Справа № 755/21080/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/866/2026
Головуючий у суді першої інстанції: Марфіна Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
20 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Шелудько Оксани Олександрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року, ухвалене у м. Києві у складі судді Марфіної Н.В., повний текст якого складено 19 березня 2025 року, у справі №755/21080/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначило, що 29 вересня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1280-0173. Відповідно до умов договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зобов'язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15 000,00 грн. зі строком надання кредиту 300 днів, із застосуванням зниженої відсоткової ставки у розмірі 2,50 % в день та стандартної % ставки - 3,00 % в день. Додатковою угодою від 06 жовтня 2023 року сторони домовились про надання додаткових коштів в сумі 3 000,00 грн. Всупереч вимог цивільного законодавства та умов кредитного договору, ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 08 серпня 2024 року становить 176 985,00 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по кредиту - 18 000,00 грн.; сума заборгованості за нарахованим процентам - 158 985,00 грн. При цьому ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було прийнято рішення про прощення частини боргу. З урахуванням викладеного, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1280-0173 від 29 вересня 2023 року у розмірі 90 000,00 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по кредиту - 18 000,00 грн.; суми заборгованості за нарахованим процентам - 72 000,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1280-0173 від 29 вересня 2023 року на загальну суму 90 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішеннямадвокат Шелудько О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в позові ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не було доведено надання ОСОБА_1 кредиту на підставі договору про відкриття кредитної лінії №1280-0173 від 29 вересня 2023 року. Долучені до позовної заяви лист АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів через систему платежів LiqPay, довідка про перерахування коштів та розрахунок заборгованості не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо повних банківських реквізитів одержувача коштів, а отже, не можуть бути належними і допустимими доказами перерахування коштів на підставі вказаного договору та існування боргу. Також, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» безпідставно нараховано проценти за користування кредитом поза межами кредитування, визначений позивачем розмір процентів не відповідає вимогам справедливості.
Мосійчук А.І., яка діє в інтересах ТОВ «Укр Кредит Фінанс», подала апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29 вересня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії №1280-0173. Договір підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А6372.
Відповідно до умов даного договору, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зобов'язалося надати ОСОБА_1 на умовах, передбачених договором, грошові кошти (кредит) у сумі 15 000,00 грн., базовий строк кредиту складає 10 календарних днів з дня отримання кредиту, стандартна процентна ставка 3,00 % в день, строк кредитування складає 300 днів (а.с. 80-92).
Відповідно до додаткової угоди до договору про відкриття кредитної лінії №1280-0173, сторони погодили надання позичальнику додаткових кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» посилалося на те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов'язання, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 08 серпня 2024 року склала 176 985,00 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по кредиту - 18 000,00 грн.; сума заборгованості за нарахованим процентам - 158 985,00 грн. При цьому ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було прийнято рішення про прощення частини боргу, у зв'язку з чим порушило перед судом питання про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 90 000,00 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по кредиту - 18 000,00 грн.; суми заборгованості за нарахованим процентам - 72 000,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та стягнув з ОСОБА_1 вказану заборгованість.
Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов'язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту.
При цьому за правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту на підставі договору про відкриття кредитної лінії №1280-0173 від 29 вересня 2023 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1280-0173 від 29 вересня 2023 року та лист АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів ТОВ «Укр Кредит Капітал» його клієнтам через систему платежів LigPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року.
Проте, вказана довідка та лист не є первинними бухгалтерськими документами відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», створеними безпосередньо під час банківської операції по перерахуванню коштів. У них не зазначено повні дані щодо рахунку, на який здійснювалося перерахування коштів.
В довідці про перерахування суми кредиту та листі АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення перерахування коштів на певні рахунки зазначено про перерахування коштів в сумі 15 000,00 грн. та 3 000,00 грн. на рахунок НОМЕР_1 .
Разом з тим, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не надало суду жодних доказів на підтвердження належності рахунку НОМЕР_1 саме відповідачу, та надходження на його рахунок грошових коштів на підставі договору про відкриття кредитної лінії №1280-0173 від 29 вересня 2023 року.
Клопотання про витребування відповідних доказів у банку, який відкрив відповідний рахунок та емітував відповідну картку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не заявляло.
Крім того, довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту та розрахунок заборгованості за кредитним договором складені самим позивачем, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження факту надання відповідачеві кредиту.
Таких доказів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не надало і до суду апеляційної інстанції.
Статтею 13 ЦПК України передбачено принцип диспозитивної цивільного судочинства.
Частиною 1 вказаної статті визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно з ст. 141 ЦПК України з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 816,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Шелудько Оксани Олександрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 1 816,80 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді