький районний суд Житомирської області слушно послався на положення пункту 2.5 ПДР, згідно з яким незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки такий обов'язок прямо передбачений пунктом та не пов'язаний з причиною зупинки транспортного засобу. За невиконання такого обов'язку, тобто відмову водія від проходження огляду на виявлення стану сп'яніння, настає юридична відповідальність, передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, не містить такого елементу, як «причина зупинки транспортного засобу». Об'єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно він інших видів адміністративної відповідальності.
Під час розгляду справи № 990SCGC/1/24 у своїй постанові від 18 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду (далі - Постанова № 990SCGC/1/24) виснувала, що водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений указаним Законом обов'язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Також, відсутність підпису водія в направленні до медзакладу або протоколі не робить їх недійсними, якщо на відео зафіксовано факт відмови водія підписувати документи.
Верховний Суд часто вказує, що процесуальні недоліки, які не впливають на суть правопорушення, не є підставою для закриття справи.
Щодо доводів захисника про те, що суд першої інстанції не здійснив допит свідка, слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2026 від захисника Лугинця В.П. надійшло клопотання, в якому він просить судове засідання відкласти на іншу дату, повторно викликати свідка (поліцейського) ОСОБА_3 та неявку ОСОБА_4 в судове засідання визнати такою, яка відбулась з поважних причин та не залежала від його волі, оскільки з 13.01.2026 по даний час ОСОБА_5 перебуває на стаціонарному лікуванні в КНП «Овруцька міська лікарня», що підтверджується відповідною медичною довідкою.
Оскільки, ОСОБА_3 в судове засідання вкотре не з'явився, в телефонному режимі повідомив про неможливість явки в судове в засідання в зв'язку з тяжкою хворобою, зважаючи, що ОСОБА_1 в судовому засіданні надав свої пояснення, суд відхилив клопотання про відкладення судового розгляду справи.
Відхиляючи клопотання захисника ОСОБА_2 від 19.01.2026, суд першої інстанції діяв у межах своїх повноважень та забезпечив баланс між правами учасників та обов'язком розгляду справи у встановлені законом строки.
Суд врахував, що ОСОБА_1 вже реалізував своє право на надання пояснень у судовому засіданні, висловивши власну позицію щодо обставин справи. Таким чином, його право бути почутим не було порушено.
Судом було перевірено неможливість явки свідка ОСОБА_3 , яка була зумовлена поважною причиною - тяжкою хворобою. Враховуючи характер правопорушення та наявну сукупність інших доказів у справі, суд об'єктивно дійшов висновку про можливість завершення розгляду без повторного виклику даного свідка, чергове відкладення розгляду справи за наявності в матеріалах достатніх доказів для прийняття рішення, призвело б до затягування судового процесу, що суперечить принципу «розумних строків» (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
За таких обставин, суд першої інстанції вжив усіх необхідних заходів для всебічного розгляду справи, а незгода захисту з відмовою у задоволенні клопотання не свідчить про порушення процесуальних норм.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
постановила:
Апеляційну скаргу адвоката Лугинця Віктора Павловича залишити без задоволення, а постанову судді Овруцького районного суду Житомирської області від 19 січня2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.С.Рябенька