Справа №753/5483/24Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2466/2026
19 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100020000700 по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє: 01.09.2023 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі та штрафу в розмірі 850 гривень,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року,-
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років і 1 місяць.
На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень визначено, шляхом поглинення покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2023 року, призначеним покаранням за цим вироком, у виді позбавлення волі строком на 5 років і 1 місяць та штрафу в розмірі 850 гривень.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 18 лютого 2023 року близька 11 год., перебуваючи поблизу закладу громадського харчування «МcDonald's» за адресою: м. Київ, вул. М. Гришка 7, побачив на підвіконні сумку. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 заволодів вказаною сумкою вартістю 291 грн., в середині якої знаходився одяг, який не представляє матеріальної цінності для потерпілого, рюкзак вартістю 258 грн., в середині якого знаходились грошові кошти в сумі 10 000 грн., безпровідні навушники Ergo 510 twinsnano вартістю 395 грн. 97 коп., мережевий зарядний адаптер живлення (блок живлення) «Samsung» EP-TA200 вартістю 183 грн. 33 коп., та речі які не представляють для потерпілого матеріальної цінності, а саме: зарядний шнур (кабель) живлення до мобільного телефону, блютуз гарнітура темного кольору, гаманець, картка проїзду в метро, павербанк, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в'язка ключів, картка киянина, та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав вказану сумку та рюкзак із зазначеним майном всередині, яка належить потерпілому ОСОБА_9 .
В подальшому ОСОБА_7 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріального збитку на загальну суму 11 128 грн. 30 коп.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що наявними у матеріалах провадження доказами не доводиться винуватість ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна.
За доводами апелянта,суд не надав належної оцінки показанням обвинуваченого, який повідомив, що побачив на підвіконні сумку. В сумці знаходились брудні речі. Грошей та телефону не було. Вважав, що ця сумка нікому не належить та є знахідкою для нього, а тому вирішив взяти її собі.
Вважає, що стороною обвинувачення не доведено умисел обвинуваченого ОСОБА_7 на таємне викрадення чужого майна.
За результатами розгляду апеляційної скарги просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження закрити у зв'язку з відсутністю доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Заслухавши пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку проданої апеляційної скарги, прокурора, яка вважала вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Положеннями ч.2 ст.94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.
Суд першої інстанції, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини кримінального провадження за висунутим обвинуваченням, свій висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину обґрунтував наведеними у вироку доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, а саме:
- показаннями потерпілого ОСОБА_9 про те, що перебуваючи на території Макдрайву, залишив на підвіконні рюкзак, а сам неподалік (30-40 м.) допомагав товаришу встановлювати генератор. Через деякий час побачив, що рюкзак зник, повідомив знайомому та директору фірми, в якій працює його товариш. Одразу викликав працівників поліції. Після цього їм показали відео, де було видно дві особи, які забрали рюкзак. В подальшому йому повернули деякі речі. Гроші і телефон не повернули;
- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_7 є його товаришем. У нього в квартирі працівники поліції вилучили рюкзак, який приніс ОСОБА_7 . Того дня він гуляв разом з ОСОБА_7 та ще одним знайомим, щось в ломбард. Свідок погано пам'ятає ці обставини, оскільки на той час вживав наркотичні засоби і перебував в стані наркотичного сп'яніння;
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 18.02.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_9 заявив, що за адресою: м. Київ, вул. Гришка, 7 невстановлені особи вчинили крадіжку портфеля з особистими речами, котрий лежав на підвіконні закладу «Макдональдс». В сумці були наступні речі: паспорт на ім'я заявника, павербанк, зарядний пристрій до телефону, гаманець з грошовими коштами близько 10 000 гривень, навушники «Ergo», ключі від квартири, картка «Київ цифровий» (т. 1 а.с.116);
- протоколом огляду місця події від 18.02.2023 року, згідно якого ОСОБА_10 в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , добровільно видав речі, які залишив його знайомий ОСОБА_11 , а саме: рюкзак камуфляжного кольору та сумку камуфляжного кольору, в'язку ключів, блютуз-гарнітуру, безпровідні навушники білого кольору, зарядний пристрій до телефону, картку киянина та паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також повідомив, що він був свідком того, як дані речі його знайомий ОСОБА_11 18.02.2023 року близько 11 годинивзяв на станції метро Позняки біля Макдональдса (т.1 а.с.121-125);
- висновком експерта №СЕ-19/111-23/10745-ТВ від 06.03.2023 року, відповідно до даних якого ринкова вартість сумки станом на 18.02.2023 рік могла становити 291 грн. Ринкова вартість рюкзака станом на 18.02.2023 року могла становити 258 грн. Встановити ринкову вартість блютуз-гарнітури не видається за можливе у зв'язку з неможливістю його ідентифікувати. Ринкова вартістю бездротових навушників «Ergo 510 twinsnano» в кейсі станом на 18.02.2023 року становила 395,97 грн. Ринкова вартістю мережевого зарядного адаптера живлення (блочка живлення) «Samsung» EP-TA200 станом на 18.02.2023 року становила 183,33 грн. Встановити ринкову вартістю кабелю живлення не видається за можливе у зв'язку з неможливістю його ідентифікувати (т.1 а.с.131-137);
- протоколом перегляду відеозапису від 21.12.2023 року, а саме відеофайлу 00010002642000001 від 18.02.2023, відповідно до якого на відео зафіксована територія закладу громадського харчування «McDonalds» за адресою: м. Київ, вул. Гришка, 7. Також зафіксовано ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , які ходять по території. О 10:51:04 годині ОСОБА_7 вдягає на себе рюкзак камуфляжного кольору та тримає в руці сумку меншого розміру, яку передає ОСОБА_10 , і вони йдуть з даної території. Далі переглянутий файл 00010002726000201 від 18.02.2023 року, відповідно до даних якого на відео зафіксована територія закладу громадського харчування «McDonalds», що за адресою: м. Київ, вул. Гришка, 7. На вказаній ділянці території знаходяться ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , які ходять по території, а потім зникають з поля зору камер спостереження (т.1 а.с.138-150);
- згідно листа ломбарду Парус від 09 вересня 2023 № 177/23 ОСОБА_12 18.02.2023 у філії № 14, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Михайла Гришка, 8, приміщення 4, було закладено павербанк (т. 1 а.с. 151).
Оцінивши всі ці докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд обґрунтовано, вмотивовано та на законних підставах визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
При цьому колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 сам не заперечує той факт, що він заволодів належними потерпілому ОСОБА_9 речами, заперечуючи лише наявність грошових коштів та телефону.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він не мав умислу на вчинення крадіжки, оскільки вважав, що знайшов рюкзак, який нікому не належить та є знахідкою, стали предметом належної перевірки судом першої інстанції.
Судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.03.2014 (справа № 5-2кс14), згідно якої частина 1 статті 185 КК України містить обов'язкові ознаки складу злочину, які виокремлюють (ідентифікують) фактично вчинені дії як крадіжку й відрізняють її від діянь, що посягають на інші об'єкти кримінально-правової охорони, або від фактів, які зумовлюють виникнення інших (некримінальних) правовідносин. Визначальною ознакою крадіжки є суб'єктивна сторона цього злочину, тобто психічне ставлення винної особи до вчинюваних нею дій. Така особа розуміє, що заволодіває чужим майном, усвідомлює, що воно належить конкретному власнику і що вона обертає його на свою користь протиправно шляхом таємного викрадення. Зміст суб'єктивної сторони цього діяння розкривається через предмет і об'єктивну сторону цього злочину, зокрема через його зовнішні поведінкові ознаки - місце, час, спосіб та обставини скоєння злочину. Предметом крадіжки завжди є будь-яке чуже майно чи майнові права на нього. Нерідко це майно може знаходитися на відкритій місцевості, у місцях загального користування чи перебувати в іншому доступному місці. Правовий режим такого майна не завжди означає, що воно є нічийним, таким, від якого власник відмовився чи втратив з ним зв'язок.
Про те, що майно, доступ до якого був неутруднений, має власника, що воно тимчасово з якихось причин опинилося поза увагою останнього, що власник фактично не втратив над ним контролю і завжди може його поновити, а також те, що особа, яка виявляє таке майно й заволодіває ним, фактично викрадає його, можуть свідчити такі обставини: індивідуальні відмінні ознаки предмета майна (тип, вид, найменування, особливості тощо), з вигляду яких винна особа в змозі визначити власника майна; конкретна характеристика місця перебування майна на момент його виявлення, яка дає можливість визначити (побачити, виявити) межі приватності місця знаходження майна; зазвичай нетривалий час, упродовж якого у винної особи визріває і реалізується намір заволодіти майном; причини появи майна на місці виявлення, умови та обставини його перебування там, з яких можна визначити ознаки належності майна конкретній особі та простежити її зв'язок з ним.
Про умисел на викрадення майна за аналізованих підстав може свідчити поведінка винної особи під час та після злочину. Навіть якщо ця особа до виявлення майна мала якийсь свій порядок дій, після його виявлення відмовляється від своїх планів, заволодіває майном і зникає з місця події. Спосіб викрадення майна є таємним, одним із різновидів якого є викрадення майна у присутності інших осіб, які, на переконання винної особи, не сприймають його дії як викрадення майна. Враховуючи специфіку цього злочину, способами вилучення майна переважно виступають фізичне витягання, переміщення, видалення його з володіння власника.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 беззаперечно усвідомлював характер вчинених ним протиправних дій, оскільки взяв рюкзак, який знаходився на підвіконні громадського закладу харчування, переконавшись у вмісті вказаного рюкзаку, в якому знаходились цінні речі потерпілого, в тому числі паспорт громадянина України, не вживаючи заходів для відшукання власника рюкзака, привласнив вказані речі, зник з місця події та в цей же день заклав павербанк потерпілого до ломбарду.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 23 червня 2020 року (справа № 128/984/17 провадження № 51-1305км20), заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала, кому належить це майно, мала підстави вважати де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.
На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.
Таким чином, не зважаючи на заперечення ОСОБА_7 своєї вини за висунутим йому обвинуваченням за встановлених судом першої інстанції обставин, наявними в матеріалах кримінального провадження доказами доводиться поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_7 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, а його дії вірно кваліфіковані зач.4 ст.185 КК України.
Підсумовуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду не встановлено невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається захисник у поданій ним апеляційній скарзі.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання допустив неправильне застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 роки і 1 місяць.
На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень визначено, шляхом поглинення покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2023 року, призначеним покаранням за цим вироком, у виді позбавлення волі строком на 5 років і 1 місяць та штрафу в розмірі 850 гривень.
Призначене судом ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.185 КК України відповідає засадам, визначених у ст.65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що судом неправильно призначено покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.
Як вбачається із матеріалів провадження, вироком Голосіївським районним судом м. Києва від 01.09.2023 року ОСОБА_7 був засуджений за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік та штрафу в розмірі 850 гривень, який ухвалено виконувати самостійно.
Новий злочин ОСОБА_7 вчинив 18.02.2023 року, тобто до постановлення вироку Голосіївським районним судом м. Києва від 01.09.2023 року.
Відповідно до ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
До основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною. За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглиненняпокарання, призначеного за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2023 року, покаранням, призначеним за новим вироком, неправильно призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років і 1 місяць та штрафу в розмірі 850 гривень, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
За приписами частини 2 статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
З огляду на викладене, залишаючи апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 без задоволення, колегія суддів на підставі ст.404 КПК України вирок суду змінює, оскільки розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на покращення становища обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
В порядку ч.2 ст.404 КПК України вирок Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , змінити в частині призначеного покарання.
На підставі ч.4 ст.70 КК України призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення покарання, призначеного за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2023 року, покаранням, призначеним за новим вироком, у виді позбавлення волі строком на 5 років і 1 місяць.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня отримання копії даної ухвали.
Судді:
__________________ _________________ ________________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4