19 березня 2026 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/6845/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
за участі: представника заявника - адвоката Корнійчук Я. П. (у режимі ВКЗ),
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Святошинського районного суду міста Києва
у складі судді Петренко Н. О., присяжних: Теренчука Р. Д., Байсанова В. М.
від 23 грудня 2025 року
у цивільній справі № 759/18950/25 Святошинського районного суду міста Києва
за заявою ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України
про оголошення фізичної особи померлою,
В серпні 2025 року заявниця звернулася до суду із заявою, в якій просила оголосити померлим її чоловіка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи заяву, посилалася на те, що вона є дружиною військовослужбовця ОСОБА_3 , який зник безвісти під час виконання бойових завдань із відсічі збройної агресії російської федерації. Стверджувала, що 01-02 жовтня 2022 року в районі населеного пункту Первомайське Донецької області її чоловік, перебуваючи на посаді водія військової частини НОМЕР_2 , зник за особливих обставин, що погрожували смертю, внаслідок штурмових дій ворога. Зазначала, що факт зникнення в бою безпосередньо під час виконання бойового завдання підтверджується матеріалами службового розслідування та офіційним сповіщенням сім'ї від 20.10.2022. Вважала, що тривала відсутність будь-яких відомостей (майже три роки) та безрезультатність пошукових заходів через державні установи дають достатні підстави для вірогідного припущення про його загибель. Посилалася на наявні електронні докази на флеш-носії, що фіксують обставини бойового зіткнення, в якому ймовірно загинув чоловік, чиє тіло залишилося на нині окупованій території. Стверджувала, що набуття чоловіком правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин (витяг з Реєстру від 07.02.2024), згідно з Законом № 2505-VIII не перешкоджає судовому оголошенню його померлим. Вважала за можливе застосування спеціального шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 46 ЦК України, оскільки зникнення сталося в умовах активних бойових дій та реальної загрози життю військовослужбовця. Наголошувала на загальновідомості факту ведення запеклих боїв та масованих обстрілів у районі населеного пункту Первомайське, що не потребує додаткового доказування згідно з Наказами Мінреінтеграції № 309 та № 376.
Зазначала, що оголошення особи померлою є необхідною юридичною фікцією для усунення правової невизначеності у відносинах за участю особи, місце перебування якої невідоме. Стверджувала, що судове рішення має суттєве юридичне значення для реалізації прав на спадкування, увіковічення пам'яті захисника та забезпечення правомірного розпорядження майном. Вважала, що встановлення цього факту дозволить сім'ї отримати соціальні гарантії та одноразову грошову допомогу, передбачені Законом України № 2011-XII та постановою КМУ № 168. Зазначала, що звернення до суду є єдиним засобом захисту інтересів, оскільки органи РАЦС позбавлені підстав для реєстрації смерті без відповідного судового рішення. Посилалася на практику Верховного Суду та положення Конвенції про захист прав людини, наголошуючи на обов'язку держави забезпечити ефективний доступ до правосуддя у справах окремого провадження. Стверджувала про дотримання процесуальних вимог щодо кола заінтересованих осіб, залучивши Міністерство оборони України як гаранта дотримання норм закону при встановленні юридичного факту. Підсумовуючи, заявниця просила оголосити ОСОБА_3 померлим з датою смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язків військової служби.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року відмовлено в задоволені заяви.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення яким заяву задовольнити. Вказує, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушеного права заявниці не відповідають дійсності, оскільки при зверненні з даною заявою заявниця вказувала, що рішення суду їй потрібне для увіковічення пам'яті чоловіка та батька, оформлення спадкових прав та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця. Суд нівелює право заявниці і її доньки мотивуючи тим, що заінтересованою особою (Міністерством оборони України) не порушено право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі, смерті її чоловіка та батька. Тоді як в окремому проваджені відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами.
Зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи. Суд критично віднісся до вжитих заявницею заходів по розшуку чоловіка та зібраним доказам, матеріалам службового розслідування. Також не надано жодної оцінки поясненням ОСОБА_4 , дружини ОСОБА_5 , побратима чоловіка заявниці, який загинув в тому самому бою, тіло якого було повернуто та встановлено співпадіння ДНК. Враховуючи вимоги ст. 89 ЦПК України суд мав би встановити, що підставою для оголошення фізичної особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи. У суду також не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених заявником у заяві і доказів. Жодних заперечень від військової частини щодо обставин можливої смерті військовослужбовця ОСОБА_3 до суду не надходило.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник заявника - адвокат Корнійчук Я. П. підтримала апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів.
Інші учасники у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином через підсистему Електронний суд.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що заявниця, ОСОБА_1 , перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 02.04.2002, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , виданим Орджонікідзевським відділом РАЦС м. Маріуполя (актовий запис № 88). Від шлюбу подружжя має доньку - ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що солдат ОСОБА_3 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді водія ІНФОРМАЦІЯ_5. Згідно з витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині), останній брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у зв'язку з військовою агресією рф.
Відповідно до матеріалів службового розслідування (наказ командира ВЧ НОМЕР_2 від 02.10.2022 № 766) та сповіщення сім'ї, встановлено, що 02.10.2022 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Первомайське Донецької області солдат ОСОБА_3 зник безвісти під час вогневого контакту з противником. Зв'язок із ним було втрачено, а його місцезнаходження станом на час розгляду справи залишається невідомим.
Згідно з даними Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, сформованого МВС України, ОСОБА_3 обліковується як особа, зникла безвісти за особливих обставин.
Крім того, за інформацією Координаційного штабу з питань поводження з полоненими та Національного інформаційного бюро, офіційних відомостей про перебування ОСОБА_3 у полоні або факт його загибелі від Міжнародного Комітету Червоного Хреста чи через органи рф не надходило.
За фактом зникнення військовослужбовця Головним управлінням Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100010002442, внесеному до ЄРДР 13.10.2022 за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України з відміткою «безвісти відсутній».
У межах розслідування було проведено молекулярно-генетичну експертизу. Згідно з висновками експерта, встановлено ДНК-профіль доньки зниклого - ОСОБА_2 , який поміщено до Електронного реєстру геномної інформації людини (ЕРГІЛ). Проте, станом на момент розгляду справи, інформація про збіги ДНК-профілю ОСОБА_2 з ДНК-профілями невпізнаних тіл (загиблих), що перебувають на обліку в ДНДЕКЦ МВС України, відсутня.
Згідно з повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_3 не перебуває на обліку як отримувач пенсії, виплати за його рахунком з 02.10.2022 не здійснювалися.
Відповідно до листа № 3074/33.12.-58 Київського відділу державної реєстрації смерті від 07.10.2025 актовий запис про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не виявлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що звернення є передчасним, оскільки дворічний строк після закінчення воєнних дій ще не сплив. Встановивши, що ОСОБА_3 обліковується як особа, зникла безвісти за особливих обставин, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підтверджень його загибелі. Суд зазначив, що факт зникнення в умовах бойових дій не створює презумпції смерті, а результати молекулярно-генетичної експертизи не встановили збігів із ДНК невпізнаних тіл. Суд критично оцінив показання свідка, який бачив загибель на відеозаписі, вказавши на неможливість ідентифікації особи за екіпіровкою. Дійшовши висновку про відсутність порушеного права заявниці на отримання допомоги, суд констатував, що статус зниклого безвісти передбачає інший порядок соціального захисту.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Предметом розгляду у цій справі є оголошення фізичної особи померлою в порядку окремого провадження. Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів виходить із того, що оголошення особи померлою (смерть in absentia) є особливим техніко-правовим прийомом - юридичною фікцією. Суд під час оголошення особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 607/159/23).
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції припустився помилкового тлумачення статті 46 ЦК України. Відповідно до частини другої цієї статті, фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій, проте друге речення цієї ж частини містить спеціальну норму: з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Тлумачення словосполучення «від дня закінчення воєнних дій» не може бути звужувальним. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2024 у справі № 755/11021/22 виснувала, що цей строк має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Відрахування строку лише від дня припинення воєнного стану в усій Україні було б непропорційним обмеженням прав членів сімей Захисників і Захисниць України та призводило б до тривалої правової невизначеності.
Встановлено, що ОСОБА_3 зник безвісти 02.10.2022 в районі н.п. Первомайське Донецької області. Згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зазначений населений пункт (нині село Авдіївське, код UA14160190230078552) офіційно визнано тимчасово окупованим російською федерацією з 02 травня 2024 року.
Верховний Суд у постанові від 18.02.2026 у справі № 759/22513/24 наголосив, що у разі окупації території відлік шестимісячного строку розпочинається саме з дати окупації, оскільки для національних сил оборони активна фаза боїв у цій точці припинилася. Оскільки з моменту окупації (02.05.2024) до моменту звернення заявниці та винесення рішення судом першої інстанції (23.12.2025) минуло понад шість місяців, умови частини другої статті 46 ЦК України щодо строку є повністю дотриманими.
Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок районного суду про «недоведеність» факту загибелі через відсутність ДНК-збігів. В умовах інтенсивних штурмових дій та подальшої окупації території евакуація тіл є об'єктивно неможливою. Вимога суду надати безумовні докази смерті у справі про оголошення померлим суперечить самій природі цієї процедури, яка базується на «вірогідному припущенні». Матеріали службового розслідування прямо вказують на зникнення особи під час вогневого контакту в умовах штурму, що є обставиною, яка загрожувала смертю.
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 761/684/25). Вірогідність того, що військовослужбовець, який зник у бою три роки тому і територія зникнення якого є тимчасово окупованою, загинув, є значно вищою, ніж вірогідність того, що він залишився живим.
Посилання суду на відсутність «порушеного права» заявниці є помилковим. Окреме провадження за ст. 293 ЦПК України призначене саме для підтвердження наявності юридичних фактів, від яких залежить виникнення майнових та особистих немайнових прав (спадкування, соціальні виплати, припинення шлюбу). Невизначеність статусу чоловіка заявниці перешкоджає їй у реалізації цих прав, що є достатньою підставою для звернення до суду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції, за умови повно встановлених фактичних обставин справи, було допущено невідповідність висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 46 ЦК України, що виявилося у помилковому тлумаченні строків оголошення особи померлою в умовах збройного конфлікту та прояві надмірного формалізму при оцінці доказів. Зазначене, відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення заяви та оголошення ОСОБА_3 померлим.
Враховуючи, що обставини зникнення ОСОБА_3 безпосередньо в бою та сплив встановлених законом строків з моменту окупації території підтверджують обґрунтованість заявлених вимог, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про оголошення ОСОБА_3 померлим внаслідок загибелі під час захисту Батьківщини та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Датою смерті ОСОБА_3 вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 . Місцем смерті ОСОБА_3 вважати населений пункт Первомайське (нині Авдіївське) Очеретинської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Оголосити громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Маріуполь Донецької області, померлим внаслідок загибелі під час захисту Батьківщини та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.
Датою смерті ОСОБА_3 вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Місцем смерті ОСОБА_3 вважати населений пункт Первомайське (нині Авдіївське) Очеретинської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 20 березня 2026 року.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов