Справа № 523/13241/25
Провадження №2-о/523/68/26
"11" березня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси
в складі головуючого судді - Мурманової І.М.,
за участі секретаря судового засіданні - Сивак К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 звернулась до Пересипського районного суду м. Одеси з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: ОСОБА_2 .
В обґрунтування заявник зазначила, що 05 червня 2015 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Керченським міським відділом записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, актовий запис № 391. Отже, заявник вказує, що реєстрація шлюбу відбулась після тимчасової окупації Автономної Республіки Крим Російською федерацією.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Автономна Республіка Крим та місто Керч є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Враховуючи викладене, у зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим виникла необхідність у встановлені факту шлюбу між громадянами України.
З урахуванням викладеного заявник просить: встановити факт реєстрації 05 червня 2015 року шлюбу, який зареєстровано Керченським міським відділом записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, про що 04 червня 2015 року зроблено відповідний актовий запис № 391, між громадянином України ОСОБА_2 та громадянкою України ОСОБА_1 без зміни прізвища.
Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою суду від 09 липня 2025 року заяву було залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ч.1 ст.177 ЦПК України.
Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - визнано неподаною і повернуто заявнику.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30.12.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2025 року про повернення заяви - скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, цивільну справу передано судді Мурмановій І.М.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 14 січня 2026 року заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи в судове засідання.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явилась, на адресу суду через систему «Електронний суд» 02.02.2026 року (вх. №4621) надійшла заява за підписом заявника щодо розгляду справи за відсутності заявника, згідно якої остання зазначила, що заяву підтримує та просить її задовольнити (а.с.59).
Заінтересована особа: ОСОБА_2 02.02.2026 року (вх. 742) звернувся з заявою про слухання справи за його відсутності, відповідно до якої зазначив, що заяву про встановлення факту підтримує та просить її задовольнити (а.с.60).
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, дослідивши докази надані на підтвердження обставин заяви, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Положення ч 2 ст. 315 ЦПК України наголошує на те, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Враховуючи викладене, до даних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 317 ЦПК України та Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (ст. ст.1,4 ч.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Згідно п. п. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Згідно копії паспорта громадянина України встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Керч Крим.
Згідно відомостей щодо отримання інформації про ВПО з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери встановлено: ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження м. Керч. Паспорт громадянина України НОМЕР_1 .
Відповідно до копії свідоцтво про шлюб встановлено, що 05.06.2015 року між ОСОБА_2 (громадянином РФ) та ОСОБА_1 (громадянкою РФ) було зареєстровано шлюб актовий запис № 391. Місце реєстрації шлюбу Керченський міський відділ записів актів громадянського стану Департаменту записів актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим.
Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловік « ОСОБА_3 », дружина « ОСОБА_4 ».
В даному шлюбу у сторін народилась дитина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження м. Керч, актовий запис № 106. Місце реєстрації: Красноградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 06.04.2022 року (справа №626/565/22) заяву ОСОБА_2 задоволено, встановлено факт народження ОСОБА_5 в м. Керч, Автономна республіка Крим, ІНФОРМАЦІЯ_3 , від батьків: матері: ОСОБА_1 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , батька: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» «Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акту цивільного стану.»
Рішення суду про встановлення факту державної реєстрації акту цивільного стану є підставою для поновлення актового запису цивільного стану у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його первинного складання, крім випадку зберігання запису на тимчасово окупованій території України.
Таким чином, належним способом реалізації прав заявника та її законних інтересів є встановлення факту реєстрації шлюбу. Встановлення даного факту необхідно заявнику для поновлення (якщо після реєстрації шлюбу минуло більше року то актовий запис саме поновлюється), актового запису про шлюб і отримання свідоцтва про шлюб згідно законодавства України.
Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (LoizidouV. Тигкеу, 18.12.1996, §45) ЄСП/1 обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Суprus V. Тuгкеу, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (МоzегV. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (СуprusV. Тuгкеу, 10.05.2001, §96).
При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (СуprusV. Тuгкеу, 10.05.2001, §92).
Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Моzег V. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо реєстрації шлюбу, з метою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях, ніяким чином не легітимізує таку владу.
Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
Документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 315 ЦПК України.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом в Постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 759/1443/22.
Слід зазначити, що 7 травня 2022 року набрали чинності зміни до вказаної норми, а саме її доповнено словами «крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території…».
Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 315 ЦПК України.
При цьому суд зазначає, що з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України", яким, зокрема, частину третю статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" доповнено, документи, що підтверджують факт реєстрації шлюбу особи на тимчасово окупованій території, не є недійсними.
З урахуванням викладеного, на підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту реєстрації шлюбу, підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.264-268, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт державної реєстрації шлюбу 05 червня 2015 року Керченським міським відділом записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, актовий запис № 391, між громадянином України ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцем м. Керч РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 від 02.07.2020 р.) та громадянкою України ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою м. Керч (паспорт НОМЕР_4 від 17.04.2007 року), без зміни прізвищ.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 16.03.2026р.
Суддя: