Справа № 289/44/26
Номер провадження 2/289/637/26
20.03.2026 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Сіренко Н.С.,
за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
14.01.2026 позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 17.12.2024 між сторонами за допомогою Веб-сайту (creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту №1485-2483, на виконання якого позичальнику ОСОБА_1 було надано кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах : сума кредиту 3000,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період - 21 днів; комісія на видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту; знижена відсоткова ставка - 1,00% в день; стандартна % ставка - 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору; 0,75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених Договором.
Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, не повернула в повному обсязі кредит, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором, станом на 09.12.2025 загальний розмір заборгованості за наданим кредитом становить 14279,40 грн., а саме : заборгованість за кредитом - 3000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 9329,40 грн.; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 1500,00 грн.; заборгованість по комісії - 450,00 грн., що зумовило звернення ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 14279,40 грн. та судових витрат в розмірі 2662,40 грн.
Ухвалою від 21.01.2026 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу з повідомленням сторін 23.02.2026, визначено відповідачу строк для подання відзиву (а.с.54), копію ухвали направлено сторонам (а.с.55,56,57,58).
Направлена відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання кореспонденція повертається до суду не врученою адресату по причині «адресат відсутній» (а.с.60,67), що згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
Окрім направлення судової повістки про виклик до суду на зареєстровану адресу місця проживання відповідача, остання повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення судової кореспонденції на вказану в позовній заяві електронну адресу відповідача (а.с.58,63), а також шляхом доставки SMS-повідомлення щодо документу «Судова повістка» у додаток «Viber» на вказаний в позовній заяві номер телефону відповідача (а.с.59).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання, в якому просить розглядати справу за його відсутності. Також вказав, що у випадку неявки відповідача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі (а.с.9).
У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.
З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом (Постанова ВС від 13.10.2025 у справі №572/3022/24).
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судових засідань повідомлялася належним чином, однак в судове засідання повторно не з'явилася, причини своєї неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала, заяв чи клопотань не надходило.
З огляду на вказане, з урахуванням положень ч. 4 ст. 226, ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, судом протокольно ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Урівноваженням прав відповідача є її право на перегляд заочного рішення, подачу всіх доказів, які вона могла подати у судовому засіданні, а також на нову оцінку наявних у справі доказів з урахуванням її позиції.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування щодо належного виконання умов укладеного кредитного договору, в яких ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а відповідач ОСОБА_1 - споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов'язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту та сплати процентів за його користування.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зареєстровано 01.08.2013, вид економічної діяльності - 64.92 Інші види кредитування (основний) (а.с.38,39).
Матеріалами справи підтверджується, що 17.12.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 досягнуто домовленості та було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1485-2483 продукту «CreditKasa» в електронній формі (а.с.10-20), Договір містить електронний підпис відповідача із одноразовим ідентифікатором А0430, який надано позичальнику для підписання договору та підтвердження ознайомлення з іншими супутніми документами.
Отже, укладення Договору відбулось у відповідності до положень Закону України "Про електронну комерцію", договір підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Пунктом 2.2. зазначеного договору визначено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.
Загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 3000,00 грн. (п.4.1.), дата видачі кредиту 17.12.2024 (п.4.2.); тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована (п.4.7.), сплату процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше дат, які є останніми днями відповідних Базових періодів шляхом здійснення безготівкового переказу суми, що дорівнює Обов'язковому платежу, на банківський рахунок Кредитодавця (п.4.9.). У разі несплати процентів за користування кредитом не пізніше останнього дня будь-якого Базового періоду до такого Обов'язкового платежу починаючи із наступного календарного дня додаються проценти за користування Кредитом за кожен календарний день користування Кредитом у межах строку кредитування, які позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше цього календарного дня у складі Обов'язкового платежу. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати його видачі до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту за Стандартною процентною ставкою - 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору; 0,75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (п.4.10.). В пункті 4.11. Договору обумовлено сплату позичальником комісії за видачу кредиту, яка становить 15,00% від суми виданого кредиту. Строк кредитування 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення кредиту - 16.12.2025 (п.4.13). В договорі обумовлено порядок повернення кредиту, наведено розрахунок для повного погашення Кредиту, зазначені права та обов'язки сторін, інформація про наслідки невиконання умов цього Договору та інші істотні умови.
