Справа № 454/1339/25 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л. Ю.
Провадження № 22-ц/811/4445/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
16 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,
Cуддів: Савуляка Р.В.,Шандри М.М.,
Cекретар Іванова О.О.
З участю представника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони - прокурора Бучко Р.В., представника в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 -Хиря В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року у справі за позовом Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: ВЧ НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 про витребування земельної ділянки із незаконного володіння
11 квітня 2025 року Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони в інтересах Львівської обласної державної адміністрації звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , з участю третьої особи - ВЧ2144 ІНФОРМАЦІЯ_3 , про витребування земельної ділянки із незаконного володіння.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року позовну заяву Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах Львівської обласної державної адміністрації залишено без розгляду.
Ухвалу суду оскаржив представник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони - Дубас Віталій Васильович. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалою від 13 жовтня 2025 року зобов'язав позивачів та прокурора надати додаткові докази, а саме проект землеустрою (технічну документацію із землеустрою спірної земельної ділянки) та схемою накладення її на 50 метрову смугу відведення державного кордону. Станом на 10 грудня 2025 року витребувані докази отримати прокуратурі не вдалося. Суд першої інстанції, прийняв ухвалу про залишення позову без розгляду за умови першої неявки прокурора з поважних причин у перше судове засідання (після формулювання вимоги про надання додаткових доказів), не з'ясував поважності причин не надання витребуваних судом додаткових доказів. Судом не з'ясовувалося при прийнятті оскаржуваної ухвали які дії було вчинено для виконання ухвали суду, чи були об'єктивні труднощі, що ускладнили або унеможливили виконання вимог суду, чи можливо вирішити справу за наявними у справі доказами. Відхиливши 10 грудня 2025 року клопотання прокурора про відкладення розгляду справи, суд прийняв рішення за відсутності представника позивача та прокурора, позбавив останніх права та можливості подати суду як витребувані докази у наступне засідання, так і надати пояснення щодо обґрунтованості чи необґрунтованості причин неподання таких доказів у судове засідання 10 грудня 2025 року.
Просить скасувати ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 10 грудня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до Сокальського районного суду Львівської області.
Представник Військової частини НОМЕР_1 Хиря В.В. подав додаткові пояснення у справі. У поясненнях зазначає, що земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі розташована між лінією прикордонних інженерних споруджень та лінією державного кордону, відстань між якими становить від 20 м до 2000 м. Смуга місцевості між лінією державного кордону і лінією прикордонних інженерних споруджень(шириною понад 50 м), перебуває у фактичному користуванні військової частини НОМЕР_1 та застосовується у системі забезпечення охорони державного кордону , призначена для розміщення прикордонної інженерної інфраструктури - системи інженерно-технічних споруд і засобів охорони кордону та підтримання належного прикордонного режиму. Суд застосувавши правовий висновок Великої палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі № 902/122/24 не врахував, що він є нерелевантним для цієї справи. Також суд не врахував, що позивач не з'явився в судове засідання вперше та не з'ясував причину ненадання витребуваних доказів. Підтримує апеляційну скаргу та просить ухвалу суду скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони в інтересах Львівської обласної державної адміністрації звернулася з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 про витребування земельної ділянки із незаконного володіння.
Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка, яка знаходиться у власності відповідачки, розташована у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, що свідчить про її приналежність до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону. У позовній заяві зазначено, що відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність та не позбавляє її статусу земель оборони , оскільки її нормативні розміри визначені ст.22 Закону України №1777-ХІІ, п.1 Постанови КМУ №1147 від 27.07.1998 року «Про прикордонний режим» та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.
Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції, виходив із того, що ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року зобов'язано позивачів Львівську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони та Львівську обласну державну адміністрацію надати суду проект землеустрою (технічну документацію землеустрою та кадастровим планом) спірної земельної ділянки уздовж лінії державного кордону та схемою накладення території 30-ти (50-ти) метрової смуги відведення державного кордону. Зазначено, що вказані документи слід надати у строк до наступного судового засідання, яке відбудеться 10 «грудня» 2025 року о 11 годині 00 хвилин. Разом з тим, такі докази не надано, а відсутність доказів розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4624882400:01:000:0314 у межах прикордонної смуги та яка сама частина цієї земельної ділянки накладається на 50-метрову смугу вздовж кордону унеможливлює встановлення фактичних обставин справи та не може бути предметом судового розгляду. Невиконання позивачем процесуальних обов'язків щодо подання витребуваних судом доказів позбавляє суд можливості встановити фактичні обставини справи та розглянути справу по суті.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частинами першою, другою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин сьомої-десятої статті 84 ЦПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Тобто положення статті 84 ЦПК України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів. Залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 травня 2023 року у справі № 523/20414/21, провадження № 61-2682св23
Пунктом 9 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Системний аналіз положень зазначених норм процесуального права дозволяє дійти до висновку, що залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути за умови з'ясування питання яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання обставини, для з'ясування якої витребовувався доказ, або для відмови у визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.
Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, як вбачається з ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2025 року, суд витребував у позивача докази з власної ініціативи без зазначення щодо наявності сумнівів у добросовісному здійсненні процесуальних обов'язків.
Тобто суд порушив принцип диспозитивності.
Згідно з ч.1,2 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Крім цього, суд не звернув увагу, що 27 листопада 2025 року Львівська обласна державна адміністрація повідомила суд про неможливість виконати вимоги ухвали від 13 жовтня 2025 року (а.с.53-54).
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною та відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони - задовольнити.
Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року скасувати.
Справу № 454/1339/25 за позовом Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: військова частина № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про витребування земельної ділянки із незаконного володіння - направити для продовження розгляду в суд першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 19 березня 2026 року.
Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Р.В.Савуляк
М.М.Шандра