20 березня 2026 року місто Київ.
Справа № 755/24067/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7818/2026
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Желепи О.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року (у складі судді Галаган В.І.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором № 5159853 від 05.12.2024 року у розмірі 44 880,00 грн. та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., а всього на загальну суму 47 908 гривень 00 копійок.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача 30 січня 2026 року подав через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення, та ухвалити нове, яким задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача 12 000 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, шляхом подачі оригіналу документу про сплату судового збору.
Роз'яснено, що у випадку не усунення у визначений судом термін недоліків апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року продовжено ОСОБА_2 строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Київського апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року, встановивлено строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
Попереджено заявника, якщо у визначений судом строк він не усуне недоліки своєї апеляційної скарги (не подасть докази сплати судового збору), апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута.
11 березня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява, в якій представник відповідача зазначає, що ОСОБА_2 є споживачем, який відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів», звільняється від сплати судового збору.
Також зазначає, що відповідач має складне матеріальне становище, має стан учасника бойових дій та є військовим
Відтак просить відстрочити до ухвалення постанови суду, а за можливості звільнити апелянта від сплати судового збору.
Проаналізувавши заяву сторони відповідача, апеляційний суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Преамбула Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі №761/24881/16-ц зазначила, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Велика Палата констатувала, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді.
Отже, Велика Палата Верховного Суду визначила єдиний підхід щодо застосування судами норм матеріального права під час визначення, чи звільнена особа від сплати судового збору за звернення до суду із позовом на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», сформулювавши, що виключно позивачі - споживачі у таких справах звільняються від справляння судового збору на всіх стадіях судового розгляду.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 160/15864/20 зазначено, що стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.
Ураховуючи наведене, споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу у випадку, якщо вони є позивачами і звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів.
Зокрема, такої ж позиції дотримується Верховний Суд при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за подачу касаційної скарги особами, які не мають процесуального статусу позивача (ухвала від 10 січня 2023 року у справі №344/8736/21).
У справі № 755/24067/25, рішення в якій оскаржується, ОСОБА_2 є відповідачем, до якого подано позов про стягнення заборгованості, відтак, скаржник мав сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Як зазначалось в ухвалі про продовження строку на усунення недоліків, за приписами пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Серед даного переліку відсутнє звільнення від сплати судового збору у справі про стягнення заборгованості.
Крім того, питання щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» розглядалось Великою Палатою Верховного Суду в справі № 9901/311/19, за результатами розгляду якої 09 жовтня 2019 року було прийнято постанову.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17 зазначено, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У даній справі ОСОБА_2 є відповідачем, а позовні вимоги не зачіпають порядку та обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту ОСОБА_2 як учасника бойових дій, тому у цьому випадку на нього не поширюється дія пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Щодо посилання на складне матеріальне становище, то апеляційний суд звертає увагу, що згідно з ч.ч.1, 3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд, у порядку передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Аналогічні вимоги зазначені і у ст.8 Закону України «Про судовий збір», а саме, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тобто даними нормами законодавства визначена виключна підстава для звільнення, зменшення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору - незадовільний майновий стан сторони.
Відповідно до ч. 3 ЗУ «Про судовий збір», при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутне матеріальне становище скаржника, що відповідно унеможливлює здійснити оплату судових витрат.
Разом з тим заявляючи про звільнення скаржника від сплати судового збору, відповідачем не було подано жодних доказів свого скрутного майнового становища в період, який може бути врахований за ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».
Таким чином, посилання скаржника на неможливість сплатити судовий збір є недоведеним.
З огляду на зазначене відсутні законні підстави для звільнення від сплати судового збору або відстрочення такої сплати до ухвалення постанови, у зв'язку з чимклопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: подання доказів документа про сплату судового збору.
Керуючись статтею 127 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1, поданого в інтересах ОСОБА_2 ,про відстрочення тазвільнення від сплати судового збору - відмовити.
Продовжити ОСОБА_2 строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Київського апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року, встановивши строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подачі апеляційному суду оригіналу документа про сплату судового збору.
Попередити заявника, якщо у визначений судом строк він не усуне недоліки своєї апеляційної скарги (не подасть докази сплати судового збору), апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Желепа О.В.