Із розділу 13 кредитного договору убачається, що такий містить в собі реквізити сторін договору, зазначено анкетні дані позичальника, місце проживання, РНОКПП, електронна адреса та номер особистого електронного платіжного засобу (а.с. 20 на звороті).
Невід'ємною частиною цього Договору є додатки : 1) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) (а.с.21-29), 2) Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1485-2483 (а.с.29 на звороті - 30), які підписані електронним підписом Позичальника одноразовим ідентифікатором (номер ідентифікатора) А0430, отже з ними ОСОБА_1 ознайомлена.
Таким чином сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк на який його надано, термін дії кредитного договору, розмір процентної ставки та комісії, строки, порядок і розміри повернення тіла кредиту, відсотків та комісії що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Тобто Договір про відкриття кредитної лінії № 1488-2483 від 17.12.2024 є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, вони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину і волевиявлення учасників договору було вільним. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач також їх не надав, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 18.06.2021 у справі № 234/8079/20.
Згідно матеріалів справи взяті на себе зобов'язання за договором від 17.12.2024 позивач виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси, в порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав.
На підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу надається квитанція АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування платником УКР КРЕДИТ ФІНАНС через систему платежів LiqPay 3000,00 грн. отримувачу 414949*32 (а.с.31) та Довідка про перерахування суми кредиту №1485-2483 від 17.12.2024 ОСОБА_1 , платіж №2565368531, сума платежу 3000,00 грн., реквізити платіжної картки зазначено НОМЕР_1 (а.с.32).
Аналіз встановлених обставин, дозволяє зробити висновок, що номер картки, на яку здійснено зарахування коштів за кредитними коштами є тією ж карткою, що зазначена позичальником у графі 13 кредитного договору.
Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за договором 1485-2483 від 17.12.2024 станом на 10.12.2025, позичальник ОСОБА_1 не внесла жодного платежу в обумовлені Договором строки сплати Обов'язкового платежу, має загальну заборгованість 14279,40 грн., з якої: основний борг - 3000,00 грн., залишок відсотків - 9329,40 грн., залишок відсотків ст. 625 ЦК - 1500,00 грн., залишок комісій - 450,00 грн (а.с.33-37).
Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень статей 76-81 ЦПК України на спростування доводів позивача.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Відповідно до ст.ст. 1054,1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Нормами статей 526, 527, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд вважає доведеним, що між сторонами 17.12.2024 укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1485-2483 за умовами якого, відповідач отримала кредит, тобто, позивач свої зобов'язання за цим договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу кредитні ресурси та можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Щодо стягнення відсотків на підставі ст. 625 ЦК України.
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить стягнути із відповідача за кредитним договором зокрема і заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 1500,00 грн.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1 ст. 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (постанова Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15).
Згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).
Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23).
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 1500,00 грн. не ґрунтується на Законі та задоволенню не підлягає.
За встановлених обставин, відповідно до наведених норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов'язанням, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 3000,00 грн., заборгованості по відсотках - 9329,40 грн., заборгованості по комісії - 450,00 грн., а разом 12779,40 грн., підлягають задоволенню, а в іншій частині позову про стягнення 1500,00 грн. заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - суд відмовляє.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2382,72 грн. (12779,4 /14279,40 х 2662,40).
Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-284, 289 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407 код ЄДРПОУ 38548598) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №1485-2483 від 17.12.2024 у розмірі 12779,40 грн. (дванадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять грн. 40 коп.) та судовий збір в розмірі 2382,72 грн. (дві тисячі триста вісімдесят дві грн. 72 коп.), а всього 15162,12 грн. (п'ятнадцять тисяч сто шістдесят дві грн. 12 коп.).
У іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Наталія СІРЕНКО