Справа №522/3464/26
Провадження №1-кс/522/1337/26
18 березня 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі скаргу захисника ОСОБА_3 подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про скасування повідомлення про підозру від 25.12.2025 року відносно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України в рамках кримінального провадження №12024163520000582 від 30.07.2024 року,
за участі учасників судового провадження:
скаржника - адвоката ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
слідчого - ОСОБА_6 ,-
10 березня 2026 року до Приморського районного суду м.Одес надійшла скарга захисника ОСОБА_3 подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про скасування повідомлення про підозру від 25.12.2025 року відносно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України в рамках кримінального провадження №12024163520000582 від 30.07.2024 року
Згідно зі скаргою та додатками до неї вбачається, що 25 грудня 2025 року підзахисному ОСОБА_3 - ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України у кримінальному провадженні №12024163520000582 від 30.07.2024 року, яке орган досудового розслідування кваліфікував як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинений в умовах воєнного стану.
Сторона захисту вважає, що підозра не є обґрунтованою, оскільки не доведено подію та висновок про кваліфікацію події не відповідає обставинам справи, оскільки викладені у ньому обставини не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, які б вказували на вчинення ОСОБА_4 дій, які можна було б кваліфікувати саме за ч.4 ст.187 КК України. Крім того, на думку захисника в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 4 ст.187КК України, а також стороною обвинувачення при формулюванні підозри не розкрито наявність всіх ознак вказаного кримінального правопорушення. Тобто, не заначено суб'єкт, об'єкт злочину, суб'єктивну та об'єктивну сторону злочину. Також захисник у скарзі зазначає, що орган досудового розслідування навмисно вніс відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за ознаками більш тяжкого кримінального правопорушення, оскільки, по-перше, не має доказів вчинення її підзахисним розбою, а по-друге, ч.4 ст.187 КК України це є злочином із матеріальним складом, і при відсутності заволодіння майна цей злочин мав би кваліфікуватися щонайменше як замах. Проте, орган досудового розслідування не володіє доказами вчинення навіть замаху на розбій, оскільки відеозапис із камери спостереження може підтвердити лише нанесення удару та факт бійки підозрюваного із потерпілим. Тому, дії її підзахисного (за умови підтвердження його особи), мали бути кваліфіковані лише за ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження. Тобто, має місце неправильна кваліфікація дій її підзахисного. На думку захисника, якщо кваліфікація є завідомо помилковою або штучно завищеною, це може розцінюватися як зловживання владою, оскільки це впливає на строки розслідування (до 12 місяців для тяжких злочинів) та застосування запобіжних заходів. 25 грудня 2025 року, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси у кримінальному провадженні, за яким було 30.07.2024 року внесено відомості до ЄРДР за номером 12024163520000582, відносно її підзахисного ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під варто строком на 60 днів з утриманням його в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 23.02.2026 року без визначення розміру застави. 20.02.2026 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави було продовжено.
З огляду на викладене скаржник просить слідчого суддю витребувати в органу досудового розслідування, а саме старшого слідчого СВ ВП №5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 матеріали досудового розслідування кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за номером 12024163520000582 від 30.07.2024 року, включаючи первісну заяву потерпілого, первісний Витяг з ЄРДР, а також всі інші матеріали досудового розслідування; скасувати Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, вручене її підзахисному ОСОБА_4 25 грудня 2025 року
У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 подану скаргу підтримала та просила її задовольнити з наведених у ній підстав, оскільки заява була зареєстрована про вчинення нетяжкого злочину, однак у подальшому слідчим необґрунтовано було здійснено перекваліфікацію злочину на тяжкий.
Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечили, просили слідчого суддю відмовити в її задоволенні. Скаргу вважають необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Заперечили зауваження сторони захисту про перекваліфікацію злочину на більш тяжкий, оскільки згідно отриманого висновку експерта потерпілий внаслідок злочину отримав тяжкі тілесні ушкодження, що потребувало відповідної кваліфікації. При цьому, як було встановлено досудовим розслідуванням напад на потерпілого було здійснено з метою заволодіння його майном.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши позицію захисника, прокурора та слідчого, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 30.07.2024 року внесені до ЄРДР за № 12024163520000582, попередня правова кваліфікація ч.4 ст. 187 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та скарги 25 грудня 2025 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Правова кваліфікація дій підозрюваного ОСОБА_4 - ч.4 ст. 187 КК України, тобто підозрюється у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинений в умовах воєнного стану.
Вказане досудове розслідування наразі триває.
Слідчим суддею встановлено, що постановою керівника Приморської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_7 строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 25.03.2026 року Враховуючи вищевикладене, повідомлення про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні підлягає оскарженню у відповідності до положень п. 10. ч. 1 ст. 303 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду Скарги.
Згідно п. 18 ч. 1ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
У скарзі сторона захисту ставить питання про необхідність скасування Повідомлення про підозру з підстав необґрунтованості Повідомлення про підозру, через відсутність достатніх доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, незаконне використання стороною обвинувачення доказів для обґрунтованості підозри, які, у тому числі, зібрані з порушенням норм чинного законодавства.
Звертаючись з скаргою сторона захисту посилається на відсутність достатніх доказів для повідомлення про підозру, однак такі обставини повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати такі питання, та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
З огляду на положення ч. 3ст. 26 КПК України та з урахуванням вищенаведених підстав, з яких захисник оскаржує Повідомлення про підозру та просить про його скасування, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність здійснення судового контролю та надання оцінки Повідомленню про підозру в межах доводів скарги.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких правил та обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру.
Крім того, питання повідомлення особи про підозру врегульоване нормами глави 22 КПК України.
Так, чинні положення КПК України містять вимоги щодо змісту письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК України), випадки, за яких повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, (ч. 1 ст. 276 КПК України), порядок вручення письмового повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України), перевірку щодо дотримання яких слідчий суддя має здійснити під час вирішення питання щодо наявності підстав для скасування повідомлення про підозру.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання (ч.ч. 1, 2ст. 278 КПК України).
Так, відповідно до п. 3 ч. 1ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до абз. 2 ч. 1ст. 277 КПК України, повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Аналіз зазначених положень КПК України дає підстави для висновку, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді є (1) питання дотримання вимог щодо змісту повідомлення про підозру та процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, (2) питання дотримання стандарту "достатніх доказів" для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідну перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к, вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз'яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру.
В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
Положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають суті поняття «достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення», яке застосовується у п. 3 ч. 1ст. 276 КПК України.
Разом з тим, системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азербайджану», «Нечипорук і Йонкало проти України») свідчить про наявність в кримінальному процесуальному законодавстві України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - стандарт "обґрунтованої підозри", переконання (доведення) "поза розумним сумнівом" та стандарти "достатніх підстав (доказів)". Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків.
Як вбачається із конструкції пункту 3 частини 1статті 276 КПК України, повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту "достатніх підстав (доказів)". У цьому контексті слідчому судді необхідно з'ясувати яким є зміст цього стандарту саме з метою повідомлення особі про підозру.
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/або можуть бути пов'язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому, чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже, застосування такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомлення її про підозру.
Так, враховуючи ступінь і характер обмежень прав і свобод підозрюваного, стосовно якого застосовується/обирається запобіжний захід, ступінь обґрунтованості підозри для прийняття такого рішення має досягати найвищого рівня, який встановлюється КПК на стадії досудового розслідування. З урахуванням характеру обмежень прав і свобод підозрюваного, стосовно якого прийнято рішення про здійснення спеціального досудового розслідування, стандарт «наявність достатніх доказів для підозри особи», який передбачений у ч. 2 ст. 297-4 КПК України, має досягати рівня нижче середнього у порівнянні з найвищим рівнем, який встановлюється КПК на стадії досудового розслідування.
Разом з тим, у відповідності до положень статті 42 КПК України, з моменту повідомлення особі про підозру, вона набуває статусу підозрюваного, обсяг процесуальних прав якого значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), та з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов'язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі. Саме у зв'язку із цим пункт 3 частини 1 статті 276 КПК закріплює обов'язок, а не право здійснити повідомлення про підозру, оскільки неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення при наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін.
У разі, коли повідомлення про підозру спричиняє лише виникнення обов'язків підозрюваного, які передбачені пунктами 1 та 3 частини 7 статті 42 КПК України, та не тягне для нього інших обмежень,наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення може досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання), необхідного для виправдання відповідного втручання в права, свободи і законні інтереси людини.
З огляду на викладене, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для мети повідомлення особі про підозру є набагато нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній згідно до п.1 ч.3 ст. 132 КПК використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, та є нижчим, ніж стандарт «наявність достатніх доказів для підозри особи», який застосовується при вирішенні питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного. Так, останній також використовується для обґрунтування необхідності обмеження прав, свобод і законних інтересів підозрюваного з огляду на положення ст.ст. 279-1 - 279-5 КПК України, однак менш серйознішого у порівнянні з обмеженнями, яких людина зазнає внаслідок застосування відносно неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи, що стандарт «достатніх підстав (доказів)» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри» та стандарт «наявність достатніх доказів для підозри особи», який застосовується при вирішенні питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного, для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Факти, що підтверджують наявність достатніх підстав (доказів) для підозри, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт "достатніх підстав (доказів)" не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду (ст. 89 КПК України).
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи висновки ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява №42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Стандарт доказування для цілей розгляду скарг на повідомлення про підозру
Слідчий суддя, суд при розгляді скарг на повідомлення про підозру в межах перевірки доводів щодо необґрунтованості підозри має оцінити, чи досягнуто стороною обвинувачення стандарт переконання «достатніх підстав» для цілей повідомлення про підозру, який передбачений у пункті 3 частини 1 статті 276 КПК.
Стандарт «достатніх підстав» для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Цей стандарт доказування є нижчим ніж стандарт «обґрунтована підозра» (для цілей застосування запобіжного заходу), який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Зазначене обумовлено тим, що стандарт доведення «обґрунтована підозра» використовується для обґрунтування необхідності обмеження прав, свобод і законних інтересів людини при застосуванні запобіжних заходів.
Наведена позиція є усталеною в практиці Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо цього питання (ухвали від 03.10.2019 у справі № 760/24486/19, від 11.02.2021 у справі №991/9821/20, від 28.04.2021 у справі № 991/2374/21, від 12.01.2022 у справі № 991/8424/21, від 29.11.2023 у справі № 991/6500/23, від 19.09.2023 у справі № 991/7413/23, від 23.01.2024 у справі № 991/11249/23, від 29.08.2024 у справі № 991/5889/24, від 29.08.2024 у справі № 991/6360/24, від 10.09.2024 у справі № 991/5224/24 тощо).
Аналогічна правова позиція зазначена в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24.03.2025 року у справі №991/741/25.
Як вбачається із повідомлення про підозру від 25.12.2025 року, в ній вказані зміст підозри та правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, внаслідок чого підозра може бути змінена. Процедура повідомлення про підозру ОСОБА_4 слідчим виконана відповідно до вимог чинного законодавства.
Крім того, повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами.
Процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на три етапи: 1) етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру; 2) етап об'єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру та його підписання; 3) етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19).
З наведеного, можна зробити висновок, що перші два етапи повідомлення про підозру, мають своїм результатом прийняття слідчим чи прокурором відповідного процесуального рішення - повідомлення про підозру, а останній етап, охоплює собою низку процесуальних дій щодо доведення інформації про таке рішення до особи, стосовно якої прийняте рішення про повідомлення про підозру, а також роз'яснення наданих їй прав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст.42 КПКУкраїни підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до положень ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором, а також визначено вимоги, яким це повідомлення має відповідати.
Зміст повідомлення про підозру ОСОБА_4 узгоджується з вимогами вказаної статті, і доводи скарги щодо відсутності обов'язкових складових, що передбачені вимогами ст. 277 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду в порядку вимог ст. 303 КПК України.
Під час досудового розслідування у повідомленні зазначається стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, які відомі на момент здійснення повідомлення про підозру.
При цьому слідчим суддею на даній стадії провадження не перевіряється наявність всіх елементів складу кримінального правопорушення, наведені у повідомленні про підозру.
Наведені обставини у повідомлені про підозру мають бути достатніми вважати, що особа могла вчинити вказане кримінальне правопорушення.
Даних на спростування зазначеного стороною захисту під час розгляду скарги за ст. 303 КПК України надано не було.
Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії досудового розслідування відсутність інших доказів або не надання таких доказів не свідчить про необґрунтованість підозри ОСОБА_4 .. При цьому, правова кваліфікація інкримінованого підозрюваному діяння на даному етапі притягнення особи до кримінальної відповідальності не є остаточною та може бути змінена в результаті здійснення подальшого досудового розслідування кримінального провадження. Зі свого боку, стороною захисту не надано таких беззаперечних доказів, які б спростовували вищевказану версію органу досудового розслідування. Так, наразі досудове розслідування не завершено, збір доказів органом досудового розслідування продовжується, зокрема, і на підтвердження вже отриманих в ході досудового розслідування даних.
Слідчим суддею в ході судового розгляду скарги встановлено наявність в матеріалах кримінального провадження такого об'єму зібраних доказів, які на день складення Повідомлення про підозру в своїй сукупності та взаємозв'язку відповідають тому мінімальному рівню стандарту "достатніх підстав (доказів)", що закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, та давали стороні обвинувачення підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину.
Даючи оцінку дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення в контексті наявності доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення), слідчий суддя вважає, що даних для доведення причетності ОСОБА_4 до інкримінованого йому злочину достатньо. Стороною захисту не наведено у скарзі обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру.
Щодо доводів скарги про відсутність складу інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, то слідчий суддя при розгляді скарги на повідомлення про підозру має оцінити достатність та належність доказів лише стосовно того чи має місце переконання за стандартом достатності доказів для цілей повідомлення про підозру. Здійснюючи судовий контроль під час оскарження повідомлення про підозру, слідчий суддя не наділений повноваженням встановлювати в діях підозрюваного склад того чи іншого злочину. Крім того, за змістом статті 277 КПК України Повідомлення про підозру повинно містити правову кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру. У Повідомленні про підозру, що оскаржується, зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та стислий виклад фактичних обставин такого кримінального правопорушення, тобто вказані вимоги процесуального закону стороною обвинувачення дотримані.
На стадії досудового розслідування оцінка наявних в матеріалах кримінального провадження доказів здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення. Саме при розгляді кримінального провадження по суті суд, відповідно до положень ст. 94 КПК України, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку може прийняти рішення щодо стадії кримінального правопорушення, за наявності підстав, встановити наявність / відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення.
На даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
З огляду на зазначене, на даній стадії досудового розслідування не є необхідним, щоб органом досудового розслідування було встановлено існування всіх елементів складу злочину, який інкримінується підозрюваному, оскільки, фактично досудове розслідування і здійснюється з тією метою, аби встановити всі чотири елементи складу злочину (суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона), а також встановити всі кваліфікуючі ознаки відповідного злочину. Отже, на відповідній стадії досудового розслідування в ході оскарження повідомлення про підозру та встановлення відповідності вимогам закону щодо змісту, порядку вручення такого повідомлення, вирішення слідчим суддею питання про наявність або відсутність в діях підозрюваного всіх елементів складу злочину, який йому інкримінується, є передчасним. При цьому, правова кваліфікація інкримінованого підозрюваному діяння, на даному етапі притягнення особи до кримінальної відповідальності, не є остаточною та може бути змінена в результаті здійснення подальшого досудового розслідування кримінального провадження.
Зі змісту Повідомлення про підозру вбачається, що у ньому зазначено всі необхідні відомості, визначені ст. 277 КПК України, а саме: прізвище та посаду слідчого, який здійснює повідомлення про підозру; анкетні відомості ОСОБА_4 ; номер кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , час, місце вчинення злочину, а також відомості щодо інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного ОСОБА_4 , підпис слідчого, який здійснював повідомлення.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що Повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України відповідає вимогам ст. 277 КПК України, докази є достатніми, аби стверджувати про причетність його до вчинення вказаного злочину, відповідають стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, письмове Повідомлення про підозру складено та вручено ОСОБА_4 , уповноваженою на це особою та у спосіб, передбачений ч. 1ст. 278 КПК України.
За таких обставин слідчий суддя не знаходить підстав для висновків, що повідомлення ОСОБА_4 про підозру було здійснено без достатніх доказів.
Зміст повідомлення про підозру є зрозумілим та дає уявлення щодо кожного з елементів відповідного кримінального правопорушення.
Заперечення захисника фактично зводяться до необхідності встановлення усіх обставин інкримінованих кримінальних правопорушень та надання оцінки окремим, зібраним стороною обвинувачення доказам, що здійснюється на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, на підставі оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку за результатами судового розгляду.
З огляду на те, що повідомлення про підозру здійснюється за наявності достатніх підстав для такого, то зміст повідомлення про підозру, кваліфікація та обставини кримінального правопорушення корелюються із змістом та об'ємом таких підстав, на відміну від змісту обвинувального акта, де уже прокурор викладає обставини, які вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 191 КПК України).
Водночас, у випадку виникнення підстав, під час досудового розслідування слідчий, прокурор наділені повноваженнями як повідомити про нову підозру, так і змінити раніше повідомлену підозру (ст. 279 КПК України).
Отже, повідомлення про підозру повинно відображати наявний та достатній у сторони обвинувачення об'єм даних вважати, що особа причетна до вчинення кримінального правопорушення, та не повинно містити всі необхідні обставини для встановлення вчинення кримінального правопорушення, як то обвинувальний акт.
Слідчий суддя ретельно дослідив зміст підозри та дійшов висновку, що вона не є на стільки неконкретною, внаслідок чого стала б незрозумілою, не містила посилань на фактичні дії підозрюваного, ускладнювала або унеможливлювала захист від неї.
Тому, слідчий суддя, не знаходить підстав для скасування повідомлення про підозру на підставі таких доводів.
Щодо інших доводів сторони захисту у скарзі на повідомлення про підозру, то вони фактично стосуються питань доведеності винуватості та оцінки доказів. Проте з'ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру.
Слідчий суддя також зазначає, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як в матеріалах поданої скарги, так і в судовому засіданні, стороною захисту не наведено даних, які б спростовували висновок сторони обвинувачення щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Заперечення сторони захисту фактично зводяться до необхідності встановлення усіх обставин інкримінованого кримінального правопорушення та надання оцінки окремим, зібраним стороною обвинувачення доказам, що здійснюється на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, на підставі оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку за результатами судового розгляду.
Під час судового засідання сторона захисту наводила також інші аргументи, які не потребують детального аналізу. При цьому, слідчий суддя виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, № 303-A; § 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04). В ході розгляду Клопотання слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін Кримінального провадження.
Відповідно до ч. ч. 1,2ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.
Відтак, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись статями 2,9,22,303,306-308,309,372,376 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про скасування повідомлення про підозру від 25.12.2025 року відносно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України в рамках кримінального провадження №12024163520000582 від 30.07.2024 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий судя: