Справа № 465/1613/24 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д.
Провадження № 22-ц/811/4355/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
19 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
секретар судового засідання - Федчун Н. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скарга ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 08 грудня 2025 року (повний текст ухвали складено 12 грудня 2025 року), у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Заплотинська Олена Борисівна про визнання заповіту недійсним,
у березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповітну недійсним.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Заплотинська О. Б. (далі приватний нотаріус ЛМНО Заплотинська О. Ю.) про визнання заповіту недійсним, залишено без розгляду.
Скасовано арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 24, 3 кв. м., житловою площею: 17, 5 кв. м., реєстраційний номер майна: 15021926; номер запису: 41748 в книзі 34, який був накладений як захід забезпечення позову, згідно з ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29 березня 2024 року.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у судове засідання, призначене на 08 грудня 2025 року, позивач та її представник повторно не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату і час його проведення. Жодних заяв чи клопотань до суду від них не надходило. Також позивач та його представник були належним чином повідомлені про дату і час судового засідання, призначеного на 25 листопада 2025 року, проте у таке не з'явились.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в грудні 2025 року апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 08 грудня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять письмового підтвердження про надсилання на поштову адресу позивача судової повістки про виклик у судове засідання, призначене на 25 листопада 2025 року. Щодо судового засідання, призначеного на 08 грудня 2025 року зазначає, що оскільки судова повістка про виклик на це судове засідання повернулася до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, вона вважається врученої їй. З наведено слідує, що позивачка була належним чином повідомлена лише про дату та час судового засідання, в якому прийнято ухвалу про залишення її позову без розгляду, тобто 08 грудня 2025 року, не будучи повідомленою про дату час попереднього засідання, призначеного на 25 листопада 2025 року. Вказує також на те, що позивачка не може вважатися повідомленою належним чином про час та місце розгляду справи у зв'язку із надісланням судових повісток її представнику - адвокату Качмару І. О., оскільки строк дії договору про надання правової допомоги від 28 листопада 2023 року, укладеного з цим адвокатом, виходячи з його умов та договору про внесення змін до нього від 28 листопада 2024 року, закінчився 02 листопада 2025 року. Окрім цього, суд першої інстанції не розглянув клопотання позивача про призначення судово-почеркознавчої експертизи, яке наявне в матеріалах справи, що теж унеможливлювало залишення позову без розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.
Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі №182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, у редакції, яка діяла на час розгляду справи та постановлення оскарженої ухвали, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів зауважує, що редакція пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України щодо наслідків повторної неявки належним чином повідомленого позивача у підготовче засідання, була змінена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 червня 2023 року № 3200-IX, введеного в дію з 18 жовтня 2023 року.
Наведена норма узгоджується з положеннями пункту 1 частини другої статті 200 ЦПК України, в частині того, яку ухвалу може постановити суд за результатами підготовчого засідання.
Оскаржена ухвала постановлена судом 12 грудня 2025 року.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України)
Частинами першою, пунктами 1 та 2 частини другої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою (частина третя статті 223 ЦПК України).
Згідно зі частиною третьою статті 240 ЦПК України про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання в порядку, визначеному цим Кодексом.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
Після внесення змін до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду як на стадії підготовчого провадження, так і під час розгляду справи по суті.
Причому повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки, проте вона має бути повторною саме на відповідній стадії судового процесу, підтвердженням чого є використання сполучника «чи» в нормі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Однак, позов не можна залишити без розгляду з цієї підстави, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи, а також за умови повідомлення позивача належним чином про час та місце розгляду справи як першого, так і другого разу.
Відповідно до частини другої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частина четверта статті 128 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Згідно із частиною першою статті 130 ЦПК України у разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п'ята статті 130 ЦПК України).
Згідно приписів частини п'ятої статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку ( абзац перший частини шостої статті 14 ЦПК України).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (абзац перший частини сьомої статті 14 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі №756/6049/19 вказано, що:
«залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.
Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача а ні позивачем, а ні його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року в справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року в справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року в справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року в справі № 675/1561/19 тощо».
При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 28 лютого 2019 року в справі № 643/12296/17 та від 11 квітня 2019 року в справі № 539/2630/17).
З матеріалів справи убачається, що ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 07 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 31 жовтня 2024 року о 11 год 00 хв.
Однак, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2025 року відновлено провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 25 листопада 2025 року о 10 год 00 хв.
Ухвала суду мотивована тим, що ухвалою від 21 квітня 2025 року у справі було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу та доручено її проведення експертам Львівської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України». 31 жовтня 2025 року справа повернулася до Галицького районного суду м. Львова з експертної установи без проведення експертизи, у зв'язку із несплатою вартості експертизи стороною позивача. Відтак, наявні підстави для поновлення провадження у справі.
Також з матеріалів справи убачається, що судове засідання, призначене на 25 листопада 2025 року не відбулося у зв'язку із неявкою позивача та його представника. Розгляд справи відкладено на 08 грудня 2025 року.
В матеріалах справи наявні судові повістки про виклик позивача та її представника в судові засідання, призначені на 25 листопада 2025 року та 08 грудня 2025 року.
При цьому, судові повістки представнику позивача доставлені в його електронний кабінет 04 листопада 2025 року та 26 листопада 2025 року, відповідно.
Щодо судових повісток, адресованих позивачу, то повістка про виклик до суду на 25 листопада 2025 року повернулася до суду з відміткою у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що вважається доказом належного її вручення, а щодо повістки про виклик в судове засідання на 08 грудня 2025 року, то поштове повідомлення про її доставку в матеріалах справи відсутнє, проте наявний трекінг його відстеження, згідно якого така вручена одержувачу 04 грудня 2025 року, що також визнається позивачкою в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачка була належним чином повідомлена про судові засідання двічі поспіль, які призначались на 25 листопада 2025 року та 08 грудня 2025 року.
Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно зі частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).
Як передбачено в частині першій, другій статті 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
З матеріалів справи убачається, що представником позивача в суді першої інстанції був адвокат Качмар І. О., який на підтвердження своїх повноважень надав ордер на надання правничою (правової) допомоги серії ВС № 1261933 від 22 лютого 2024 року, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 28 листопада 2023 року, згідно з яким повноваження адвоката не обмежуються. Сам договір про надання правової допомоги б/н від 28 листопада 2023 року в матеріалах справи відсутній.
Враховуючи наведене, а також те, що ні позивача, ні її представник - адвокат Качмар І. О. не повідомили суд про припинення повноважень останнього як представника позивача, колегія суддів критично оцінює додані до апеляційної скарги згаданий договір, договір про внесення змін до нього від 28 листопада 2024 року, згідно з яким термін дії такого сторонами визначено до 02 листопада 2025 року, вважає такі дії такими, що містять ознаки зловживання своїми процесуальними правами з метою перешкоджання розгляду справи, та суперечать правила адвокатської етики, відтак не спростовують правильних висновків суду про належне повідомлення позивача про судові засідання, призначені на 25 листопада 2025 року та 08 грудня 2025 року.
Поряд з цим, під час апеляційного перегляду встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які унеможливили в даному випадку залишити позов без розгляду.
Так, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22 січня 2025 року призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу та доручено її проведення експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі на час проведення експертизи до отримання висновку експерта зупинено.
Однак, після поновлення провадження у справі ухвалою суду від 03 листопада 2025 року, у зв'язку із невиконання призначеної судом посмертної судово-психіатричної експертизи, ухвала суду від 22 січня 2025 року, яка є чинною, залишилась не виконаною, адже матеріали справи за такою експертизою до експертної установи, судом не надсилались, матеріали справи відповідної інформації щодо цього не містять.
За таких обставин місцевий суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).
Оскільки під час вирішення питання залишення позову без розгляду місцевим судом допущено порушення норм процесуального права, апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а не судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 08 грудня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова складена та підписана 19 березня 2026 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич