Справа № 307/3350/24
Закарпатський апеляційний суд
18.03.2026 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/684/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 21.08.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 285475 від 06.07.2024 та постанови суду від 21.08.2024 вбачається, що ОСОБА_1 05.07.2024 близько 17 год 15 хв, на напрямку 269 прикордонного знаку в межах прикордонної смуги (територія Тячівського району Закарпатської області), на відстані 50 метрів від лінії державного кордону, поза пунктами пропуску через державний кордон, незаконно, разом з іншими особами, намагався перетнути державний кордон з України до Румунії, після чого був затриманий прикордонним нарядом, чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову незаконною і такою, що винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування всіх обставин справи. Просить постанову від 21.08.2024 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1КУпАП. Зазначає, що крім протоколу про адміністративне правопорушення, у матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які б підтверджували факт спроби незаконного перетину державного кордону України, що свідчить про недостатність доказів для встановлення об'єктивної сторони вказаного правопорушення. У його діях відсутня і суб'єктивна сторона, а саме умисел на незаконний перетин кордону, оскільки та обставина, що він був виявлений та затриманий прикордонним нарядом на напрямку 269 прикордонного знаку на відстані близько 50 метрів від лінії державного кордону, не свідчить про спробу перетину державного кордону України поза пунктами пропуску. При цьому судом не враховано його письмових пояснень, в яких він вказував, що перебував 05.07.2024 зі своїми друзями на території Тячівського району виключно в туристичних цілях і не знав, що перебуває поблизу лінії державного кордону.
-2-
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з'явився, відомостей про поважність причин неявки не надав. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, в апеляційному розгляді справи, не є обов'язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності, ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 285475 від 06.07.2024 стверджується, що ОСОБА_1 05.07.2024 близько 17 год 15 хв, на напрямку 269 прикордонного знаку в межах прикордонної смуги (територія Тячівського району Закарпатської області), на відстані 50 метрів від лінії державного кордону, поза пунктами пропуску через державний кордон, незаконно, разом з іншими особами, намагався перетнути державний кордон з України до Румунії, після чого був затриманий прикордонним нарядом, чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України».
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються протоколом про адміністративне затримання від 05.07.2024, протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів ОСОБА_3 від 05.07.2024, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 05.07.2024 та заявою останнього.
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
-3-
Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ним не надано.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які б давали підстави вважати, що заступника начальника ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) з персоналу ВПС» ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ОСОБА_4 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що заступника начальника ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) з персоналу ВПС» ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ОСОБА_4 діяв у межах наданих йому повноважень.
Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового визнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення, а також підписання протоколу та інших наявних у матеріалах справи документів.
Крім того, не надано доказів того, що відносно ОСОБА_5 був вчинений моральний тиск чи незаконні дії з боку прикордонного наряду, що призвело до підписання процесуальних документів. Між тим, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував незаконні дії працівників прикордонної служби, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення у передбачений законом спосіб.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що заява ОСОБА_1 про визнання вини подана ним під тиском працівників прикордонної служби при складанні протоколу, апеляційний суд відхиляє як голослівні й такі, що не підтверджені жодними доказами.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд першої інстанції дав належну оцінку доданим до протоколу доказами та обґрунтовано визнав їх такими, що підтверджують вину у порушенні вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які б підтверджували факт спроби ОСОБА_1 на незаконний перетин державного кордону України, що свідчить про недостатність доказів для встановлення об'єктивної сторони вказаного правопорушення, апеляційний суд також не бере до уваги, оскільки такі є надуманими та безпідставними, а також спростовуються змістом протоколу та доданими до нього матеріалами, якими підтверджено, що ОСОБА_1 спільно з іншими громадянами України намагався перетнути державний кордон України поза межами пунктів пропуску.
Апеляційний суд бере до уваги те, що зміст складеного щодо ОСОБА_1 протоколу свідчить про те, що такий відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, у ньому відображені всі необхідні й передбачені цими нормами відомості та обставини, у тому числі чітко викладена суть адміністративного правопорушення.
Доводи про те, що в діях ОСОБА_1 відсутня і суб'єктивна сторона, а саме умисел на незаконний перетин кордону, апеляційний суд також не бере до уваги, оскільки такі повністю спростовуються матеріалами справи, у тому числі й письмовими
-4-
поясненнями ОСОБА_1 , який вказав, що дійсно мав намір перетнути державний кордон з України до Румунії, а також заявою, в якій ОСОБА_1 зазначив, що визнає вину і претензій до працівників прикордонної служби не має.
Відхиляючи вказані доводи, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до диспозиції частини першої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Частиною 2 цієї статті передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України в складі групи осіб.
Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Отже, ознакою об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України групою осіб поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Таким чином, незважаючи на наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд оцінює, як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції.
Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено, що 05.07.2024 о 17 год 15 хв ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України до Румунії поза пунктом пропуску в складі групи осіб, в результаті чого був виявлений та затриманий прикордонним нарядом на відстані 50 метрів до державного кордону України, на напрямку 269 прикордонного знаку.
Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву.
-5-
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 під час затримання не заперечував своєї вини та обставини, викладені у протоколі, а всі складені щодо нього матеріали підписав без жодних зауважень.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження і такі відхиляються.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та, на думку апеляційного суду, є спробою уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
Крім того, осіб разом з якими було затримано ОСОБА_1 а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , постановами Тячівського районного суду Закарпатської області № 307/3355/24 від 21.08.2025, № 307/3348/24 від 16.08.2025 та № 307/3388/24
від 14.08.2025, визнано винуватими у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, отже судом першої інстанції під час розгляду справи дотримано вимоги ст. 279, 280 КУпАП, а доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли.
Також, апеляційний суд констатує, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.
-6-
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 залишити без задоволення, а постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 21.08.2024 щодо нього, - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя